Рішення № 80229393, 27.02.2019, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4103/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Солошенка П.В.,

без участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та недійсною вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1П.) до Головного управління ДФС в Луганській області (далі – відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправною та недійсною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2018 року №Ф-16661-17 в сумі 20733,90 грн. (а.с.2-4). В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що йому стало відомо про те, що відповідачем направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2018 року №Ф-16661-17 в сумі 20733,90 грн. За текстом зазначеної вимоги вбачається, що нарахована відповідачем заборгованість (недоїмка) виникла зі сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ).

За усним повідомленням відповідача застосовано, начебто, подвійне нарахування ЄСВ позивачеві.

Позивач зазначив, що позивач з 19.05.2004 зареєструвався суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою, це підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 19.05.2004 серії ВОО №925811.

В 2006 році позивач, як ФОП, отримав ліцензію про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), це підтверджується ліцензії від 07.123.2006 № 158472, дію якої згодом продовжено на необмежений строк, шляхом отримання ліцензії від 07.12.2011 серії АВ №600564.

Після отримання ліцензії позивач здійснює діяльність арбітражного керуючого і по цей час. За наказом Мінюсту України від 18.03.2013 №457/5, позивач 17.07.2013 отримав свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №636 і внесений до Єдиного реєстру арбітражних керуючих.

Позивач також зазначив, що обліковується відповідачем як ФОП з ознакою незалежної професійної діяльності, ця обставина підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 19.07.2013 №1312120700210. Таким чином, позивач вважає, що не має бути застосовано до позивача, як одного суб’єкта обов’язок щодо подвійної сплати ЄСВ за один й той же період. А прийняте відповідачем рішення за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2018 року №Ф-16661-17 в сумі 20733,90 грн. є протиправним та протизаконним.

Позивач також зазначив, що Верховна ОСОБА_2 України ухвалила ОСОБА_3 «Про Державний бюджет України на 2018 рік». Цим Законом установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01.01.2018 - 3723,00 грн., у зв’язку з цим мінімальна величина бази нарахування єдиного соціального внеску, яка визначатиметься як мінімальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок становить суму 819,06 грн. за місяць, чи суму 2 457,18 грн. - за квартал.

Отже позивач, за відсутності доходу, зокрема від провадження діяльності самозайнятою особою має сплатити за себе в 2018 році ЄСВ за 12 місяців в загальній сумі 9828,72 грн., з розрахунку: 819,06 грн. х 12 міс. (або ж 2457,18 грн. х 4 кв.). Відповідач у вищезазначеній вимозі про сплату боргу вимагає у позивача сплатити ЄСВ в сумі 20733,90 грн., станом на 31.10.2018 (тобто за 10 місяців), що є порівняно більший розмір ЄСВ, ніж визначено Законом N 2464, на 211% суми ЄСВ за рік і при цьому не враховує сплачених позивачем сум ЄСВ в 2018 році, за платіжним документом - квитанцією від 31.05.2018 №32489666 на суму 8 400,75 грн.

Таким чином, вимагання відповідача від позивача сплатити ЄСВ за вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) в сумі 20733,90 грн. є протиправним та протизаконним.

На підставі викладеного просив суд визнати протиправною та недійсною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2018 року №Ф-16661-17 в сумі 20733,90 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних в повному обсязі (а.с.108-112).

В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у ДПІ м.Рубіжне Рубіжанського управління Головного управління ДФС у Луганській області як платник податків за основним місцем обліку. Позивач є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування. Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно положень п.п. 14.1.226. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Нормами цієї статті визначено, що незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

ОСОБА_1 з 17.07.2013 року є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого. З огляду на це, позивач є платником єдиного внеску на підставі зазначених норм права.

Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - ОСОБА_3 №1774) було внесено низку змін до Закону № 2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Так, базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абз. 2 п. 2 ч. 1 ст.7 Закону № 2464 в редакції Закону № 1774).

Отже, Законом чітко передбачено, що навіть у випадку не отримання доходу платником єдиного внеску, він зобов’язаний визначити базу нарахування, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. ОСОБА_3 для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), то мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб за 2017 рік складає з 01 січня - 704 грн. (3200 х 22 відсотки).

З 01.01.2018 року, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464).

Враховуючи зазначені норми законодавства, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, зобов’язана сплачувати та подавати звітність з єдиного внеску окремо за кожним видом діяльності.

За таких обставин, ОСОБА_1 було нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці платника в автоматичному режимі, а саме: 1 кв. 2018 р. - 2457,18 грн., строк сплати якого -

19.04.2018; 2017 рік - 8448 грн., строк сплати якого - 02.05.2018; 2 кв. 2018 - 2457,18 грн., строк сплати якого - 19.07.2018; 3 кв. 2018 р. - 2457,18 грн., строк сплати якого 19.10.2018.

Станом на 31.10.2018 року в інтегрованій картці з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування АІС «Податковий блок» за ОСОБА_1 рахувалася заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму 20733,90 грн.

Недоїмка у сумі 20733,90 грн. складається з нарахованих сум єдиного внеску, що підлягають обов’язковій сплаті згідно Закону № 2464, за 2017 рік на загальну суму 8448,00 грн., за перший, другий та третій квартали 2018 року у сумі 2457,18 грн. за кожен квартал.

За таких обставин, за наявності боргу в інтегрованій картці платника ЄСВ, Позивачу на підставі частини четвертої статті 25 Закону №2464 та Інструкції №449 ГУ ДФС у Луганській області було сформовано та направлено вимогу про сплату боргу форми «Ф» від 14.11.2018 № 16661-17.

Також відповідач зазначив про те, що Законом України № 1669 у Законі №2464 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3, який після внесених змін Законом України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 №219-УІІІ вважається п. 9-4, такого змісту:

«9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті б Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються».

Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VІІІ.

Законодавцем було внесено зміни до закону про внесення змін до нього, замість внесення змін до оригінального закону. Пунктом 28 розділу І Закону України від 28.12.2015 №911-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України від 02.09.2014 №1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким вносились зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині доповнення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3, який з часом вважається пунктом 9-4, яким до свого часу надавались пільги з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

З метою усунення такої законодавчої неточності в частині виключення пункту 9-4 із розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зареєстровано проект Закону України № 6019 від 03.02.2017 р. «Про внесення зміни до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». З метою внесених змін було позбавлення пільг з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Таким чином недодержання в даному випадку правил законодавчої техніки при внесенні змін до Закону, не може бути підставою для звільнення платників єдиного внеску від його сплати та відповідно визнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу. Отже, виключення вказаної норми із Закону №1669 дає підстави вважати, що положення п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI також втратили чинність з 01 січня 2016 року.

Відповідач також зазначив, що 04.12.2018 позивачем було подано до контролюючого органу заяву про звільнення від сплати єдиного внеску. Платник єдиного внеску звернувся до контролюючого органу з заявою про звільнення від обов’язку нарахувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок вже після винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 № Ф-1888-51.

Відповідач зазначив, що розпорядження КМУ від 02.12.2015 № 1275-р та розпорядження від 30.10.2014 № 1053-р не регулює питання щодо умов та порядку сплати єдиного внеску. Зазначені правовідносини врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

З огляду на це, саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464.

Отже, в період з 01.01.2017 по 31.10.2018 Законом №1669 не скасовувались обов'язки, визначені ч.2 ст. 6 Закону № 2464, внаслідок чого позивач повинен був сплачувати визначену Законом № 2464 суму єдиного внеску.

На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимоги в повному обсязі.

Судом по справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою суду від 21.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження по справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.1-2).

Прокольною ухвалою суду від 05.02.2019 по справі оголошено перерву до 27.02.2019 (а.с.47).

Ухвалою суду від 27.02.2019 заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог у справі №360/4103/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та недійсною вимоги про сплату боргу (недоїмки) - залишено без розгляду (а.с.130).

В судове засідання, призначене на 27.02.2019 позивач та представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, в матеріалах справи наявні клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.106,107).

Дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, ідентифікаційний номер 248336119, зареєстрований виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради 19.05.2004 №23900170000002141 (а.с.11).

ОСОБА_1 займається діяльністю арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на підставі рішення про видачу ліцензії від 24.11.2006 №216-50/2253 ліценція Серії АВ №158472 (а.с.12).

На підставі наказу Міністерства юстиції України від 18.03.2013 №457/5 ліцензія була замінена на Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (а.с.29-31).

Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) №636 видано ОСОБА_1 17.07.2013 без обмеження строку дії (а.с.15).

Позивач зареєстрований як платник єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серія Б №760657 від 25.05.2012 з обранням спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012 , ставка єдиного податку 5% група -3 (а.с.63).

Позивач, як фізична особа – підприємець, арбітражний керуючий узятий на обліку як платник податків в органах державної податкової служби 19.05.2004 за №2049. 19.07.2013 отримав довідку про взяття на облік платника податків №1312120700210 (а.с.14,64).

Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 № Ю-16661-17 відповідачем позивачу визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску у загальному розмірі 20733,90 грн. (а.с.18).

Період, що увійшов при визначені суми заборгованості - це 1 кв. 2018 р. - 2457,18 грн., строк сплати якого - 19.04.2018; 2017 рік - 8448 грн., строк сплати якого - 02.05.2018; 2 кв. 2018 - 2457,18 грн., строк сплати якого - 19.07.2018; 3 кв. 2018 р. - 2457,18 грн., строк сплати якого 19.10.2018.

Підставою для нарахування заборгованості стало те, що позивач, як особа, що проводить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, зобов’язаний сплачувати та подавати звітність з єдиного внеску окремо за кожним видом діяльності.

Не погодившись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2018 року №Ф-16661-17 в сумі 20733,90 грн., позивач оскаржив її до суду.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пункту 65.1 статті 65 Податкового кодексу України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Разом з тим, відповідно до пункту 65.2 статті 65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому відповідно до підпункту 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 Податкового кодексу України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно частин 1 та 3 статті 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII з відповідними змінами, арбітражні керуючі є суб’єктами незалежної професійної діяльності. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що діяльність арбітражних керуючих підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Разом з тим, відповідно до положень частини 4 пункту 6.7 Розділу VI Порядку обліків платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 09.12.2011, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. У такому разі фізична особа зобов’язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 займається діяльністю арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на підставі Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) №636 від 17.07.2013 та перебуває на обліку в податковому органі як фізична особа-підприємець, арбітражний керуючий (а.с.14,15).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»(далі- Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

Відповідно до п.4, п.5 ч.1 ст. 4 Закону України № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України № 2464 не передбачений.

Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до ст. 5 Закону України № 2464, зокрема відповідно до частини 3 статті 5 Закону України № 2464 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 116 від 24.11.2014 року.

Суд зауважує, що оскільки позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», до нього не можуть застосовуватись положення ч.3 ст.5 Закону України № 2464. Зазначені висновки суду підтверджуються також положеннями п.2 ч.1 ст.7 Закону України № 2464, відповідно до яких єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Разом з тим, п.3 ч.1 ст.7 Закону України № 2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Копіями квитанцій, наданих позивачем за період з 2014 по 2018, підтверджено сплату позивачем саме єдиного внеску (а.с.69-72-зворотній бік).

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1, перебуваючи на податковому обліку, як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець із зареєстрованими видами діяльності, що і зроблено позивачем.

Крім того, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі – ОСОБА_3 № 1669).

Зокрема, п.п. б п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 було доповнено пунктом 9-3, в наступному 9-4, такого змісту: “Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” (втратив чинність), від 02 грудня 2015р. № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м.Рубіжне (Рубіжанська міська рада).

Судом встановлено, що у спірному періоді позивач є платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску, а отже є суб’єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільняється від виконання обов’язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Судом також встановлено, що 30.03.2018 Президент України підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» №116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення.

ОСОБА_3, як вже вище вказано, позивач в силу приписів закону звільнений від обов’язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов’язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених ст. 25 Закону № 2464, за невиконання обов’язків платника єдиного внеску унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

З огляду на дію зазначеної норми позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону України 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Доводи відповідача про те, що пунктом 28 розділу І Закону України від 28.12.2015 №911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України від 02.09.2014 №1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким вносились зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині доповнення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3, який з часом вважається пунктом 9-4, яким до свого часу надавались пільги з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є неприйнятними з наступних підстав.

Дійсно вказаним Законом було виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669, однак у ОСОБА_3 № 2464 жодних змін станом на дату розгляду справи по суті внесено не було.

ОСОБА_3 № 2464 є спеціальним з приводу сплати ЄСВ і з нього не виключені положення щодо звільнення від виконання платниками податку своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464, у зв’язку з цим перебування у ОСОБА_2 України зареєстрованого проекту Закону України № 6019 від 03.02.2017 р. «Про внесення зміни до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не може слугувати підставою для не застосування діючої норми права.

Щодо заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, то суд зазначає, що 10-ти денний строк на оскарження визначений ст.25 Закону №2464 стосується оскарження платником податку вимоги шляхом подачі скарги в адміністративному порядку. При оскарженні вимоги до суду застосовуються загальні строки визначені ст.122 КАС України.

Так, до суду позивач звернувся 07.12.2018, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16661-17 винесена Головним управлінням ДФС у Луганській області 14 листопада 2018 року, а відповідно до частини 2 статті 122 КАС України такий строк становить 6 місяців з дня отримання позивачем вимоги про сплату боргу (недоїмки), у зв'язку з чим підстав для його поновлення немає.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладені обставини справи з урахуванням системного аналізу норм права, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2018 року №Ф-16661-17 щодо зобов’язання ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 20733,90 грн. винесена контролюючим органом протиправно, тому підлягає скасуванню.

Належним способом захисту порушених прав позивача є визнання судом вказаної вимоги протиправної та її скасування, а не протиправною та недійсною, як зазначив позивач в прохальній частині позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подачу адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (а.с.27).

Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області слід стягнути судовий збір на корить ОСОБА_1 у розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та недійсною вимоги про сплату боргу (недоїмки) – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2018 року №Ф-16661-17 щодо зобов’язання ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 20733 (двадцять тисяч сімсот тридцять три) гривні 90 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: 93000, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Трудова, буд.2А) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Енергетиків, буд.72) витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 04 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_4