Рішення № 80229676, 04.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5579/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (67830, Одеська область, Овідіопольський район, с.Нововиноградівка, вул. Садова, 88) до Головного управління МВС України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12), Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12), Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області (67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Комінтерна, 2) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу-

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 13 о/с від 28.09.2018р., в частині звільнення з 01.10.2018р. у запас Збройних сил за пунктом 64 “г” (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області;

поновити майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар ) ГУ МВС України в Одеській області, а у разі її відсутності, на іншу рівноцінну посаду в органах внутрішніх справ Головного управління МВС України в Одеській області;

стягнути з Біляївського районного відділу УМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674560), на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 24.07.2018р. по день ухвалення рішення суду по даній справі;

зобов’язати Головне управління МВС України в Одеській області розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з органів внутрішніх справ у зв’язку з бажанням проходити службу в поліції і заяву від 04.11.2015р. про бажання проходити службу в поліції та звільнити ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п.64 (з) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою КМ УРСР № 114 від 29.07.1991р.;

зобов’язати Головне управління Національної поліції України в Одеській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України на підставі його заяв від 04.11.2015р. та 07.11.2015р. відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію»;

зобов’язати Головне Управління НП в Одеській області зарахувати час вимушеного прогулу, який стався з його вини, з 06.11.2015р. по день набрання чинності рішення по цій справі, в стаж служби в органах внутрішніх справ України;

допустити негайне виконання рішення в частині поновлення майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар ) ГУ МВС України в Одеській області, а у разі її відсутності, на іншу рівноцінну посаду в органах внутрішніх справ Головного управління МВС України в Одеській області та стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач був незаконно звільнений через скорочення штату з служби в органах внутрішніх справ України, без додержання приписів норм законодавства, у зв’язку чим було грубо порушено його конституційне право на працю. ГУ МВС України в Одеській області не було вжито всіх необхідних заходів для переведення за його згодою на іншу роботу, не була перевірена можливість його подальшого використання на службі, не було враховано, що він виявив бажання проходити службу в органах поліції, зробивши відповідну заяву та подавши рапорт.

Ухвалою суду від 31.10.2018р. відкрито провадження у справі №420/5579/18. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.11.2018р.

Підготовче засідання, призначене на 20.11.2018р. за клопотанням представника відповідача відкладено на 10.12.2018р.

Представником Головного управління МВС України в Одеській області 23.11.2018р. за вхід. №35984/18 подано відзив на позовну заяву, в якому представник просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та зазначив, що законодавець чітко встановив процедуру звільнення співробітників, які проходили службу в органах внутрішніх справ, завчасно попередив їх про наступне вивільнення через скорочення штатів у разі, якщо вони не будуть прийняті на службу до поліції впродовж трьох місяців моменту опублікування Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015р. Так, позивач не приймався на службу до ГУ НП в Одеській області, наказ ГУ НП в Одеській області на переведення/прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відсутній. (а.с. 125-130).

Представником Головного управління Національної поліції в Одеській області 23.11.2018р. за вхід. №35983/18 подано відзив на позовну заяву, в якому представник просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та зазначив, що позивача з 07.11.2015р. не було прийнято на службу в поліцію, у зв'язку з чим, на ОСОБА_1 не розповсюджується Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015р., так як його було звільнено з міліції не у звязку із переходом, а у зв’язку із скороченням штатів, а відтак прийняти на службу в поліції неможливо (а.с.139-145).

Підготовче засідання, призначене на 10.12.2018р., перенесено на 20.12.2018р. у зв’язку з знаходженням судді Аракелян М.М. у відпустці з 10.12.2018р. по 11.12.2018р. включно.

Ухвалою суду від 20.12.2018р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №420/5579/18 та призначено підготовче засідання на 22.01.2019р.

У підготовчому засіданні 22.01.2019р. оголошено перерву до 30.01.2019р.

Ухвалою суду від 30.01.2019р. відмовлено у задоволенні клопотання представника ГУНП в Одеській області про залишення без розгляду адміністративного позову в частині позовних вимог про зобов’язання Головного управління Національної поліції в Одеській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України на підставі його заяв від 04.11.2015р. та 07.11.2015р. відповідно до пункту 9 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” та відмовлено у задоволенні клопотання представника Ліквідаційної комісії ГУ МВС в України Одеській області про залишення адміністративного позову без розгляду в частині позовних вимог про зобов’язання ГУМВС України в Одеській області розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з органів внутрішніх справ у зв’язку з його бажанням проходити службу в поліції та заяву від 04.11.2015р. про його бажання проходити службу в поліції.

Ухвалою суду від 30.01.2019р. закрито підготовче провадження по справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.02.2019р. о 11:40 год.

Від позивача 19.02.2018р. за вхід. №6033/19 надійшла заява про продовження рогляду справи у порядку письмового провадження.

Представником відповідачів подано 19.02.2018р. за вхід. №6035/19 заяву про продовження рогляду справи у порядку письмового провадження.

Відповіднодо ч.3 ст.194 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками справи докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24 березня 1992 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.

З січня 2014 року позивач працював на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в області, звання майор міліції.

Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області №1336 о/с від 04.11.2015р. ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області з 06.11.2015р. згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року по справі № 815/6908/15 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 1336 о/с від 04.11.2015 року, в частині звільнення з 06 листопада 2015 року у запас Збройних сил майора міліції ОСОБА_1 О.М.1 начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в області. Поновлено ОСОБА_1М в органах внутрішніх справ Головного управління МВС України в Одеській області. Стягнуто з Біляївського РВ ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17 195, 40 грн. (сімнадцять тисяч сто дев'яносто п'ять грн. 40 коп.). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ Головного управління МВС України в Одеській області та стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4 501, 88 грн. (чотири тисячі п'ятсот одна грн. 88 коп.).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року залишено без змін.

04 січня 2018 року на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2016р. та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017р., а також постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.12.2017р. ВП № 55410825, Головним управлінням МВС України в Одеській області прийнято наказ № 1 о/с, яким скасовано пункт наказу ГУ МВС України в Одеській області № 1336 о/с від 04.11.2015р. в частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в області та поновлено з 06 листопада 2015 року на посаді.

Того ж дня, 04 січня 2018 року, Головним управлінням МВС України в Одеській області видано наказ № 2 о/с, яким згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в області. Підстава: лист ГУ НП в Одеській області № Г-2484 від 04.01.2018р.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року по справі №815/863/18 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 2 о/с від 04.01.2018р., в частині звільнення з 06.11.2015р. у запас Збройних сил за пунктом 64 г (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар ГУ МВС України в Одеській області). Поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області з 06 листопада 2015 року. Зобов’язано Головне управління МВС України в Одеській області розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з бажання проходити службу в поліції та заяву від 04.11.2015 року про бажання проходити службу в поліції. Зобов’язано Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути заяви ОСОБА_1 від 04.11.2015р. та 07.11.2015р. про прийняття на службу в поліцію. Стягнуто з Біляївського районного відділу УМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674560) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.03.2016р. по 23.07.2018р. у розмірі 87 969,60 грн. (вісімдесят сім тисяч дев’ятсот шістдесят дев’ять гривень 60 копійок). Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області та в частині стягнення з Біляївського районного відділу УМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674560) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 4 501,88 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

24.09.2018р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2018р. у справі №815/863/18 а також постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.08.2018р. ВП №56930161 Головним управлінням МВС України в Одеській області прийнято наказ № 12 о/с, яким скасовано пункт наказу ГУ МВС України в Одеській області № 2 о/с від 04.01.2018р. в частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в області та поновлено з 06 листопада 2015 року. (а.с. 17) позивача на цій посаді.

Однак, 28 вересня 2018 року Головним управлінням МВС України в Одеській області видано наказ № 13 о/с, яким згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - звільнено з 01 жовтня 2018 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в області. Підстава: лист ГУ НП в Одеській області № 9/5111 від 20.09.2018р. (а.с. 18).

Позивач оскаржує своє звільнення з посади в органах внутрішніх справ, вважаючи його незаконним, наполягаючи що він мав бути прийнятий на службу в органах поліції, оскільки виявив бажання проходити службу в поліції, подавши відповідну заяву (рапорт), відповідно до п.9 Прикінцевих та перевідних положень ЗУ «Про Національну поліцію».

На час вирішення даного спору Постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в Одеській області №2 о/с від 04.01.2018р. в частині звільнення з 06.11.2015р. у запас Збройних сил за пунктом 64 г (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар ГУ МВС України в Одеській області). Поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області з 06 листопада 2015 року. Стягнено з Біляївського районного відділу УМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674560) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.03.2016р. по 23.07.2018р. у розмірі 87 969,60 грн. (вісімдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 60 копійок). Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 до лав Національної поліції, як такого, що виявив бажання проходити службу в поліції у передбачений Законом України «Про Національну поліцію» строк (тобто до 07.11.2015р.). Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області та в частині стягнення з Біляївського районного відділу УМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674560) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 4501,88 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

02.07.2015р. прийнятий Закон України “Про Національну поліцію” № 580-VIII, який набрав чинності 07.11.2015р. З прийняттям Закону України “Про Національну поліцію” з 07.11.2015р. втратив чинність Закон України “Про міліцію”.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про Національну поліцію” №580-VIII від 02.07.2015р., Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно п.7 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” № 580-VIII від 02.07.2015р., Кабінету Міністрів України в місячний строк передбачено було забезпечити створення центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів (зазначена норма чинна з 07.08.2015р.).

Постановою Кабінету Міністрів України № 730 від 16 вересня 2015 року “Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ” (чинна з 24.09.2015р.) постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі: Теплодарське відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області області та Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, та утворити територіальні органи Національної поліції, в тому числі Головне управління Національної поліції в Одеській області.

Приписами Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (ч. 2 ст. 33). Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи (ч. 9 ст. 36).

Статтею 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області перебуває в стані припинення з 10.11.2015р., а державна реєстрація юридичної особи Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснена лише 07.11.2015р.

Положеннями пунктів 8 - 10 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” № 580-VIII від 02.07.2015р. передбачено, що з дня опублікування цього Закону (опубліковано 06.08.2015 року) всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів (п.8). Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції (п.9). Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (п.10).

Отже, Законом України “Про Національну поліцію” №580-VIII від 02.07.2015р. передбачено право осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ (міліції) і відповідають вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, за їх бажанням (згодою) бути прийнятими на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, тобто до 06.11.2015р. включно. У разі неприйняття на службу до поліції через невідповідність вимогам до поліцейських, або ж відмови від проходження служби в поліції, працівника міліції звільняють зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів, тобто, на підставі пункту 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З приписів п. 9 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію”№580-VIII від 02.07.2015р. вбачається, що передумовою видання наказу про призначення особи на посаду в поліцію є отримання від цієї особи згоди.

Рішеннями суду по справах № 815/6908/15 та №815/863/18 встановлено, що ОСОБА_1 виявив бажання проходити службу в поліції, позивачем був поданий рапорт з проханням звільнити з органів ГУ МВС України в Одеській області, так як він виявив бажання проходити службу в ГУ НП в Одеській області.

Також, позивачем був наданий в кадри Біляївського РВ рапорт про звільнення з ГУ МВС України в Одеській області, так як позивач виявив бажання проходити службу в поліції, а також зроблена заява про прийняття на службу до поліції на посаду оперуповноваженого підрозділу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 04.11.2015р. Крім того, позивач звертався з заявою від 06.11.2015р. про прийняття на службу, на будь яку посаду в ГУ НП Одеської області згідно телефонограми, яка була направлена з ГУ НП Одеської області за підписом Т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області генерал поліції 3 рангу ОСОБА_2, що було доведено свідченнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4

При вирішенні розглядуваного спору обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 815/6908/15 та №815/863/18 не доказуються відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України.

Отже, на момент прийняття спірного наказу в частині звільнення позивача за пунктом 64 “г”(через скорочення штату) з 01.10.2018р., ОСОБА_1 є працівником ОВС, який виявив бажання (згоду) проходити службу в органах поліції, а тому ГУ МВС України в Одеській області зобов’язано було розглянути його рапорт з проханням звільнити з органів внутрішніх справ з цих підстав.

Відповідно до п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі (пп. “г”); у зв’язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації (пп. “з”).

З положень п.10 та п. 11 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про Національну поліцію” № 580-VIII від 02.07.2015р. та приписи Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, про які зазначається в наказі начальника Головного управління МВС України в Одеській області № 13 о/с від 28 вересня 2018 року, вбачається, що законодавчо визначені три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

В порушення вимог пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про Національну поліцію”№ 580-VIII від 02.07.2015р., з моменту опублікування Закону України “Про Національну поліцію” (з 06.08.2015р.) та до прийняття ГУ МВС України в Одеській області наказу № 13 о/с від 28 вересня 2018 року в частині звільнення позивача за пунктом 64 “г” (через скорочення штату) позивачу не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, та не було перевірено можливості його подальшого використання на службі та відповідності вимогам до поліцейського та не вирішено питання про прийняття на службу в органах поліції.

Незважаючи на наявний у позивача досвід роботи, його кваліфікацію, бажання працювати в поліції, Головним управлінням МВС України в Одеській області при звільненні позивача не було обґрунтовано відсутність можливості подальшого використання позивача на службі, не враховано бажання позивача проходити подальшу службу в поліції та не забезпечено можливість реалізації його права на прийняття на службу до поліції.

Судом встановлено, що оскаржуваним наказом №13о/с від 28.09.2018р. позивача втретє було звільнено з посади в ОВС за скороченням штатів (п.п. «г» п.64 Положення), при цьому підставою вказано лист ГУНП в Одеській області від 20.09.2018р. №9/5111 на адресу Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області (а.с.77).

З цього листа убачається, що звернення позивача щодо прийняття на службу до поліції були розглянуті, але позитивного рішення не прийнято.

Отже ГУМВС України в Одеській області, звільняючи позивача з посади, виходило з того, що не існує наказу про прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції, тому він підлягає звільненню за скороченням штатів.

Проте, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018р. у справі №815/863/18 встановлена обставина, що не потребує доказування в силу положень ч.4 ст.78 КАС України, а саме, що ОСОБА_1 04.11.2015р. зробив заяву про бажання проходити службу в поліції та у ГУМВС України в Одеській області виник обовязок вжити всіх заходів для переведення позивача за його згодою на іншу роботу.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 за скороченням штатів є протиправним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління МВС України в Одеській області № 13 о/с від 28.09.2018р., в частині звільнення з 01.10.2018р. у запас Збройних сил за пунктом 64 “г” (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 19 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”, скасовуючи наказ в частині звільнення позивача, суд враховує, що працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Таким чином, ОСОБА_1 підлягає поновленню саме на попередній посаді - начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області.

Отже позовна вимога про поновлення майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар ) ГУ МВС України в Одеській області підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

В рішенні у справі “П'єрсак проти Бельгії” ЄСПЛ зазначив, що він виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому б він перебував, якби не була порушена стаття 6 Конвенції, таким чином підкреслюючи верховенство обов'язку відновлення status quo ante.

Зміст наведених правових актів дає підстави для висновку про те, що у випадках стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу судом має бути визначений період вимушеного прогулу, останнім днем якого завжди є день ухвалення постанови суду як акту правосуддя, з яким відбулося врегулювання публічно-правового спору, про який зазначено в адміністративному позові, і вирішено завдання адміністративного судочинства, або день поновлення позивача на роботі, та середньоденний заробіток позивача.

Отже, суд визначає конкретну суму коштів, яка стягується з відповідача з дати звільнення та по день ухвалення рішення суду.

Як встановлено судом, спірним наказом ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 01 жовтня 2018 року, тому позивач необґрунтовано вважає, що вимушений прогул має місце за період з 24.07.2018р.

Так, постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018р. встановлено, що грошове забезпечення ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2015 року склало 9 003,76 грн., середньоденне грошове забезпечення склало 147,60 грн. (згідно наданої на виконання ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018р. довідки Ліквідаційної комісії Біляївського РВ ГУ МВС України в Одеській області від 13.12.2018 року вих. № 43/108).

Докази щодо середнього заробітку позивача за інший період відсутні.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік” кількість робочих днів у жовтні 2018 року становила 22 дні, у листопаді 22 дні, у грудні 20 днів; відповідно до листа Міністерства соціальної політики України “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік” кількість робочих днів у січні становила 21 день, у лютому 2019 – 20 днів (по 19.02.2019р. – 13 робочих днів).

Тобто, у період з 01 жовтня 2018 року по 19 лютого 2019 року загальна кількість робочих днів складає 98 днів.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2018 року по 19 лютого 2019 року у ромірі 14 464,80 грн. (98 днів * 147,60 грн.), (без урахуванням обов’язкових відрахувань) зГоловного управління МВС України в Одеській області.

Разом з цим, суд вважає безпідставною вимогу позивача зарахувати до стажу служби в органах внутрішніх справ період вимушеного прогулу з 06.11.2015р. по день набрання чинності рішенням по даній справі, оскільки задоволення судом позову в частині поновлення позивача на посаді із визначенням у рішенні суду конкретної дати, з якої позивач підлягає поновленню на займаній посаді, є відновленням порушених відповідачем трудових прав позивача в межах спірних правовідносин, а також спір з цього питання наразі між сторонами не виникав.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд вважає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Крім того, "ефективний засіб правого захисту" можливий за наявності двох обов'язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відсутність "бажаного результату" виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки "бажаний результат" встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.

Встановлено, що позивачем було виявлено бажання проходити службу в органах поліції, в тому числі і шляхом подачі рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з бажанням проходити службу в поліції та заяви від 04.11.2015р. про бажання проходити службу в поліції (що підтверджено в ході розгляду справ № 815/6908/15 та №815/863/18).

При розгляді даної справи судом встановлено, що постановою апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018р. у справі №815/863/18 зобовязано ГУНП в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 до лав Національної поліції як такого, що виявив бажання проходити службу в поліції у передбачений ЗУ «Про Національну поліцію» строк (тобто до 07.11.2015р.).

Отже наразі наявне судове рішення, яким відновлено право позивача на те, щоб його заява щодо прийняття на службу в поліції була розглянута та вирішена відповідно до положень п.9 Прикінцевих і перехідних положень ЗУ «Про Національну поліцію».

Отже станом на дату ухвалення рішення в даній справі позовні вимоги зобов’язального характеру щодо ГУМВС України в Одеській області та щодо ГУНП в Одеській області в редакції позивача не є ефективним способом захисту цих прав, тому у їх задоволенні слід відмовити.

В свою чергу, суд зазначає, що Законом України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015р. передбачено певну процедуру прийняття на службу в органи Національної поліції, що вимагає в тому числі перевірку відповідності особи вимогам до поліцейського, встановленим вказаним Законом, що відноситься до компетенції органів Національної поліції.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 21-3063а16 (800/323/16).

З огляду наведеного, адміністративний суд позбавлений можливості зобов'язати орган державної влади прийняти позивача на роботу, оскільки прийняттю на службу до Національної поліції передує встановлена законодавством процедура перевірки, яка може бути проведена лише вищезазначеним органом державної влади.

Враховуючи наведене, суд не має повноважень ухвалити рішення про зобов’язання відповідача прийняти ОСОБА_1М, на службу в поліції та вийти за межі заявлених позовних вимог, оскільки це призведе до втручання у компетенцію ГУНП в Одеській області на прийняття такого рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем не доведена законність звільнення позивача з ОВС оскаржуваним наказом, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягяють частковому задоволенню.

Згідно пунктів 2,3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до зазначеної норми закону суд вважає за необхідне допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар ) ГУ МВС України в Одеській області та присудження виплати заробітної плати у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць – 147,60*22=3247,20грн.

Керуючись ст. ст. 129, 194, 241-246, 250, 251, 255, 290, 295, 297,371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 13 о/с від 28.09.2018р., в частині звільнення з 01.10.2018р. у запас Збройних сил за пунктом 64 “г” (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області.

Поновити майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області з 01.10.2018р.

Стягнути з Головного управління МВС України в Одеській області (65014, м.Одеса, вул.Єврейська,12, ідентифікаційний код 08592268) на користь ОСОБА_1 (67830, Одеська область, Овідіопольський район, с. Нововиноградівка, вул. Садова, 88, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2018 року по 19 лютого 2019 року у ромірі 14464(чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири)грн. 80коп., без урахуванням обов’язкових відрахувань.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар ) ГУ МВС України в Одеській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць – 3247,22грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повне рішення складене 04.03.2019р. у зв’язку із перебуванням судді на лікарняному з 28.02.2019р. по 03.03.2019р.

Суддя М.М. Аракелян

.