Ухвала суду № 80234235, 05.03.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"05" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/498/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

розглянувши заяву Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про забезпечення позову за вх. №2-915/19 від 28.02.2019р.

у справі №916/498/19

за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»

до відповідачів: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ім. В.З. Тура»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Оілс Україна»

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвестгруп»

4. ОСОБА_1

про стягнення 72 925,22 дол. США, що еквівалентно 2 022 945,60 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення солідарно з ТОВ «Ім. В.З. Тура», ТОВ «Іст Оілс Україна», ТОВ «Агроінвестгруп», ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № НК 1215 від 25.11.2016 року у розмірі 72 925,22 дол. США, що еквівалентно 2 022 945,60 грн.

Разом із позовною заявою до господарського суду АТ «ТАСКОМБАНК» подано заяву про забезпечення позову за вх.№2-915/19 від 28.02.2019 року, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову, а саме:

1. накласти арешт, оголосити в розшук, заборонити використання та передати на відповідальне зберігання третій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, а саме Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр-С», рухоме майно, що належить TOB «ГМ В.З. Тура», а саме:

- Автомобіль марки Mitsubishi, модель Pajero Sport, сірого кольору, реєстраційний номер: ВН 9245 НЕ, 2016 року випуску;

- Автомобіль марки RENAULT DOKKER, вантажний фургон малотонажний-В, білого кольору, реєстраційний номер: ВН 1663 НМ, 2017 року випуску;

- Автомобіль марки RENAULT DOKKER, вантажний фургон малотонажний-В, білого кольору, реєстраційний номер: ВН 1657 НМ, 2017 року випуску;

- Автомобіль марки RENAULT DOKKER, вантажний фургон малотонажний-В, білого кольору, реєстраційний номер: ВН 1664 НМ, 2017 року випуску;

- Автомобіль марки RENAULT DOKKER, вантажний фургон малотонажний-В, білого кольору, реєстраційний номер: ВН 1658 НМ, 2017 року випуску;

- Борона дискова важка БДВ «Корвет-6.2» (диски «ромашка» Ф710мм, з котками (3 350/10)), інв. Номер: 04060009, заводск. № 0077, - 1 шт;

- Розподільник мінеральних добрив марки AMAZONE, моделі ZA-M 1501 без дисків, інв. № 04060014, серійний № ZAM0124749 -1 шт.;

- Диски ОМ 18-24 м, (пара), інв. № 04060010 - 1шт.;

- Насадка бункера S500 для ZA-M, інв. № 04060011-1 шт.;

- Надставка L 1000 для ZA-M, інв. № 04060012 -1 шт.;

- Пристрій напівпричепний для ZA-M, інв. № 04060013, серійний № FR 60000835 -1 шт.;

- Зернопакувальна машина ЗПМ-180, 2017 року випуску, інв. № 04040020, заводськ. № 209172 -1 шт.;

- Зернопакувальна машина ЗПМ-180, 2017 року випуску, інв. № 04040021, заводськ. № 209173 - 1 шт.;

- Зернопакувальна машина ЗПМ-180, 2017 року випуску, інв. № 04040022, заводськ. № 209174 -1 шт.;

- Зернорозпакувальна машина ЗРМ-180, 2017 року випуску, інв. № 04040023, заводськ. № 005093 -1 шт.;

- Зернорозпакувальна машина ЗРМ-180, 2017 року випуску, інв. № 04040024, заводськ. № 005094 -1 шт.;

- Зернорозпакувальна машина ЗРМ-180, 2017 року випуску, інв. № 04040025, заводськ. № 005095 -1 шт.;

- Бункер наземний перевантажувальний БНП-12/5,5 (шнек 400мм), 2017 року випуску, інв. № 04040026, заводськ. № 910128 -1 шт.;

- Бункер наземний перевантажувальний БНП-12/5,5 (шнек 400мм), 2017 року випуску, інв. № 04040027, заводськ. № 910129 -1 шт,;

- Бункер наземний перевантажувальний БНП-12/5,5 (шнек 400мм), 2017 року випуску, інв. № 04040028, заводськ, № 910130 -1 шт.;

- Бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40029, реєстраційний № 27348 ВН, інв. № 04040031;

- Бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40030, реєстраційний № 27347 ВН, інв. № 04040032;

- Бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40028, реєстраційний № 27349 ВН, інв. № 04040030;

- Бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40027, реєстраційний № 27350 ВН, інв. № 04040029;

- Бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40032, реєстраційний № 27345 ВН, інв. №04040034;

- Бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40031, реєстраційний № 27346 ВН, інв. № 04040033.

2. накласти арешт на рахунки ТОВ «ІМ В.З. Тура» в межах ціни позову (73 021,45 доларів США, що еквівалентно 2 025 615,02 гривень), відкриті в банках України, а також інші рахунки, виявлені державним/приватним виконавцем в ході виконання ухвали суду.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що позивачу відомо, що Група компаній «Агроінвестгрупп», до якої входить відповідач ТОВ «Ім. В.З. Тура» не має можливості розраховуватися за контрактами, а власники, керівництво компанії, що входять до неї виїхали за межі України. За інформацією з відкритих джерел згідно даних в мережі інтернет позивачу відомо, що відповідач-1 знаходиться на межі банкрутства та не в змозі погасити свою заборгованість перед кредиторами.

АТ «ТАСКОМБАНК» вважає, що одночасне застосування обраних заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний спосіб захисту Банку від здійснення відповідачами протиправних дій, щодо відчуження, знищення та/або втрати рухомого майна та транспортних засобів, що перебувають у розпорядженні відповідача.

Позивач звертає увагу, що разі здійснення відчуження, знищення та/або втрати рухомого майна та транспортних засобів ускладниться можливість, у відповідності до положень діючого законодавства та усталеної судової практики, усунути перешкоди у розпорядженні майном, або взагалі позбавить права Банку на отримання задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.138 ГПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно зі ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ч.1 ст.137 ГПК України визначені види заходів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9).

Судом встановлено, що предметом спору є солідарне стягнення грошових коштів в розмірі 72 925,22 дол. США, які є заборгованістю відповідача-1 за кредитним договором № НК 1215 від 25.11.2016 р.

Тобто, співрозмірним з предметом позову способом його забезпечення є накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 в межах ціни позову.

При цьому, позивач повинен довести, що наявні у відповідача грошові кошти можуть зникнути або зменшитись в результаті об'єктивних (незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов'язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача тощо) або суб'єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування або відчуження майна або вчинення інших дій з метою уникнення виконання зобов'язань за спірним договором) причин.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, всупереч вищенаведених вимог ГПК України, позивачем не наведено суду та не надано відповідних доказів відсутності у відповідача-1 грошових коштів. Водночас скрутне фінансове становище одного із засновників ТОВ «Ім. В.З. Тура», про яке йдеться у відкритих інтернет джерелах, не свідчить про однозначну ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду відповідачем-1 (ТОВ «Ім. В.З. Тура») в разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Більш того, факт наявності заборгованості за кредитним договором № НК 1215 від 25.11.2016 р. не може бути безумовною підставою для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, оскільки невиконання зобов'язань відповідачем-1 є предметом спору, що потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.

Суд критично оцінює посилання позивача на перебування ТОВ «Агроінвестгруп», якому належить частка у статутному капіталі ТОВ «Ім. В.З. Тура», на межі банкрутства, оскільки, всупереч вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України, позивачем не надано доказів відкритого провадження у справі про визнання ТОВ «Агроінвестгруп» банкрутом, а відтак будь-які доводи без належних доказів, є власними припущеннями позивача.

Щодо вимог позивача про забезпечення позову шляхом оголошення рухомого майна у розшук, господарський суд виходить з того, що всупереч вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України позивачем не надано жодних доказів відсутності відповідного майна за місцезнаходженням. А відтак суд не вбачає підстав для задоволення заяви в цій частині.

Вимоги позивача про забезпечення позову шляхом заборони використання рухомого майна також не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги не є взаємопов'язаними із предметом спору про стягнення заборгованості. Більш того, суд виходить з того, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, яка здійснює таку діяльність. При цьому, господарським судом враховується, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Стосовно вимог позивача про забезпечення позову шляхом передачі майна на відповідальне зберігання третій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, а саме ТОВ «Центр-С», суд виходить з наступного.

По-перше, вжиття таких заходів забезпечення позову позбавить відповідача-1 права користування вказаним майном, а відтак, призведе до перешкоджання у здійсненні господарської діяльності відповідачем -1.

По-друге, необхідність вжиття саме таких заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує відмовою відповідача-1 передати майно на відповідальне зберігання позивачу.

Між тим, письмова вимог вих. № 3597/70, яка адресована позивачем відповідачу-1, та в якій АТ «ТАСКОМБАНК» вимагає передати йому на зберігання рухоме майно, складена позивачем лише 20.02.2019р. При цьому, позов та заява про забезпечення позову пред'явлені до суду 28.02.2019 року. Доказів направлення цієї вимоги відповідачу позивач до суду також не надав.

З урахування вказаного, приймаю до уваги відсутність доказів на підтвердження ухилення відповідача від виконання вимоги позивача передати АТ «ТАСКОМБАНК» рухоме майно на зберігання, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про накладення арешту на рухоме майно, суд виходить з наступного.

При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом встановлено, що 01.08.2017 року між ПАТ «ТАСКОМБАНК» /заставодержатель/ та ТОВ «Ім. В.З. Тура» /заставодавець/ укладено договір застави № 733, за умовами якого заставою за цим договором забезпечується виконання грошових зобов'язань заставодавця, що виникли та виникнуть під час дії кредитного договору № НК 1215 від 25.11.2016 року.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що предметом застави є рухоме майно, а саме сільськогосподарське обладнання, згідно з описом, визначеним в Додатком № 1 до договору, а саме: бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40029, реєстраційний № 27348 ВН, інв. № 04040031; бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40030, реєстраційний № 27347 ВН, інв. № 04040032; бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40028, реєстраційний № 27349 ВН, інв. № 04040030; бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40027, реєстраційний № 27350 ВН, інв. № 04040029; бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40032, реєстраційний № 27345 ВН, інв. №04040034; бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40031, реєстраційний № 27346 ВН, інв. № 04040033.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що сторони договору оцінили майно вартістю 2 896 489,98 грн., без ПДВ.

27.07.2017 року між ПАТ «ТАСКОМБАНК» /заставодержатель/ та ТОВ «Ім. В.З. Тура» /заставодавець/ укладено договір застави № 722, за умовами якого заставою за цим договором забезпечується виконання грошових зобов'язань заставодавця, що виникли та виникнуть під час дії кредитного договору № НК 1215 від 25.11.2016 року.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що предметом застави є рухоме майно транспортні засоби, згідно з описом, визначеним в Додатком № 1 до договору, а саме: автомобіль марки RENAULT DOKKER, вантажний фургон малотонажний-В, білого кольору, реєстраційний номер: ВН 1663 НМ, 2017 року випуску; автомобіль марки RENAULT DOKKER, вантажний фургон малотонажний-В, білого кольору, реєстраційний номер: ВН 1657 НМ, 2017 року випуску; автомобіль марки RENAULT DOKKER, вантажний фургон малотонажний-В, білого кольору, реєстраційний номер: ВН 1664 НМ, 2017 року випуску; автомобіль марки RENAULT DOKKER, вантажний фургон малотонажний-В, білого кольору, реєстраційний номер: ВН 1658 НМ, 2017 року випуску.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що сторони договору оцінили майно вартістю 1 230 050,00 грн., без ПДВ.

14.12.2016 року між ПАТ «ТАСКОМБАНК» /заставодержатель/ та ТОВ «Ім. В.З. Тура» /заставодавець/ укладено договір застави № 1250, за умовами якого заставою за цим договором забезпечується виконання грошових зобов'язань заставодавця, що виникли та виникнуть під час дії кредитного договору № НК 1215 від 25.11.2016 року.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що предметом застави є рухоме майно транспортний засіб, згідно з описом, визначеним в Додатком № 1 до договору, а саме: автомобіль марки Mitsubishi, модель Pajero Sport, сірого кольору, реєстраційний номер: ВН 9245 НЕ, 2016 року випуску.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що сторони договору оцінили майно вартістю 677 257,50 грн., без ПДВ.

27.07.2017 року між ПАТ «ТАСКОМБАНК» /заставодержатель/ та ТОВ «Ім. В.З. Тура» /заставодавець/ укладено договір застави № 723, за умовами якого заставою за цим договором забезпечується виконання грошових зобов'язань заставодавця, що виникли та виникнуть під час дії кредитного договору № НК 1215 від 25.11.2016 року.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що предметом застави є рухоме майно сільськогосподарське обладнання, згідно з описом, визначеним в Додатком № 1 до договору, а саме: борона дискова важка БДВ «Корвет-6.2» (диски «ромашка» Ф710мм, з котками (3 350/10)), інв. Номер: 04060009, заводск. № 0077, - 1 шт; розподільник мінеральних добрив марки AMAZONE, моделі ZA-M 1501 без дисків, інв. № 04060014, серійний № ZAM0124749 -1 шт.; диски ОМ 18-24 м, (пара), інв. № 04060010 - 1шт.; насадка бункера S500 для ZA-M, інв. № 04060011-1 шт.; надставка L 1000 для ZA-M, інв. № 04060012 -1 шт.; пристрій напівпричепний для ZA-M, інв. № 04060013, серійний № FR 60000835 -1 шт.; зернопакувальна машина ЗПМ-180, 2017 року випуску, інв. № 04040020, заводськ. № 209172 -1 шт.; зернопакувальна машина ЗПМ-180, 2017 року випуску, інв. № 04040021, заводськ. № 209173 - 1 шт.; зернопакувальна машина ЗПМ-180, 2017 року випуску, інв. № 04040022, заводськ. № 209174 -1 шт.; зернорозпакувальна машина ЗРМ-180, 2017 року випуску, інв. № 04040023, заводськ. № 005093 -1 шт.; зернорозпакувальна машина ЗРМ-180, 2017 року випуску, інв. № 04040024, заводськ. № 005094 -1 шт.; зернорозпакувальна машина ЗРМ-180, 2017 року випуску, інв. № 04040025, заводськ. № 005095 -1 шт.; бункер наземний перевантажувальний БНП-12/5,5 (шнек 400мм), 2017 року випуску, інв. № 04040026, заводськ. № 910128 -1 шт.; бункер наземний перевантажувальний БНП-12/5,5 (шнек 400мм), 2017 року випуску, інв. № 04040027, заводськ. № 910129 -1 шт,; бункер наземний перевантажувальний БНП-12/5,5 (шнек 400мм), 2017 року випуску, інв. № 04040028, заводськ, № 910130 -1 шт.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що сторони договору оцінили майно вартістю 4 573 553,99 грн., без ПДВ.

Положеннями ч. 4 ст. 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Між тим, сукупна вартість заставного майна становить 9 377 351,47 грн. /2 896 489,98 грн. + 1 230 050,00 грн. + 677 257,50 грн. + 4 573 553,99 грн./, що значно перевищує заявлену позивачем до стягнення суму у розмірі 2 022 945,60 грн.

Частиною 5 ст. 140 ГПК України передбачено, що залежно від обставин суд може забезпечити позов повністю або частково.

Таким чином, виходячи з умов договорів застави, які укладені між позивачем і відповідачем -1, враховуючи положення ч. 4 ст. 137 ГПК України щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про можливість накладення арешту на рухоме майно, заставна вартість якого дорівнює розміру заборгованості, що є предметом позову.

Отже, суд вважає за можливе накласти арешт на сільськогосподарське обладнання, а саме: бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40029, реєстраційний № 27348 ВН, інв. № 04040031; бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40030, реєстраційний № 27347 ВН, інв. № 04040032; бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40028, реєстраційний № 27349 ВН, інв. № 04040030; бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40027, реєстраційний № 27350 ВН, інв. № 04040029; бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40032, реєстраційний № 27345 ВН, інв. №04040034; бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40031, реєстраційний № 27346 ВН, інв. № 04040033, оскільки відповідно до умов п. 1.4 договору застави № 733 від 01.08.2017 року, сторони договору оцінили вказане майно вартістю 2 896 489,98 грн., без ПДВ.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачам.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.

Керуючись ч.6 ст.140, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про забезпечення позову за вх. №2-915/19 від 28.02.2019р. задовольнити частково.

2. Накласти арешт на рухоме майно, що належить на праві власності Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» /01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443/, а саме:

- бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40029, реєстраційний № 27348 ВН, інв. № 04040031;

- бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40030, реєстраційний № 27347 ВН, інв. № 04040032;

- бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40028, реєстраційний № 27349 ВН, інв. № 04040030;

- бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40027, реєстраційний № 27350 ВН, інв. № 04040029;

- бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40032, реєстраційний № 27345 ВН, інв. №04040034;

- бункер накопичувач перевантажувальний ПБН20, заводський № 40031, реєстраційний № 27346 ВН, інв. № 04040033.

3. В іншій частині вимог відмовити.

У зв'язку із перебуванням судді Смелянець Г.Є. на лікарняному з 01.03.2019р. по 04.03.2019р. включно, ухвалу складено та підписано 05.03.2019 року.

Ухвала набирає чинності 05.03.2019р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Суддя Смелянець Ганна Євгенівна