Рішення № 80230148, 28.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 лютого 2019 р. справа №520/936/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, ОСОБА_2 оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського обласного військового комісаріату, ОСОБА_2 оборони України , в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 49 протоколу від 07.12.2018 № 122;

- зобов’язати ОСОБА_2 оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013, у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 року, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1

- зобов’язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів ОСОБА_2 оборони України.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач з 11.11.1984 по 23.12.1986 проходив дійсну військову службу в Збройних Силах, в т.ч. приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частими 2066. Згідно витягу з протоколу № 1611 від 20.09.2011 засідання ЦВЛК MO України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв визнано, що поранення отриманні позивачем пов'язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. У зв'язку з чим з 11.10.2011 р. позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності. З 14.11.2017 з тих же підстав позивачу встановлено ІІ групу інвалідності. Також представник позивача зазначив, що, у зв'язку з викладеним, позивач 13.02.2018 подав до Харківського ОВК заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, надавши всі необхідні документи. У п. 49 рішення Комісією MO України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.12.2018 № 122 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. На думку представника позивача, вказане рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ґрунтується лише на тому, що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України. Проте, на думку представника позивача, вказана обставина не є обґрунтованою, оскільки позивач проходив службу в колишньому Управлінні військ прикордонного округу КДБ СРСР, до якого Державний комітет у справах охорони державного кордону України не мав і не міг мати жодного відношення. Водночас, позивач наголошував, що проходив службу саме у Збройних Силах СРСР, які на час проходження служби позивачем були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні ОСОБА_2 оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало ОСОБА_2 оборони України.

Відповідачі проти позову заперечували, від представника відповідача ОСОБА_2 оборони України – ОСОБА_3 через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин дія у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Також від представника відповідача - Харківського обласного військового комісаріату - ОСОБА_4 через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно вказівки Департаменту фінансів МО України від 06.09.2016 №248/3/6/3625, Харківському облвійськомату заборонено складати висновок та відправляти його на розгляд комісії МОУ, у разі відсутності всіх документів, зазначених у вищезазначеному Положенні. Водночас, представник відповідача наголошував, що позивач проходив строкову військову службу у прикордонних військах колишнього СРСР у В/сч 2066, яка належала до прикордонних військ, та був військовослужбовцем прикордонних військ.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше

Враховуючи положення ч.11 ст.126 КАС, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у в/ч 2066 Збройних Сил СРСР з 11.11.1984 по 23.12.1986, що підтверджується копією військового квитка та архівною довідкою (а.с.12-13).

Згідно із витягом з протоколу №1611 від 20.09.2011 засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1А під час проходження військової служби мало місце мінно-вибухове осколкове поранення голови, правого колінного суглобу, ЗЧМТ, контузії та їх наслідки рядового у відставці - пов'язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с. 14)

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби в країні, де велися бойові дії, ОСОБА_1А з 11.10.2011 встановлена вперше ІІІ група інвалідності.

Згідно довідки до акту МСЕК серії 12ААА №708724 внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби в країні, де велися бойові дії, ОСОБА_1А з 06.11.2018 встановлена ІІ група інвалідності (а.с.16).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності.

Як вбачається з Витягу з протоколу засідання комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.12.2018 №122, п. 49 ОСОБА_1А фактично відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, що інвалідність встановлена понад 3 місячний термін.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянином України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІІ “Про військовий обов'язок і військову службу” та частини другої статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 41 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, в редакції, що діяла на час звернення позивача за отриманням допомоги, встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" .

Відповідно до ч.9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ, в редакції, що діяла на час звернення позивача за отриманням допомоги, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331(Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ інвалідності, а саме Закон України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ, в редакції від 01.01.2014, Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499 (надалі також - Порядок №499).

Аналогічний підхід в застосування норм права викладено в постанові в постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 26.06.2018 по справі №750/5074/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, в редакції, що діяла на час встановлення позивачу інвалідності вперше (29.04.2014), передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм ст. 16 Закону №2011-XII, в редакції, чинній з 1 квітня 2014 року, є розуміння видів військової служби, визначених Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу” № 2232-XII.

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-XII, в редакції, що діяла на момент встановлення позивачу інвалідності вперше, строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово - облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-XII, в редакції, що діяла на момент встановлення позивачу інвалідності вперше, існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

Згідно п.п.12,13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження - військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови”.

Водночас, щодо доводів відповідача стосовно того, що вказані виплати в даному випадку мають здійснюватись Державною прикордонною службою України, суд зазначає, що статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.

Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

При цьому, суд зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Суд зазначає, що, враховуючи той факт, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, за таких обставин має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, оскільки законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та законодавцем встановлено обов'язок саме ОСОБА_2 Оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання на підставі висновку відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 по справі № К/800/40725/15.

Процедура розгляду звернень осіб, які заявляють вимогу на виплату одноразової допомоги, визначається, зокрема, наказами Міноборони.

На час звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги порядок призначення такої допомоги був врегульований наказом Міноборони №530 від 14.08.2014 р. "Про затвердження Положення про організацію в ОСОБА_2 оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" (далі - Наказ №530), зареєстрований у ОСОБА_2 юстиції 20.10.2014 року за №1294/26071.

Висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги, згідно з п.4.8 наказу №530 подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів ОСОБА_2 оборони України. Якщо документів, необхідних для - прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні. Рішення про призначення чи відмову у призначені одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених військової служби.

Департамент фінансів ОСОБА_2 оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів ОСОБА_2 оборони України (п. 4.10 Наказу № 530).

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що прийняття рішення про виплату (призначення) чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є компетенцією комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі ОСОБА_2 оборони України.

Відтак, відповідачу у встановленому порядку було надіслано обумовлену вище заяву та документи позивача. Однак, відповідач у встановленому порядку зазначені документи не розглянув та не прийняв відповідного рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Враховуючи вищевикладене, відповідач безпідставно відмовив позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 №975, через суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасувати пункт 49 протоколу засідання комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 07.12.2018 № 122 щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013, у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 року, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 А, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання ОСОБА_2 оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013, у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 року, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 А, належить відмовити.

Проте, в даному випадку належним способом захисту прав позивача, є зобов'язання ОСОБА_2 оборони України повторно розглянути питання про призначення позивачу народження одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013, у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017, з урахуванням висновків рішення суду, а також зобов’язання Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи позивача, які призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів ОСОБА_2 оборони України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. т. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, ОСОБА_2 оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 49 протоколу засідання комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 07.12.2018 № 122 щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати ОСОБА_2 оборони України повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013, у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017, з урахуванням висновків рішення суду.

Зобов’язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, які призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів ОСОБА_2 оборони України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено 04 березня 2019 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.