Рішення № 80229483, 28.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1340/5001/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№48)» про стягнення коштів з рахунків у банках та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для погашення податкового боргу,-

в с т а н о в и в:

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДФС у Львівській області до Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№48)» про стягнення коштів у сумі 1 761 947,41 грн. з рахунків у банках та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для погашення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач має податкову заборгованість, яка виникла внаслідок несплати податкових зобов’язань по податку на додану вартість, по податку на прибуток, по земельному податку та із частини чистого прибутку. Тож, оскільки вжиті позивачем заходи не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, тому контролюючий орган звернувся із означеним позовом до суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

19.11.2018 року від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що Головним управлінням ДФС у Львівській області всі суми поточних зобов’язань, які сплачувались Підприємством за деклараціями по вищевказаних платежах за період з 2015 року по 2018 року зараховувались не в рахунок погашення поточних податкових зобов’язань, а в рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше. Окрім цього, відповідач вказує про відсутність податкового боргу, позаяк Підприємством перераховано за спірний період кошти, що підтверджується платіжними дорученнями. За наведених обставин, відповідач зазначає, що ним було дотримано всі вимоги Податкового кодексу України та належним чином здійснено сплату сум податкових зобов’язань по податкових деклараціях за період з 2015 по 2018 р.р.

Ухвалою суду від 28.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, просила суд позов задоволити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього.

Розглянувши та дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№48) зареєстроване як юридична особа, що стверджується відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно інтегрованої картки платника податків та довідки ГУ ДФС у Львівській області від 20.09.2018 року №9653/9/13-01-17-04-09, за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 3815528,37 грн. Однак, сума заборгованості, яка пред’являється до стягнення у даному позові складає 1 761 947,41 грн.

Відповідно до довідки позивача №б/н, б/д, у відповідача наявні відкриті рахунки в установах банків.

Судом з’ясовано, що заборгованість відповідача включає заборгованість по податку на прибуток (116 421,06 грн.), по податку на додану вартість (1 421 918,31 грн.), по земельному податку (48 891,75 грн.) та по частині чистого прибутку (174 716,29 грн.).

Заборгованість відповідача по податку на прибуток у розмірі 116 421,06 грн. виникла згідно:

-податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 24.02.2017 року на суму 109 313,00 грн.

Окрім того, судом з’ясовано, що у зв’язку з несплатою у встановлені законодавством строки грошового зобов’язання, позивачем була нарахована пеня, яка станом на момент розгляду справи не сплачена відповідачем в повному обсязі по податку на прибуток у сумі 7 108,06 грн.

Заборгованість відповідача по податку на додану вартість у розмірі 1 421 918,31 грн. виникла згідно:

-податкового повідомлення-рішення-від 17.11.2015 року №0009801501, винесеного на підставі акту перевірки від 02.11.2015 року №1034/15-01/8680477 на суму 24 407,46 грн.;

-податкового повідомлення-рішення від 28.12.2016 року №0002611401, винесеного на підставі акту перевірки від 06.12.2016 року №4713/13-04-14-01/8680477 на суму 23 678,28 грн.;

-податкового повідомлення-рішення від 15.08.2017 року №0076251221, винесеного на підставі акту перевірки від 28.07.2017 року №95/13-01-12-21/8680477 на суму 6 940,80 грн.;

-податкового повідомлення-рішення від 27.02.2018 року №0055681221, винесеного на підставі акту перевірки від 26.01.2017 року №343/13-01-12-21/8680477 на суму 7 030,50 грн.;

-податкового повідомлення-рішення від 01.03.2018 року №0057641221, винесеного на підставі акту перевірки від 24.01.2018 року №308/13-01-12-21/8680477 на суму 5 968,26 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 20.10.2015 року на суму 13 085,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 19.11.2015 року на суму 29 714,00 грн.;

-уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість від 17.12.2015 року на суму 2 420,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 17.12.2015 року на суму 18 435,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 20.01.2016 року на суму 17 682,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 16.02.2016 року на суму 29 393,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 18.03.2016 року на суму 31 062,00 грн.;

-уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість від 14.03.2016 року на суму 371,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 17.06.2016 року на суму 15 844,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 18.07.2016 року на суму 73 720,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 16.08.2016 року на суму 8 166,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 20.09.2016 року на суму 59 849,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 20.10.2016 року на суму 25 801,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 17.11.2016 року на суму 76 317,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 19.12.2016 року на суму 30 229,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 20.01.2017 року на суму 75 975,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 20.02.2017 року на суму 21 168,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 20.03.2017 року на суму 26 553,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 18.04.2017 року на суму 22 690,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 18.05.2017 року на суму 15 387,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 19.06.2017 року на суму 29 877,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 19.07.2017 року на суму 18 824,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 18.08.2017 року на суму 18 984,00 грн.;

-уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість від 18.10.2017 року на суму 5 620,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 20.09.2017 року на суму 13 232,00 грн.;

-уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість від 18.10.2017 року на суму 1 535,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 20.10.2017 року на суму 12 496,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 20.11.2017 року на суму 45 395,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 18.12.2017 року на суму 43 066,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 19.01.2018 року на суму 39 774,00 грн.;

-декларації з податку па додану вартість від 15.02.2018 року на суму 8 687,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 15.03.2018 року на суму 11 446,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 16.04.2018 року на суму 20 091,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 17.05.2018 року на суму 10 658,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 13.06.2018 року на суму 10 727,00 грн.;

-декларації з податку на додану вартість від 12.07.2018 року на суму 10 519,00 грн.

-декларації з податку на додану вартість від 16.08.2018 року на суму 9 076,00 грн.

У зв’язку з несплатою у встановлені законодавством строки грошового зобов’язання, позивачем була нарахована пеня, яка станом на момент розгляду справи не сплачена відповідачем в повному обсязі по податку на додану вартість у сумі 449 952,01 грн., що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення надсилались контролюючим органом на адресу відповідача й в адміністративному та судовому порядку такі оскаржені не були.

Отже, суми грошових зобов’язань за платежем - податок на додану вартість, визначені податковими повідомленнями-рішеннями набули статусу узгоджених.

Заборгованість відповідача по земельному податку у розмірі 48 891,75 грн. виникла згідно:

-податкового повідомлення-рішення від 19.11.2015 року №0010081504, винесеного на підставі акта перевірки від 19.11.2015 року №1351/15-02 на суму 320,90 грн.;

-податкового повідомлення-рішення від 22.08.2016 року №0007911200, винесеного на підставі акта перевірки від 22.08.2016 року №97/08680477/12-00 на суму 382,06 грн.;

-декларації з плати за землю від 19.02.2015 року за вересень – грудень на суму 2 528,36 грн.;

-декларації з плати за землю 18.02.2016 року за 2016 рік на суму 2 545,21 грн.;

-декларації з плати за землю 18.02.2017 року за 2017 рік на суму 8 321,75 грн.;

-декларації з плати за землю 20.02.2018 року за лютий – серпень на суму 4 906,37 грн.

У зв’язку з несплатою у встановлені законодавством строки грошового зобов’язання, позивачем була нарахована пеня, яка станом на момент розгляду справи не сплачена відповідачем в повному обсязі по земельному податку у сумі 29887,10 грн., що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення надсилались контролюючим органом на адресу відповідача й в адміністративному та судовому порядку такі оскаржені не були.

Отже, суми грошових зобов’язань за платежем – земельний податок, визначені податковими повідомленнями-рішеннями набули статусу узгоджених.

Заборгованість відповідача із частини чистого прибутку у розмірі 174 716,29 грн. виникла згідно:

-розрахунку частини чистого прибутку від 20.10.2015 року на суму 294,00 грн.;

-розрахунку частини чистого прибутку від 26.10.2016 року на суму 117 675,00 грн.

Відповідно до зворотного боку облікової картки платника податків відповідачу нарахована пеня за вказаним зобов’язанням на суму 56 747,29 грн.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.

Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов’язані сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни.

Згідно з пунктом 36.1, пунктом 36.2 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Таким чином, оскільки відповідачем не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов’язання, тому в силу п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України ця сума набула статусу податкового боргу.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріали справи свідчать, що контролюючим органом було винесено та надіслано відповідачу податкові вимоги форми «Ю1» від 29.10.2001 року №1/57, форми «Ю2» від 04.12.2001 року №2/353.

Доказів оскарження чи скасування податкових вимог відповідач суду не надав.

Зважаючи на положення пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, нові податкові вимоги платнику податків не надсилалися.

Як свідчать матеріали справи та як зазначає відповідач у відзиві на позов та доповненнях до нього, з метою погашення поточних зобов’язань, які виникли в результаті подання до контролюючого органу податкових декларацій, розрахунків, уточнюючих розрахунків та згідно податкових повідомлень-рішень, Підприємство здійснювало перерахування коштів.

Разом з тим, суд вказує, що відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов’язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов’язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Інтегровані картки платників ведуться відповідно Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07 квітня 2016 року №422.

Згідно із пунктом 1 розділу II Порядку, облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Отже, у відповідності до вимог Податкового кодексу України, в автоматичному режимі грошові кошти, сплачені відповідачем, згідно з платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи зараховані в хронологічному порядку в рахунок погашення податкових зобов’язань минулих періодів.

Податкові зобов’язання відповідача, що є предметом розгляду в означеній справі, на час розгляду справи в повному обсязі не сплачені.

Отже, сума податкового боргу Підприємства складає 1 761 947,41 грн., що підтверджено розрахунком новоствореного податкового боргу.

Згідно з п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2, 95.3 статті 95 ПК України).

Як визначено частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Станом на день розгляду справи у суді, відповідач доказів сплати податкового боргу до суду не надав.

Заперечення відповідача стосовно того, що стягнення не може бути звернуто на майно органів і установ виконання покарань суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно ч.5 ст.26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я не допускається.

Тобто, чинним законодавством України передбачено заборону звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що предметом розгляду даної справи є стягнення податкового боргу, а не звернення стягнення на майно.

Порядок звернення стягнення на майно врегульовано п.95.3 ст.95 ПК України та передбачає, що контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Суд зазначає, що відповідно до п.1.1 ст.1 ПК України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не містить жодних виключень для установ Державної кримінально-виконавчої служби України щодо обов’язки своєчасно та у повному обсязі сплачувати податки та збори.

Отже, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Головного управління ДФС у Львівській області до Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№48)» про стягнення коштів з рахунків у банках та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для погашення податкового боргу задоволити повністю.

Стягнути з рахунків Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№48)» (79031, м.Львів, вул.Хуторівка, 2; код ЄДРПОУ 08680477) у банках, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на користь бюджету кошти у сумі 1761947 (один мільйон сімсот шістдесят одна тисяча дев’ятсот сорок сім) грн. 41 коп. для погашення податкового боргу.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04 березня 2019 року.