Рішення № 80229525, 27.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/4849/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Коморний О.І.,

секретар судового засідання Мусій С.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку з 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Обставини справи.

На розгляд суду надійшла позовна заява ОСОБА_3, в якій просить стягнути з 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій середньомісячний заробіток за період з 26.04.2017 року по 16.10.2018 року в розмірі 92869,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом начальника 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі- 2 СЦШР ДСНС України) (по особовому складу) від 25 квітня 2017 року № 91 «Про виключення із списків особового складу ОСОБА_3І.», такого звільнено із служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 9 ( у зв’язку з призовом на строкову військову службу). На виконання рішення суду, на підставі наказу начальника 2 СЦШР ДСНС України (по особовому складу) № 85 від 18.04.2018 року позивача поновлено на службі цивільного захисту з 26.04.2017 року. Однак середній заробіток за вказаний період не компенсовано. Вважає, дії відповідача протиправними, та такими що суперечать ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та ст. 119 Кодексу законів про працю України. Просить суд задовільнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. По суті спору вказує, що наказом начальника 2 СЦШР ДСНС України від 18.04.2018 «Про скасування наказу 2 СЩЦР ДСНС України (по особовому складу) від 25.04.2017 № 91 «Про виключення із списків особового складу ОСОБА_3І.» та поновлення на службі цивільного захисту ОСОБА_3І.», згідно пункту 2 вказаного наказу, позивача було увільнено від займаної посади на період проходження строкової служби. Таким чином позивач фактично був увільнений від виконання обов’язків особи рядового складу служби цивільного захисту, тому питання нарахування та виплати середньомісячного грошового забезпечення не розглядалося.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд заслухав пояснення представника позивача та відповідача, з’ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об’єктивно дослідив докази у справі, та

встановив:

25 квітня 2017 року начальником 2 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби з надзвичайних ситуацій прийнято наказ (по особовому складу) № 91, згідно якого рядового служби цивільного захисту ОСОБА_3 рятувальника – машиніста компресора рятувального відділення групи рятувальних робіт аварійно – рятувальної частини 2 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу звільнено із служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 9 (у зв’язку з призовом на строкову військову службу) з 25 квітня 2017 року виключено з кадрів ДСНС України, списків особового складу та всіх видів забезпечення і направлено до Дрогобицько – Бориславського ОРВК Львівської області для постановки на військовий облік.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі № 813/3860/17, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2018 року № 876/504/18, визнано протиправним та скасовано наказ від 25.04.2017 року № 91 2 Спеціалізованого центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій в частині виключення із списків особового складу ОСОБА_3. Поновилено ОСОБА_3 на службі цивільного захисту на посаді рятувальника – машиніста компресора рятувального відділення групи рятувальних робіт аварійно – рятувальної частини 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій з 26.04.2017 року.

Наказом начальника 2 СЦШР ДСНС України від 18.04.2018 року № 85 поновлено на службі цивільного захисту ОСОБА_3 з 26.04.2017 року.

09.07.2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання інформації про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 25.04.2017 року по день розгляду даної заяви.

Відповідач у відповіді від 10.08.2018 року №1170, зазначив, що постанову Львівського окружного адміністративного суду по справі 813/3860/17 від 13.12.2017 року виконав, та підстав для нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_4 за період з 25.04.2017 року по день розгляду даної заяви немає.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Правові відноси між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 26.03.1992 року № 2232-XII (надалі по тексту - Закон України № 2232-XII).

За змістом частини 1 статті 1 Закону України № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Військовий обов'язок включає, зокрема, проходження військової служби (частина 3 статті 1 Закону України № 2232-ХІІ).

Частиною 7 статті 1 Закону України № 2232-ХІІ визначено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують, державні органи, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (об'єднані міські) військові комісаріати, а також інші, визначені цією статтею органи та установи.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За всіма громадянами, які призвані під час мобілізації на військову службу, гарантовано зберігаються місце роботи, посада, середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності. Одночасно вони отримують грошове забезпечення як військовослужбовці.

Військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці, внаслідок чого на них розповсюджуються пільги, передбачені Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей», та інших нормативно-правових актів.

Згідно частини другої, третьої статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності (зміни внесені Законом України від 27.03.2014 року №1169-VII, які набрали чинності з 01.04.2014 року)

Також внесено зміни до статті 119 Кодексу законів про працю України, а саме: встановлено, що працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку.

Відповідно до ст.119 КЗпП України - за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Судом встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі № 813/3860/17, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2018 року № 876/504/18, визнано протиправним та скасовано наказ від 25.04.2017 року № 91 2 Спеціалізованого центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій в частині виключення із списків особового складу ОСОБА_3 та поновлено позивача на службі з 26.04.2017 року.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що за позивачем зберігається не тільки місце роботи в установі, в якій він працював на час призову, а також і середній заробіток.

Судом встановлено з матеріалів справи, що відповідачем нараховано позивачу дохід в сумі 8020,00 грн, за період з 01.04.2017 року по 31.10.2018 року, що підтверджується довідкою про доходи від 01.02.2019 року №237/25 виданою Військовою частиною А0139 МО України.

Вказана довідка долучена до матеріалів справи представником позивача та разом з тим в судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про зменшення позовних вимог, а саме: стягнути з 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за період з 26.04.2017 року по 16.10.2018 року в розмірі 82000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевірив дії відповідача чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем не дотримані. З огляду на викладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд –

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України надзвичайних ситуацій (вул. Спортивна, 44, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; ЄДРПОУ 14372923) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 82100; РНОКПП НОМЕР_1) середньомісячний заробіток за період з 26.04.2017 року по 16.10.2018 року в розмірі 82000,00 грн з врахуванням обов’язкових платежів.

3. Судові витрати з сторін не стягуються.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 04.03.2019 р.

Суддя Коморний О.І.