Рішення № 80233475, 26.02.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.02.2019 Справа № 905/99/19

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., при секретарі судового засідання Бутовій Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ,

до Комунального підприємства “Яковлівське”, с. Яковлівка Донецької області

про стягнення боргу у загальній сумі 4 050,69 грн., у тому числі: пеня у сумі 2 902,09 грн.; три проценти річних у сумі 351,56грн.; інфляційні витрати у сумі 797,03 грн., -

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – представник за довіреністю № 14-120 від 08.06.2018р.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства "Яковлівське" про стягнення боргу у загальній сумі 4 050,69 грн., у тому числі: пеня у сумі 2 902,09 грн.; три проценти річних у сумі 351,56грн.; інфляційні витрати у сумі 797,03 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням Комунальним підприємством "Яковлівське" ст. 526 ЦК стосовно виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору № 462/14-БО-6 та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, у зв’язку з чим позивач заявляє до стягнення пеню, три відсотки річних та інфляційні витрати.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

5 лютого 2019 року відповідач під час судового засідання позовні вимоги визнав в повному обсязі та проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Представник позивача у судове засідання з`явився, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та дату проведення судового засідання повідомлений належним чином.

З’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, надані до матеріалів справи суд встановив:

22 листопада 2013 року між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу природного газу за № 462/14-БО-6 (далі- Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов`язався передати у власність відповідачу у 2014 році природний газ, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити цей природний газ (далі- газ), на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору газ, що продається за Договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, та іншими споживачами.

П. 6.1. Договору визначено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання умов п. 6.1. Договору відповідач зобов`язується сплатити позивачу, крім основної заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2. Договору).

Протягом строку дії договору сторонами укладалися дотикові угоди, копії яких дондані до матеріалів справи.

Договір підписано обома сторонами без заперечень та скріплено печатками.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31 січня 2014 року, 28 лютого 2014 року, 31 березня 2014 року, 30 квітня 2014 року та 31 грудня 2014 року.

Як стверджує позивач, та не заперечує відповідач, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови Договору.

Як вбачається з розрахунків, доданих позивачем до позовної заяви, відповідач несвоєчасно виконував обов’язки по сплаті за придбаний газ.

У зв’язку з чим:

станом на 15 березня 2014 року виникла заборгованість по оплаті придбаного газу за лютий 2014 року в сумі 813, 72 грн., яку було погашено 8 квітня 2014 року в повному обсязі;

станом на 15 квітня 2014 року виникла заборгованість по оплаті придбаного газу за березень 2014 року в сумі 813, 72 грн., яку було погашено 30 жовтня 2014 року в повному обсязі;

станом на 15 травня 2014 року виникла заборгованість по оплаті придбаного газу за квітень 2014 року в сумі 13 946, 66 грн., яку було погашено 31 жовтня 2014 року в повному обсязі;

станом на 15 листопада 2014 року виникла заборгованість по оплаті придбаного газу за жовтень 2014 року в сумі 15 206, 85 грн., яку було погашено 30 грудня 2014 року в повному обсязі;

станом на 15 грудня 2014 року виникла заборгованість по оплаті придбаного газу за листопад 2014 року в сумі 71 234, 80 грн., яку було погашено 30 грудня 2014 року в повному обсязі.

У якості доказу оплати за газ відповідачем позивач долучив до позовної заяви довідки за підписом заступника головного бухгалтера.

Ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом укладеного між сторонами договору, він є договором купівлі-продажу у розумінні ст. 655 Цивільного кодексу України.

Відтак, згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України зобов`язаннями покупця є повна оплата товару після його прийняття у передбачені Договором строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи приписи Цивільного та Господарського кодексів України а також зобов`язання відповідача стосовно оплати газу за Договором (п. 6.1. Договору), судом встановлено, що відповідач сплачував оплату за газ з порушенням строків виконання зобов`язань за Договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193, ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, враховуючи ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та п. 7.2. Договору, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції у загальній сумі 4 050,69 грн., у тому числі: пеня у сумі 2 902,09 грн.; три проценти річних у сумі 351,56грн.; інфляційні витрати у сумі 797,03 грн. за вищезазначені періоди, наведені у розрахунках позивача.

Відповідач у судовому засіданні 5 лютого 2019 року позовні вимоги визнав в повному обсязі та проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Проте, згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Перевіривши законні підстави позову, вирішив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним з видів діяльності Комунального підприємства «Яковлівське» (код ЄДРПОУ 34433559) є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД 35.50).

Крім того, відповідно до Реєстру діючих ліцензій на провадження господарської діяльності у сфері виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (станом на 1 листопада 2018 року) Комунальне підприємство «Яковлівське» має ліцензію за № АВ 429259 від 23 квітня 2012 року (строк дії- безстроково) на виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

З огляду на вищевикладене Комунальне підприємство «Яковлівське» є теплопостачальним та теплогенеруючим підприємством.

Згідно із п.1.2 Договору цільове використання газу виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

На забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення встановлено комплекс організаційних та економічних заходів, визначених у Законі України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (ч. 1 ст. 2 Закону).

Згідно з ч. 3 ст. 7 вищенаведеного Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. (Закон набрав чинності 4 листопада 2016 року).

Зазначена норма носить імперативний характер та звільняє відповідача від відповідальності з підстав, зазначених в Законі. Списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних залежить тільки від факту погашення основної заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності даним Законом.

З огляду на вищевикладене а також враховуючи те, що відповідачем було погашено основну заборгованість до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», суд, перевіривши законність нарахувань позивачем штрафних санкцій, відмовляє у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ст. 129 ГПК України, судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ, до Комунального підприємства “Яковлівське”, с. Яковлівка Донецької області про стягнення боргу у загальній сумі 4 050,69 грн., у тому числі: пеня у сумі 2 902,09 грн.; три проценти річних у сумі 351,56грн.; інфляційні витрати у сумі 797,03 грн. – відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя П.В. Демідова

Повний текст рішення складено та підписано протягом п’яти днів з дня проголошення рішення.

Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua).