Рішення № 80229420, 28.02.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/6132/18

Провадження №2/523/927/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2019 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді Сувертак І.В .

при секретарі Кругліков О. О .

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) до Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» (юридична адреса: Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35, фактична адреса: 65026, м. Одеса. вул. Приморська, 7) про стягнення середнього заробітку за затримку при звільненні та моральної шкоди,-

Установив:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси із позовом до Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та після заяви про збільшення позовних вимог від 01.10.2018 року просила стягнути з відповідача на її користь середньомісячну заробітну платню за весь час затримки в сумі 53682,46 грн., з якої підлягають утриманню ПДФО та військовий збір у розмірі 10468 грн. 07 коп., стягнути з відповідача на її користь відсоток з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 3306,32 грн., відсоток з урахуванням 3% річних в сумі 842,25 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що після припинення трудових відносин з відповідачем їй було не сплачено вчасно належні для сплати кошти, у зв`язку з цим просила стягнути їх на свою користь.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси Сувертак І. В . від 07 травня 2018 року, було відкрито спрощене позовне провадження по зазначеній цивільній справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін в загальному порядку. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 23).

Представник відповідача надав відзив на позов в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки ДП «Чоразморшлях» це державне підприємство. на рахунки котрого виконавчими службами накладено арешти та тяжкий фінансовий стан підприємства свідчить про відсутність коштів на виплату заробітної плати працівникам, тому і просив відмовити у задоволенні позовних вимог. (а.с. 33-35). Окрім того представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив. (а.с. 63-65).

Позивач надав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги з урахуванням уточнення (збільшення позовних вимог) підтримав в повному обсязі та наполягав на його задоволенні. (а.с. 75).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не сповістив та з заявами про відкладення розгляду справи не звертався. (а.с. 74).

Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності представника відповідача.

З`ясував обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, уважно оцінивши докази надані сторонами по справі, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала з 01.11.2012 року по 27.07.2017 року в Державному підприємстві «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів».

27.07.2017 року наказом № 58/К позивачка була звільнена з займаної посади за власним бажанням, у зв`язку з порушенням строку виплати заробітної платні, однак після звільнення не отримала повного розрахунку.

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як вказано у ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

З урахуванням наведеного вимога позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, оскільки з моменту звільнення та на момент звернення позивача із позовом до суду у відповідача існувала заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, то підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки.

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6-15цс13).

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.01.2015 року у справі № 6-195цс14).

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6-64цс13 від 03.07.2013 року) згідно із ч. 1ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені уст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Враховуючи факт затримки виплати заробітної плати та розмір середнього заробітку в сумі 281 грн. 06 коп. в день, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь звільненого працівника середнього заробітку за період затримки розрахунку, оскільки за своєю правовою природою середній заробіток у відповідності до ст. 117 КЗпП України є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Оскільки розрахунок по заробітній платі з працівником відбувся 04 квітня 2018 року, а звільнення відбулось 27.07.2017 року, суд розрахував вказану суму таким чином: 281 грн. 06 коп. (середньоденна заробітна плата) х 191 (робочих днів) затримки = 53682 грн. 46 коп.

За вказаних обставин посилання відповідача на відсутність вини підприємства, рахунки якого арештовані та вилучення документації підприємства не заслуговують на увагу та не виключають застосування положення ст. 117 КЗпП України в якості відповідальності роботодавця за затримку розрахунку при звільненні.

Позивач також просить стягнути з відповідача відповідно до положень ст. 625 ЦК України 3 % річних та індекс інфляції.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте спірні правовідносини регулюються нормами трудового, а не цивільного законодавства, тому положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання, на трудові правовідносини не поширюється, у зв`язку з чим у задоволенні вимог у цій частині слід відмовити.

Правильність зазначеного висновку підтверджується правовою позицією, висловленою Верховним Судом України під час розгляду справи № 6-2759цс15.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд приходить до висновку, що позивачка не навела належних доказів завдання їй моральної шкоди.

На підставі положень статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн., оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подачу позову.

Керуючись ст. ст. 2, 10-13, 17, 76-83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 47 ч. 1, 94 ч. 1, 115, 116, 117, 237-1, КЗпП України, суд, -

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» (юридична адреса: Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35, фактична адреса: 65026, м. Одеса . вул. Приморська, 7) про стягнення середнього заробітку за затримку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» (код ЄДРПОУ 01125637) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1) 53682 грн. 46 коп. середньомісячну заробітну платню за весь час затримки, з якої підлягають утриманню ПДФО та військовий збір у розмірі 10468 грн. 07 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» (код ЄДРПОУ 01125637) на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складно повне рішення.

Повний текст рішення складено 04 березня 2019 року.

Суддя