Рішення № 80229248, 28.02.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2019 р. справа № 0940/2364/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Арабчук В.М.,

за участю представників позивача: Муратової Н.І., Гуменяк О.І., представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу в сумі 1786671,86 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу в сумі 1786671,86 грн. з підстав його виникнення у зв'язку з несплатою податку на доходи з фізичних осіб, військового збору та штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою - платником податків ОСОБА_3 за період з 01.01.1998 по 31.12.2016, позивачем встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, в результаті чого контролюючим органом визначено 1649110,82 грн. вказаного податку, в тому числі за основним зобов'язанням 1318364,13 грн., за штрафними санкціями 330746,69 грн., військового збору в розмірі 137561,04 грн., в тому числі основне зобов'язання в розмірі 110048,83 грн. та штрафні санкції в сумі 27512,21 грн., які відповідачем добровільно не сплачені.

Ухвалою від 17.12.2018 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження в даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався, в судові засідання 14.02.2019 та 28.02.2019 не з'явився. Ухвала про відкриття провадження від 17.12.2018 була направлена на податкову адресу платника податків: АДРЕСА_2, однак повернулась на адресу суду 09.01.2019 з відміткою установи поштового зв'язку «за закінченням строку зберігання» (а.с.61).

Повістки про виклик ОСОБА_3 в судові засідання на 14.02.2019 та 28.02.2019, окрім адреси відповідача: АДРЕСА_2, також направлялись судом на адресу місця проживання відповідача, наданої Управлінням Державної міграційної служби в Івано-Франківській області: АДРЕСА_1, однак поштові відправлення повернулись на адресу суду з відміткою установи поштового зв'язку «за закінченням строку зберігання» (а.с.71, 74).

Окрім цього, відповідно до вимог статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України оголошення про виклик ОСОБА_3 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду на 28.02.2019 було розміщено 15.02.2019 на офіційному веб-порталі судової влади України.

Частиною 10 статті 174 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог статті 126 цього Кодексу, частиною 11 якої визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на виконання ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.02.2017 в справі №346/4242/17 надало дозвіл на проведення позапланової документальної перевірки ОСОБА_3 (а.с.11-13).

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області №11 від 30.01.2018 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою - платником податків ОСОБА_3 за період з 01.01.1998 по 31.12.2016 (а.с.14-16).

За результатом вказаної перевірки представниками позивача складено акт №53/09-19-13-03-20/НОМЕР_1 від 19.01.2018 (а.с.19-30), згідно висновків якого встановлено такі порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 164.1 статті 164, статті 167, пункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 та пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2008 рік на суму 2798,42 грн., за 2014 рік на суму 4765,04 грн., за 2015 рік на суму 44124,70 грн. та за 2016 рік на суму 1268578,58 грн.;

- підпункту 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано військовий збір за 2014 рік на суму 476,50 грн., за 2015 рік на суму 3857,45 грн. та за 2016 рік на суму 105714,88 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями податкового законодавства, на підставі вказаного акту перевірки №53/09-19-13-03-20/НОМЕР_1 від 19.01.2018, Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0004761303 від 06.03.2018, яким нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1649110,82 грн., в тому числі: основне зобов'язання в розмірі 1320266,74 грн. (частково сплачено в розмірі 1902,61 грн.); штрафні санкції в сумі 330066,69 грн. (а.с.34-35);

- №0004751303 від 06.03.2018, яким донараховано штрафні санкції в розмірі 680,00 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування (а.с.36-37);

- №0004771303 від 06.03.2018, яким нараховано грошове зобов'язання з військового збору в розмірі 137561,04 грн., в тому числі: основне зобов'язання в розмірі 110048,83 грн.; штрафні санкції в сумі 27512,21 грн. (а.с.38-39).

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були надіслані відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення 07.03.2018 на його податкову адресу: АДРЕСА_2, однак поштові відправлення повернулись на адресу позивача з відміткою установи поштового зв'язку «за закінченням строку зберігання» (а.с.40-42).

Керуючись пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом надіслано ОСОБА_3 податкову вимогу форми "Ф" №3185-52 від 18.04.2018, поштове відправлення з якою повернулось на адресу позивача з відміткою установи поштового зв'язку «за закінченням строку зберігання» (а.с.43).

Сума заборгованості відповідача залишилась непогашеною. Так, відповідно до довідки про борг від 21.11.2018 за ОСОБА_3 рахується борг: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 1649110,82 грн., в тому числі 1318364,13 грн. основного зобов'язання та 330746,69 грн. штрафних санкцій; з військового збору в сумі 137561,04 грн., в тому числі 110048,83 грн. та 27512,21 грн. Загальна сума боргу відповідача становить 1786671,86 грн. (а.с.10).

Позивач просить стягнути з ОСОБА_3 вказаний податковий борг в сумі 1786671,86 грн. в дохід бюджету.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Стаття 8 Податкового кодексу України визначає види податків та зборів.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1).

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2).

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3).

Відповідно до підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Податок на доходи фізичних осіб визначає розділ IV Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Відповідно до пункту 164.3 статті 164 даного Кодексу при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (підпункт 168.2.2 пункт 168.2 статті 168 Податкового кодексу України).

Згідно акту перевірки №53/09-19-13-03-20/НОМЕР_1 від 19.01.2018 контролюючим органом встановлено невідповідність вартості статків ОСОБА_3 доходам, одержаним з офіційних джерел, що становить 7355245,35 грн. (доходи - 417210,65 грн., понесені витрати - 7772456, 00 грн.).

Таким чином, відповідачем не включено суму 7355245,35 грн. до загального річного оподатковуваного доходу, не подано податкову декларацію за наслідками 2008, 2014, 2015 та 2016 роки та не сплачено податок з таких доходів.

Перевіркою правильності визначення фізичною особою - платником податків ОСОБА_3 загального річного доходу встановлено заниження оподатковуваного доходу за 2008 рік на суму 18656,15 грн., за 2014 рік на 31766,92 грн., за 2015 рік на 257163,48 грн. та за 2016 рік на суму 7047658,80 грн.

Згідно пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Згідно акту перевірки №53/09-19-13-03-20/НОМЕР_1 від 19.01.2018 контролюючим органом визначено, що сума військового збору, вирахуваного за 2014, 2015 та 2016 роки, що підлягає сплаті до бюджету, складає 110048,83 грн., а саме: за 2014 рік 476,50 грн., за 2015 рік 3857,45 грн., за 2016 рік 105714,88 грн.

Відповідно до статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суд встановив, що позивач на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслав податкову вимогу форми "Ф" за №3185-52 від 18.04.2018, поштове відправлення з якою повернулось на адресу позивача з відміткою установи поштового зв'язку «за закінченням строку зберігання» (а.с.43).

Згідно підпункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Відповідно до відомостей інформаційних баз даних органів Державної фіскальної служби України, податкова адреса ОСОБА_3: АДРЕСА_2.

В той же час, суд встановив, що згідно інформації Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, наданої на запит суду, відповідач з 10.01.2018 зареєстрований за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 (а.с.59).

Натомість, пунктом 70.7 статті 70 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

В даному випадку, ОСОБА_3 не виконав встановлений пунктом 70.7 статті 70 Податкового кодексу України обов'язок та не подав контролюючому органу відомості про зміну адреси свого місця проживання.

Таким чином, відповідач не сплатив податковий борг, визначений в податковій вимозі форми "Ф" за №3185-52 від 18.04.2018, вказану податкову вимогу не оскаржив у строк, передбачений Податковим кодексом України. Доказів протилежного ОСОБА_3 суду не подав.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення вищевказаних норм Податкового кодексу України не виконав податкові зобов'язання з сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

Таким чином, 1649110,82 грн. податку на доходи фізичних осіб та військовий збір в розмірі 137561,04 грн., утворюють податковий борг відповідача в загальній сумі 1786671,86 грн., який ним не сплачено.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 вказаного Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Враховуючи, що на час розгляду справи заборгованість у сумі 1786671,86 грн. відповідачем в добровільному порядку не сплачена, відповідних доказів, які б підтверджували погашення такого боргу чи спростовували доводи позивача, відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про стягнення з ОСОБА_3 податкового боргу, є обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу в сумі 1786671,86 грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в дохід бюджету податковий борг в сумі 1786671 (один мільйон сімсот вісімдесят шість тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 86 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.

Рішення складене в повному обсязі 05 березня 2019 р.