Рішення № 80233358, 28.02.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.2019 Справа № 905/2401/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Турко А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача Фізичної особи - підприємця Тимофєєвої Наталії Павлівни, м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення внеску за договором щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою №349-001 від 01.12.2016 у сумі 37848грн та пені у сумі 5704,16грн, всього 43552,16грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Маріупольська міська рада, м. Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи - підприємця Тимофєєвої Наталії Павлівни, м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення внеску за договором щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою №349-001 від 01.12.2016 у сумі 37848грн та пені у сумі 5704,16грн, всього 43552,16грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №349-001 від 01.12.2016 в частині повної та своєчасної оплати внеску за пайову участь в користуванні об'єктами благоустрою на території м. Маріуполя.

Крім суми основної заборгованості, за порушення строків оплати внесків позивач просить стягнути пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки НБУ від несплаченої суми внесків на підставі п.3.2 договору №349-001 від 01.12.2016.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що Фізична особа - підприємець Тимофєєва Наталія Павлівна не є забудовником у розумінні положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зверталась до Маріупольської міської ради з заявою про користування об'єктами благоустрою в місці розміщення тимчасової споруди; тимчасова споруда відповідачем не встановлювалась. Відповідач визнає, що внеску щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою за договором фактично не сплачував; зазначає, що договір №349-001 від 01.12.2016 є розірваним на підставі п.3.4, умовами якого визначено, що у разі двомісячної несплати пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою договір розривається в односторонньому порядку; договір автоматично продовжено не було. Проти стягнення пені заперечує, посилаючись на сплив встановленого ст.258 Цивільного кодексу України річного строку позовної давності.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У судові засідання 27.02.2019 сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд встановив таке.

01.12.2016 між Маріупольською міською радою (уповноважений орган) та Фізичною особою - підприємцем Тимофєєвою Наталією Павлівною (замовник) укладений договір №349-001 щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою, за приписами п.1.1 якого замовник має намір розташувати на території м. Маріуполь тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності - торгівлі хлібобулочними виробами, за адресою: пр.Будівельників (№Ц п-з 044) в Центральному районі м. Маріуполя, що є власністю замовника, та погоджується на пайову участь (внесок) в користуванні об'єктів благоустрою м. Маріуполь, які будуть використані (задіяні) для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.

Площа об'єктів благоустрою м. Маріуполь, за використання яких здійснюється плата (внесок) за пайову участь в користуванні об'єктів благоустрою, складає 19 квадратних метрів (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 договору відповідно до договору замовник зобов'язується взяти пайову участь (внесок) в користуванні об'єктами благоустрою м. Маріуполь та перерахувати на рахунок позивача кошти на їх утримання, призначення платежу: плата за пайову участь (внесок) в користуванні об'єктом благоустрою м. Маріуполь.

Відповідно до п. 1.4 договору розмір пайової участі (внеску) в користуванні об'єктом благоустрою м. Маріуполь в розрахунку за рік становить 18924грн. Щомісячний розмір пайової участі (внеску) в користуванні об'єктами благоустрою м. Маріуполя складає 83грн. за один квадратний метр площі об'єктів благоустрою, тобто, арифметично щомісячна плата становить 1577грн.

Згідно з п.1.5 договору плата за пайову участь (внесок) в користуванні об'єктами благоустрою м. Маріуполь здійснюється замовником: при розрахунку єдиним платежем - протягом двадцяти календарних днів після підписання договору, при розрахунках рівномірно протягом року - до 10 числа місяця, наступного за звітним, при розрахунках за розміщенні тимчасових споруд для проведення гастрольних, розважальних, рекламних та інших заходів на термін до 10 діб - до початку проведення заходу.

Розділом II договору визначені права та обов'язки сторін, зокрема, замовник зобов'язується своєчасно оплатити пайову участь (внесок) в користуванні об'єктами благоустрою м. Маріуполь відповідно до умов договору, а уповноважений орган має право вимагати від замовника своєчасної оплати пайової участі (внеску) в користування об'єктом благоустрою м. Маріуполь відповідно до умов договору.

Замовник у випадку несвоєчасної сплати внеску, передбачено у розділі I договору, сплачує пеню в розмірі 120 відсотків облікової ставки НБУ за кожен день прострочення сплати від суми несплаченого платежу (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.4. договору у разі двомісячної несплати пайової участі в користуванні об`єктом благоустрою договір розривається в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 4.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Строк дії договору щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою - один рік та продовжується автоматично на строк один рік за відсутності підтверджених фактів систематичного (більше трьох) порушення протягом останнього календарного року (п. 4.2 договору).

Строк дії договору становить з 01 грудня 2016 до 01 грудня 2017 (п. 4.3 договору).

Як пояснено сторонами, договір щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою №349-001 від 01.12.2016 був укладений сторонами на підставі звернення Фізичної особи - підприємця Тимофєєвої Наталії Павлівни до Маріупольської міської ради з заявою про користування об'єктами благоустрою від 10.11.2016 вхід.№19/149-0402 в місці розміщення тимчасової споруди; функціональне призначення тимчасової споруди - реалізація хлібобулочних виробів; бажаний строк розміщення тимчасової споруди - з 01.12.2016 до 01.12.2017, у виконання Положення про користування об`єктами благоустрою комунальної власності на території м. Маріуполя, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 28.09.2016 за № 7/11-729 (з подальшими змінами).

Проаналізувавши погоджені сторонами умови договору №349-001 від 01.12.2016, та з огляду на те, що факт несплати внесків у встановлені договором строки відповідачем не заперечується, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати внесків в визначений договором строк. Такого висновку суд дійшов, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами, встановленими ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначалось, між сторонами укладений договір №349-001 від 01.12.2016, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання взяти пайову участь (внесок) в користуванні об'єктами благоустрою м. Маріуполь та перерахувати на рахунок позивача кошти на їх утримання при розрахунку єдиним платежем - протягом двадцяти календарних днів після підписання договору, при розрахунках рівномірно протягом року - до 10 числа місяця, наступного за звітним (п.1.5 договору).

Враховуючи, що згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України при укладенні договору №349-001 від 01.12.2016 сторони, зокрема відповідач, не був позбавлений права на вільне визначення умов договору, на свій розсуд та з власної волі узгодив умови договору, суд дійшов висновку, що відповідач в повній мірі погодився зі змістом договору, у тому числі з порядком та умовами здійснення платежів за договором, і визнав умови щодо сплати внесків обов'язковими для виконання, прийнявши на себе ризик настання негативних наслідків невиконання умов договору.

Судом враховано, що жодна зі сторін не зверталась до іншої сторони або до суду з вимогами про розірвання договору №349-001 від 01.12.2016 протягом його дії. При цьому, враховуючи відсутність звернень позивача з вимогою про розірвання договору в односторонньому порядку внаслідок двомісячної несплати відповідачем внесків, суд зауважує, що доводи відповідача стосовно розірвання договору №349-001 від 01.12.2016 на підставі п.3.4 договору не знайшли свого підтвердження, отже, не приймаються судом до уваги.

Посилання відповідача на невстановлення тимчасової споруди як на підставу звільнення від сплати платежів за договором також не приймаються судом до уваги з підстави відсутності в договорі №349-001 від 01.12.2016 таких застережень.

Суд також зазначає, що приписами ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з якими правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, з огляду на неспростування сторонами презумпції правомірності договору №349-001 від 01.12.2016 всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Виходячи з встановлених п.1.5 договору строків оплати внеску за договором щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою (при розрахунках рівномірно протягом року - до 10 числа місяця, наступного за звітним) з урахуванням порядку обчислення строків, встановленого ст.254 Цивільного кодексу України, останній день оплати внеску за грудень 2016 є 10.01.2017, за січень 2017 - 10.02.2017, за лютий 2017 - 10.03.2017, за березень 2017 - 10.04.2017, за квітень 2017 - 10.05.2017, за травень 2017 - 12.06.2017, за червень 2017 - 10.07.2017, за липень 2017 - 10.08.2017, за серпень 2017 - 11.09.2017, за вересень 2017 - 10.10.2017, за жовтень 2017 - 10.11.2017, за листопад 2017 - 11.12.2017.

Між тим, обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив оплати внеску у встановлений п.1.5 договору №349-001 від 01.12.2016 строк, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором в розмірі 18924грн зі сплати внеску за договором щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою за період грудень 2016 - листопад 2017. Наявність вказаної заборгованості відповідачем не спростовано.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про правомірність та доведеність матеріалами справи позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №349-001 від 01.12.2016 зі сплати внеску за договором щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою в розмірі 18924грн, отже, позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.

Розглядаючи позов в частині стягнення заборгованості за договором №349-001 від 01.12.2016 зі сплати внеску за договором щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою за період з 01.12.2017 до 01.12.2018, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.7 ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Частиною 1 ст.631Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

З огляду на встановлений п. 4.3 договору строк дії договору (з 01.12.2016 до 01.12.2017), позовні вимоги в частині стягнення з відповідача плати за пайову участь у благоустрої за період з 01.12.2017 до 01.12.2018, тобто поза межами строку дії договору, є безпідставними, отже, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Дійшовши такого висновку, суд зазначає, що посилання позивача на автоматичне продовження строку дії договору №349-001 від 01.12.2016 на один рік на підставі п. 4.2 договору, судом до уваги не приймається як таке, що спростовується матеріалами справи, з яких вбачається наявність систематичних порушень відповідачем умов договору в частині невиконання прийнятого за його умовами обов'язку зі сплати внеску щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою.

Враховуючи позицію Європейського суду з прав людини, наведену в п. 58 рішення від 10.02.2010р. (заява №4909/04) по справі «Серявін та інші проти України» щодо наведення підстав прийняття судом відповідних рішень, їх належного мотивування та обґрунтування, у тому числі з метою демонстрування сторонам, що вони були почуті судом, суд також зауважує, що не приймає до уваги посилання позивача на встановлення систематичних порушень саме п. 2.6. Положення про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 28.09.2016 №7/11-729 (зі змінами), допущення яких, на думку позивача, є перешкодою для продовження строку дії договору №349-001 від 01.12.2016, оскільки вказані посилання позивача є такими, що не доведені матеріалами справи.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача за порушення строків оплати внесків за договором пеню у сумі 5704,16грн.

Пеня нарахована позивачем на підставі п.3.2 договору №349-001 від 01.12.2016, за умовами якого у випадку несвоєчасної оплати внесків замовник сплачує пеню в розмірі 120 відсотків облікової ставки НБУ за кожен день прострочення сплати від суми несплаченого платежу.

Розглядаючи позов в цій частині, суд зазначає, що відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачений період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. При цьому, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Аналіз умов договору №349-001 від 01.12.2016 свідчить про відсутність договірних умов щодо збільшення або зменшення строку нарахування пені.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як визначено п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Аналіз умов договору №349-001 від 01.12.2016 свідчить про відсутність договірних умов щодо збільшення строку позовної давності в порядку, визначеному ст. 259 Цивільного кодексу України.

За приписами ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснено представником позивача у судовому засіданні 30.01.2019, позивач звернувся з даним позовом 17.12.2018, отже, строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені, нарахованої до 16.12.2017 включно, є таким, що пропущений позивачем.

Здійснивши перерахунок пені з дотриманням вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та з урахуванням заяви відповідача про пропуск позивачем встановленої ст. 258 Цивільного кодексу України спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені, про що йдеться у відзиві на позовну заяву та на чому наполягав представник відповідача у судовому засіданні 30.01.2019, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимог в частині стягнення пені у сумі 494,22грн, у тому числі: пеня у сумі 18,79грн за прострочення внеску за червень 2017 у сумі 1577грн (граничний день оплати 10.07.2017; період нарахування пені з урахуванням строку позовної давності 17.12.2017 - 10.01.2018); пеня у сумі 43,34грн за прострочення внеску за липень 2017 у сумі 1577грн (граничний день оплати 10.08.2017; період нарахування 17.12.2017 - 10.02.2018); пеня у сумі 67,92грн за прострочення внеску за серпень 2017 у сумі 1577грн (граничний день оплати 11.09.2017; період нарахування 17.12.2017 - 11.03.2018); пеня у сумі 94,36грн за прострочення внеску за вересень 2017 у сумі 1577грн (граничний день оплати 10.10.2017; період нарахування 17.12.2017 - 10.04.2018); пеня у сумі 120,80грн за прострочення внеску за жовтень 2017 у сумі 1577грн (граничний день оплати 10.11.2017; період нарахування 17.12.2017 - 10.05.2018); пеня у сумі 149,01грн за прострочення внеску за листопад 2017 у сумі 1577грн (граничний день оплати 11.12.2017; період нарахування 17.12.2017 - 11.06.2018).

Виходячи з наведеного, позов в частині стягнення пені у сумі 494,22грн підлягає задоволенню; в решті вимог щодо стягнення пені позов підлягає залишенню без задоволення з огляду на сплив позовної давності.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область, до Фізичної особи-підприємця Тимофєєвої Наталії Павлівни, м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення внеску за договором щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою №349-001 від 01.12.2016 у сумі 37848грн та пені у сумі 5704,16грн, всього 43552,16грн - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тимофєєвої Наталії Павлівни (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Миру, будинок 70, код ЄДРПОУ 33852448) внеску за договором щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою №349-001 від 01.12.2016 у сумі 18924грн, пеню у сумі 494,22грн та судовий збору у сумі 785,61грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення внеску за договором щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою №349-001 від 01.12.2016 в сумі 18924грн, пені у сумі 5209,94грн відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В судовому засіданні 28.02.2019 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.03.2019.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.І. Стукаленко