Рішення № 80229249, 26.02.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 лютого 2019 року Справа № 280/4765/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., при секретарі Серебрянниковій О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: 72300, АДРЕСА_1)

до відповідача – Головного управління ДФС України в Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166)

про визнання протиправними та скасування рішення №0102355602 від 20.08.2018,

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту – позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому позивач просить суд:

12 листопада 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Головного управління ДФС України в Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому позивач просить суд:

- скасувати рішення відповідача №0102355602 від 20.08.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до фізичної особи позивача за період з 22.01.2013 по 22.11.2017, на суму штрафу – 735,86 грн., та нараховану пеню в розмірі 11156,92 грн., а всього на загальну суму 11892,78 грн., як протиправне та незаконне.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є на його думку протиправним, оскільки позивачем своєчасно та у повному обсязі сплачувався єдиний соціальний внесок, що підтверджується платіжними документами. Крім того, відповідачем пропущений строк позовної давності згідно ОСОБА_3 кодексу України. Окрім того, згідно висновку експертного економічного дослідження, виникнення штрафу в розмірі 735,86 грн. та пені 11156,92 грн. за несвоєчаснусть перерахування ЄСВ до бюджету не підтверджено. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 15.11.2018 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

В межах встановленого строку позивачем виконані вимоги ухвали суду від 15.11.2018.

Ухвалою суду від 03.12.18 відкрито загальне позовне провадження по справі №280/4765/18 та призначено підготовче засідання на 26.12.18 об 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 26.12.2018 відкладено підготовче засідання суду на 30.01.2019 о/об 14 год. 00 хв.

29.01.2019 через канцелярію суду (вх. №3526) від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував та зазначив наступне. Відповідно до даних ІКП позивача по єдиному внеску, станом на 22.01.2013 за позивачем обліковувалась недоїмка у сумі 45782,42 грн., яка змінювалась протягом 22.01.2013 - 22.11.2017, як така, що була сплачена несвоєчасно, внаслідок чого застосування до позивача штрафу є цілком правомірним та обґрунтованим. З наведених підстав просить у завдоволені позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.01.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 26.02.2019 о/об 11 год. 00 хв.

У судове засідання позивач не з’явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. 26.12.2018 через канцелярію суду, надав клопотання в якому просив суд судові засідання провести без її участі. На задоволені судом позовних вимог позивач наполягає.

У судове засідання представник відповідача не з’явився, через канцелярію суду (вх. №7800) подав заяву про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження. Проти задоволення позовних вимог заперечує.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач була зареєстрована у виконавчому комітеті Мелітопольської міської ради Запорізької області 25.03.2009 та отримала свідоцтво про державну реєстрацію №21010000000014516; код основного виду економічної діяльності: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. ОСОБА_1 подавалась заява про застосування спрощеної системи оподаткування, та за період з 01.01.2012 по 01.11.2013 здійснювалась підприємницька діяльність на умовах сплати єдиного податку.

20.08.2018 відповідачем прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0102355602, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 10 % (до 01.01.2015) в сумі 735,86 грн. та нараховано пеню в сумі 11156,92 грн. (0,1% від суми недоїмки).

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 08.10.2018 №15494/Н/99—99-11-02-02-75, яким рішення Головного управлінням ДФС у Запорізькій області №0102355602 від 20.08.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю та обґрунтованістю оскаржуваного акту індивідуальної дії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті суд враховує, що відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI(далі - Закон №2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України 2664-VI).

Пункт 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 3 частини першої статті 7Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Зокрема розмір єдиного внеску для платників, які обрали спрощену систему оподаткування, встановлюється у сумі 34,7 % (до 31.12.2015) та 22 % з 01.01.2016 бази нарахування єдиного внеску, яка визначена пунктом 3 частини першої статті 7 Закону №2464.

При цьому, абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

За правилами, встановленими ч. 2 ст. 9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цьогоЗакону нараховується єдиний внесок.

Згідно з ч. 10 ст. 9 Закону № 2464 -VI днем сплати єдиного внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Позивачем належним чином не виконувались норми ст. 9 № 2464, а саме єдиний внесок на відповідні рахунки сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку:

- по строку 21.01.2013 у ФОП ОСОБА_1 виникла недоїмка у сумі 4572,42 грн. - нарахування за 2012 рік. Заборгованість у повному обсязі була погашена 06.07.2017;

- по строку 22.04.2013 у ФОП ОСОБА_1 виникла недоїмка у сумі 1194,03 грн. - нарахування по строку І квартал 2013 року. Заборгованість у повному обсязі була погашена 05.09.2017;

- по строку 22.07.2013 у ФОП ОСОБА_1 виникла недоїмка у сумі 1194,03 грн. - нарахування по строку II квартал 2013 року. Заборгованість у повному обсязі була погашена 22.11.2017;

-по строку 22.10.2013 у ФОП ОСОБА_1 виникла недоїмка у сумі 398,01 грн. - нарахування по строку III квартал 2013 року. Заборгованість у повному обсязі була погашена 22.11.2017.

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

У відповідності до пунктів 1, 2 розділу VII «Фінансові санкції» Інструкції № 449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону № 2464-VI до платників, визначених підпунктами 1- 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 449 від 20.04.2015, затвердженої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Відповідно до пункту 5 розділу VII Інструкції № 449 на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (пп. 2 п. 2 розділу VII Інструкції № 449).

У рішенні вказується період виникнення недоїмки (проставляється з картки інтегрованої картки платника, формується після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, тобто дата від виникнення боргу до дати зарахування суми єдиного внеску, сплаченого на відповідні розрахункові рахунки, та погашення у повному обсязі недоїмки).

Згідно п. 10 розділу VII Інструкції № 449 Рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів є виконавчим документом.

Отже, Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 449 від 20.04.2015 не передбачено складання актів перевірок, а прямо зазначено складення рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

20.08.2018 відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1 на загальну суму 11892,78 грн., у тому числі штраф у розмірі 735,86 грн. та пеня у розмірі 11156,92 грн., яке було направлено на адресу відповідача та їм отримано 28.08.2018.

Отже, посилання позивача на порушення відповідачем статтей 58, 75, 77, 78, 81-83 та 86 Податкового кодексу України судом до уваги не приймаються.

Щодо посилання позивачу на пропущення строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відносини у сфері нарахування (сплати) єдиного соціального внеску на обов'язкове державне соціальне страхування регулюється виключно Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку та є спеціальним законодавчим актом.

Відповідно до статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464 - VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. ОСОБА_3 кодексу України на дані правовідносини не розповсюджуються.

Щодо висновку експертного економічного дослідження.

Предметом даної адміністративної справи є скасування рішення відповідача №0102355602 від 20.08.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до фізичної особи позивача за період з 22.01.2013 по 22.11.2017, на суму штрафу – 735,86 грн., та нараховану пеню в розмірі 11156,92 грн., а всього на загальну суму 11892,78 грн., як протиправного та незаконного.

У даному висновку, експертом було досліждено питання: «чи документально підтверджується сплата недоїмки по внесенню в бюджет єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 22.01.2013 по 22.11.2017 у Головному управлінні ДФС в Запорізькій області?».

У висновку зазначено (а.с. 40): "документально підтверджується сплата недоїмки по внесенню в бюджет єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 22.01.2013 по 22.11.2017 у Головному управлінні ДФС в Запорізькій області".

Отже, при винесенні оскаржуваного рішення та нарахуванні суми пені позивачу за кожен день прострочення починаючи з 2013 року контролюючий орган діяв в межах чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне звернути увагу на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Позивач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні та допустимі докази на спростування вищенаведених у позові обставин, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: 72300, АДРЕСА_2) до Головного управління ДФС України в Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166) про визнання протиправними та скасування рішення №0102355602 від 20.08.2018 - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 05.03.2019.

Суддя Р.В.Сацький