Рішення № 80230024, 28.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

28.02.2019 р. справа №520/9950/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,

позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 27.06.2018р. № 002944/1309, №002945/1309, №002946/1309

встановив:

Позивач, ОСОБА_2, у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 27.06.2018р. № 002944/1309, №002945/1309, №002946/1309.

Заявлена вимога обґрунтована доводами про відсутність обов’язку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за оскарженими рішеннями контролюючого органу. Прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування податку за 2015р. не є правомірним, скільки рішення місцевих рад стосовно податку на майно, відмінне від земельної ділянки, прийняте в 2015р., опубліковано протягом січня-лютого 2015р., відтак не могло бути застосовано в 2015р. Податкові повідомлення рішення про нарахування податку за 2016 та 2017р.р. є також протиправними, оскільки, нежитлову виробничу будівлю, що використовується позивачем для здійснення у вказаному приміщенні виробництва промислової продукції, необхідно відносити до будівель промисловості відповідно до державного класифікатора будівель та споруд ДК 018:2000 клас 1251 «Будівлі промисловості», тому вказаний об’єкт, в силу вимог п.п. «є» п.п.262.2.2 п.262.2 ст.266 Податкового кодексу України, не є об’єктом оподаткування.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що оскаржені податкові повідомлення–рішення відповідають закону та фактичним обставинам об’єктивної дійсності, адже у власності платника наявні об’єкти нерухомості, котрі є об’єктом справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що контролюючий орган без проведення будь-якої перевірки прийняв відносно позивача податкові повідомлення – рішення від №002944/1309, №002945/1309, №002946/1309.

Як з’ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскаржених рішень владний суб’єкт обрав положення ст.266 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження владного суб’єкта про знаходження у власності платника об’єкта нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля – виробничий будинок літ. "А-2", загальною площею 1370,6 кв. м. за адресою: м. Харків, вул.Северина Потоцького,11.

Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень владного суб’єкта, суд відзначає, що правовідносини із справляння в Україні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормовані, насамперед, приписами ст. 266 Податкового кодексу України та деталізовані положеннями відповідних рішень органів місцевого самоврядування.

Так, згідно з п. 266.1.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом «є» пункту 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Підпунктом 266.3.1 п. 266.3 ст.266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За правилом п. 266.5.1 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

У спірних правовідносинах таким рішеннями органу місцевого самоврядування є рішення Харківської міської ради №1793/15 від 21.01.2015 року та рішення Харківської міської ради від 22.02.2017р. № 542/17.

Суд зазначає, що рішення Харківської міської ради №1793/15 від 21.01.2015 року згідно з п.п.12.3.4 ст.12 Податкового кодексу України підлягає застосуванню до правовідносин, що склались з 01.01.2016р.

Відтак, суд дійшов висновку про протиправність нарахування владним органом позивачу податкових зобов’язань з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015р.

З указаної підстави податкове повідомлення–рішення від 27.06.2018р. №002944/1309 на суму 10.019,09 грн. є протиправним і підлягає скасуванню у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція щодо правового регулювання питання запровадження місцевих податків викладена неодноразово в рішеннях Верховного Суду у справах: 818/1383/16, 816/4192/15, 820/4940/16.

Продовжуючи розгляд справи в частині нарахування контролюючим органом податкових зобов’язань з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016р. та 2017р., суд зазначає, наступне.

Для справляння податку у порядку ст.266 Податкового кодексу України визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об’єкту нерухомого майна як об’єкту стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є: 1) місце розташування об’єкта (тобто адреса будівлі), 2) тип об’єкта (тобто тип чи категорія будівлі).

Пунктами 14.1.129 та 14.1.129-1 Податкового кодексу України об’єкти житлової та нежитлової нерухомості розмежовані законодавцем за категоріями і саме у залежності від конкретної категорії об’єкта згідно з рішенням органу місцевого самоврядування застосовується певна ставка податку.

За змістом додатку №1 до Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджене рішенням Харківської міської ради №1793/15 від 21.01.2015 року (із змінами та доповненнями) та додатку до рішення Харківської міської ради від 22.02.2017р. №542/17 типи нежитлової нерухомості поділяються на: будівлі готельні, будівлі офісні, будівлі торгівельні, гаражі, будівлі промислові та склади, будівлі для публічних виступів, господарські (присадибні) будівлі, інші будівлі.

Судом встановлено, що владний суб’єкт у спірних правовідносинах перевірку платника податків не здійснював, акт перевірки не складав.

І хоча владним суб’єктом обраний такий спосіб реалізації управлінської функції, котрий на думку суду, явно та однозначно не узгоджується з положеннями ст. 8 Конституції України у частині дотримання принципу юридичної визначеності та ч. 2 ст. 2 КАС України у частині забезпечення обґрунтованості, безсторонності, добросовісності, розсудливості, суд все ж таки не знаходить цю обставину підставою для скасування оскаржених рішень контролюючого органу, позаяк у силу ч. 2 ст. 19 Конституції України контролюючий орган не обтяжений законодавцем прямим обов’язок на проведення перевірки платника податків у даному випадку.

Наслідком обрання владним суб’єктом саме такого способу дій у спірних правовідносинах є неможливість документального встановлення типу (чи-то категорії) об’єкту нежитлової нерухомості, за якою владний суб’єкт обчислював ставку податку за 2016р. у розмірі 1,2%, а за 2017р. - 1,0% за типом нежитлової нерухомості – будівлі торгівельні.

Між тим, належних та допустимих доказів для кваліфікації власності платника (а саме: нежитлова будівля – виробничий будинок літ. "А-2", загальною площею 1370,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул.Северина Потоцького,11, як будівлі торгівельні матеріали справи не містять.

Усупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України таких доказів владний суб’єкт до суду не подав.

Разом з тим, з наданого позивачем до матеріалів справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №138027643 від 17.09.2018р. позивачу на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2004р. належить нежитлова будівля – виробничий будинок літ «А-2», що розташована за адресою: м.Харків, вул.Северина Потоцького, 11.

Обставини належності позивачу станом на 01.01.2016р. вищезазначеного об’єкту нерухомості сторонами не заперечуються, визнаються, відносно розміру загальної площі цих об’єктів та місця їх дислокації спір між сторонами відсутній.

У судовому засіданні позивач стверджував, що займається промисловою діяльністю, а саме виробництво телефонних апаратів, у приміщенні виробничого будинку літ «А-2», що розташований за адресою: м.Харків, вул.Северина Потоцького, 11. На підтвердження даних обставин позивачем надано до матеріалів справи оборотно-сальдові відомості. Отже, на думку позивача, будівлю, що знаходиться за даною адресою і перебуває у власності ОСОБА_2 необхідно віднести саме до «Будівель промисловості».

Як зазначено позивачем, що не спростовано відповідачем, ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець використовує належне їй нежитлову будівлю у своїй господарській діяльності для здійснення у вказаному приміщенні виробництва промислової продукції: телефонних апаратів.

Згідно технічного паспорту будівля, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Северина Потоцького,11, є виробничою будівлею. Згідно експлікації приміщень до плану поверхів виробничого будинку, серед інших приміщень зазначаються такі, як цех, майстерня.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, а саме: рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серков проти України" (заява № 39766/05) та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), відповідно до ст.8 Конституції України, ч.1 ст.7 КАС України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд вважає за необхідне керуватись при вирішенні даного спору приписами ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та застосувати до перелічених вище об’єктів ставки податку як за категорію «Будівлі промисловості» у розмірі за 2016р. - 0,5 %, а за 2017р. - 0,25%.

Посилання позивача, на те, що будівлі, розташовані за адресою: м.Харків, вул.Северина Потоцького, 11, підпадають під дію положення пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки, в даному випадку, суд зважає на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.05.2018 року, справа №806/2461/17 (адміністративне провадження №К/9901/27759/18), де зазначено, що: «…застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств».

Відтак, об’єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Северина Потоцького, 11, що знаходиться у власності позивача, не підпадає під дію п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, оскільки, не перебуває у власності промислового підприємства.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржені рішення підлягають скасуванню в частині перевищення, а саме: податкове повідомлення рішення від 27.06.2018р. №002945/1309 в частині на суму 13.226,29грн. (22.669,72 грн. за рішенням контролюючого органу - 9.443,43 грн. як будівлі промисловості (із розрахунку добуток площі земельної ділянки та ставки податку у розмірі 0,5) = 13.226,29 грн.); податкове повідомлення–рішення від 27.06.2018р. №002944/1309 від 27.06.2018р. в частині 32.894,20 грн. (43.859,20 грн. за рішенням контролюючого органу - 10.964,80 грн. як будівлі промисловості (із розрахунку добуток площі земельної ділянки та ставки податку у розмірі 0,25) = 32.894,20 грн.)

Аналогічний розрахунок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки наведений позивачем у позовній заяві.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі податкової справи знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення вимог і скасування оскаржених рішень в частині явно та однозначно неправильного визначення податку.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2018р. №002945/1309 в частині на суму 13.226,29 грн., податкового повідомлення-рішення від 27.06.2018р. №002946/1309 в частині на суму 32.894,20грн., а податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018р. №002944/1309 підлягає скасуванню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 27.06.2018р. №002944/1309 про нарахування суми податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами за 2015р." на суму 10.019,09 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 27.06.2018р. №002945/1309 про нарахування суми податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами за 2016р." в частині на суму 13.226,29 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 27.06.2018р. №002946/1309 про нарахування суми податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами за 2017р." в частині на суму 32.894,20грн.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (місце знаходження - м.харків, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (місце знаходження - м.Харків, вул.Пушкінська,46, код ЄДРПОУ - 39599198) витрати зі сплати судового збору у розмірі 304,27 грн. (триста чотири грн. 27 коп.).

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Роз'яснити, що рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч.3 ст.243 КАС України 05.03.2019р.

Суддя О.В. Старосєльцева