Рішення № 80234155, 20.02.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2477/18Господарський суд Одеської області у складі судді Оборотової О.Ю.

при секретарі судового засідання Воровіній Т.О.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН»

до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 34882,57грн.

за участю представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю № 2788 від 01.11.2018р.;

ВСТАНОВИВ:

06.11.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» про відшкодування збитків спричинених внаслідок втрати вантажу при перевезенні.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором перевезення вантажу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2477/18 за правилами загального позовного провадження.

03.12.2018р. від Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує з приводу задоволення позовних вимог.

В обґрунтування заперечень викладених у відзиві, відповідач зазначає, щ оскільки вантаж прибув у непошкодженому рухомому складі який завантажений засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження під час перевезення залізниця звільняється від відповідальності.

04.12.2018р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» до господарського суду Одеської області надійшла відповідь на відзив відповідно до якої позивач не погоджується з правовою позицією відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

06.02.2019р. від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» надійшла заява про зміну в установчих документах відповідача в порядку ст. 169 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.02.2019р. замінено відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» у справі №916/2477/18.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.02.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2477/18; призначено справу до судового розгляду по суті в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 06.02.2019р. оголошено перерву у судовому засіданні до 20.02.2019р.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив:

Відповідно до залізничної накладної №33026527 від 09.08.2018, вантажовідправником та вантажоодержувачем в одній особі є Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» (далі - ТОВ СП «НІБУЛОН, позивач), був відвантажений насипом вантаж (насіння ріпаку), у вагоні №95753513.

Як зазначає позивач, під час переважування вказаного вагону по масі брутто було виявлено ознаки недостачі вантажу, а саме виявлено ознаки нестачі вантажу у розмірі 2850 кг, що підтверджується актом про виявлення нестачі вантажу від 13.08.2018, складеним працівниками ТОВ СП «НІБУЛОН».

У зв'язку з цим, ТОВ СП «НІБУЛОН» в день виявлення ознак нестачі - 13.08.2018, телефонограмою від 13.08.2018 №13/35 звернулось до начальника станції Миколаїв-вантажний з вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вищевказаного вагону та скласти комерційний акт, що передбачено ст.52 та ст. 129 Статуту залізниць України

Проте, як стверджує позивач, станцією Миколаїв-вантажний було безпідставно відмовлено у комісійній видачі вантажу зі вказаного вагону (лист №280/М від 14.08.2018). У зв'язку з цим, ТОВ СП «НІБУЛОН» в порядку, передбаченому п. 16 Правил складання актів подало скаргу на відмову в участі представника залізниці у комісійній видачі вантажу та складанні комерційного акту від 14.08.2018 №9796/3-18/34.

Листом від 15.08.2018 №ДН5-17/74 Виробничий підрозділ «Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій» повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» про відсутність підстав для проведення комісійної видачі вантажу зі вищевказаного вагону та задоволення зазначеної скарги.

Позивач звертає увагу, що саме безпідставна відмова залізниці у складанні комерційного акту та необхідність дотримання встановленого законодавством порядку оскарження відмови залізниці у складанні комерційного акту і зволікання відповідної дирекції з розглядом відповідної скарги призвело до того, що документи, які фіксують нестачу вантажу були складені лише 17.08.2018.

У зв'язку з відмовою працівників залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу, ТОВ СП «НІБУЛОН» листом від 17.08.2018 №17/35 запропонувало керівництву станції Миколаїв-вантажний направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу з вагону №95753513 по кількості та складенні акту про приймання вантажу та акту експертизи за участю експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.

На зазначене запрошення станція Миколаїв-вантажний відповіла відмовою у участі у прийманні вантажу листом від 17.08.2018 №291/М.

Після приймання вантажу за участю експертів РТПП Миколаївської області, за результатами якої було складено акт експертизи № 120-1105.

Крім того, 17.08.2018 комісією у складі працівників ТОВ СП «НІБУЛОН» було складено акт приймання продукції за кількістю №25 відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 15.06.65 N П-6 щодо вагону № 95753513.

Актом експертизи та актом приймання продукції за кількістю було встановлено, що на вагоні № 95753513 з протилежної сторони від штурвалів в нижній частині кута розвантажувального люка, в місці з'єднання кришки і бункера є механічний вплив на бункер (сліди свіжого походження - здир верхнього металевого шару), виявлено зазор завдовжки близько 25 см у щілинах якого видно затиснуте насіння ріпаку.

Крім того, після зняття пломб було виявлено, що у цьому вагоні між II (другим) і III (третім) люками від сходів на довжині близько 4,00 м є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) завглибшки візуально до 0.90 м, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу вниз, у бік середнього розвантажувального люка, який має механічний вплив та зазор з затиснути насінням ріпаку, з протилежної сторони від штурвалів.

Позивач зазначає, що після переважування вантажу (нетто) у вищевказаному вагоні №95753513 було встановлено нестачу вантажу у розмірі 2850 кг.

Згідно з довідкою від 04.10.2018 № 12722/3-18/27, виданою вантажовідправником ТОВ СП «НІБУЛОН» (зазначений у и. 1 залізничної накладної № 33026527 від 09.08.2018), вартість однієї тони вантажу відправленого у вагоні №95753513 складає 13 650 (тринадцять тисяч шістсот п’ятдесят) гри. 00 коп. (у т. ч. ПДВ), без включення провізних платежів. Аналогічна вартість однієї тони вантажу зазначена і у акті приймання продукції за кількістю №25 від 17.08.2018. у складанні якого відповідач відмовився приймати участь.

Отже, позивачем, власне і заявлено відповідний позов з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів з метою стягнення збитків спричинених внаслідок втрати вантажу при перевезенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Положеннями ст. 129 Статуту залізниць України визначено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Під час переважування вагону №95753513, позивачем було виявлено недостачу вантажу, однак, станцією Миколаїв-вантажний було відмовлено у комісійній видачі вантажу зі вказаних вагонів.

Відповідно до п. 16 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України, від 28.05.2002р. № 334, у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.

Судом встановлено, що позивачем було подано скаргу про відмову від участі представника залізниці у видачі вантажу в термін встановлений відповідно до Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України, від 28.05.2002р. № 334.

У зв’язку з відмовою працівників залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» запропонувало керівництву Миколаїв-вантажний направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу за участю експертів регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.

Відповідно до п. 3.1. Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею «(із змінами та доповненнями), відповідно до статей 909 ЦК України та 307 ГК України, статті 110 Статуту за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало. У статті 111 Статуту наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу. Відповідно до статті 110 Статуту залізниця може бути звільнена від відповідальності, якщо вона доведе й інші обставини, що свідчать про відсутність її вини.

Відповідно до пунктів 18, 23 та 24 Правил видачі вантажів одержувач не може вимагати від залізниці проведення перевірки та складання комерційного акта: після початку вивантаження, яке здійснюється на місцях загального користування; коли одержувач розпочав вивантаження без представника станції; у випадку видачі швидкопсувних вантажів, що прибули у справних рефрижераторних вагонах без порушення граничного терміну перевезення і режиму обслуговування. (п. 3.3. Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»(із змінами та доповненнями).

Положеннями п. 3.4. Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»(із змінами та доповненнями) визначено, що якщо начальник залізничної станції необґрунтовано відмовився скласти комерційний акт або акт загальної форми, вантажоодержувач має право оскаржити таку відмову в порядку, передбаченому пунктом 16 Правил складання актів, і здійснити приймання вантажу відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 15.06.65 N П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 25.04.66 N П-7, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.98 № 81/38/101/235/122. У разі додержання порядку оскарження відмови начальника станції у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до залізниці з претензією або позовом, до яких необхідно додати докази оскарження дій начальника залізничної станції та акти приймання вантажу.

Як встановлено судом, регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, проведено експертизу за результатами якої 17.08.2018р. було складено акт експертизи №120-1105, копія якого міститься в матеріалах справи, за участю представників позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН», оскільки відповідач не забезпечив участь свого представника.

Актом експертизи №120-1105 від 17.08.2018р. Регіонального торгово-промислової палати Миколаївської області було встановлено, що в результаті переваження залізничного вагону за № 95753513: маса нетто становить 58900 кг, що на 2850 кг менше проти даних, вказаних в залізничній накладній №33026527.

Згідно до ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до Довідки від 04.10.2018 № 12722/3-18/27, яка складена та підписана Головний бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН», станом на 17.08.2018р. дійсна вартість однієї тонни вантажу – насіння сої, що було прийнято до перевезення та відправлено зі станції Мар’янівка Південно-західної залізниці за накладною №33026527 від 09.08.2018р., склала 13 650 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно до ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 7 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, розрахунок суми претензії про недостачу вантажу складається з урахуванням норми природної втрати маси вантажу при перевезенні, якщо вона встановлена для даного вантажу, та граничного розходження у визначенні маси.

Вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. (п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644.

Позивачем було здійснено розрахунок вартості втрати вантажу:

Номер вагонуЗагальна маса вантажу переданого до перевезення (нетто), кгРозмір нестачі, кгВартість за 1 тону вантажу, грн.Норма природної втрати вантажу (0.5%), кгРозмір нестачі з урахуванням норми природної 9575351358 900,002 850,0013 650,00294,502 555,50(2850 кг - 58900 кг / 100% * 0,5%) * 13,650 тис. грн. = 34 882,57 грн.

Таким чином, відповідно до розрахунку позивача до стягнення з відповідача підлягає загальна вартість нестачі згідно з наведеним розрахунком у вагоні № 95753513 у розмірі 34 882,57 грн.

Суд, перевіривши такий розрахунок позивача, вважає його вірним.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_2 акціонерним товариством «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» прийнятих на себе зобов’язань з перевезення вантажу, що підтверджується наявними в матеріалах доказами, у зв’язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 34 882,57 грн. у якості відшкодування збитків завданих нестачею вантажу – є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Судом не приймаються твердження відповідача щодо того факту, що на станцію призначення – Миколаїв-Вантажний вагони №95753513 з вантажем прибули у технічно справному стані, не пошкоджені та без комерційних несправностей, оскільки такі факти спростовує Акт №120-1105 від 17.08.2018р., який складено регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, за результантами проведення експертизи, яким встановлено, що в результаті переваження залізничного вагону за № 95753513 завантажених насінням ріпаку, виявилось: маса нетто становить 58900 кг., що на 2850 кг менше проти даних, вказаних в залізничній накладній №33026527.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок порушення відповідачем договору перевезення вантажу.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» (вул.Каботажний спуск,1, Миколаїв, 54002; код ЄДРПОУ 14291113) штраф за прострочення доставки вантажів у розмірі 34882,57грн. та 1762,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде складено та підписано 04 березня 2019р.

Суддя О.Ю. Оборотова