Рішення № 80234134, 19.02.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року Справа № 915/418/18

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., за участю секретаря судового засідання Степанової І.С., розглянувши справу

за уточненим позовом державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 (код ЄДРПОУ 24584661),

в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, 55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, а/с № 20 (код ЄДРПОУ 20915546),

до відповідача: комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство”, 55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 8 (код ЄДРПОУ 31948866),

про: стягнення 31454834,96 грн.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат;

від відповідача: представник не з'явився,

СУТЬ СПОРУ.

11.05.2018 року державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом №32/6928 від 27.04.2018 року до комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” про стягнення грошових коштів у сумі 29604782,56 грн., з яких:

- 25310891,56 грн. – основна заборгованість за період з березня 2017 року по березень 2018 року включно за договором № 220 від 19.12.2016 року купівлі-продажу теплової енергії;

- 832715,05 грн. – інфляційні втрати, нараховані за період з травня 2017 року по березень 2018 року;

- 222293,02 грн. – 3% річних, нараховані за період з 16.05.2017 року по 30.04.2018 року;

- 1484411,42 грн. – штраф;

- 1754471,51 грн. – пеня, нарахована за період з 16.05.2017 року по 30.04.2018 року.

Як на підставу позовних вимог позивач послався в тому числі на неналежне виконання відповідачем умов договору № 220 від 19.12.2016 року купівлі-продажу теплової енергії в частині оплати рахунків.

08.11.2018 року до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (том 3 а.с. 100-101), відповідно до якої позивач зменшує суму основного боргу у зв’язку із частковою сплатою відповідачем боргу за березень 2017 року в сумі 1251443,92 грн. та збільшено періоди нарахування інфляційних втрат, пені та 3% річних. Так, позивач просить стягнути з відповідача:

- 24059447,64 (25310891,56 - 1251443,92) грн. – основна заборгованість за період з березня 2017 року по березень 2018 року включно за договором № 220 від 19.12.2016 року купівлі-продажу теплової енергії;

- 1242054,34 грн. – інфляційні втрати, нараховані за період з травня 2017 року по вересень 2018 року;

- 577406,97 грн. – 3% річних, нараховані за період з 16.05.2017 року по 31.10.2018 року;

- 1484411,42 грн. – штраф;

- 4091514,59 грн. – пеня, нарахована за період з 16.05.2017 року по 31.10.2018 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ.

Ухвалою суду від 16.05.2018 року позовну заяву залишено без руху у зв’язку з наявністю недоліків та зазначено, що строк для усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали суду від 16.05.2018 року позивач отримав 21.05.2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1 а.с. 222).

31.05.2018 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Ухвалою суду від 05.06.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 05.07.2018 року.

05.07.2018 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 30.07.2018 року.

Ухвалою суду від 30.07.2018 року позов державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція” до комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” про стягнення 29604782,56 грн. залишено без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 226 ГПК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 року ухвалу господарського суду Миколаївської області від 30.07.2018 року у справі №915/418/18 – скасовано. Справу № 915/418/18 передано до господарського суду Миколаївської області для продовження здійснення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 05.10.2018 року підготовче засідання у справі призначено на 23.10.2018 року.

23.10.2018 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 15.11.2018 року.

Ухвалою суду від 15.11.2018 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.12.2018 року.

11.12.2018 року судове засідання не відбулось у зв’язку із знаходженням головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 17.12.2018 року розгляд справи призначено на 15.01.2019 року.

15.01.2019 року судове засідання не відбулось у зв’язку із знаходженням головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 16.01.2019 року судове засідання із розгляду справи по суті призначено на 14.02.2019 року.

14.02.2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 19.02.2019 року.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

19.02.2019 року до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

19.02.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

26.06.2018 року до суду від відповідача надійшов відзив (том 2 а.с. 202-203).

05.07.2018 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (том 2 а.с. 217-219).

30.07.2018 року до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (том 3 а.с. 2-4).

30.07.2018 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (том 3 а.с. 29-32).

15.11.2018 року до суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо заяви про збільшення розміру позовних вимог (том 3 а.с. 129-132).

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Як на підставу позовних вимог позивач послався в тому числі на неналежне виконання відповідачем умов договору №220 від 19.12.2016 року купівлі-продажу теплової енергії (код 35.30.1 постачання пари та гарячої води) в частині оплати рахунків.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначає, що позивач прострочив виконання зобов’язання щодо своєчасного оформлення актів купівлі-продажу теплової енергії, у зв’язку з чим рахунки на оплату були оформлені з порушенням чинного законодавства. Враховуючи викладене, прострочення виконання зобов’язання сталося не з вини відповідача. Просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90% в порядку ст. 233 ГК України, посилаючись на те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; заборгованість виникла не з вини відповідача; відповідач є об’єктом стратегічного значення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

19.12.2016 року між державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі ВП “Южно-Українська АЕС” (позивач) та комунальним підприємством “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” (відповідач) був укладений договір №220 купівлі-продажу теплової енергії (код 35.30.1 постачання пари та гарячої води) (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався постачати відповідачу у 2017 році теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для опалення, вентиляції та гарячого водопостачання об'єктів відповідача, приєднаних до його теплових мереж, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану ним теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором (том 2 а.с. 3-9).

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до обсягів споживання теплової енергії кожною категорією споживачів комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” (населення, бюджетні установи, релігійні організації, інші споживачі) та за тарифами, встановленими для державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” окремо до кожної категорії таких споживачів.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплату за фактично спожиту теплову енергію відповідач проводить щомісячно на підставі пред'явлених позивачем рахунків на оплату протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунку.

Відповідно до п. 4.2 Договору позивач направляє відповідачу рахунок цінним листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 4.4 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.2 Договору розрахунки споживання теплової енергії проводяться згідно з п.п. 20, 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року №1198.

Відповідно до п. 6.3 Договору щомісячно позивач разом зі відповідачем складають акт купівлі-продажу теплової енергії. Відповідач надає позивачу дані про розподіл купленої у звітному місяці теплової енергії між категоріями споживачів (населення, бюджетні організації, релігійні організації, інші споживачі). Звітний місяць встановлюється з першого числа звітного місяця по перше число наступного місяця.

Відповідно до п. 11.1 Договору Договір вступає в силу з дати підписання його сторонами, скріплення печатками та діє з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року включно в частині постачання теплової енергії, а в частині розрахунків - до повного розрахунку.

Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін письмово не заявить про необхідність його перегляду.

В період з 1 січня 2017 по 31 березня 2018 року сторонами щомісячно складалися акти про обсяги теплової енергії, відпущеної відповідачу (том 2 а.с. 53-67) та акти купівлі-продажу теплової енергії (том 2 а.с. 37-52), на підставі яких позивачем були виписані та направлені цінними листами з повідомленнями про вручення відповідачу наступні рахунки (том 2 а.с. 68-130) (суми боргу зазначені з урахуванням рахунків про коригування сум боргу з січня 2017 року по серпень 2017 року на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 04.04.2017 року у справі №915/84/17):

№РС, 17-744, № РСД7-746, №РС, 17-745 від 31.03.2017 та №РС, 17-1749, № PC, 17-1748 від 19.09.2017 року (транспортування, виробництво, постачання т/енергії) на загальну суму 1632874,00 грн. (на підставі актів за березень 2017 року);

№РС, 17-878, № РСД7-879, №РС, 17-880 від 30.04.2017 р. та №РС, 17-1750, № PC,17-1751 від 19.09.2017 року (транспортування, виробництво, постачання т/енергії) на загальну суму 1464550,83 грн. (на підставі актів за квітень 2017 року);

№РС, 17-1089, № РСД7-1087, №РС, 17-1088 від 31.05.2017 р. та №РС, 17-1752, № PC, 17-1755 від 19.09.2017 року (транспортування, виробництво, постачання т/енергії) на загальну суму 634305,54 грн. (на підставі актів за травень 2017 року);

№РС, 17-1258, № РСД7-1259, №РС, 17-12157 від 30.06.2017 та №РС, 17-1754, № РСД7-1756 від 19.09.2017 року (транспортування, виробництво, постачання т/енергії) на загальну суму 365167,83 грн. (на підставі актів за червень 2017 року);

№РС, 17-1519, № РСД7-1517, №РС, 17-1518 від 31.07.2017 р. та №РС, 17-1758, № РСД7-1757 від 19.09.2017 року (транспортування, виробництво, постачання т/енергії) на загальну суму 372678,19 грн. (на підставі актів за липень 2017 року);

№РС, 17-1697, № РСД7-1695, №РС, 17-1696 від 31.08.2017 р. та №РС, 17-1759, № РСД7-1762 від 19.09.2017 року (транспортування, виробництво, постачання т/енергії) на загальну суму 362030,14 грн. (на підставі актів за серпень 2017 року);

№РС, 17-1872, № РСД7-1871, №РС, 17-1879 від 30.09.2017 року (транспортування, виробництво, постачання т/енергії) на загальну суму 355855,30 грн. (на підставі актів за вересень 2017 року);

№РС, 17-2103, № РСД7-2102, №РС, 17-2104 від 30.10.2017 року (транспортування, виробництво, постачання т/енергії) на загальну суму 1810707,63 грн. (на підставі актів за жовтень 2017 року);

№РС, 17- 2332, № РСД7-2331, №РС, 17-2333 від 30.11.2016 року (транспортування, виробництво, постачання т/енергії) на загальну суму 3011036,53 грн. (на підставі актів за листопад 2017 року);

№РС, 16-2565, № РСД6-2564, №РС, 16-2566 від 31.12.2016 року (транспортування, виробництво, постачання т/енергії) на загальну суму 3333254,50 грн. (на підставі актів за грудень 2017 року);

№PC, 18-274, № PC, 18-275, №PC, 18-276 від 31.01.2018 року (транспортування, виробництво, постачання т/енергії) на загальну суму 4204963,19 грн. (на підставі актів за січень 2018 року);

№РС, 18-582, № РС,18-628, №РС, 18-629 від 28.02.2018 року (транспортування, виробництво, постачання т/енергії) на загальну суму 1464550,83 грн. (на підставі актів за лютий 2018 року);

№РС, 18-860, № PC, 18-861, №РС, 18-862 від 31.03.2018 року (транспортування, виробництво, постачання т/енергії) на загальну суму 4105014,16 грн. (на підставі актів за березень 2018 pоку)

Зазначені рахунки були направлені відповідачу цінними листами з описами про направлення та поштовими повідомленнями про вручення відповідно (том 2 а.с. 131-167): від 11.04.2017 р. за №05/5343 (за березень 2017 року), від 12.05.2017 р. за №05/6660 (за квітень 2017 року), від 08.06.2017 р. за №05/8034 (за травень 2017 року), від 11.07.2017 р. за №05/9827 (за червень 2017 року), від 08.11.2017 р. за №05/11375 (за липень 2017 року), від 14.09.2017 р. за №05/13199 (за серпень 2017 року), від 18.10.2017 за №05/15095 (за вересень 2017 року), від 16.11.2017 р. за №05/16891 (за жовтень 2017 року), від 07.12.2017 р. за №05/18146 (за листопад 2017 року), від 10.01.2018 р. за №05/405 (за грудень 2017 року), від 13.02.2018 р. за №05/2537 (за січень 2018 року), від 16.03.2018 р. за №05/4255 (за лютий 2018 року), від 11.04.2018 р. за №05/5712 (за березень 2018 року).

Відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, оплату спожитих послуг за період з березня 2017 року по березень 2018 року включно не здійснив. Сума основного боргу за спірний період станом на час звернення позивача з даним позовом до суду складала 25310891,56 грн. Детальний розрахунок заборгованості наявний в матеріалах справи (том 1 а.с. 47-49).

Сторонами також складений акт звірки взаємних розрахунків від 19.04.2018 року, який підтверджує заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.04.2018 року (том 2 а.с. 35-36).

01.03.2018 року позивачем на адресу відповідача надіслана претензія від 23.02.2018 року №32/3144, в якій запропоновано перерахувати борг на розрахунковий рахунок позивача та надати відповідь до 25.03.2018 року (том 2 а.с. 168-170).

Відповідь на претензію не надійшла, грошові кошти не сплачені, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

ВИСНОВКИ СУДУ.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов’язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв’язку із частковою сплатою відповідачем боргу за березень 2017 року в сумі 1251443,92 грн., позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 24059447,64 (25310891,56 - 1251443,92) грн.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за період з березня 2017 року по березень 2018 року включно за договором №220 від 19.12.2016 року купівлі-продажу теплової енергії (код 35.30.1 постачання пари та гарячої води) в сумі 24059447,64 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відносно вимоги про стягнення з відповідача 1242054,34 грн. – інфляційних втрат та 577406,97 грн. – 3 % річних, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, здійснений позивачем (том 3 а.с. 102-113), судом встановлено, що нарахування інфляційних втрат здійснено позивачем за період з травня 2017 року по вересень 2018 року включно, а нарахування 3 % річних здійснено за період з 16.05.2017 року по 31.10.2018 року, нарахування здійснено окремо по кожному рахунку, періоди прострочення визначені позивачем вірно, розрахунок є арифметично правильним.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача 1242054,34 грн. – інфляційних втрат та 577406,97 грн. – 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 4091514,59 грн. – пені та 1484411,42 грн. – штрафу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.3 Договору за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня в розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більше ніж 30 днів – додатково штраф у розмірі 7 % вказаної вартості, згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, здійснений позивачем (том 3 а.с. 102-113), судом встановлено, що нарахування пені здійснено в межах шестимісячного строку по кожному окремому зобов’язанню за період з 16.05.2017 року по 31.10.2018 року, нарахування здійснено позивачем виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, період нарахування визначено позивачем вірно, штраф нараховано позивачем по кожному окремому зобов’язанню, розрахунок є арифметично правильним.

Отже, вимога про стягнення 4091514,59 грн. – пені та 1484411,42 грн. – штрафу є обґрунтованою.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Так, зі Звіту комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” про фінансові результати за перший квартал 2018 року (том 3 а.с. 5-6) вбачається, що фінансовий стан відповідача є несприятливим (збитковим).

Враховуючи фінансовий стан відповідача, а також той факт, що відповідач не ухиляється від сплати суми основної заборгованості та частково здійснив її погашення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, та оскільки відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним видом діяльності якого є задоволення потреб населення, підприємств, установ організацій в наданні послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення, тобто є об'єктом, який надає послуги населенню міста, об'єктам соціальної інфраструктури міста, суд з метою співвідношення інтересів сторін вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення штрафу та пені на 30%.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню:

- 1039087,99 грн. – штраф (1484411,42 – 30%),

- 2864060,21 грн. – пеня (4091514,59 – 30%).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір у сумі 471822,52 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

Враховуючи викладене, позивач має право звернутись до суду з заявою про повернення надмірно сплаченої суми судового збору в розмірі 30000 грн.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство”, 55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 8 (код ЄДРПОУ 31948866) на користь державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 (код ЄДРПОУ 24584661), в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, 55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, а/с № 20 (код ЄДРПОУ 20915546) грошові кошти:

- 24059447,64 грн. - заборгованість за договором;

- 1242054,34 грн. - втрати від інфляції;

- 577406,97 грн. - 3% річних;

- 1039087,99 грн. - 7% штрафу;

- 2864060,21 грн. - пеня;

- 471822,52 грн. - судовий збір.

В іншій частині позову щодо стягнення 7% штрафу в сумі 445323,43 грн. та пені в сумі 1227454,38 грн. відмовити.

Повернути позивачу з державного бюджету надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 30000 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до положень ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 241 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 01.03.2019 року.

Суддя А.П. Алексєєв