Рішення № 80229636, 04.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5368/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання – Кушкань Т.В.;

позивача – ОСОБА_1;

представника позивача – ОСОБА_2;

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області про визнання незаконними та скасування наказів від 17.09.2018 року № 3194 в частині та від 18.09.2018 року № 1390 в частині, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області, в якій просила: визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області № 3194 від 17.08.2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Приморського ВП в м. Одесі та СУ ГУНП в Одеській області» в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на заступника начальника Приморського ВП - начальника слідчого відділу Приморського ВП ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1; визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області № 1390 від 18.09.2018 року «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції заступника начальника Приморського ВП - начальника слідчого відділу Приморського ВП ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1; поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді заступника начальника Приморського ВП - начальника слідчого відділу Приморського ВП ГУНП в Одеській області; стягнути з ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області на користь підполковника поліції ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. 26.02.2018 року наказом начальника ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області за № 291 о/с підполковник поліції ОСОБА_1 призначена на посаду заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області. 09.08.2018 року ОСОБА_1 затримано та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. На сьогоднішній день справа знаходиться на стадії досудового розслідування, не передана до суду та вирок судом не винесений. Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16.08.2018 року по справі № 522/14038/18 ОСОБА_1 відсторонено від посади заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області в межах строку досудового розслідування, тобто до 10.10.2018 року. 15.08.2018 року за вказаним фактом наказом № 2786 начальника ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області «Про призначення службового розслідування - УКЗ з залученням СУ» було призначене проведення службового розслідування. 17.09.2018 року за наслідками проведення розслідування було видано наказ № 3194 ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Приморського ВП та...», яким було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1. Із тексту наведеного наказу № 3194 від 17.09.2018 року слідує, що висновок службового розслідування містить лише опис самої події злочину та обставини, які в даний час досліджується органом досудового розслідування в рамках кримінальної справи. Позивач вказує, що вина у вчиненні правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а також кваліфікація отримання відповідних грошових коштів саме як неправомірної вигоди, може бути встановлена лише вироком суду в межах розгляду кримінального провадження № 42018161010000184 від 11.05.2018 року, а не матеріалами службового розслідування. Факт порушення кримінального провадження стосовно позивача не свідчить про доведеність його вини у вчиненні злочину. Кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України, є кримінально караним діянням, що підлягає встановленню за наслідками кримінального провадження і доведення вини особи. Затримання особи за вчинення кримінального правопорушення чи злочину та повідомлення їй про підозру у його вчиненні не є доказами винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки відповідальність осіб має індивідуальний характер, який належить встановити. 18.09.2018 року було видано наказ «По особовому складу» № 1390 о/с про звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1. 11.10.2018 року позивачці стало відомо, що наказом начальника ОСОБА_4 управління Національної поліції України в Одеській області за № 1390 о/с від 18.09.2018 року у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення її звільнено з посади заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Приморського відділу поліції в місті ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області з 18 вересня 2018 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області про визнання незаконними та скасування наказів від 17.09.2018 року № 3194 в частині та від 18.09.2018 року № 1390 в частині, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що підполковник поліції ОСОБА_1 порушивши вимоги ч.1 ст.8, п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» та Присяги поліцейського, вступила у неділові стосунки через ОСОБА_5 з ОСОБА_6 та шляхом вимагання від останнього неправомірної вигоди за активізацію та належне здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201761500003647 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, отримала грошові кошти в розмірі 3000 доларів США. В ході перевірки встановлено, що заступник начальника Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області - начальник слідчого відділу підполковник поліції ОСОБА_1 в порушення вимог ст.39 КПК України та ст.ст.7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, самоусунулась від виконання службових обов’язків, як керівник органу досудового розслідування, повсякденний жорсткий контроль за підлеглими не здійснювала, належним чином роботу слідчого відділу не організувала, про що свідчать виявлені недоліки та прорахунки в роботі. Зазначені вище порушення, виявлені в ході перевірки допущені заступником начальника Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області - начальником слідчого відділу підполковником поліції ОСОБА_1, у зв’язку з неналежним виконанням останньою своїх функціональних обов’язків. Посилання скаржника на те, що його винуватість у вчиненні правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України ніяким чином не доказана не спростовує факт законності проведення службового розслідування та накладення на неї дисциплінарного стягнення, оскільки може застосовуватися, оскільки за змістом п.2.1 підставами для проведення службового розслідування можуть бути не тільки скоєння особами РНС кримінальних або адміністративних правопорушень, але і вчинення особами РНС інших діянь, які порушують службову дисципліну, а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Підполковник поліції ОСОБА_1 проходила публічну службу в Національній поліції України на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Наказом ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області від 15.08.2018 року № 2786 «Про призначення службового розслідування» на підставі отриманої інформації, що працівниками військової прокуратури та управління Служби безпеки України в Одеській області в рамках кримінального провадження № 42018161010000184 від 11.05.2018 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, було затримано заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1, було призначене службове розслідування за вказаним фактом.

За результатами проведення службового розслідування 07.09.2018 року було складено висновок службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю заступника начальника ВП - начальника СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1

У висновку службового розслідування зазначено, що 09.08.2018 року до ОСОБА_4 управління надійшла інформація про те, що приблизно о 14.00 год. на перехресті вулиць Єкатерининський та Грецької працівниками військової прокуратури разом з УСБУ в Одеській області в рамках кримінального провадження № 42018161010000184 від 11.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, під час отримання неправомірної вигоди у сумі 3000 доларів США було затримано заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1. 09.08.2018 року в рамках даного кримінального провадження підполковника поліції ОСОБА_1 було затримано в порядку ст.208 КПК України. 10.08.2018 року підполковнику поліції ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 42018161010000184 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. 11.08.2018 ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси підполковнику поліції ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави та 13.08.2018 року після внесення застави у розмірі 451072 гривень ОСОБА_1 звільнено під заставу. 16.08.2018 року слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси задоволено клопотання органу досудового розслідування про відсторонення підполковника поліції ОСОБА_1 від займаній посади строком на два місяці, про що винесено відповідну ухвалу. Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що 10.11.2017 року гр. ОСОБА_6 звернувся до чергової частини Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі з відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення, за результатами якої того ж дня слідчим відділенням вказаного ВП відомості внесені до ЄРДР за № 1201761500003647 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України. 07.08.2018 року у дообідній час, перебуваючи у невстановленому для слідства місці, ОСОБА_1, поєднуючи свої дії з вимаганням виказала ОСОБА_6 через гр. ОСОБА_5, прохання надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 3000 доларів США за вчинення дій в інтересах ОСОБА_6, а саме активізацію та належне здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201761500003647 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України. 07.08.2018 року гр. ОСОБА_6, розуміючи протиправність вимог підполковника поліції ОСОБА_1, звернувся до правоохоронних органів та заявив про вчинений останньою злочин. 09.08.2018 року приблизно о 13:25 год. підполковник поліції ОСОБА_1 перебуваючи в автомобілі ОСОБА_6, через громадянку ОСОБА_5 одержала грошові кошти у сумі 3000 доларів США. Таким чином, підполковник поліції ОСОБА_1 порушивши вимоги ч.1 ст.8, п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» та Присяги поліцейського, вступила у неділові стосунки через ОСОБА_5 з ОСОБА_6 та шляхом вимагання від останнього неправомірної вигоди за активізацію та належне здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201761500003647 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, отримала грошові кошти в розмірі 3000 доларів США.

Крім того, в ході проведення службового розслідування працівниками слідчого управління ГУНП в Одеській області в межах компетенції проведено перевірку слідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, в ході якого виявлено ряд недоліків та проблемних питань. Так, в ході перевірки встановлено, що заступник начальника Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області - начальник слідчого відділу підполковник поліції ОСОБА_1 в порушення вимог ст.39 КПК України та ст.ст.7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, самоусунулась від виконання службових обов’язків, як керівник органу досудового розслідування, повсякденний жорсткий контроль за підлеглими не здійснювала, належним чином роботу слідчого відділу не організувала, про що свідчать виявлені недоліки та прорахунки в роботі. Так, підполковником поліції ОСОБА_1 в порушення підпунктів 5, 10, 11, 13, пункту 4 розділу V Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 року № 570, не заслуховує на оперативних нарадах звіти працівників слідчого відділу та інших працівників підрозділу поліції з питань виявлення та розслідування кримінальних правопорушень (не рідше двох разів на тиждень), про що свідчить відсутність жодного протоколу вказаної оперативної наради; не вирішує питання про створення слідчих груп для розслідування найбільш складних кримінальних правопорушень; у кримінальних провадженнях про тяжкі та особливо тяжкі злочини, в яких у 10-денний строк після внесення слідчим відомостей до ЄРДР не складено повідомлення про підозру, не надано жодної письмової вказівки; заслуховування слідчих, інших службових осіб, уповноважених на проведення досудового розслідування, з питань розслідування кримінальних правопорушень, не проводить. Крім того, в порушення підпункту 2 пункту 5 розділу IV Інструкції з організації діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 06.07.2017 року № 570, начальник СВ ОСОБА_1 не забезпечила ведення обліку результатів оглядів місць подій та застосування при ньому науково-технічних засобів, в наслідок чого огляди місць подій проводяться не якісно, сліди злочину в повній мірі не відображаються в протоколі. Рішення про закриття кримінальних проваджень відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України слідчими приймалися з порушенням вимог статей 2, 9 Кримінального процесуального кодексу України, без проведення першочергових та необхідних слідчих (розшукових) дій, відповідних експертних досліджень та приєднання необхідних матеріалів, чим порушено конституційні права громадян і дано можливість правопорушникам уникнути кримінальної відповідальності та продовжувати свою злочинну діяльність. Зазначені порушення, виявлені в ході перевірки допущені заступником начальника Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області - начальником слідчого відділу підполковником поліції ОСОБА_1 у зв’язку з неналежним виконанням функціональних обов’язків.

Відповідно до висновку службового розслідування від 07.09.2018 року члени комісії вважали за доцільне за грубі порушення вимог ч.1 ст.8 та п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, ст.39 КПК України, ст.7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, підпунктів 5, 10, 11, 13, пункту 4 розділу V Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 року № 570, підпункту 2 пункту 5 розділу IV Інструкції з організації діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 06.07.2017 року № 570, безвідповідальне відношення до виконання службових обов’язків, що виразилось у незаслуховуванні на оперативних нарадах звітів працівників слідчого відділу та інших працівників підрозділу поліції з питань виявлення та розслідування кримінальних правопорушень (не рідше двох разів на тиждень), про що свідчить відсутність жодного протоколу вказаної оперативної наради, не вирішуванні питань про створення слідчих груп для розслідування найбільш складних кримінальних правопорушень, у кримінальних провадженнях про тяжкі та особливо тяжкі злочини, в яких у 10-денний строк після внесення слідчим відомостей до ЄРДР не складено повідомлення про підозру, не надано жодної письмової вказівки, не проведенні заслуховувань слідчих, інших службових осіб, уповноважених на проведення досудового розслідування, з питань розслідування кримінальних правопорушень, не веденні обліку результатів оглядів місць подій та застосування при цьому науково-технічних засобів, в наслідок чого огляди місць подій проводяться не якісно, сліди злочину в повній мірі не відображаються в протоколі, у вступі в неділові стосунки через ОСОБА_5 з ОСОБА_6, вимаганні та отриманні від останнього неправомірної вигоди розмірі 3000 доларів США за активізацію та належне здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201761500003647 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, що в подальшому призвело до звернення останнього із заявою до правоохоронних органів, внесенню відомостей до ЄРДР, оголошенню підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, рівня довіри населення до поліції, відповідно до ст.2, п.8 ст.12, ст.13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, накласти дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1.

Наказом ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області від 17.09.2018 року № 3194 про притягнення до дисциплінарної відповідальності за грубі порушення вимог ч.1 ст.8 та п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, ст.39 КПК України, ст.7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, підпунктів 5, 10, 11, 13, пункту 4 розділу V Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 року № 570, підпункту 2 пункту 5 розділу IV Інструкції з організації діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 06.07.2017 року № 570, безвідповідальне відношення до виконання службових обов’язків, що виразилось у незаслуховуванні на оперативних нарадах звітів працівників слідчого відділу та інших працівників підрозділу поліції з питань виявлення та розслідування кримінальних правопорушень, не вирішуванні питань про створення слідчих груп для розслідування найбільш складних кримінальних правопорушень, не наданні письмових вказівок по кримінальним провадженням, не проведенні заслуховувань слідчих, інших службових осіб, уповноважених на проведення досудового розслідування, з питань розслідування кримінальних правопорушень, не веденні обліку результатів оглядів місць подій та застосування при цьому науково-технічних засобів, у вступі в корупційні стосунки з ОСОБА_6, вимаганні та отриманні від останнього неправомірної вигоди розмірі 3000 доларів США за активізацію та належне здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, що в подальшому призвело до звернення останнього із заявою до правоохоронних органів, внесенню відомостей до ЄРДР, оголошенню підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, рівня довіри населення до поліції, відповідно до ст.2, п.8 ст.12, ст.13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, накласти дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1.

Наказом ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області від 18.09.2018 року № 1390 о/с «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» було звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області з 18.09.2018 року.

Наказом ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області від 25.02.2019 року № 230 о/с було внесено зміни до наказу від 18.09.2018 року № 1390 о/с «По особовому складу» в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, а саме вважати її звільненою з 27.09.2018 року у зв’язку з перебуванням на лікарняному.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов не належить до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов’язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з ч.ч.2-4 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов’язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук. Додаткові обов’язки, пов’язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Згідно з ч.1 ст.59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім’я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов’язки».

Згідно з ч.1 ст.70 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, щодо якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання службових обов’язків у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з ч.ч.2-3 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Відповідно до п.9 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 29, ст. 245 із наступними змінами).

Згідно з ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст.ст.7-8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу. Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості. Начальник зобов'язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником. Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов'язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

Згідно з п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, крім інших, звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч.ч.1-6 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Згідно з ч.10 та ч.15 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до п.1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 року за № 1576/29706, поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена Наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073, визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.

Згідно з п.2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов’язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до п.5.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно з п.8.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Відповідно до ст.18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Як вже було зазначено судом вище, на підставі наказу ГУНП в Одеській області від 15.08.2018 року № 2786 було розпочате службове розслідування, яке було проведене відповідно до Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України» від 12.03.2013 року № 230 та відповідно до положень Закону України «Про Дисциплінарний статут ОВС України» від 22.02.2006 року, під час якого були встановлені факти, що вказують на численні порушення норм КПК України з боку співробітників СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області.

Суд погоджується з відповідачем, що під час проведення до судового розслідування у слідчого має існувати персональний обов’язок щодо своєчасного і правильного розслідування кримінальних проваджень, прийняття щодо них законних і обґрунтованих рішень, адже відповідно до ст.40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.9 Кримінального процесуального кодексу України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.39 Кримінального процесуального кодексу України керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування. Керівник органу досудового розслідування уповноважений: 1) визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих; 2) відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування; 3) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора; 4) вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим; 5) погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом; 6) здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого; 7) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Разом з цим, за результатами проведеного службового розслідування було встановлено, що заступником начальника відділу поліції - начальником СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 було повністю порушено вищезазначені норми законодавства.

Зазначені обставини підтвердила допитана під час розгляду справи в якості свідка старший слідчий ОМВ СУ ГУНП в Одеській області підполковник поліції ОСОБА_7.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача в обґрунтування позову, що її вину у вчиненні правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України ніяким чином не доказана, оскільки вказані обставини не спростовують факт законності проведення службового розслідування та накладення на неї дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни так, як підставами для проведення службового розслідування можуть бути не тільки скоєння особами РНС кримінальних або адміністративних правопорушень, але й вчинення ними інших діянь, які порушують службову дисципліну, а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідач стверджує, що обставини затримання позивача працівниками військової прокуратури разом з УСБУ в Одеській області 09.08.2018 року викликали великий суспільний резонанс, оскільки ці обставини були висвітлені в численних публікаціях ЗМІ, в яких було висвітлено події 09.08.2018 року, які підривають авторитет поліції серед населення, сприяють формуванню у громадян недовіри до Національної поліції України та суттєво впливають на подальшу ефективність роботи поліції.

Також, суд вважає необґрунтованими посилання позивача в обґрунтування позову, що в рамках проведення службового розслідування нею не надавалися пояснення та про хід службового розслідування її не сповіщали, оскільки в матеріалах справи наявне пояснення ОСОБА_1 отримане 07.09.2018 року старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУНП в Одеській області полковником поліції ОСОБА_8 в рамках проведення службового розслідування.

Суд зазначає, що в даному випадку процес вибору дисциплінарного стягнення, яке підлягає накладенню, відноситься до повноважень суб’єкта владних повноважень, які чітко регламентовані Законом України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом та Наказом МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України» від 12.03.2013 року № 230.

Відповідачем при накладенні дисциплінарного стягнення на позивача було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка ОСОБА_1, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації та суспільний резонанс, який був викликаний подіями що мали місце 09.08.2018 року, та прийняте рішення про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з Національної поліції У країни.

В постановах Верховного Суду України від 29.09.2015 року у справі № 21-1288а15 та від 20.10.2015 року у справі № 21-2103а15 зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Саме порушення службової дисципліни та скоєння дисциплінарного проступку й стали підставою для прийняття оскаржуваних наказів.

При цьому, вчинення дисциплінарного проступку є самостійною підставою для звільнення особи зі служби в поліції та не потребує, у разі порушення відносно такої особи кримінального провадження, набрання вироком законної сили.

Щодо посилань позивача, що її було звільнено в період тимчасової непрацездатності, то суд встановив, що на момент видання наказу від 17.09.2018 року № 3194 та від 18.09.2018 року № 1390 о/с до ГУНП в Одеській області та до Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області будь-яких довідок про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 не надходило, відповідно при виданні оскаржуваних наказів ГУНП в Одеській області не могло знати про перебування позивача на лікарняному. Тільки 18.09.2018 року коли ОСОБА_1 було доведено інформацію щодо її звільнення зі служби в поліції, вона повідомила, що знаходиться на лікарняному. Після надання відповідних документів та довідок ГУНП в Одеській області було прийнято наказ від 25.02.2019 року № 230 о/с, яким внесено зміни до наказу від 18.09.2018 року № 1390 о/с про звільнення позивача саме з 27.09.2018 року.

За таких обставин, відповідач прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач порушив вимоги ч.1 ст.8 та п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, ст.39 КПК України, ст.ст.7-8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, підпунктів 5, 10, 11, 13, пункту 4 розділу V Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 року № 570, підпункту 2 пункту 5 розділу IV Інструкції з організації діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 06.07.2017 року № 570, за що доцільно застосував крайній захід дисциплінарного впливу - звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію».

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що оскаржувані накази є обґрунтованими та законними, тобто прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв’язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65123, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області (вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080, ідентифікаційний код 40108740) про визнання незаконними та скасування наказів від 17.09.2018 року № 3194 в частині та від 18.09.2018 року № 1390 в частині, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 04 березня 2019 року.

Суддя М.М. Кравченко