Рішення № 80229671, 26.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.000602

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної організації «Карпатське відділення інституту геофізики ім.С.І. Суботіна ОСОБА_4 академії наук України» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача – Львівської міської ради, про визнання протиправним і скасування рішення,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної організації «Карпатське відділення інституту геофізики ім. С.І. Суботіна ОСОБА_4 академії наук України» (далі – позивач) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (далі – Департамент ДАБІ у Львівській області, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення від 02 червня 2017 року Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул.М.Коцюбинського,7 у м.Львові на будівництво Карпатським відділенням інституту геофізики ім.С.І.Субботіна ОСОБА_4 академії наук України багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими офісними приміщеннями зі знесенням існуючих будівель і споруд від 28 жовтня 2015 року № 196.

Обгрунтовуючи позивні вимоги позивач заявляє, що оскаржуване рішення порушує його право на здійснення будівництва об’єкта нерухомості, оскільки унеможливлює одержання дозволу на виконання будівельних робіт. Аргументуючи протиправність оскаржуваного рішення позивач покликається на те, що на момент одержання містобудівних умов та обмежень від 28 жовтня 2015 за № 196, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії та номер ІІ-ЛВ № 000509, виданого ЛМР 04 червня 2002 року та з врахуванням Розпорядження № 42 від 02 лютого 2009 року Президії ОСОБА_4 академії наук України та Акту приймання-передачі, затвердженого Розпорядженням №451 від 21 липня 2009 року Президії ОСОБА_4 академії наук України, Карпатське відділення інституту геофізики ім. С.І. Суботіна ОСОБА_4 академії наук України набуло право користування земельною ділянкою площею 0, 1449 га за адресою: м.Львів, вул.М.Коцюбинського,7. Як наслідок, позивач вважає безпідставним твердження відповідача про порушення п.2.2 «Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за № 109 від 07 липня 2011 року, та відсутність у позивача будь-яких документів, що засвідчують право користування вищезгаданою земельною ділянкою.

Необгрунтованим позивач вважає і посилання відповідача на порушення містобудівними умовами та обмеженнями від 28 жовтня 2015 року за № 196 вимог містобудівного законодавства, оскільки останні, за твердженням позивача, надані у повній відповідності до вимог Матеріалів Генерального плану м.Львова. Зазначає, що відповідно до п.7 скасованих відповідачем містобудівних умов та обмежень від 28 жовтня 2015 року № 196 цільове призначення земельної ділянки по вул.М.Коцюбинського, 7 у м.Львові – для будівництва та обслуговування будівель і споруд закладів науки. При цьому, як вбачається із «Класифікації видів цільового призначення земель», затверджених Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів за № 548 від 23.07.2010 як землі для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти (підрозділ 03.02), так і землі для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (підрозділ 02.03) відносяться до однієї і тієї ж секції цільового призначення земель – секція В цільового призначення «Землі житлової та громадської забудови». Таким чином, позивач стверджує, що всупереч твердженням контролюючого органу, при наданні Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування ЛМР Містобудівних умов та обмежень від 28 жовтня 2015 року № 196, органом місцевого самоврядування було враховано цільове призначення земель – секція В цільового призначення «Землі житлової та громадської забудови», а відтак заявляє про відсутність будь-яких підстав для скасування згаданих Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 28 жовтня 2015 року № 196.

Ухвалою суду від 11.02.2019 відкрито провадження у справі.

26.02.2018 за вх. № 6406 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві в обгрунтування підставності рішення про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 28 жовтня 2015 року № 196 відповідач наводить положення ч.4 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з яким, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. При цьому відповідач покликається на те, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.08.2013 індексний номер 8602649, земельна ділянка за адресою: м.Львів, вул.М.Коцюбинського,7 є у власності ОСОБА_4 академії наук України, а документи, що засвідчують право власності (користування) земельною ділянкою у замовника – Карпатського відділення інституту геофізики ім.С.І.Субботіна ОСОБА_4 академії наук України – відсутні.

Також зазначає, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво Карпатським відділенням інституту геофізики ім.С.І.Субботіна ОСОБА_4 академії наук України багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими офісними приміщеннями зі знесенням існуючих будівель і споруд від 28 жовтня 2015 року № 196 (з посиланням на містобудівну документацію, де зазначено – генеральний план забудови міста, який затверджений ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 № 3924), видані 28.10.2015, тобто після 1 січня 2015 року, хоча п.6 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що до 1 січня 2015 року рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймають уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку.

Стверджує, що ДАБІ України діяла у відповідності до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 698 від 19.08.2015, згідно з пп.1 та 6 п.5 якого, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об’єктами нагляду, головні інcпектори будівельного нагляду мають право скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об’єктами нагляду відповідно до визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції. У свою чергу, відповідно до ч.8 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену у відзиві на позов.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул.М.Коцюбинського, 7 у м.Львові від 28.10.2015 № 196 (а.с. 19-20).

Зазначені містобудівні умови видані на будівництво Карпатським відділенням інституту геофізики ім. С.І. Суботіна ОСОБА_4 академії наук України багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими офісними приміщеннями на вул.М.Коцюбинського ,7, зі знесенням існуючих будівель.

Відповідно до наказу від 13.04.2017 № 615 на підставі результатів документальної перевірки від 10.04.2017 та направлення на проведення позапланової перевірки від 22.05.2017 № 25-мб/пз головними інспекторами будівельного нагляду відділу за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, результати якої зафіксовано в Акті № 1/25-мб від 02.06.2017 (а.с.10-11).

Рішенням від 02 червня 2017 року Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул.М.Коцюбинського, 7 у м.Львові на будівництво Карпатським відділенням інституту геофізики ім.С.І.Субботіна ОСОБА_4 академії наук України багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими офісними приміщеннями зі знесенням існуючих будівель і споруд від 28 жовтня 2015 року № 196.

Вказаним рішенням встановлено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул.М.Коцюбинського, 7 у м.Львові від 28.10.2015 № 196, прийняті з порушенням вимог п.2.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109, п.4 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», вимог абз.10 ст.1 Закону України «Про архітектурну діяльність», з порушенням вимоги абз.2 ч.2 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та за відсутності плану зонування території або розробленого детального плану, що є порушенням ч.1 ст.18 абз.1 ч.2 п.4 ч.4 ст.19 та п.6 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (а.с.12-13).

Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, цим Законом, законами України «Про Генеральну схему планування території України», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», «Про землеустрій», іншими нормативно-правовими актами.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені в Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року №3038-VI, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Містобудівна документація відповідно до пункту 7 статті 1 Закону – це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Частиною 1 статті 25 Закону передбачено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (містобудівна документація).

Відповідно до частини 1, 2 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Частина 4 статті 26 Закону визначає, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно з положенням статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Статтею 29 Закону передбачено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва (ч.1 ст.29 Закону). Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури (ч.3 ст.29 Закону).

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109 затверджено Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст.

Згідно пункту 2.2 Порядку №109 для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №109 визначено, що містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно пункту 2.4 Порядку №109 розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у видачі містобудівних умов та обмежень або внесення змін до них з відповідним обґрунтуванням надається уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, визначений пунктом 2.1 цього розділу.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступних міркувань.

Оскаржуваним рішенням відповідача встановлено порушення містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки від 28 жовтня 2015 року № 196 вимог п.2.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109 (для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою) та п.4 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації), абз.10 ст.1 Закону України «Про архітектурну діяльність» (замовник - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування). На підтвердження наведених порушень відповідач покликається на те, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.08.2013 індексний номер 8602649, земельна ділянка за адресою: м.Львів, вул. вул.М.Коцюбинського,7 є у власності ОСОБА_4 академії наук України; документи, що засвідчують право власності (користування) земельною ділянкою у замовника – Карпатського відділення інституту геофізики ім.С.І.Субботіна ОСОБА_4 академії наук України – відсутні.

Втім, суд зауважує, що згідно з наявного в матеріалах справи Розпорядження № 42 від 02 лютого 2009 Президії ОСОБА_4 академії наук України (а.с.14) та Акту приймання-передачі, затвердженого Розпорядженням №451 від 21 липня 2009 року Президії ОСОБА_4 академії наук України (а.с.15), Науково-дослідний центр аерокосмічної інформації і екологічного моніторингу НАН України НКА України про Інституті кібернетики ім.В.М.Глушкова НАН України передав, а Карпатське відділення інституту геофізики ім.С.І. Субботіна ОСОБА_4 академії наук України прийняло ряд об’єктів нерухомості, серед яких і земельна ділянка по вул.Коцюбинського, 7 у м.Львові.

Відповідно до ч.1 ст.92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди (п.ґ ст.95 Земельного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Зазначене дає підстави для висновку, що на момент одержання містобудівних умов та обмежень від 28 жовтня 2015 за № 196 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії та номер ІІ-ЛВ № 000508, виданого ЛМР 04 червня 2002 року (а.с. 17) та з врахуванням вищезгаданих Розпорядження № 42 від 02 лютого 2009 Президії ОСОБА_4 академії наук України (а.с.14) та Акту приймання-передачі, затвердженого Розпорядженням №451 від 21 липня 2009 року Президії ОСОБА_4 академії наук України (а.с.15) Карпатське відділення інституту геофізики ім. С.І. Суботіна ОСОБА_4 академії наук України набуло право користування земельною ділянкою площею 0, 1449 га за адресою: м.Львів, вул.М.Коцюбинського,7.

Таким чином, зазначені документи спростовують твердження відповідача про відсутність у Карпатського відділення інституту геофізики ім. Суботіна С.І. ОСОБА_4 Наук України документу, який посвідчує право користування земельною ділянкою у замовника.

Також суд вважає необґрунтованим і посилання в оскаржуваному рішенні на порушення містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки від 28 жовтня 2015 року № 196 вимог абз.2 ч.2 ст.24 (забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства), ч. 1 ст. 18 (план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон), абз.1 ч.2 (детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів), п.4 ч. 4 (детальний план території визначає містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території) ст. 19, та п.6 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (до 1 січня 2015 року рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймають уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку), з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.

Відповідно до частини 1 статті 16 цього Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Як вбачається із положень статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», вимога щодо розроблення плану зонування території населеного пункту не є обов’язковою.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 18 цього Закону план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

У роз’ясненні Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.04.2016 року «Щодо застосування генерального плану населеного пункту при визначенні та наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки» визначено наступне:

«ОСОБА_2 п. 6 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон), згідно з якою рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, дозволялось приймати з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку, припинила дію з 1 січня 2015 року.

Разом з тим, ч. 4 та ч. 5 ст. 29 Закону встановлено, що уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймає у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Крім того, згідно із п. 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Мінрегіону від 07.07.2011 року № 109, підставою для відмови у видачі містобудівних умов і обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Враховуючи, що ст. 16 Закону до містобудівної документації на місцевому рівні, крім плану зонування та детального плану території, віднесено генеральний план населеного пункту, вважаємо можливим визначення та надання містобудівних умов та обмежень на підставі генплану, якщо він містить актуальні проектні рішення на територію перспективного будівництва.».

Так, у п.8 Містобудівних умов та обмежень від 28 жовтня 2015 року № 196 міститься посилання на генеральний план забудови міста, затверджений Львівської міською радою 30.09.2010.

Разом з тим, суд зауважує, що станом на момент надання Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради містобудівних умов та обмежень від 28.10.2015 № 196, як і станом на момент проведення перевірки та скасування цього документу, плану зонування території Галицького району м.Львова розроблено та затверджено Львівською міською радою не було.

Також суд вважає, що зазначення у якості підстави для скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 28 жовтня 2015 року № 196 посилання на порушення абз.2 ч.2 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», де передбачено, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, є необґрунтованим з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст. 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (ч.2 ст.18 Кодексу).

Відповідно до п.б) ч.1 ст.19 Земельного кодексу України, однією з категорій земель за основним цільовим призначенням є землі житлової та громадської забудови.

Статтею 38 Земельного кодексу України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 Земельного кодексу України).

Так, відповідно до п.7 скасованих відповідачем містобудівних умов та обмежень від 28 жовтня 2015 року № 196 цільове призначення земельної ділянки по вул.М.Коцюбинського, 7 у м.Львові – для будівництва та обслуговування будівель і споруд закладів науки.

При цьому, як вбачається із «Класифікації видів цільового призначення земель», затверджених Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів за № 548 від 23.07.2010, як землі для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти (підрозділ 03.02), так і землі для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (підрозділ 02.03) відносять до однієї і тієї ж секції цільового призначення земель – секція В цільового призначення «Землі житлової та громадської забудови».

За встановлених обставин вбачається, відсутність підстав для скасування Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул.М.Коцюбинського,7 у м.Львові на будівництво Карпатським відділенням інституту геофізики ім.С.І.Субботіна ОСОБА_4 академії наук України багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими офісними приміщеннями зі знесенням існуючих будівель і споруд від 28 жовтня 2015 року № 196. Позаяк, під час розгляду справи відповідач, всупереч встановленому ч.2 ст. 77 КАС України обов’язку доказування, правомірності свого рішення від 02 червня 2017 року не довів, що суперечить положенням КАС України щодо обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно з якою, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно з якою розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з’ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення від 02 червня 2017 року Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул.М.Коцюбинського,7 у м.Львові на будівництво Карпатським відділенням інституту геофізики ім.С.І.Субботіна ОСОБА_4 академії наук України багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими офісними приміщеннями зі знесенням існуючих будівель і споруд від 28 жовтня 2015 року № 196. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471012) на користь Державної організації «Карпатське відділення інституту геофізики ім.С.І. Субботіна ОСОБА_4 академії наук України» (79060, м.Львів, вул.Наукова,3б; ідентифікаційний код 13801523) 3842 (три тисяч вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2019.

Суддя В.М. Сакалош