Рішення № 80230640, 22.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 лютого 2019 року 14:35 № 826/6038/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - ОСОБА_1, від відповідача - Дудник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом до ОСОБА_3 Головного територіального управління юстиції у Харківській області Комісії з ліквідації Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про скасування наказу, поновлення на роботі

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_3, в якому позивач просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

визнати дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо проведення службового розслідування, направлення подання на звільнення позивача неправомірними;

визнати наказ від 05.03.2015 року №106/к «Про припинення державної служби ОСОБА_3» Державної виконавчої служби України незаконним та скасувати;

поновити ОСОБА_3 на посаді начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області;

стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 05.03.2015р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 р. у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2016 р. касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Позовні вимоги мотивовано наступним :

- позивач стверджує про відсутність наслідків його дій, з огляду на те, що ним було підписано лише проекти угод, та стверджує про відсутність порушення в його діях вимог чинного законодавства;

- позивач стверджує про те, що подання на його звільнення було підписано не начальником Головного управління юстиції у Харківській області, а начальником Головного територіального управління юстиції у Харківській області ;

- позивачем не було допущено порушення присяги державного службовця;

Представники відповідачів заперечували щодо задоволення позовних вимог з підстав того, що за наслідками службового розслідування стосовно позивача щодо фактів недодержання ним законодавства про державну службу, бюджетного законодавства та перевищення ним службових повноважень встановлено, що ОСОБА_3 під час проходження державної служби порушив вимоги чинного законодавства, а відтак звільнення позивача є наслідком недотримання ним як державним службовцем вимог Закону України "Про державну службу", а саме - порушення Присяги.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Наказом Державної виконавчої служби України №127/к від 05.03.2014 р. ОСОБА_3 призначено на посаду начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області.

Наказом Головного управління юстиції у Харківській області №4/3 від 12.01.2015 р. відповідно до ст. 22 Закону України «Про державну службу» та Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. №950, на підставі службової записки начальника управління реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правоосвітньої діяльності Головного управління юстиції у Харківської області від 29.12.2014 р., вирішено провести службове розслідування стосовно начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 у зв'язку з виявленням фактів недодержання ним законодавства про державну службу, бюджетного законодавства та перевищенням ним своїх повноважень.

За результатами службового розслідування було складено акт службового розслідування від 20.02.2015р., про результати проведеного службового розслідування позивача було повідомлено 24.02.2015, про що свідчить підпис останнього на акті.

На підставі висновків акту, 25.02.2015 до начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області було направлено подання заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про припинення державної служби начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3

У зв'язку з надходженням зазначеного подання начальником Головного територіального управління юстиції у Харківській області було 03.03.2015р. направлено подання про звільнення позивача до першого заступника Голови Державної виконавчої служби України.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМУ від 13.06.2000 № 950, рішення щодо проведення службового розслідування, зокрема, приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави.

Згідно із пунктом 1 Положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.04.2012 № 549/5 (в редакції чинній на момент проведення службового розслідування), управління державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є структурним підрозділом головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, що забезпечує реалізацію повноважень Державної виконавчої служби України. До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.

Тобто, як управління державної виконавчої служби, так й відділ примусового виконання є структурними підрозділами Головного управління юстиції у Харківській області. В свою чергу, начальник управління юстиції є керівником органу, в якому працював ОСОБА_3

Позивач обіймав посаду начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області. Отже, керівник Головного управління юстиції у Харківській області, приймаючи рішення про проведення службового розслідування, діяв у межах повноважень, визначених чинним законодавством.

Згідно з підпунктом 15 пункту 10 Положення про Державну виконавчу службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 119, Голова ДВС звільняє з посади за поданням керівників структурних підрозділів головних управлінь юстиції Мінюсту в Автономній Республіці Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі, що забезпечують здійснення повноважень ДВС, або керівників відповідних управлінь юстиції заступників керівників відповідних структурних підрозділів, керівників структурних підрозділів примусового виконання рішень головних управлінь юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 11.12 пункту 11 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.03.2011 за № 1707/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.01.2015 № 115/5), начальник Головного територіального управління юстиції призначає на посади та звільняє з посад з поданням заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби, погодженим із директором Департаменту державної виконавчої служби: начальника відділу примусового виконання рішень структурного підрозділу головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби та його заступника.

25.02.2015 до начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області надійшло подання заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про припинення державної служби начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3

З огляду на викладене, відповідно до підпункту 15 пункту 10 Положення про Державну виконавчу службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 119, подання про припинення державної служби ОСОБА_3 було направлено до Державної виконавчої служби України.

Отже, дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо направлення подання про припинення державної служби ОСОБА_3 з посади начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області відповідають вимогам чинного законодавства та є такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

При цьому, суд не розглядає питання про пропуск позивачем строків звернення до суду з такими вимогами, оскільки не знаходить порушень в діях відповідачів по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 05.03.2015 року посада Голови Державної виконавчої служби України була вакантною, у зв'язку з чим повноваження Голови Державної виконавчої служби України здійснювались першим заступником Голови Державної виконавчої служби України Ахундовою A.A.

Наказом Державної виконавчої служби №106/к від 05.03.2015 р. припинено державну службу ОСОБА_3 та звільнено його із займаної посади за порушення Присяги державного службовця на підставі пункту 6 частини 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».

Позивач, вважаючи своє звільнення із займаної посади безпідставним, а наказ, який слугував підставою для такого звільнення, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з відповідним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Спеціальним законодавчим актом у сфері проходження публічної служби є Закон України "Про державну службу", який регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті (далі - Закон №3723-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону №3723-XII, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Основні принципи державної служби визначені статтею 3 Закону №3723-XII.

Так, державна служба ґрунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.

Державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця (ст.5 Закону № 3723-XII).

Статтею 10 Закону №3723-XIІ встановлено, що основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Державні службовці мають право: користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України; брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень; одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції; на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян; вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця; на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи; безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення; на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії; вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри; на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці; на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу; захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (ст.11 Закону № 3723-XII).

Пунктом 6 частини 1 статті 30 № 3723-XII визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Відповідно до ст.17 №3723-XII громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим, як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Крім того, текст Присяги написаний чітко і зрозуміло, а її зміст за своєю суттю не може містити конкретні посилання на певні закони та їх норми, порушення яких могло б свідчити про порушення Присяги державного службовця посадовою особою державного органу при виконанні своїх службових обов'язків. Вона дійсно має на меті в загальному порядку публічно зобов'язати державного службовця у своїй повсякденній діяльності керуватися виключно Конституцією та законами України, які, у свою чергу, уже мають більш конкретний зміст та зобов'язують державного службовця дотримуватися певних правил, встановлених ними, або утримуватися від певних дій, які ними заборонені.

Таким чином, текст Присяги має уніфікований характер і розповсюджується на усі правовідносини, де однією зі сторін є державний службовець.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач перебував на посаді начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області.

Відповідно до акту службового розслідування від 20.02.2015 р., комісія дійшла наступних висновків:

1. Організація роботи та керівництво діяльністю відділу, а також забезпечення виконання у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області норм чинного законодавства України входить до посадових обов'язків начальника відділу ОСОБА_3;

2. Допущена ОСОБА_3 як начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області закупівля послуг із оцінки майна у суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Альянс» без наявності договорів, укладених у письмовій формі, та без врахування законодавчих вимог до порядку визначення вартості робіт з оцінки майна, є порушенням статей 10, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»;

3. Допущена ОСОБА_3 як начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області закупівля послуг із оцінки майна у суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Альянс» на суму, яка перевищує 100 тисяч гривень, без застосування визначених законодавством процедур закупівлі, є порушенням вимог статей 2, 12 та 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель»;

4. Допущене ОСОБА_3 як начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області одержання від суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Альянс» послуг із оцінки майна на безоплатній основі представляє собою порушення заборони, встановленої статтею 17 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»;

5. Допущена ОСОБА_3 як начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області закупівля послуг із оцінки майна у суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Альянс» без наявності договорів, укладених у письмовій формі, з перебиранням на себе повноважень розпорядника бюджетних коштів та без застосування визначених законодавством процедур закупівлі, має наслідком спричинення порушення бюджетного законодавства, зокрема, положень пункту 2.2 глави 2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України.

В зазначеному акті також вказано, що матеріали службового розслідування свідчать про порушення позивачем положень 3, 5, 10 Закону України «Про державну службу» та Присяги державного службовця, яке виявилось у порушенні Присяги суворо дотримувати Конституції та законів України, а також сумлінно виконувати свої обов'язки.

Водночас, суд звертає увагу, що припинення державної служби відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" є особливим видом відповідальності державного службовця у вигляді звільнення державного службовця із займаної посади та роботи, і є таким, що не потребує обов'язкової наявності у державного службовця дисциплінарних стягнень, передбачених статтями 147 КЗпП України і 14 Закону України "Про державну службу", на момент вирішення питання про припинення державної служби, і може бути застосованим незалежно від того чи притягувався державний службовець до дисциплінарної відповідальності раніше, чи не притягувався.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 4 червня 2013 року №21-171а13, звільнення за порушення присяги може мати місце тоді, коли державний службовець скоїв проступок, який підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу.

У частині другій статті 17 Закону України «Про державну службу» наведено текст присяги державного службовця такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Отже, і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тобто, звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, в постанові від 01 жовтня 2013 року в справі № 21-259а13.

Як вбачається з оскаржуваного наказу від 05.03.2015р., його було мотивовано здійсненням позивачем закупівлі послуг із оцінки майна у суб'єкта оціночної діяльності ТОЗ «Альянс» без укладення угоди в письмовій формі, що було кваліфіковано як перебирання на себе повноважень розпорядника бюджетних коштів, та без врахування законодавчих вимог до порядку визначення вартості робіт з оцінка майна, а також без застосування визначених законодавством процедур закупівлі послуг за державні кошти.

Судом не приймаються посилання представника позивача на те, що позивачем не було укладено угоди, як на підставу для визнання обставини відсутності порушення позивачем присяги та наслідків таких дій позивача.

До матеріалів справи залучені в якості доказів засвідчені копії матеріалів службового розслідування, зокрема, копії договорів на проведення робіт з оцінки арештованого майна, які зазначені в акті перевірки.

Дані договори підписані позивачем, як і акти приймання - передачі виконаних робіт до них. Отже, позивачем було допущено більш ніж 280 випадків допуску до оцінки майна та фактичного отримання послуг з оцінки від підприємства, договори з яким не були підписані всіма уповноваженими сторонами, без проведення обов'язкової процедури закупівлі послуг за державні кошти.

При цьому, питання настання наслідків такої діяльності у вигляді стягнення коштів за фактично виконані роботи з державного бюджету, на думку суду, не впливає на кваліфікацію дій позивача в межах дисциплінарної відповідальності, натомість, може оцінюватися при визначенні наявності ознак кримінально караного діяння.

Враховуючи наведене в сукупності, зважаючи, що на момент звільнення позивача із займаної посади в діях останнього містились ознаки скоєння проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків, що є підставою для звільнення за порушення Присяги державного службовця, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

З огляду на викладене та керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 05.03.2019.

Суддя С.К. Каракашьян