Рішення № 80230152, 05.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 березня 2019 р. № 520/10771/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сагайдака В.В.,

при секретарі судового засідання - Савчук С.С.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (61047, м. Харків, проїзд Автоматний, б. 3, код НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40, код ЄДРПОУ 39779919) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК2510/1161/НП/2НП/АВ/П/ТД-ФС від 14.11.2018 р. на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) у розмірі 111690 грн. (сто одинадцять тисяч шістсот дев’яносто грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу №ХК2510/1161/НП/2НП/АВ/П/ТД-ФС від 14.11.2018 р., ґрунтується на помилкових судженнях суб’єкта владних повноважень, є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що на підставі звернення ОСОБА_4 від 14.09.2018 р.(а.с.33), начальником Головного управління Держпраці у Харківській області прийнято наказ від 05.10.2018 р. №01.01- 07/1529 «Про проведення заходу державного контролю ФОП ОСОБА_3С.» (а.с.34-35) та направлення на здійснення заходу державного контролю №01.01- 94/02.02/2722 від 05.10.2018 р. (а.с.36-37).

Направлення на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування №01.01.-94/02.02/2722 від 05.10.2018 р. пред'явлено ФОП ОСОБА_3 12.10.2018 року та копію якого останній отримав під особистий підпис, про що міститься відповідний напис у направленні (а.с.37).

У зв'язку з відсутністю необхідних для проведення державного заходу контролю документів складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК2510/1161/НП від 12.10.2018 р. (а.с.38-40) та вимогу про надання документів №ХК2510/1161/ПД від 12.10.2018 р.(а.с.41-42), які особисто вручено ФОП ОСОБА_3

Вказаною вище вимогою зобов’язано позивача у термін до 10:00 19.10.2018 р. надати до управління документи.

На виконання вимоги позивачем 19.10.2018 р. надані до Головного управління Держпраці у Харківській області копії наступних документів:

свідоцтва про державну реєстрацію ФОП; свідоцтва платника єдиного податку; паспорту ОСОБА_3; картки фізичної особи - платника податків; повідомлення про прийняття ОСОБА_4 0.В. на роботу; трудового договору між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4; розпорядження про прийняття на роботу ОСОБА_4; розпорядження про надання щорічної відпустки ОСОБА_4; заяви на звільнення ОСОБА_4; розпорядження про звільнення з роботи ОСОБА_4; табелі обліку використання робочого часу за серпень 2017 року - травень 2018 року; відомостей про нарахування та виплату заробітної плати за серпень 2017 року - травень 2018 року.

У зв’язку з наданими позивачем документами та відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю 19.10.2018 р. складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування (а.с.44-47) та вимогу про надання/поновлення документів(а.с.48-49).

Вказаною вище вимогою зобов’язано позивача у термін до 09:00 24.10.2018 р. надати: трудовий договір, укладений з ОСОБА_5; документ щодо повідомлення органів ДФС про прийняття на роботу ОСОБА_5; наказ щодо прийняття на роботу ОСОБА_5

З матеріалів справи встановлено, що станом на 24.10.2018 року підприємцем до інспекційного відвідування надано копію трудового договору між ОСОБА_3 і працівником ОСОБА_5 від 09.10.2018 року, копію розпорядження №12 від 08.10.2018 року про прийняття на роботу ОСОБА_5 на посаду сторожа з окладом 3723,00 грн. з 09.10.2018 року, з випробувальним терміном 14 календарних днів.

У зв’язку з чим, 24.10.2018 р. складено акт інспекційного відвідування №ХК2510/1161/НП/2НП/АВ(а.с.50-59).

На підставі п. 27 Порядку №295 30.10.20,18 р. складено припис про усунення виявлених порушень №ХК2510/1161/НП/2НП/АВ/П(а.с.61-66).

Повідомленням від 30.10.2018 р.(а.с.67) повідомлено позивача, що 14.11.2018 р. відбудеться розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

З матеріалів справи встановлено, що 14.11.2018 р. позивачем подано до управління заяву, якою повідомлено про часткове усунення порушень, що визначені приписом(а.с.73).

Постановою про накладення штрафу від 14.11.2018 р.(а.с.69-72) за порушення ч. 1 ст. 24КЗпПУ, ч. 1 ст. 21 КЗпПУ на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 111690,0 грн.

Не погоджуючись з вказаною вище постановою ФОП ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 цього Положення).

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 р. №75 (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26 квітня 2017 року (далі по тексту - Порядок №295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Відповідно до п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно п. 19, 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Частиною 2ст. 265 КЗпП України передбачена відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю.

Штрафи зазначені у частині 2 ст. 265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року (далі по тексту - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб'єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, зафіксовані в акті перевірки.

Підставою для прийняття оскаржуваної постанови є встановлення в ході інспекційного відвідування факту допуску позивачем до роботи працівника без укладання трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підсумовуючи вищевикладені норми, суд приходить до висновку, що для допущення до роботи працівника, роботодавцю слід дотримуватися низки умов, а саме:

укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу;

повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Не можуть вважатись належним чином оформлені трудові відносини у разі не дотримання усіх умов, що визначені ст. 24 КЗпП України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст. 23 КЗпП України).

Судом встановлено, що розпорядженням №12 від 08.10.2018 р. прийнято на роботу ОСОБА_5 на посаду сторожа з окладом 3723,0 грн. з 09.10.2018 р. з випробувальним терміном 14 календарних днів(а.с.17).

Пунктом 2 розпорядження визначено оформити 09.10.2018 р. трудовий договір, в якому визначити умови роботи (режим, права та обов’язки).

На виконання розпорядження 09.10.2018 р. між ОСОБА_3 (в якості фізичної особи) та ОСОБА_5 (в якості працівника) укладено трудовий договір між працівником та фізичною особою, що використовує найману працю(а.с.16).

Відповідно до п. 2 договору працівник зобов’язаний виконувати роботу сторожа.

Цей договір є строковим, з випробувальним терміном 14 календарних днів і діє до 31.12.2018 р.(п.1 договору).

Таким чином, працівник ОСОБА_5 виконував роботу сторожа з 09.10.2018 р.

При цьому в матеріалах справи наявне повідомлення про прийняття працівника на роботу(а.с.18). Дата формування 08.10.2018 р., однак до ДФС доставлено 19.10.2018 р. о 18:16 год. про що свідчать квитанції.

Тобто, повідомлення направлено після отримання позивачем наказу, підпису у направленні на проведення заходу, актів, вимоги, що вказує на те, що позивачем допущено до роботи працівника, якого оформлено без дотримання низки умов, а саме не повідомлено центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вказувалось вище, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України(ст. 24КЗпП України).

Постановою КМУ від 17.06.2015 р. №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;

на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами.

Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Згідно із частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, показаннями свідків.

Для всебічного з’ясування всіх обставин по справі судом задоволене клопотання представника позивача та допитано гр. ОСОБА_5 У відповідності до приписів КАС України, він склав присягу свідка та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань за статтями 384,385 Кримінального кодексу України. Свідку роз'яснено приписи ст. 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Про вказані обставини зазначеними особами складено розписки.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він дійсно працював на посаді охоронця у ФОП ОСОБА_3 з випробувальним терміном.

Наданими свідком поясненнями жодним чином не спростовано факту не повідомлення позивачем центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В свою чергу, позивачем не наведено обґрунтованих підстав протиправності оскаржуваної постанови, судом з наявних в матеріалах справи доказів вказаних обставин не встановлено.

З огляду на вказане вище, постанова Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу №ХК2510/1161/НП/2НП/АВ/П/ТД-ФС від 14.11.2018 р. прийнята в межах, та на підставі наданих повноважень, відтак скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (61047, м. Харків, проїзд Автоматний, б. 3, код НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40, код ЄДРПОУ 39779919) про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 березня 2019 р.

Суддя Сагайдак В.В.