Ухвала суду № 80229551, 04.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/6197/18

У Х В А Л А

з питань відводу судді

04 березня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулика А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові заяву ОСОБА_1 про відвід судді Сподарик Н.І., -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради у розгляді заяв ОСОБА_2 про надання у власність земельної ділянки площею 0,0036 га для обслуговування індивідуального гаражу на АДРЕСА_2 та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою зазначеної земельної ділянки;

- зобов'язати Львівську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні та прийняти рішення з питань надання у власність земельної ділянки площею 0,0036 га для обслуговування індивідуального гаражу на АДРЕСА_2 та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою зазначеної земельної ділянки, у відповідності до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Ухвалою від 28.02.2019 заяву про відвід судді Сподарик Н.І. передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для її розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку заяву розподілено для розгляду судді Гулику А.Г.

Представник позивача ОСОБА_1 як на підставу для відводу судді Сподарик Н.І. посилається на п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказане обґрунтовує тим, що головуючий суддя Сподарик Н.І. прийняла ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без руху на підставі необґрунтованої, на його думку, вимоги щодо засвідчення копій доданих до позовної заяви документів згідно з ДСТУ 4163-2003, вимоги яких не стосуються фізичних осіб. Також вважає, що висновок судді про пропуск строку звернення до суду є необґрунтованим, та стверджує, що такими своїми діями суддя безпідставно затягує розгляд справи та сприяє злочинній бездіяльності відповідача.

Також, зазначає про те, що суддя Сподарик Н.І. умисно із запізненням надсилала рішення учасникам справи.

Вважає головуючого суддю Сподарик Н.І. упередженою, заявляє про недовіру судді.

Крім того, заявник як на одну із підстав для відводу судді посилається на майновий стан сім'ї головуючого судді, а саме на те, що подарунки судді Сподарик Н.І. або її родичам підпадають під дію ч. 3 ст. 368-2 Кримінального кодексу України.

З врахуванням викладених обставин, представник позивача вважає, що належний, справедливий і неупереджений розгляд справи та забезпечення прав ОСОБА_2 за участю судді Сподарик Н.І. є неможливим, а тому просить суд задовольнити заяву про відвід.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі- КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Суддя не вбачає підстав для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Сподарик Н.І. в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, а тому така розглядається в порядку письмового провадження.

Суддя також зазначає, що положеннями КАС України не передбачено виклик судді в судове засідання щодо розгляду заяви про відвід. Також положеннями КАС України не передбачено надання суддею щодо якого розглядається заява про відвід, відзиву на таку заяву.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відводу судді Сподарик Н.І., суд встановив наступне.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовну заяву ОСОБА_2 до Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій передано для розгляду судді Сподарик Н.І.

Ухвалою судді від 28.12.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 17.01.2019 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у ст. 36 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Представник позивача заявив відвід судді Сподарик Н.І. посилаючись на наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді. Так, на думку представника позивача, існують сумніви в об'єктивності судді, оскільки порушено права позивача на розгляд справи у визначеному законом порядку і в межах процесуального терміну. Суддя викликала недовіру до суду, залишивши без руху позовну заяву, а також визнавши необґрунтованим пропуск строку звернення до суду, чим зумовила затягування розгляду справи та злочинній бездіяльності відповідача. Також на думку заявника, суддя із запізненням направляла рішення учасникам справи.

Суддя звертає увагу заявника на положення ч. 4 ст. 36 КАС України, де зазначається, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Посилання ОСОБА_1 на п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України (наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді) не звільняє його від обов'язку надання доказів упередженості та об'єктивності судді для цілей цього відводу, зважаючи на те, що жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у заяві не надано.

Аналізуючи підстави поданої заяви про відвід, суддя зазначає, що незгода позивача із процесуальними рішеннями суду та діями судді при розгляді справи, може реалізовуватись в процесуальній формі. Тому, сумнів у неупередженості та необ'єктивності судді у зв'язку із вчиненням ним процесуальних дій та прийняття рішень у справі, не є обставиною, що може свідчити про упередженість та необ'єктивність суду. Аналогічно, вказане стосується і невчасного, як стверджує представник позивача, надіслання судових рішень.

Крім того, при вирішенні питання про відвід судді, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» від 17.07.1997, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до п. п. 103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 «для того, щоб встановити, чи може суд вважатися «незалежним» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції, слід звернути увагу на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (1) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (2) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності.

Водночас, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії».

Суд наголошує, що при вирішенні того, чи є у конкретній справі обґрунтовані причини побоюватися, що суддя може бути небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та п. 58 рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" від 07.08.1996 року).

Як зазначалося, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;.

Тому, для відведення судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Щодо посилань представника позивача як на підставу для відводу на те, що подарунки судді Сподарик Н.І. або її родичам, підпадають під дію ч. 3 ст. 368-2 Кримінального кодексу України та є свідченням її недоброчесності, суддя зазначає, що надання правової оцінки таким доводам не входить до компетенції суду при розгляді цієї заяви, а тому такі не оцінюються судом.

Із урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи зазначене, суддя вважає, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Сподарик Н.І., не містить правового обґрунтування підстав відводу головуючому судді, а тому у її задоволенні необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 31, 34, 36, 39, 40, 248 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Сподарик Н.І. у справі №1340/6197/18 відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу суду можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатом розгляду справи.

Суддя А.Г. Гулик