Рішення № 80230498, 04.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 березня 2019 року № 826/19081/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючий суддя - Пащенко К.С., судді: Шейко Т.І., Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомПублічного акціонерного товариства «Українська залізниця»до третя особа:Державної аудиторської служби України Регіональне відділення Фонду державного майна України в м. Києвіпрочасткове скасування вимоги № 05-14/310 від 26.10.2016представники сторін:позивача - Лях К.М.; відповідача - Дяченко С.В.; третьої особи - Васильцова М.Г. ВСТАНОВИВ:

05.12.2016 Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної аудиторської служби України (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати вимоги, викладені у листі від 26.10.2016 № 05-14/310 щодо зобов'язання позивача усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку по пунктах 79, 80, 82, 98 мотивувальної частини вимоги від 26.10.2016 № 05-14/810 та зобов'язання розглянути питання притягнення працівників підприємства, винних у зазначених в пунктах 79, 80, 82, 98 мотивувальної частини вимоги від 26.10.2016 № 05-14/810 порушеннях, до встановленої законом відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Державною аудиторською службою проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача та його філій за період з 21.10.2015 по 31.05.2016; за результатами ревізії складено Акт № 05-21/111 від 20.09.2016; позивачу було направлено лист-вимогу від 21.06.2016 № 05-14/310 «Щодо усунення порушення законодавства», якою позивача зобов'язано опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення законодавства та розглянути питання про притягнення працівників, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності; викладені у листі вимоги не відповідають чинному законодавству та носять формальний неконкретизований характер. Так, п. 79 оскаржуваної вимоги щодо «недоотримання державним бюджетом частини орендної плати в розмірі 70% на суму 50 277 грн. 27 коп.» є незаконним, оскільки зміни в договори оренди були внесені внаслідок істотної зміни обставин (ст. 652 ЦК України); заміна сторони в зобов'язанні не заборонена законом; Методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджена постановою КМУ № 786 від 04.10.1995, застосовується до майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного в процесі приватизації.

Пункт 80 оскаржуваної вимоги, яким встановлено, що «нарахування та виплата начальнику Департаменту розвитку і технічної політики винагороди в розмірі посадового окладу з нагоди 55-річчя завдали матеріальної шкоди в розмірі 9 360 грн.» є незаконним, так як філією «Центр сервісного забезпечення» виплата здійснювалася на підставі наказу № 13 від 0.02.2016.

Пункт 82 оскаржуваної вимоги, яким встановлено, що «відображення недостовірних даних у Звіті про виконання показників фінансового плану підприємства за І квартал 2016 року та здійснення витрат, що не передбачені фінансовим планом підприємства, призвели до збитків на суму 100 000 грн.» є незаконним, позаяк рішенням засідання Ради Укрзалізниці від 30.09.2015 ухвалено надати фінансову (благодійну) допомогу Дніпропетровському національному університету залізничного транспорту та Українському державному університету залізничного транспорту для здійснення заходів з розробки та підтримки електронної технічної бібліотеки для студентів та науковців цих закладів.

Пункт 98 оскаржуваної вимоги, яким встановлено, «подвійне включення ринкової вартості основних засобів, що закріплюються за ПАТ «Укразалізниця» на праві господарського віддання, як у складі основних засобів, так і у складі нематеріальних активів, та завищення вартості необоротних активів в балансі станом на 01.12.2015 на суму 111 188 830 грн.» є незаконним, оскільки згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постановою КМУ № 200 від 26.06.2014 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ряд стратегічних об'єктів основних засобів, а саме: магістральні залізничні лінії загального користування та розміщенні на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, залишаються в державній власності та закріплюються за товариством на праві господарського віддання; право господарського відання та такі об'єкти визнається нематеріальним активом і вноситься до статутного капіталу товариства; суб'єктом оціночної діяльності була проведена оцінка та складений Звіт про оцінку ринкової вартості майна та майнових прав для цілей формування статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця»; відповідно до вказаного звіту ринкова вартість нематеріальних активів станом на 31.07.2014 становить 11 млрд гривень; Фондом державного майна України було проведено рецензування вказаного звіту; на підставі Звіту про оцінку та Зведеного передавального акту складався Зведений акт оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу товариства.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Келеберді В.І.

22.12.2016 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/19081/16 та призначено судовий розгляд на 22.02.2017.

21.02.2017 до суду надійшло клопотання відповідача про залучення Регіонального відділення Фонду державного майна України в м. Києві до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

21.02.2017 до суду від відповідача надійшли заперечення на позов, в яких останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що п. 79 вимоги є законим, оскільки ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав та обов'язків Держаної адміністрації залізничного транспорту; відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу Товариства, здійснюється протягом 2-х років з дня державної реєстрації Товариства та здійснюється на підставі передавального акту та акту оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу товариства; листом ПАТ «Укрзалізниця» № 2/3-03/364 від 01.12.2015 зобов'язано начальників філій забезпечити переукладення договорів оренди майна, що увійшло до статутного капіталу товариства; регіональні філії, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без статусу юридично особи повинні документально оформити свої відносини у строк до 10.12.2015, замінивши лише назву документу (чинного договору оренди), найменування сторін; орендодавцем за договорами оренди майна, що увійшло та статутного фонду товариства, буде виступати товариство в особі начальника відповідної філії, який діє на підставі довіреності; переукладення договорів оренди буде відбуватися шляхом укладення додаткового договору до діючого договору оренди; натомість при укладенні договорів оренди ні ДАЗТУ «Укрзалізниця», ні підприємства залізничного транспорту не були стороною договорів оренди; договори укладались між відповідними регіональними відділеннями Фонду державного майна України та орендарями майна залізничного транспорту, а отже й завершення орендних відноси повинно відбуватись між цими сторонами; ПАТ «Укрзалізниця» набула права орендодавця відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»; як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач не зареєстрував право власності на об'єкти, передані в оренду РВ ФДМ по м. Києву; однак нові договірні відносини ПАТ «Укрзалізниця» з орендарями реалізувались шляхом підписання двосторонніх додаткових договорів оренди про зміну орендодавця до основних договорів оренди, відповідно до яких новим орендодавцем є ПАТ «Укрзалізниця»; з огляду на те, що фактично на сьогодні договори оренди, укладені між орендарями та РВ ФДМУ є діючими, накопичується заборгованість орендарів по сплаті орендної плати до Державного бюджету України.

Щодо п. 80 вимоги відповідач зазначає, що пунктом 2.2.8. Колективного договору визначено, що працівники апарату Укрзалізниці можуть заохочуватись до державних та ювілейних дат підприємства і працівника; натомість 55-річчя від дня народження не є ювілейною датою; отже виплата начальнику Департаменту розвитку і технічної політики грошової винагороди з нагоди 55-річчя від дня народження призвело до завдання матеріальних збитків в сумі 9 360 грн.

Щодо п. 82 вимоги відповідач зазначає, що на виконання рішення Ради Укрзалізниці від 30.09.2015 кошти не були перераховані в 2015 році, а оплату було здійснено у 2016 році за відсутності розпорядчих документів та за відсутності погоджених фінансовим планом витрат на зазначені цілі; отже, в порушення ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, у Звіт про виконання фінансового платну за І квартал 2016 року внесені недостовірні дані щодо відображення витрат на благодійну допомогу у розмірі 100 000 грн., в результаті чого завдано збитки на зазначену суму.

Щодо п. 98 вимоги відповідач зазначає, що на підставі зведеного акта оцінки майна в бухгалтерському обліку позивача здійснено записи: за дебетом 12 «Нематеріальні активи» та кредитом 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал» на суму 111 188 800 грн. 00 коп., за дебетом 10 «Основні засоби» та кредитом 425 «Інший додатковий капітал» на суму 111 188 800 грн., що призводить до подвійного обліку активів на балансі товариства та недотримання ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність».

В судовому засіданні 22.0.2017 суд, заслухавши представників сторін, ухвалив клопотання представника відповідача задовольнити, залучити Регіональне відділення Фонду державного майна України в м. Києві до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача; розгляд справи відкласти на 19.04.2017.

17.04.2017 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000002788.

В судовому засіданні 19.04.2017 суд відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача та ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розпорядженням керівника апарату суду № 7472 від 11.10.2017 справу передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу від 13.10.2017 справу № 826/19081/16 було передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Пащенко К.С., судді Федорчук А.Б., Качур І.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2017 (суддя Пащенко К.С.) прийнято справу до провадження та призначено справу до розгляду колегією у складі трьох суддів у судове засідання на 31.01.2018.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 31.01.2018 справу № 826/19081/16 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Пащенко К.С., судді: Шейко Т.І., Чудак О.М.

В судовому засіданні 31.01.2018 суд, заслухавши представників сторін, ухвалив відкласти розгляд справи на 21.03.2018.

В судовому засіданні 21.03.2018 суд, заслухавши представників сторін, перейшов до дослідження доказів у справі та оголосив перерву до 04.04.2018.

04.04.2018 заслухавши в судовому засіданні представників сторін та третьої особи, та зважаючи на заявлене клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства (по тексту - КАС України), розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На виконання п. 2.6 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України на ІІ квартал 2016 року Державною аудиторською службою України проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укрзалізниця» та його філій за період з 21.10.2015 по 31.05.2016. За результатами ревізії складено акт планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності № 05-21/111 від 20.09.2016.

02.11.2016 на адресу ПАТ «Укрзалізниця» надійшов лист-вимога Державної аудиторської служби України (вих. № 05-14/310 від 26.10.2016) «Щодо усунення порушень законодавства», в якому зазначені порушення, виявлені під час ревізії, та не усунуті станом на 26.10.2016, зокрема:

- внаслідок укладення додаткових договорів до договорів оренди нерухомого майна з порушенням вимог ст. 512, ч. 3 ст. 636 ЦК України, п. 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 державним бюджетом недоотримано частину орендної плати в розмірі 70% на суму 50 277 грн. 27 коп., чим завдано державному бюджету матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму (п. 79 вимоги);

- на порушення ч. 7 ст. 65 ГК України, ст. 97 КЗпП України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці», абз. 1 ст. 5, абз. 1 ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», п. 2 Указу Президента країни «Про впорядкування відзначення пам'ятних дат і ювілеїв», п. 2.2.8. Колективного договору нараховано та виплачено начальнику Департаменту розвитку і технічної політики ОСОБА_4 грошову винагороду в розмірі посадового окладу з нагоди 55-річчя від дня народження, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 9 360 грн.» (п. 81 вимоги);

- на порушення ст. 4 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» в частині відображення недостовірних даних у Звіті про виконання показників фінансового плану підприємства за І квартал 2016 року та ст. 75 ГК України здійснено витрати, що не передбачені фінансовим планом підприємства, чим завдано збитків Філії «ЦСЗ» на суму 100 000 грн. (п. 82 вимоги);

- на порушення вимог ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність», п. 6 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242, внаслідок подвійного включення ринкової вартості основних засобів, що закріплюються за ПАТ «Укрзалізниця» на праві господарського віддання як у складі основних засобів, так і у складі нематеріальних активів, завищено вартість необоротних активів в балансі станом на 01.12.2015 на суму 111 188 830 грн. (п. 98 вимоги).

Крім того, в листі-вимозі Державної аудиторської служби України (вих. № 05-14/310 від 26.10.2016) містяться вимоги про усунення виявлених порушень законодавства в установленому законодавством порядку; про розгляд питання про притягнення працівників підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності; про надання вичерпної інформації про вжиті заходи з усунення порушень до Держаудитслужби до 14.12.2016.

Не погоджуючись із п.п. 79 81, 82, 98 вимоги Державної аудиторської служби України (вих. № 05-14/310 від 26.10.2016) позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 (надалі - Положення № 43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:

вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь (п.п. 9 п. 4 Положення № 43).

Згідно із підпунктами 16, 23 п. 6. Положення № 43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Також Положенням установлено, що у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держаудитслужба має право звернутися до суду в інтересах держави (п.п. 9 п. 4 Положення № 43).

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

У справі, що розглядається, Держаудитслужба України пред'явила вимогу, п.п. 79, 80, 82, 98 якої вказують на виявлені збитки та їхній розмір. Так як, збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, підстави та правильність їх обчислення перевіряє суд при розгляді справи за позовом про їх стягнення, а не в порядку визнання такої вимоги протиправною та її скасування.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій Касаційним адміністративним судом Верховного Суду у постанові від 20.02.2018 по справі № 822/2087/17 (провадження № К/9901/5402/17), в постанові від 07.08.2018 у справі № 2а-0770/2438/12 (касаційне провадження № К/9901/4839/18) та постанові від 11.09.2018 по справі № 826/11524/14 (адміністративне провадження № К/9901/35008/18).

Таким чином, обґрунтованість і правомірність виявлених збитків може бути предметом позову органу державного фінансового контролю про їх стягнення, а не позову підконтрольної установи про визнання протиправними і скасування пунктів 79, 80, 82, 98 вимоги № 05-14/810 від 26.10.2016, які вказують та виявлені збитки відповідно на суму 50 277 грн. 27 коп., 9 360 грн., 100 000 грн., 111 188 830 грн.

За таких обставин, суд, з урахуванням правових позицій Верховного суду, вважає, що позивач не довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, довів, що діяв у межах закону, що підтверджено доказами, які перевірено судом, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку, що позивач не довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, підтвердив, що діяв у межах закону, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов задоволенню не підлягає.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Головуючий суддя К.С. Пащенко

Судді:

Т.І. Шейко

О.М. Чудак