Ухвала суду № 80229339, 04.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про передачу справи за підсудністю

04 березня 2019 року м. Київ № 320/1003/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань в особі Конкурсної Комісії №2 про скасування результатів конкурсу та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До ОСОБА_2 окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Державного бюро розслідувань в особі Конкурсної Комісії №2, в якому позивач просить суд скасувати результати конкурсу на посаду першого заступника директора Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, що проведений конкурсною комісією №2 Державного бюро розслідувань та результати якого відображені у Протоколі від 19.02.2019 №63 засідання конкурсної комісії №2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у ДБР, та зобов'язати конкурсну комісію Державного бюро розслідувань провести повторний конкурс на посаду першого заступника директора Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

З’ясовуючи відповідність позовної заяви вказаним вимогам, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об’єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).

Тобто, якщо предметом адміністративної справи є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.

Як встановлено судом, предметом позову є вимоги про скасування результатів конкурсу на посаду першого заступника директора Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, що проведений конкурсною комісією №2 Державного бюро розслідувань та результати якого відображені у Протоколі від 19.02.2019 №63 засідання конкурсної комісії №2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у ДБР та про зобов'язання конкурсної комісії Державного бюро розслідувань провести повторний конкурс на посаду першого заступника директора Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі.

Суд зазначає, що у даному випадку, застосуванню підлягають положення ч.1 ст.25 Кодексу адміністративного судочинства України (територіальна підсудність справи за вибором позивача).

У позовній заяві зазначено, що зареєстрованим місцем перебування позивача є:08300, м. Бориспіль, вул. Горького (ОСОБА_3), б. 42, кв. 129.

На підтвердження адреси перебування позивачем додано до позовної заяви копії паспорту громадянина України – ОСОБА_1 та довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 23.10.2014 №3249000115.

Відповідно до копії паспорту громадянина України – ОСОБА_1 зареєстрованим місцем проживання позивача з 05.09.2000 є: АДРЕСА_1.

Згідно з довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 23.10.2014 №3249000115 позивач постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та перемістилася з тимчасово окупованої території у м. Бориспіль, 8300, АДРЕСА_2.

Проте, суд зазначає, що довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 23.10.2014 №3249000115, не є документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування, знаходження) особи-позивача.

Так, форма довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, затверджена постановою Кабінету Міністрів України «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» від 01.10.2014 №509 ( у першій редакції).

Вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України також було затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, який регулює механізм видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (далі - Порядок №509, у першій редакції).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку №509 довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції (далі - особа, яка переміщується).

Суд зазначає, що у подальшому довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції було змінено на довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV (зі змінами та доповненнями) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи;

документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;

документ, до якого вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні.

Згідно з пунктом 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016 (в редакції, яка була чинна до 15.08.2017 включно), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

09.08.2017 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №579 «Про внесення зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання», якою внесено зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру", а саме виключено в абзаці першому слова "та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи". Вказана постанова набрала з чинності 16.08.2017.

Отже, з 16.08.2017 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, до якого вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що надана позивачем довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 23.10.2014 №3249000115, не є документом, який підтверджує зареєстроване місце проживання/перебування позивача саме за адресою: 08300, АДРЕСА_3.

У зв’язку з цим, суд, встановлюючи місце проживання позивача, враховує інформацію з паспорту громадянина України – ОСОБА_1, відповідно до якого зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1.

У позовній заяві зазначено, що місцезнаходженням відповідача є: 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 12/2.

Отже, вирішення спору за місцезнаходженням позивача має здійснюватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Донецьк (Донецький окружний адміністративний суд), а за місцезнаходженням відповідача має здійснюватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ (Окружний адміністративний суд міста Києва).

У той же час позивач звернувся із цим позовом до ОСОБА_2 окружного адміністративного суду, юрисдикція якого згідно Додатку № 1 до Указу Президента України від 16.11.2004 №1417/2004 “Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі” розповсюджується на територію Київської області.

За таких обставин та враховуючи те, що місцем проживання позивача є м. Донецьк, а місцезнаходженням відповідача є м. Київ, дана справа не підсудна ОСОБА_2 окружному адміністративному суду, оскільки розгляд даної справи має здійснюватись за правилами територіальної підсудності або окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Донецьк (Донецьким окружним адміністративним судом), або окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ (Окружним адміністративним судом міста Києва).

Згідно з пунктом другим частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до частини 6 та 8 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.

Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Враховуючи підсудність даної справи одночасно як Донецькому окружному адміністративному суду (за зареєстрованим місцем проживання позивача), так і Окружному адміністративному суду міста Києва (за місцезнаходженням відповідача), а також приймаючи до уваги факт звернення позивача з позовною заявою до ОСОБА_2 окружного адміністративного суду, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз’яснити позивачу, що у разі незгоди з територіальною підсудністю, визначеною цією ухвалою, позивач не позбавлений можливості подати до Окружного адміністративного суду міста Києва клопотання про передачу справи на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду, який знаходиться за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, буд. 1.

Відповідно до частини 1 статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Отже, порушення окружним адміністративним судом правил як предметної так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративним судам розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов’язує його направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Суд зазначає, що до позовної заяви позивачем було додано заяву про забезпечення адміністративного позову.

Суд звертає увагу на те, що норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять положень щодо можливості окремого розгляду судом заяви про забезпечення адміністративного позову, у разі передачі справи до іншого адміністративного суду, до територіальної юрисдикції якого належить розгляд такої справи.

У зв’язку з цим, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу №320/1003/19 на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва разом із заявою про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 25, 26, 29, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративну справу №320/1003/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань в особі Конкурсної Комісії №2 про скасування результатів конкурсу та зобов'язання вчинити певні дії, - передати на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва разом із заявою про забезпечення адміністративного позову.

2. Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

3. Копію ухвали надіслати (вручити) позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через ОСОБА_2 окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали підписано - 04.03.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.