Рішення № 80229615, 04.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5475/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року м. Одеса

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

позивач: не з’явився

відповідач: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

третя особа: не з’явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “100 ШИН+” до ОСОБА_1 митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності щодо непідготовки та неподання висновку про повернення надміру сплачених платежів на суму 445913,29 грн., зобов’язання підготувати висновок про повернення надміру сплачених платежів та подати його на виконання до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, –

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 лютого 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До ОСОБА_1 окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “100 ШИН+” до ОСОБА_1 митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби в Одеській області, в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08.01.2019 р. (вх. №503/19), просить:

визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 митниці ДФС, що полягає у непідготовці та неподанні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області висновку про повернення надміру сплачених ТОВ “100 ШИН+” до Державного бюджету платежів на загальну суму 445913,29 грн. за заявою №17-2-ВЕТТ від 22.06.2018 р.;

зобов’язати ОСОБА_1 митницю ДФС підготувати висновок про повернення надміру сплачених ТОВ “100 ШИН+” до Державного бюджету платежів на загальну суму 445913,29 грн. за заявою №17-2-ВЕТТ від 22.06.2018 р. та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.10.2017 р. для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до ОСОБА_1 митниці ДФС електронна вантажна митна декларація №UA500030/2017/016034 від 19.10.2017 р. разом з пакетом супровідних документів. У вказаній декларації митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору (на рівні 0,9823 Долари США за 1 кг нетто). Відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства за результатами опрацювання поданої ВМД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації №UA500030/2017/00294 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500030/2017/000036/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 3,7714 Долари США за 1 кг нетто. Не погоджуючись з рішенням митного органу, позивач оскаржив його в судовому порядку. За наслідками судового оскарження вказаних рішень, 22.06.2018 р. відповідно до вимог ст. 301 МК України, ст. 43 ПК України та Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 643 від 18.07.2017р., позивач звернувся до відповідача із заявою № 17-2-ВЕТТ від 22.06.2018 р., що містить вимогу підготувати висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, передати висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України, до якої додано визначені чинним законодавством документи. ОСОБА_1 митниці ДФС № 3579/10/15-70-19-02 від 25.07.2018 р. безпідставно відмовлено у підготовці висновку про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, у зв’язку з чим позивач звернувся з даним позовом.

Відповідач в обґрунтування правової позиції зазначив, що відповідно до ч.1 ст.301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Пунктом 43.1 ст. 43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання проводиться лише після повного погашення такого боргу платником податків. До заяви ТОВ “100 ШИН+” № 17-2-ВЕТТ від 22.06.2018 р. не було додано доказів відсутності у позивача податкового боргу, в зв’язку з чим зазначена заява не відповідала вимогам п.43.2 ст. 43 ПК України та п.3 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1146 від 15.12.2015 р. Також відповідач звернув увагу, що до заяви ТОВ “100 ШИН+” не було додано документів, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів (платіжних документів про сплату податків та зборів). З урахуванням зазначеного відповідач вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та не порушував законних прав та інтересів позивача.

Ухвалою від 23.10.2018р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); встановлено відповідачам п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п’ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачам п’ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено судове засідання по справі на 20.11.2018 р. 14 год. 45 хв.

Ухвалою суду від 20.11.2018 р., яка занесена до протоколу засідання, судовий розгляд справи відкладено на 04.12.2018 р. 14 год. 00 хв.

В судовому засіданні 04.12.2018 р. суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши письмові докази, видалився до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

Ухвалою суду від 04.12.2018 р., враховуючи необхідність з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а саме наявності/відсутності податкового бору у товариства з обмеженою відповідальністю “100 ШИН+” на час звернення до ОСОБА_1 митниці ДФС із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів від 22.06.2018 р., поновлено судовий розгляд. У судовому засіданні оголошено перерву для надання витребуваних судом доказів до 11.12.2018 р. 14 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 11.12.2018 р. призначено проведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання та, зокрема, призначено підготовче засідання по справі на 09.01.2019 р. о 16 год. 00 хв.

Ухвалою суду від на 09.01.2019 р., яка занесена до протоколу засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 28.01.2019 р. 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 28.01.2019 р., яка занесена до протоколу засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 06.02.2019 р. 09 год. 20 хв.

Ухвалою суду від 06.02.2019 р. підготовче провадження у справі закрито, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.02.2019 р. об 11 год. 00 хв.

До судового засідання 21.02.2019 р. позивач та третя особа явку представників не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином та завчасно.

Від позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника (вх. № 6068 від 19.02.2019р.).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ « 100 ШИН+» (код ЄДРПОУ 38012976) зареєстровано як юридичну особа 28.12.2011 р., видами діяльності позивача є: Код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; Код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; Код КВЕД 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 50.20 Вантажний морський транспорт; Код КВЕД 52.10 Складське господарство; Код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів; Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

19.10.2017 р. ТОВ « 100 ШИН+» для здійснення митного оформлення товару – сталеві диски в асортименті, виробник: «SHANDONG ADD IMPORT AND EXPORT CO., LTD », країна виробництва: CN, подана до ОСОБА_1 митниці ДФС вантажна митна декларація №UA500030/2017/016034, відповідно до якої митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 0,9823 доларів США за 1 кг нетто. До вказаної декларації додано документи на підтвердження митної вартості (а.с.13-14).

За результатами опрацювання поданої ВМД та документів винесено картку відмови у прийнятті митної декларації № UА500030/2017/00294 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА 500030/2017/000036/2 від 21.10.2017 р., яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 3.7714 долари США за 1 кг нетто (а.с. 15-18).

ТОВ « 100 ШИН+» оскаржено в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів № 500030/2017/000036/2 від 21.10.2017р. та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA 500030/2017/00294.

Постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 12.12.2017 р. у справі №815/5878/17 у задоволенні адміністративного позову ТОВ “100 ШИН+” до ОСОБА_1 митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500030/2017/000036/2 від 21.10.2017 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2017/00294 від 21.10.2017 р. відмовлено.

Постановою ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 р. у справі №815/5878/17 постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 12.12.2017 р. скасовано з прийняттям нової постанови про задоволення позову ТОВ « 100 ШИН+»: визнано протиправними та скасовано рішення ОСОБА_1 митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500030/2017/000036/2 від 21.10.2017р. та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA 500030/2017/00294, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

22.06.2018 р. позивачем подано до ОСОБА_1 митниці ДФС заяву №17-2-ВЕТТ, в якій позивач просив підготувати висновок про повернення ТОВ « 100 ШИН+» з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів (сума надмірно сплачених платежів за МД №UA 500030/2017/016241 від 23.10.2017 р. становить: ввізне мито – 85752,55 грн.; ПДВ – 360160,74 грн., всього – 445913,29 грн.); передати висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України (а.с. 29-30).

У переліку додатків до вказаної заяви позивачем зазначено: МД №UA 500030/2017/016241 від 23.10.2017 р.; постанова ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 р. у справі №815/5878/17; платіжне доручення про сплату за митне оформлення №1504 від 18.10.2017 р.,платіжне доручення про сплату за митне оформлення №1506 від 19.10.2017р.

25.07.2018 р. (вих. № 3579/10/15-70-19-02) відповідачем за результатом розгляду заяви позивача №17-2-ВЕТТ від 22.06.2018 р. повідомлено, зокрема, що ОСОБА_1 митницею ДФС подано касаційну скарга на постанову ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 р. у справі №815/5878/17. Окрім того, позивача проінформовано, що процедура та порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджету коштів регулюється ст. 45 Бюджетного кодексу України, ст. 301 МК України, ст. 43 ПК України та з посиланням на приписи п.п.1, 3, 11 розділу ІІІ Порядку №635, п.5 Порядку №1146 у листі зазначено, що рішенням суду у справі №815/5878/17 не передбачено повернення сплачених сум грошових зобов'язань ТОВ « 100 ШИН+» (а.с. 33-38).

Таким чином, відмову у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 митницею ДФС мотивовано тим, що нею вжито заходи щодо касаційного оскарження рішення суду, що набрало законної сили, а також тим, що питання повернення коштів не було предметом розгляду судової справи №815/5878/17.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність ОСОБА_1 митниці ДФС, що полягає у не підготовці та не поданні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для виконання висновку про повернення надміру сплачених ТОВ "100 ШИН+" до Державного бюджету платежів на загальну суму 445913,29 грн. за заявою №17-2-ВЕТТ від 22.06.2018 р., звернувся до суду з даною позовною заявою.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 301 МК України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Згідно з ч.5 ст.301 МК України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо:

1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;

2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим;

3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;

4) митну декларацію змінено або визнано недійсною;

5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу;

6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Згідно з ч. 6 ст.301 МК України повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п’ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

За приписами п. 43.1 ст.43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (п. 43.2 ст.43 ПК України).

Згідно п.43.3 ст.43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до п.п.43.4 - 43.6 ст.43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

У разі повернення надміру сплачених податкових зобов’язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов’язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби при поверненні суб'єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев'ятій, десятій статті 55, частині п'ятій статті 299, частинах третій, п'ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України визначає Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 643 від 18.07.2017 р. (далі - Порядок №643).

Відповідно до п.п.1-3 розділу ІІІ Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 301 МК України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Граничні строки для подання заяви підлягають продовженню керівником митниці ДФС (його заступником) за письмовим запитом платника податків у випадках, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

У заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Відповідно до п.4 Розділу ІІІ Порядку №643 після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.

Згідно з п.5 Розділу ІІІ Порядку №643 підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

Тобто саме на митницю ДФС покладено обов’язок перевіряти факт відсутності у заявника податкового боргу, що свідчить про безпідставність тверджень відповідача щодо невідповідності заяви ТОВ “100 ШИН+” № 17-2-ВЕТТ від 22.06.2018 р. вимогам п.43.2 ст. 43 ПК України, оскільки до неї не було додано доказів відсутності у позивача податкового боргу.

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №643 визначено, що заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

Згідно з п.8 Розділу ІІІ Порядку № 643, митниця ДФС у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства).

Аналогічні за змістом приписи наведено у Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 р. за № 1679/28124 (далі - Порядок № 1146).

Так, п. 5 Порядку №1146 визначено, що повернення помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на пiдставi заяви платника податку (за винятком повернення надмiру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осiб, якi розраховуються органом ДФС на пiдставi поданої платником податкiв податкової декларацiї за звiтний календарний рiк шляхом проведення перерахунку за загальним рiчним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днiв вiд дня її виникнення.

Відповідно до п.6 Порядку №1146 у заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштiв, що повертаються:

1) на поточний рахунок платника податку в установі банку;

2) на погашення грошового зобов'язання та пені (податкового боргу) з iнших платежiв, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно вiд виду бюджету;

3) готiвкою за чеком у разi вiдсутностi у платника податкiв рахунку в установі банку;

4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку;

5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку;

6) для подальших розрахункiв як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:

- на небюджетний рахунок з облiку коштiв забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві;

- банкiвський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Абзацом 2 пункту 7 Порядку № 1146 визначено, що заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Відповідно до п.п. 8, 9 Порядку №1146, у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згiдно з додатком 1 до цього Порядку;

два примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними державному бюджету, за формою згiдно з додатком 2 до цього Порядку;

три примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, за формою згiдно з додатком 3 до цього Порядку.

Орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства до виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Таким чином, із сукупного аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.

Також, законодавчою передумовою та необхідною обставиною для повернення платникам податків надмірно сплачених сум митних платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт підготовки органом ДФС висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2018 р. у справі №821/4834/14, в якій зазначається, що необхідною обставиною для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках податкового органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється контролюючими органами, є факт ухвалення податковим органом висновку про повернення надмірно сплачених сум податку.

Як вбачається зі змісту заяви ТОВ « 100 ШИН+» №17-2-ВЕТТ від 22.06.2018р., остання містить всі необхідні реквізити та до неї подані документи, визначені вищенаведеними судом нормами законодавства.

В той же час, суд зазначає, що з листа ОСОБА_1 митниці ДФС №3579/10/15-70-19-02 від 25.07.2018 р. вбачається, підставою для відмови позивачу у підготовці висновку про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, слугувало те, що: відповідачем вживались заходи щодо касаційного оскарження рішення суду, що вступило в законну силу; питання повернення коштів не було предметом розгляду судової справи №815/5878/17.

Як встановлено судом, ухвалою Верховного Суду від 28.11.2018 р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 митниці ДФС на постанову ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018р. у справі №815/5878/17. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 митниці ДФС про зупинення виконання постанови ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018р. відмовлено.

За приписами ч.1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

За приписами ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України (ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Таким чином, враховуючи, що станом на дату розгляду відповідачем заяви позивача № 17-2-ВЕТТ від 22.06.2018 р. постанова ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 р. у справі №815/5878/17 набрала законної сили та є обов’язковою до виконання, посилання відповідача в якості підстави для відмови у підготовці висновку на вжиття заходів стосовно касаційного оскарження рішення суду є безпідставним та не ґрунтується на приписах діючого законодавства.

Щодо тверджень відповідача про те, що питання повернення коштів не було предметом розгляду судової справи №815/5878/17, суд зазначає, що в даному випадку, підставою для складення висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів є, як вже вказано судом, - наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.

Факт надмірної сплати коштів позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та в свою чергу, відповідачем у відзиві не заперечувався. Факт подання позивачем заяви про повернення надмірно сплачених сум митних платежів до митного органу у встановлений законом строк від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів, також відповідачем у відзиві не спростовувався.

Суд зазначає, що у листі №3579/10/15-70-19-02 від 25.07.2018 р. не було викладено зауважень щодо недостовірності чи неповноти поданих разом із заявою №17-2-ВЕТТ від 22.06.2018 р. документів.

При вирішенні даної адміністративної справи суд не бере до уваги доводи відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву про те, що до заяви ТОВ "100 ШИН+" №17-2-ВЕТТ від 22.06.2018р. не додано документів, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені (зокрема, платіжних документів про сплату податків та зборів), оскільки: по-перше, у листі №3579/10/15-70-19-02 від 25.07.2018 року не було викладено зауважень щодо ненадання вказаних документів; по-друге, разом із вказаною заявою позивачем було подано, зокрема, платіжні доручення про сплату за митне оформлення №1504 від 18.10.2017 р., №1506 від 19.10.2017 р.

Таким чином, вищенаведені твердження відповідача не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи

Також суд вважає необґрунтованими доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо невідповідності заяви № 17-2-ВЕТТ від 22.06. 2018р. вимогам п.43.2 ст.43 ПК України та пункту 3 Порядку № 1146 з посиланням на неподання заявником доказів відсутності у позивача податкового боргу, зважаючи на наступне.

Як вже зазначено судом, відповідно до п.п.43.1-43.2 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Аналогічні положення містяться у п. 3 Порядку №1146. Так, у разі наявності у платника податкового боргу повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно п.п. 4-6 Розділу ІІІ Порядку №643 саме підрозділ митниці перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу.

Вищевказаними нормами, на які посилається відповідач як на підставу для відмови у задоволення позовної заяви, не встановлено обов'язку для платника податків надавати разом із заявою про повернення надмірно сплачених коштів довідки про відсутність у нього заборгованості.

При цьому, вказаними нормами прямо встановлений обов'язок для суб'єкта владних повноважень здійснювати перевірку відомостей щодо відсутності у заявника податкового боргу.

Разом з цим, суд зазначає, що позивачем до суду надано довідку про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи №1028 від 14.01.2019 р., з якої вбачається, що станом на 14.01.2019 р. у ТОВ "100 ШИН+" не було податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів (у тому числі розстроченої, відстроченої, реструктуризованої), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (а.с.175) та аналогічну довідку №4723 від 21.01.2019 р. про відсутність заборгованості станом на 21.01.2019 р. (а.с.178).

Крім того, 19.02.2019р. (вх. № 6068/19) позивачем надано до суду довідку про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючий орган №23939 від 15.02.2019р., яка підтверджує факт відсутності у позивача податкового боргу станом на 15.02.2019р.

При цьому, суд звертає увагу, що зазначені у відзиві посилання представника відповідача на відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» вищевказаних у відзиві документів, не було підставою для відмови позивачу у задоволенні його заяви та направленні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області висновку про повернення товариству з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» надміру сплачених платежів.

За приписами ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач наділений відповідними повноваженнями та у нього були всі передбачені законом підстави для складення висновку про повернення коштів позивачу та його несвоєчасної передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки постановою ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 р. у справі №815/5878/17, яке набрала законної сили 16.05.2018 р., вже було встановлено протиправність прийнятого ОСОБА_1 митницею ДФС рішення про коригування митної вартості № UA500030/2017/000036/2 від 21.10.2017р., а також враховуючи те, що позивачем було повністю дотримано процедуру звернення із заявою про повернення надмірно сплачених коштів, беручи до уваги необґрунтованість підстав для відмови у складенні висновку про повернення товариству з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН +» надмірно сплачених ним коштів до Державного бюджету, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, що полягає у не підготовці та не поданні до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області висновку про повернення надмірно сплачених ТОВ « 100 ШИН+» до Державного бюджету платежів на загальну суму 445913,29 грн. за заявою № 17-2-ВЕТТ від 22.06.2018 р.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і найпослідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, п. 120.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Суд зазначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення Броньовський проти Польщі, N 31443/96, п. 143). У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Крім того, у найбільш загальному вигляді позитивні зобов'язання передбачають активні дії держави, спрямовані на забезпечення, захист та сприяння реалізації прав людини. Загальною юридичною підставою позитивних зобов'язань у межах конвенційної системи правозахисту виступає ст.1 «Зобов'язання поважати права людини» Конвенції, в якій прямо вказується, що держави гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, передбачені Конвенцією.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також, буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі «Маркс проти Бельгії», п.69).

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_1 митницю ДФС підготувати висновок про повернення ТОВ « 100 ШИН+» надмірно сплачених до бюджету митних платежів на загальну суму 445913,29 грн. за заявою № 17-2-ВЕТТ від 22.06.2018 р. та подати його для виконання до Головного управління Державної Казначейської служби України в Одеській області.

Решта доводів сторін, викладена у заявах по суті справи, висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_4 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 митниці ДФС судового збору у розмірі 6688,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю “100 ШИН+” (02094, м.Київ, проспект Юрія Гагаріна, будинок 23; код ЄДРПОУ 38012976) до ОСОБА_1 митниці ДФС (65078, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Гайдара, будинок 21, корпус А; код ЄДРПОУ 38012976), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби в Одеській області (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Садова, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 37607526) про визнання протиправною бездіяльності щодо непідготовки та неподання висновку про повернення надміру сплачених платежів на суму 445913,29 грн., зобов’язання підготувати висновок про повернення надміру сплачених платежів та подати його на виконання до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області,- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 митниці ДФС щодо непідготовки та неподання до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області висновку про повернення надмірно сплачених ТОВ « 100 ШИН+» до Державного бюджету платежів на загальну суму 445913,29 грн. за заявою № 17-2-ВЕТТ від 22.06.2018 р.

Зобов'язати ОСОБА_1 митницю ДФС підготувати висновок про повернення ТОВ « 100 ШИН+» надмірно сплачених до бюджету митних платежів на загальну суму 445913,29грн. за заявою № 17-2-ВЕТТ від 22.06.2018 р. та подати його для виконання до Головного управління Державної Казначейської служби України в Одеській області.

Стягнути з ОСОБА_1 митниці ДФС (65078, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Гайдара, будинок 21, корпус А; код ЄДРПОУ 38012976) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “100 ШИН+” (02105, м. Київ, вулиця Павла Усенка, будинок 8; код ЄДРПОУ 38012976) судовий збір у розмірі 6688,70 грн. (шість тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 70 коп.).

Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.03.2019 р.

Суддя Г.П. Самойлюк

.