Рішення № 80230300, 27.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 лютого 2019 р. № 520/1358/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Зінченко А.В.

при секретарі- Алавердян Е.А.

за участі сторін:

представників позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

ІІІ - особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПРО" до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_2, з участю третьої особи ТОВ "Афаліна", про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КАПРО", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_2 в якому, після часткової зміни предмету позовних вимог, просило суд: визнати протиправними дії Відповідача - приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_2, що полягають у примусовому вилучені майна з приміщень ТОВ «КАПРО», які знаходяться за адресою м. Харків, вул. Лелюківська 7 з літерами Г-1, А-3, Д-1, в рамках виконавчого провадження 57577905 від 01.11.2018р., відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника від 15.02.2019р. у виконавчому провадженні 57577905 від 01.11.2018р, зобов'язавши Відповідача надати представникам Позивача належним чином засвідчені копії: постанови від 15.02.2019р. про опис накладення арешту вилученого майна; документів що посвідчують передачу вилученого майна на відповідальне зберігання Зберігачу; документів про оцінку вилученого майна та заборонити Відповідачу подальше примусове вилучення, а також демонтаж, розібрання, упакування та/або переміщення будь-якого майна з приміщень з приміщень ТОВ «КАПРО», які знаходяться за адресою м. Харків, вул. Лелюківська 7 з літерами Г-1, А-3, Д-1, в рамках виконавчого провадження 57577905 від 01.11.2018р., під час проведення опису та накладення арешту, з передачею Позивачу цього майна на відповідальне зберігання.

Позивач вважає, що порушення прав власника позивача виникли саме внаслідок вчинення Відповідачем незаконних дій щодо примусового проникнення до виробничих приміщень Позивача та примусового вилучення належного йому майна, з грубим порушенням вимог ЗУ «Про виконавче провадження».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду відзив на позов, в якому в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Віслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.01.2019 р. по справі 646/9227/18 (суддя Єжов В.А.), було задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_2 про надання дозволу на примусове проникнення до приміщень, які є власністю ТОВ «КАПРО», що знаходиться за адресою: м. Харків, вулиця Лелюківська, 7, з літерами Г-1, А-3, Д-1, з метою виконання виконавчого документу, та примусового вилучення майна яке, належить боржнику - ТОВ «Афаліна».

Вказане подання було подано Відповідачем в рамках виконавчого провадження №57577905 відкритого 01.11.2018р. на підставі виконавчого напису 1568 від 29.10.2018р., виданого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 про стягнення з боржника ТОВ «Афаліна» на користь ОСОБА_5 невиплачені в строк на підставі договору позики та договору поруки грошових коштів в сумі 900 000,0 грн.

В період з 05 по 08 лютого 2019р., Відповідачем, на підставі вказаної ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова здійснено примусове проникнення до приміщень ТОВ «КАПРО» та було вивезене виробниче обладнання та устаткування, що є власністю цього підприємства за допомогою вантажних автомобілів НОМЕР_1.

Як встановлено судом, відповідачем керівництву ТОВ «КАПРО» не було надано жодного документу, ні копій, ні оригіналів, щодо примусового проникнення до приміщень ТОВ «КАПРО» та вилучення майна, яке на думку приватного виконавця належить ТОВ «Афаліна», а лише оголошено про наявність ухвали судді Червонозаводського р/суду м. Харкова про примусове проникнення до приміщень ТОВ «КАПРО».

Також, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що на протязі 05.02, 06.02., 07.02, 08.02 та 09.02.2019р., під час опису та вивезення цього майна, окремий опис його не складався, представникам ТОВ «КАПРО» з боку Відповідача такий опис не надавався, мотивуючи тим, що ТОВ «КАПРО» не є стороною виконавчого провадження, отже надання представникам цієї особи будь яких документів не передбачено вимогами ЗУ «Про виконавче провадження».

також з наданих матеріалів справи вбачається, що відповідно до змісту виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_4 від 29.10.2018р. реєстровий №1568, примусовому виконанню щодо солідарного стягнення на користь ОСОБА_5 (РНОКПП -НОМЕР_2) суми боргу у розмірі 900000,0 грн. на підставі договору позики від 18.10.2018р. та договору поруки від 18.10.2018р. з боржників : ОСОБА_6 (РНОКШ1-2626508746), яка є директором ТОВ «Афаліна», та ТОВ «Афаліна» код ЄДРПОУ 22701074.

Підставою для звернення з поданням до суду для примусового проникнення приміщень ТОВ «КАПРО», з метою опису, примусового вилучення та арешту майна, була надана Боржником - ТОВ «Афаліна» копія договору зберігання майна від 06 травня 2007р. та копія специфікації на майно, яке нібито передано на зберігання до ТОВ «КАПРО» - додаток №1 до цього договору, в якому наведено 124 позиції майна на загальну суму 238 236, 00 грн. з ПДВ. Як слідує з цього документу, Відповідачу теж була надана лише копія цих документів, засвідчена підписом керівника та печаткою ТОВ «Афаліна». Тобто, безпосередньо оригінали цих документів у Відповідача відсутні.

Судом встановлено, що до моменту звернення до суду з поданням про примусове проникнення до приміщень Позивача, та до 05 лютого 2019р, тобто до моменту безпосередньо проникнення у приміщення Позивача, Відповідач у порушення вимог ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», п.п. 6, 11 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Мінюсту №512/5 від 02.04.2012р. в редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5, (далі - Інструкція 512/5), не направив жодного запиту щодо наявності або відсутності будь - якого майна, яке може належить Боржнику - ТОВ «Афаліна».

Також встановлено, що будь якого майна від ТОВ «Афаліна» на ТОВ "КАПРО" за цим договором не передавалося, документи, що підтверджують безпосередньо передачу цього майна - видаткові або приходні накладні, ТТН або інші, Боржником Відповідачу не надані.

В подальшому, як встановлено судом, Відповідач на підставі копій документів, що надані Боржником - ТОВ «Афаліна», а саме: договору про відповідальне зберігання від 06.05.2007р., термін дії якого сплив у грудні 2007р., та лише специфікації к цьому договору, яка не є документом, що засвідчує реальне переміщення ТМЦ від поклажедавця до зберігача, звернувся до суду для отримання ухвали про примусове проникнення до приміщень Позивача, з метою незаконного вилучення цього майна, яке нібито є власністю ТОВ «Афаліна».

Як визначено ч. 1 ст. 53 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Судом встановлено, що вказані запити від Відповідача на адресу Позивача не направлялися, відтак Позивач був позбавлений можливості заздалегідь подати документи Відповідачу, які спростовують твердження Боржника, щодо знаходження у Позивача належного ТОВ «Афаліна» майна.

Суд спростовує думку, що майно відображене в Додатку №1 до цього договору, дійсно належало ТОВ «Афаліна» та було передано Позивачу на відповідальне зберігання. Вказане майно є власністю Позивача, що підтверджується ОСОБА_4 інвентаризації запасів від 10.12.2018р. додається.

Судом встановлено, що у відповідача відсутні будь які документи, які дійсно засвідчують право власності ТОВ «Афаліна» на вилучене майно ним майно, документи що посвідчують реальну передачу цього майна та дані бухгалтерського обліку Боржника щодо майна яке знаходиться на відповідальному зберіганні, зокрема: Рахунки позабалансового обліку виділені Плану рахунків — клас 0 розділу II «Позабалансові рахунки», а саме № субрахунку 02 «ОСОБА_4 на відповідальному зберіганні». На цих рахунках обліковуються матеріальні цінності, інші активи та зобов'язання, що їм належать або перебувають у тимчасовому розпорядженні; меморіальний ордер № 16 «Накопичувальна відомість позабалансового обліку», в якому відображено надходження та вибуття об'єктів позабалансового обліку, форма якого затверджена наказом Держказначейства від 05.06.2003 р. № 117; товарно - транспортні накладні, інші документи, що свідчать про переміщення ТМЦ; акти взаєморозрахунків та звірки наявності ТМЦ між даними суб'єктами господарювання за вищевказаним договором за весь період починаючи з 2007р. та по час вилучення цього майна.

Господарські операції фіксують в обліковому регістрі за кожним об'єктом обліку окремо у кількісному і сумовому виразі. На кінець кожного місяця виводять вартість залишку об'єктів як результат підрахунку початкових показників і обороту за поточний місяць. Меморіальний ордер обов'язково підписує виконавець, особа, яка перевіряє правильність його оформлення, і головний бухгалтер. Цей обліковий регістр зберігають разом з первинними документами, що підтверджують факт здійснення зафіксованих у ньому господарських операцій.

Дані меморіального ордера є підставою для проведення записів до книги «Журнал-головна». Це, у свою чергу, слугує основою для заповнення розшифровки позабалансових рахунків до форми № 1 «Баланс».

Судом встановлено, що всі вказані документи не були відповідачем доданні до подання до суду про примусове проникнення до приміщень Позивача.

Суд вказує, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

ОСОБА_7 Відповідачем не виносилася.

Як визначено ч. 9 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» - Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що Боржник - ТОВ «Афаліна» також не зверталась до ТОВ «КАПРО» з будь якою вимогою щодо повернення їй майна, яке нібито було передано на відповідальне зберігання.

Тобто, суд робить висновок, що примусове вилучення належного позивачу майна, з боку Відповідача відбувалося незаконно та безпідставно, без будь яких дійсних документів, щоб підтверджували наявність майна Боржника у третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, на думку суду, внаслідок протиправних дій Відповідача, у Позивача в незаконний спосіб вилучене належне йому майно, чим порушено загальні засади виконавчого провадження, що визначені у ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження».

Суд вказує, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Щодо вимоги позивача зобов'язати виконавця передати описане майно згідно постанови про опис та арешт на відповідальне зберігання позивачу.

Суд вказує, що ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку.

Таким чином, законом закріплено право вибору зберігача виключно за виконавцем.

При вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково , що передбачено ч.1 ст. 245 КАС України.

При цьому, суд не підміняє суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.

Питання щодо вирішення питання про передачу описано майна будь-якій особі, віднесено виключно до компетенції виконавця та не входить до компетенції суду, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Висновки відповідача про законність дій є обґрунтованими та такими що відображають дійсні обставини справи.

Відповідно до п.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, частково підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_2, що полягають у примусовому вилучені майна з приміщень ТОВ “КАПРО”, які знаходяться за адресою м. Харків, вул. Лелюківська 7 з літерами Г-1, A-З, Д-1, в рамках виконавчого провадження 57577905 від 01.11.2018р.

Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_2 утриматися від примусового вилучення та демонтажу майна з приміщень ТОВ “КАПРО”, які знаходяться за адресою м. Харків, вул. Лелюківська 7 з літерами Г-1, A-З, Д-1, в рамках виконавчого провадження 57577905 від 01.11.2018р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Скасувати Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 року про забезпечення позову по справі 520/1358/19.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду в повному обсязі виготовлено 05.03.2019 року.

Суддя Зінченко А.В.