Рішення № 80233554, 28.02.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.02.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/10/19Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001;

до відповідача: ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8",

вул.Пилипа Орлика, 8, м.Івано-Франківськ,76010;

про стягнення 4 116,69грн, з яких: 3 736,95грн - пеня, 223,12грн - 3% річних, 156,61грн - інфляційні втрати,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат, (довіреність №14-164 від 30.08.2018; посвідчення адвоката №5810/10 від 30.08.2016);

від відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" 4 116,69 грн, з яких: 3 736,95грн - пеня, 223,12грн - 3% річних, 156,61грн - інфляційні втрати за неналежне виконання грошового зобов"язання за договором купівлі-продажу природного газу №1582/15-ТЕ-15 від 31.12.2014.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема цивільного характеру. Одночасно реалізація "права на суд" передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Буланов та Купчик проти України” від 09.12.2010, “Чуйкіна проти України” від 13.01.2011).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги вказуючи при цьому на:

- порушення відповідачем пункту 6.1. укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №1582/15-ТЕ-15 від 31.12.2014, а саме несвоєчасне здійснення розрахунків за поставлений позивачем по актах приймання - передачі від 31.01.2015, від 28.02.2015, від 31.03.2015, від 30.04.2015, від 31.05.2015, від 30.06.2015, від 31.07.2015, від 31.08.2015, від 30.09.2015, від 31.10.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015 природний газ на загальну суму 90 900,95грн;

- пункт 7.2. договору та положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України на підставі яких за порушення строків оплати поставленого природно газу відповідачу нараховано 3 736,95грн - пені, 223,12грн - 3% річних, 156,61грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовує приписами статей 509, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 649, 655, 692 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 175, 193, 230, 232 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалами суду від 03.01.2019, від 05.02.2019, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 04.01.2019, від 07.02.2019. Своїм правом наданим статтями 165, 178 Господарського процесуального кодексу України відповідач не скористався, відзив на позовну заяву, як і будь-яких доказів в підтвердження заперечень проти позову в т.ч. контррозрахунку заявлених до стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат - суду не подав.

Беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1,3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" (покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №1582/15-ТЕ-15 від 31.12.2014 з додатковими угодами №1 від 31.03.2015, №2 від 29.07.2015, №3 від 30.07.2015, №4 від 21.10.2015, №5 від 27.11.2015.

Згідно пункту 1.1. договору продавець зобов"язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець взяв на себе обов"язок прийняти і оплатити природний газ.

Ціна за 1000 куб м газу становить 1 309,20грн з ПДВ (пункт 5.2. договору). Додатковими угодами №1 від 31.03.2015, №2 від 29.07.2015, №4 від 21.10.2015 до договору, сторони неодноразово змінювали ціну за 1000 куб м газу.

У відповідності до пунктів 3.3., 3.4. договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договірних відносин позивач поставив відповідачу згідно актів приймання - передачі від 31.01.2015, від 28.02.2015, від 31.03.2015, від 30.04.2015, від 31.05.2015, від 30.06.2015, від 31.07.2015, від 31.08.2015, від 30.09.2015, від 31.10.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015 (а.с.31-42) природний газ на загальну суму 90 900,95грн.

Як вбачається з виписки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" по операціях з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" в період з 01.12.2014 по 30.09.2016 (а.с.44) відповідачем в повному обсязі здійснено розрахунок за поставлений природний газ в сумі 90 900,95грн, проте з порушенням строку проведення оплати обумовленого пунктом 6.1. договору.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про застосування до відповідача відповідальності обумовленої пунктом 7.2. договору у вигляді пені в сумі 3 736,95грн та наслідків порушення грошового зобов'язання обумовлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а саме 223,12грн - 3% річних, 156,61грн - інфляційних втрат.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір купівлі-продажу природного газу №1582/15-ТЕ-15 від 31.12.2014 з додатковими угодами №1 від 31.03.2015, №2 від 29.07.2015, №3 від 30.07.2015, №4 від 21.10.2015, №5 від 27.11.2015 укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Нормою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у разі невиконанням покупцем пункту 6.1. договору він зобов"язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вище зазначені правові норми та пункт 7.2. договору позивачем правомірно нараховано відповідачу за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання 3 736,95грн - пені, 223,12грн - 3% річних, 156,61грн - інфляційних втрат, за період вказаний у розрахунку (а.с.15-20), який перевірено судом та визнано арифметично правильним.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 4 116,69грн, з яких: 3 736,95грн - пеня, 223,12грн - 3% річних, 156,61грн - інфляційні втрати правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 204, 509, 525, 526, 530, 551, 599, 610, 611, 612, 625-629, 625, 655 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" про стягнення 4 116,69грн - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8", вул.Пилипа Орлика, 8, м.Івано-Франківськ,76010 (ідентифікаційний код 37581681) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001 (ідентифікаційний код 20077720) 3 736,95грн (три тисячі сімсот тридцять шість грн 95коп.) - пені, 223,12грн (двісті двадцять три грн 12 коп.) - 3% річних, 156,61грн (сто п"ятдесят шість грн 61 коп.) - інфляційних втрат, 1 762,00грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 05.03.2019

Суддя С.Кобецька