Рішення № 80229679, 05.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/360/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (68702, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, 46; код ЄДРПОУ 37743414) про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання, зобов’язання провести перерахунок щомісячного грошового утримання, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку та виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року з розрахунку його суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці – 28192 грн.;

зобов’язати Ізмаїльське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року з розрахунку його суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці – 28192 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.01.2018 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки №5-122/18 від 12.01.2018 р. «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці», проте відповіді на дану заяву не отримав. 26.12.2018 р. позивач направив відповідачу звернення з проханням розглянути заяву 26.01.2018р., за результатами розгляду якого отримав від Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області лист №218/Ш-01 від 09.01.2019р., яким повідомлено про відсутність підстав для задоволення заяви з посиланням на Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 р. №2415-VIII, який набрав чинності з 22.07.2018 р. та недійсність довідки згідно листа ТУ ДСА України в Одеській області №5-390/18 від 06.02.2018 р.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 18.02.2019р. (вх. №5736/19), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що на час призначення довічного грошового утримання позивач працював суддею Болградського районного суду Одеської області, а право на перерахунок щомісячного грошового утримання мають судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі зміни грошового утримання/розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. У зв’язку з набранням чинності Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018р. № 2415-VIII (набрав чинності з 22.07.2018р.) та надходженням заяви позивача, з 01.08.2018р. здійснено перерахунок грошового утримання судді у відставці. На думку відповідача, відсутні правові підстави для здійснення перерахунку грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018р. по 31.07.2018р., тобто до набрання чинності Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018р. № 2415-VIII з урахуванням приписів ст. 58 Конституції України.

Ухвалою від 24.01.2019 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); встановлено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п’ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п’ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено судове засідання по справі на 21.02.2019 р. 10 год. 00 хв.

До судового засідання 21.02.2019 р. всі учасники справи не з'явились, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином та завчасно.

За приписами ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

08.02.2019р. (вх. № 4637/19) від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву викладене клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці (а.с. 12-14).

Позивачу відповідно до Закону України «Про статус суддів» від 27.05.2013 р. як судді Болградського районного суду Одеської області рішенням управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області призначено щомісячне довічне грошове утримання з 16.05.2013р. (а.с. 15).

У зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму та зміною посадового окладу працюючих суддів, позивачем отримано довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 5-122/18 від 12.01.2018 р. (а.с. 16).

26.12.2018 р. позивач звернувся до Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі виданої ТУ ДСА України в Одеській області довідки № 5-122/18 від 12.01.2018 р. за період з 01.01.2018р. по 31.07.2018р. (а.с. 17-18).

09.01.2019 р. ( вх. № 218/Ш-01) Ізмаїльським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області за результатами розгляду зазначеного звернення повідомлено позивачу, що перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання проведено з 01.08.2018р., оскільки Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018р. № 2415-VIII набрав чинності з 22.07.2018р. Також зазначено, що довідка, видана на ім’я позивача, згідно листа ТУ ДСА України в Одеській області №5-390/18 від 06.02.2018 р. вважається недійсною, а тому підстави для задоволення вказаної заяви відсутні (а.с. 19).

Позивач, не погоджуючись із зазначеною правовою позицією відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

22.07.2018 р. набрав чинності Закон України від 15 травня 2018 року № 2415-VIII «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

Відповідно до п. 6 ч. 6 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” вказаного Закону, внесено зміни в абзац другий пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та замінено слово та цифри "1600 гривень" словами та цифрами "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року".

Таким чином, суд робить висновок, що нормами вказаного закону чітко передбачено, що дія вказаного пункту поширюється на правовідносини, які виникли починаючи з 01 січня 2017 року, а не з дня набрання чинності Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" – 22.07.2018 року.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлено у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1762 гривні.

З огляду на зазначене, з 01 січня 2018 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762 гривні, а тому саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці виникло з 01.01.2018 р., тобто з моменту підвищення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 1762,00 грн., який є розрахунковою величиною у Законі України № 1402 для обчислення грошового забезпечення призначених суддів.

Досліджуючи правове поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 р. № 18-рп/2011 у справі № 1-33/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 18.06.2007 року № 4-рп/2007; від 22.05.2008 року № 10-рп/2008; від 08.06.2016 року № 4-рп/2016; від 27.02.2018 року № 1-р/2018.

Виходячи з наведеного, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

З огляду на зазначене, з 01.01.2018 р. посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762,00 гривні, а тому саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Як вбачається зі змісту довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області № 5-1997/18 від 26.07.2018р. про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці, виданої ОСОБА_1, станом на січень 2018 року його суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 28192,00 грн.

Крім того, суд зазначає що в довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-1997/18 від 26.07.2018 р. чітко зазначена дата виникнення права позивача на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці січень 2018, і відповідач, не повертаючи її як неналежно оформлену, прийняв цю довідку до виконання, проте, через власні міркування, перерахунок здійснив не з 01.01.2018р., а з 01.08.2018р.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем помилково витлумачено норми Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» та протиправно відмовлено в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1, виходячи з суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка складає 28192 грн.

За встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, 46; код ЄДРПОУ 37743414) щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 р. по 31.07.2018 р. з розрахунку його суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка складає 28192 грн.; зобов’язання Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, 46; код ЄДРПОУ 37743414) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (68702, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) щомісячного довічного грошового з 01.01.2018 р. по 31.07.2018 р. з розрахунку його суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка складає 28192 грн., з урахуванням фактично проведених виплат.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття власності, яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як майнові права і, таким чином, як власність.

Відповідно до пункту Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем об’єднано у позовній заяві одну основну та одну похідну вимоги, за подання цього позову позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 768,40 грн., відтак наявні підстави для стягнення з Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви на в якості доказів сплати судового збору надано квитанції № 81 від 16.01.2019р. про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн., № 82 від 16.01.2019р. про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. (а.с. 5-6) (загальна сума 1536,80 грн.) тобто внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За змістом п.3 ч.6 ст. 246 КАС України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про повернення судового збору.

Таким чином, враховуючи, що позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом на 768,40 грн. згідно квитанції № 82 від 16.01.2019р., суд дійшов висновку про зобов’язання Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ 38016923, адреса: м. Одеса, вул. Черняховського, 6 повернути на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.), який було сплачено на рахунок №34310206084032 по квитанції № 82 від 16.01.2019р. на суму 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (68702, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, 46; код ЄДРПОУ 37743414) про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання, зобов’язання провести перерахунок щомісячного грошового утримання, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, 46; код ЄДРПОУ 37743414) щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 р. по 31.07.2018 р. з розрахунку його суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка складає 28192 грн.

Зобов’язати Ізмаїльське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області (68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, 46; код ЄДРПОУ 37743414) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (68702, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 р. по 31.07.2018 р. з розрахунку його суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка складає 28192 грн., з урахуванням фактично проведених виплат.

Стягнути з Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, 46; код ЄДРПОУ 37743414) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (68702, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Зобов’язати Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ 38016923, адреса: м. Одеса, вул. Черняховського, 6 повернути на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.), який було сплачено на рахунок №34310206084032 по квитанції № 82 від 16.01.2019р. на суму 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.П. Самойлюк

.