Рішення № 80230564, 01.03.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/77/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просила скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №24-11-39/443/008, №24-11-39/443/009 та №24-11-39/443/010 від 04 січня 2018 року, винесені начальником управління Держпраці у Чернівецькій області Луцаком І.Г.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначає що із спірними рішеннями не погоджується та вважає їх протиправними. Так, позивач зазначає, що Управління Держпраці у Чернівецькій області провело інспекційне відвідування щодо додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування без визначених на те правових підстав та з порушенням правового регулювання проведення таких заходів. Позивач стверджує, що доказів встановлення відповідачем від час перевірки використання ФОП ОСОБА_1 праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату ФОП ОСОБА_1 заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці не має. На підставі вказаного, позивач впевнений, що у відповідача законних підстав для винесення спірних постанов не було. Крім того, позивач зазначає, що на день винесення спірних постанов строк виконання припису про усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування не вийшов, а тому прийняття зазначених постанов відповідачем було передчасним та вони підлягають скасуванню.

У відзиві на позов Управління Держпраці у Чернівецькій області вказувало, що постанови про накладення штрафу відносно ФОП ОСОБА_1 винесено правомірно. Відповідач стверджує, що інспекційне відвідування щодо додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування проведене у відповідності до вимог чинного законодавства та у відповідності до повноважень Управління Держпраці у Чернівецькій області. За наслідками проведеного інспекційного відвідування відповідачем встановлено використання ФОП ОСОБА_1 праці працівників без укладення трудових договорів, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату позивачем працівникам заробітної плати, а також недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці. На підставі виявлених порушень був складений припис №24-11-39/259 від 18.12.2017 р. та надано позивачу строк для його виконання. Водночас відповідач зазначає, що вимогами чинного законодавства визначено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень. У зв'язку із вказаним постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №24-11-39/443/008, №24-11-39/443/009 та №24-11-39/443/010 від 04.01.2018 р. були винесені правомірно та на законних підставах.

З вказаних підстав відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

01.02.2018 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито загальне провадження в адміністративній справі. Справа перебувала на розгляді у судді Лелюка О.П.

12.07.2018 р. згідно розпорядження керівника апарату Чернівецького окружного адміністративного суду № 13-Р від 02.07.2018 р. щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ у зв'язку з закінченням повноважень судді Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюка О.П. справу №824/77/18-а передано на розгляд головуючому судді Брезіній Т.М.

17.07.2018 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду справу №824/77/18-а прийнято суддею Брезіною Т.М. до свого провадження, призначено до загального позовного провадження та призначити судове засідання по справі на 06.09.2018 року.

06.09.2018 р. судом відкладено розгляд справи на 11.10.2018 р. у зв'язку із неявкою позивача та на підставі заявленого клопотання позивачем про відкладення судового засідання.

В судовому засіданні 11.10.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 31.10.2018 р. для надання представником позивача додаткових доказів по справі.

31.10.2018 р. судове засідання знято з розгляду у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відпустці. Розгляд справи призначено на 28.11.2018 року.

В судове засідання 28.11.2018 р. з'явився відповідач. Позивач та представник позивача не з'явились в судове засідання без поважних причин. Попри вказане, суд вирішив відкласти розгляд справи на 12.12.2018 р., оскільки позивачем не надано суду додаткові докази по справі.

12.12.2018 р. судове засідання знято з розгляду у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відрядженні. Розгляд справи призначено на 15.01.2019 року.

15.01.2019 р. судом відкладено розгляд справи на 24.01.2019 р. з метою забезпечення участі в судовому засіданні позивача та представника позивача.

24.01.2019 р. в судове засідання з'явився представник відповідача, який просив суд відмовити у задоволені позову, з підстав вказаних у відзиві на позов. Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, однак 22.01.2019 р. надіслали до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначивши, що позивач підтримує заявлений позов повністю. Крім того, 22.01.2019 р. від представника позивача надійшли витребувані усною ухвалою суду від 11.10.2018 р. додаткові докази по справі (том 2 а.с. 10-59).

Після з'ясування обставин справи та дослідження доказів, представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи приписи ст. ст. 194 КАС України суд вважає, що подання до суду учасниками справи клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження не є перешкодою для розгляду і вирішення справи по суті. Оцінивши повідомлені представниками сторін обставини справи, суд вважає, що наявні достатні підстави для прийняття судового рішення.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

17.11.2017 р. від ГУ ПФУ у Чернівецькій області до Управління Держпраці у Чернівецькій області надійшла інформація №22304/03 щодо роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працювали на умовах цивільно-правових договорів за вересень 2017 р., у переліку яких значиться ФОП ОСОБА_1 (том 1 а.с. 62-63).

Управлінням Держпраці у Чернівецькій області з 15.12.2017 р. по 18.12.2017 р., на підставі наказу від 14.12.2017 р. №511, інформації ГУ ПФУ у Чернівецькій області від 17.11.2017 р. №22304/03 «щодо роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працювали на умовах цивільно-правових договорів за вересень 2017 р.», направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 14.12.2017 р. №04-252, провело інспекційне відвідування щодо додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Результати перевірки зафіксовано в акті перевірки №24-11-39/443 від 18.12.2017 року. В акті перевірки міститься відмітка ФОП ОСОБА_1, що позивач не має зауважень до проведеної перевірки. (том. 1 а.с. 26-34, 62-65)

18.12.2017 р. відповідачем складено та повідомлено ОСОБА_1 з приписом №24-11-39/259, в якому приписано: звільненій з 21.11.2016 р. ОСОБА_3 нарахувати компенсацію за невикористану відпустку, строк до 30.12.2017 р.; при звільнені працівників виплату всіх належних сум проводити в день їх звільнення; вжити заходи по виплаті нарахованої індексації заробітної плати працівників, в строк до 30.12.2017 року. Також в приписі зазначено, що в строк до 18.01.2017 р. позивачу слід письмово інформувати Управління Держпраці у Чернівецькій області про виконання вимог припису. (том 2 а.с. 63, 64).

До матеріалів справи додано письмові пояснення ОСОБА_1 від 18.12.2017 р., надані відповідачу, в яких повідомляється, що з фізичними особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено цивільно-правові договори, так як вони потрібні для роботи в окремі дні, дні відсутності позивача в магазині. (том 1 а.с. 66).

20.12.2017 р. відповідачем складено протокол №24-11-39/249 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1, в якому зафіксовано допуск позивачем до роботи в магазині працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за цивільно-правовими угодами, в той час як мали місце трудові відносини. (том 1 а.с. 35-36). Зазначений протокол направлений на розгляд до Вижницького районного суду та 23.03.2018 р. було винесено судом постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 41 ч. 3 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. (том 2 а.с. 69-70).

04.01.2018 р. відповідачем прийнято постанову №24-11-39/443/008 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 192000 грн за безпідставно укладені цивільно-правові договори з ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які мають ознаки трудових договорів. Штраф накладено відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. (том 1 а.с. 39-40).

Також, 04.01.2018 р. відповідачем прийнято постанову №24-11-39/443/009 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 9600 грн за не нарахування впродовж липня 2015 р. та січня - грудня 2016 р. помісячно індексації заробітної плати працівників. Штраф накладено відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. (том 1 а.с. 41).

Крім того, 04.01.2018 р. відповідачем прийнято постанову №24-11-39/443/010 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3200 грн за порушення строку розрахунку при звільненні з працівником ОСОБА_3 та за несвоєчасне нарахування вказаному працівнику компенсації за невикористану відпустку. Штраф накладено відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. (том 1 а.с. 42).

12.01.2018 р. ФОП ОСОБА_1 надіслала відповідачу повідомлення про виконання вимог припису №24-11-39/259 від 18.12.2017 р., в якому повідомила про проведення донарахування індексації працівникам та компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_3 в сумі 1150 грн. На підтвердження вказаного було надано відомість на виплату грошей №25 за грудень 2017 р. та платіжну квитанцію. (том 2 а.с. 65-67).

До матеріалів справи позивачем додано докази перебування у трудових відносинах ОСОБА_3 з ФОП ОСОБА_1, а саме: заява ОСОБА_3 від 05.01.2016 р. про прийняття на роботу продавцем; наказ (розпорядження) №5/1-16 від 05.01.2016 р. про прийняття ОСОБА_3 на роботу продавцем; трудовий договір №22 від 05.01.2016 р. укладеного між позивачем та ОСОБА_3, в якому визначено час виконання робіт 20 годин на тиждень; повідомлення про прийняття ОСОБА_3 на роботу; заява ОСОБА_3 про надання щорічної відпустки з 04.07.2016 р. на 24 календарні дні; наказ №5-2/16 від 04.07.2016 р. про надання відпустки ОСОБА_3 за період роботи з 05.01.2016 р. по 05.01.2017 р. тривалістю 24 календарні дні з 04.07.2016 р. по 27.07.2016 р.; заяву ОСОБА_3 про звільнення за власним бажанням з 21.11.2016 р.; наказ №5/3-16 від 21.11.2016 р. про припинення трудового договору з 21.11.2016 р. з ОСОБА_3; трудова книжка ОСОБА_3 з відміткою про звільнення з роботи у ФОП ОСОБА_1 21.11.2016 р. (том 1 а.с. 43-50, 238-239).

Щодо правовідносин між позивачем та ОСОБА_6 суду надано наступні докази: цивільно-правовий договір №1 від 01.06.2017 р., в якому зазначено про надання ОСОБА_6 послуг продавця магазину за винагороду 20 грн за годину без ПДВ (160 грн в день); повідомлення про взяття працівника на роботу; відомості про виплату грошей за червень-вересень, листопад 2017 р. (том 1 а.с. 69, 71, 73-77 )

Щодо правовідносин позивача із ОСОБА_5 суду надано наступні докази: цивільно-правовий договір №2 від 01.07.2017 р., в якому зазначено про надання ОСОБА_5 послуг по обслуговуванню покупців магазину за винагороду 160 грн в день без ПДВ; повідомлення про взяття працівника на роботу; відомості про виплату грошей за липень-вересень, листопад 2017 р. (том 1 а.с. 70, 72, 74-77 )

До матеріалів справи додано табелі обліку робочого часу у ФОП ОСОБА_1 за січень - грудень 2016 р., відомості про нарахування заробітної плати у 2016 році, в яких зазначені відомості про восьмигодинну, п'ятиденну роботу працівників ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а.с. 111-131).

Також до матеріалів справи додано відомість №12 за грудень 2017 р. про нарахування індексації заробітної плати працівникам ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 за період липень 2015 р. та січень-грудень 2016 р. (том 2 а.с. 12)

На виконання усної ухвали суду від 11.10.2018 р. позивачем надано 22.01.2019 р. наступні докази: рішення №5 від 05.02.2003 р. Банилівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області про затвердження графіку роботи магазину ФОП ОСОБА_1 з 08:00 год по 23:00 год, перерва з 13:00 год по 14:00 год, без вихідних; акти прийому наданих послуг (робіт) у 2017 р. до цивільно-правових договорів №1 від 01.06.2017 р. та №2 від 01.07.2017 р., звітність форми №Д4 за 2017 р., в яких відображена сплата єдиного внеску за працівників ОСОБА_5 та ОСОБА_6; довідка податкового органу від 05.01.2018 р. №135 про відсутність у ФОП ОСОБА_1 заборгованості з податків, зборів, платежів, що користуються органами доходів і зборів. (том 2 а.с. 18, 25-49).

Матеріали справи містять табелі робочого часу ФОП ОСОБА_1 за червень-грудень 2017 року. З відомості за грудень 2017 р. вбачається, що ОСОБА_4 працювала у ФОП ОСОБА_1 у період з 18-22 та з 25-29 грудня 2017 р. восьмигодинний робочий день. (том 2 а.с. 51-57).

Зміст спірних правовідносин полягає у перевірці судом правомірності дій Управління Держпраці у Чернівецькій області під час прийняття постанов про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 №24-11-39/443/008, №24-11-39/443/009 та №24-11-39/443/010 від 04 січня 2018 року.

Спірні правовідносини врегульовані Кодексом законів про працю України, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96; Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 р. № 1282-XII; Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР; Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. № 2017-III; Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо правомірності дій Управління Держпраці у Чернівецькій області під час організації та проведення з 15.12.2017 р. по 18.12.2017 р. інспекційного відвідування щодо додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю - визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці - Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п.п. 6 п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної. Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Судом встановлено, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 було здійснене працівниками Управління Держпраці у Чернівецькій області у зв'язку з отриманням від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області інформації щодо роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працювали на умовах цивільно-правових договорів за вересень 2017 р., у переліку яких значиться ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з чим відповідач набув право на здійснення контролюючого заходу.

Згідно з п.п. 19-21 Порядку N 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Судом встановлено, що в акті інспекційного відвідування №24-11-39/443 від 18.12.2017 р. міститься відмітка ФОП ОСОБА_1, що позивач не має зауважень до проведеної перевірки.

З вказаного слідує, що позивач допустивши відповідача до проведення інспекційного відвідування погодився з підставами, що слугували для її проведення, з виявленими порушеннями та змістом складеного акту перевірки, а тому подальше оскарження вказаних дій є безпідставним, оскільки предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень.

Аналогічна правова позиція зроблена Верховним Судом у спорах пов'язаних з проведенням перевірки контролюючих органів справа №804/1113/16 від 13.03.2018 року.

Попри вказане, суд робить висновок, що під час призначення та проведення Управлінням Держпраці у Чернівецькій області інспекційного відвідування щодо додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб визначений норами чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 29 Порядку N 295 передбачено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Судом встановлено, що за результатами проведеного інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 відповідачем було виявлено порушення щодо використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці. На підставі вказаного Управлінням Держпраці у Чернівецькій області винесено припис від 18.12.2017 р. №24-11-39/259 з строком його виконання 18.01.2017 року.

Суд звертає увагу, що попри надання позивачу строку для добровільного усунення порушень вказаних у приписі від 18.12.2017 р. №24-11-39/259, відповідач, згідно з нормами п. 29 Порядку N 295, правомірно прийняв постанови про накладення штрафу №24-11-39/443/008, №24-11-39/443/009 та №24-11-39/443/010 від 04 січня 2018 року. Крім того, позивач під час перевірки погодився з виявленими порушеннями та усунув їх у грудні 2017 р., після проведеного інспекційного відвідування. Суд вважає, що усунення виявлених порушень щодо використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці не звільняє позивача від відповідальності, яка передбачена за такі порушення, а тому дій відповідача щодо притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за порушення трудового законодавства є правомірними.

Щодо порушень та відповідальності визначеної у постанові відповідача про накладення штрафу №24-11-39/443/008 від 04.01.2018 р. в розмірі 192000 грн за безпідставно укладені позивачем цивільно-правові договори з ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які мають ознаки трудових договорів, суд зазначає наступне.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України, згідно якої трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою визначено, що договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 року №820/1432/17, які відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З аналізу наданих суду цивільно-правові договорів, укладених між ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_5 01.07.2017 р. та ОСОБА_4 01.06.2017 р., дають підстави для висновку, що останні перебувають поза межами правового регулювання цивільного законодавства, оскільки містять фіксований розмір вартості послуг без застереження щодо їх обсягу, змісту, строку та не визначають порядок надання таких послуг.

Крім того, надання таких послуг відповідно до відомостей про виплату грошей за червень-вересень, листопад 2017 р., на переконання суду свідчить про систематичність виконання робіт (надання послуг) ОСОБА_5 та ОСОБА_4 без урахування їх якості, кількості та кінцевого результату.

При цьому, на переконання суду, укладення даних договорів між ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було зумовлено наступними обставинами:

- графіком роботи магазину ФОП ОСОБА_1, з 08:00 год по 23:00 год, перерва з 13:00 год по 14:00 год, без вихідних. При цьому, згідно табелів робочого часу за червень-грудень 2017 р, в магазині ФОП ОСОБА_1 у вказаний період одночасно працювало два продавця ОСОБА_10 та ОСОБА_11, тривалість робочого дня при цьому становила у вказаних працівників 8 годин, субота та неділя зазначено вихідними днями;

- перебуванням у відпустках, тимчасовою непрацездатністю основних продавців фактично підтверджено наявність у правовідносинах позивача з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ознак трудових, а не цивільно-правових.

Тобто, на переконання суду у період з червня, липня 2017 р. по грудень 2017 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виконували функції продавця замість штатних продавців ФОП ОСОБА_1, яким надано було вихідні та святкові дні, які перебували у відпустці та лікарняному, що свідчить про перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у трудових відносинах з позивачем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року N 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" передбачено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Отже, допуску працівника на роботу обов'язково повинно передувати укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до абз. 2 ч. 2ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

На підставі вказаного суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість постанови відповідача про накладення штрафу №24-11-39/443/008 від 04.01.2018 р. в розмірі 192000 грн за безпідставно укладені позивачем цивільно-правові договори з ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які мають ознаки трудових договорів та допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору.

Додатково суд зазначає, що 20.12.2017 р. відповідачем складено протокол №24-11-39/249 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1, в якому зафіксовано допуск позивачем до роботи в магазині працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за цивільно-правовими угодами, в той час як мали місце трудові відносини. Зазначений протокол направлений на розгляд до Вижницького районного суду, яким 23.03.2018 р. було винесено постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 41 ч. 3 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Таким чином, ОСОБА_1 за протоколом №24-11-39/249 від 20.12.2017 р., не було притягнуто до адміністративної відповідальності за допуск до роботи працівників без укладених трудових договорів, що додатково дає підстави для висновків про правомірність прийняття постанови про накладення штрафу №24-11-39/443/008 від 04.01.2018 року.

Щодо порушень та відповідальності визначеної у постанові відповідача про накладення штрафу №24-11-39/443/009 від 04.01.2018 р. в розмірі 9600 грн за не нарахування впродовж липня 2015 р. та січня - грудня 2016 р. помісячно індексації заробітної плати працівників, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 р. № 1282-XII (далі - Закон № 1282) індексація грошових доходів населення - це законодавчо встановлений механізм підвищення грошових доходів населення, який дозволяє частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Суд звертає увагу на те, що заробітна плата підлягає індексації, чітко регламентовано у ч. 5 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі - Закон № 108).

Процедура індексації регулюється Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до ст. 18 та ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. № 2017-III (далі - Закон № 2017) поріг індексації встановлюється виключно Законом. Індексація доходів населення віднесена до державних соціальних гарантій. Її мета - підтримувати достатній життєвий рівень громадян та їх купівельну спроможність в умовах зростання цін. Індексацію зобов'язані проводити всі роботодавці незалежно від форми власності.

Суд наголошує, що норми та гарантії в оплаті праці, встановлені у КЗпП України та ч. 1 ст. 12 Закону № 108, є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці. Вимога про проведення індексації зарплати прямо передбачена ст. 95 КЗпП України. Отже, індексація зарплати належить до мінімальних державних гарантій з оплати праці, а тому ігнорування роботодавцем свого обов'язку щодо індексації зарплати прирівнюється до недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці.

Аналогічну позицію висловив Держпраці у своєму листі від 07.05.2018 р. № 3570/4.1/4.1-ДП-18.

За не нарахування індексації зарплати, роботодавець притягується до фінансової відповідальності відповідно до абз. 4 ст. 265 КЗпП України, яка визначає, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

В той же час, під час судового розгляду та дослідження доказів по справі судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 впродовж липня 2015 р. та січня - грудня 2016 р. не нараховувала помісячно індексації заробітної плати працівників. Вказане нарахування відбулось після проведення відповідачем у грудні 2017 р. інспекційного відвідування та пред'явлення припису для усунення виявлених порушень трудового законодавства, що підтверджено відомістю №25 виплачених коштів у грудня 2017 року, а також листом ФОП ОСОБА_1 від 12.01.2018 р. про виконання вимог.

Згідно з абз. 3 ст. 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

На підставі вказаного суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість постанови відповідача про накладення штрафу №24-11-39/443/009 від 04.01.2018 р. в розмірі 9600 грн за не нарахування впродовж липня 2015 р. та січня - грудня 2016 р. помісячно індексації заробітної плати працівників.

Щодо порушень та відповідальності визначеної у постанові відповідача №24-11-39/443/010 від 04.01.2018 р. про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 3200 грн за порушення строку розрахунку при звільненні з працівником ОСОБА_3 та за ненарахування вказаному працівнику компенсації за невикористану відпустку, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Таким чином, суд наголошує, що днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки.

Судовим розглядом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 працювала у ФОП ОСОБА_1 з 05.01.2016 р. по 21.11.2016 р. на посаді продавця магазину. Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 20.11.2016 р., наказу ФОП ОСОБА_1 №5/3-16 від 21.11.2016 р. та запису у трудовій книжці ОСОБА_3 встановлено, що з 21.11.2016 р. припинено трудовий договір з ОСОБА_3 Згідно табелю робочого часу за листопад 2016 р. ОСОБА_3 21.11.2016 р. відпрацювала в магазині позивача 4 години. (том 1 а.с. 116).

Таким чином, розрахунок з ОСОБА_3 при звільненні повинен був бути проведений в останній день роботи, що одночасно є днем її звільнення - 21.11.2016 року.

Однак, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України позивачем розрахунок з ОСОБА_3 проведено 29.11.2016 р. та 15.12.2016 р., що підтверджується відомістю на виплату грошей №11/1 та 11/2. (том 1 а.с. 129, 130).

На підставі вказаного суд дійшов висновку про правомірність висновків Держпраці та підстав накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 постановою №24-11-39/443/010 від 04.01.2018 р. за порушення строку розрахунку при звільненні з працівником ОСОБА_3

Крім того, відповідно до заяви ОСОБА_3 від 04.07.2016 р. та наказу ФОП ОСОБА_1 №5-2/16 від 04.07.2016 р. ОСОБА_3 надано відпустку за період роботи з 05.01.2016 р. по 05.01.2017 р. тривалістю 24 календарні дні з 04.07.2016 р. по 27.07.2016 року. В той же час, під час проведення управлінням Держпраці у Чернівецькій області з 15.12.2017 р. по 18.12.2017 р. інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 та дослідження відомостей виплаченої заробітної плати, відповідачем встановлено, що ОСОБА_3 не перебувала у щорічній відпустці, а заробітна плата їй у липні 2016 р. виплачена як за відпрацьований місяць. У зв'язку із вказаним відповідачем у приписі від 18.12.2017 р. №24-11-39/259 приписано позивачу звільненій з 21.11.2016 р. ОСОБА_3 нарахувати компенсацію за невикористану відпустку. Вказаний припис було виконано позивачем добровільно 12.01.2018 р., що на переконання суду свідчить про визнання ОСОБА_1 допущеного порушення. До того ж, згідно з наданою до суду відомістю на виплату грошей №7/1 та №7/2 за липень 2016 р. підтверджено, що ОСОБА_3 виплачувалась заробітна плата двічі на місяць у рівному розмірі з іншими працівниками ОСОБА_12 та ОСОБА_7

На підставі вказаного суд дійшов висновку про правомірність висновків Держпраці та підстав накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 постановою №24-11-39/443/010 від 04.01.2018 р. за ненарахування ОСОБА_3 при звільненні компенсації за невикористану відпустку.

Згідно з абз. 8 ст. 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Таким чином, судом встановлено законність та обґрунтованість постанови відповідача №24-11-39/443/010 від 04.01.2018 р. про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 3200 грн за порушення строку розрахунку при звільненні з працівником ОСОБА_3 та за ненарахування вказаному працівнику компенсації за невикористану відпустку.

Додатково суд зазначає, що згідно п. 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У зв'язку із вказаним, суд звертає увагу, що під час прийняття судом рішення досліджено усі питання, що стосуються змісту спірних правовідносин та надано оцінку кожному доказу окрему та в їх сукупності, що стало наслідком для прийняття рішення про відмову у задоволені позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено суду правомірність та законність постанов про накладення штрафу №24-11-39/443/008, №24-11-39/443/009 та №24-11-39/443/010 від 04.01.2018 року.

Згідно з вимогами статей 132-143 КАС України суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позов відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1);

відповідач: Управління Держпраці у Чернівецькій області (вул. Зелена, 3, м. Чернівці, 58003, код ЄДРПОУ 39888333).

Суддя Т.М. Брезіна