Рішення № 80229198, 08.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 січня 2019 року 15:07Справа № 280/4297/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О., та представників

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроінвест 08»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень,

ВСТАНОВИВ:

10.10.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроінвест 08» (далі – позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.10.2018 №0093215901 та №0093245901.

Ухвалою суду від 16.10.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 20.11.2018.

Ухвалою суду від 20.11.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 20.12.2018.

В підготовчому засіданні 20.12.2018 оголошено перерву до 08.01.2019.

08.01.2019 судом закрито підготовче провадження та за письмовою згодою представників сторін розпочато розгляд справи по суті в цей же день.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій з ТОВ «ТП Трансервіс-1» та СФГ «Павлівське». Вказує, що висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій ґрунтується виключно на підставі інформації наданої оперативним управлінням ГУ ДФС у Запорізькій області та поясненнях фізичної особи – власниці автотранспортних засобів ОСОБА_3, з яких вбачається, що їй невідомо про будь-які транспортні засоби, договори оренди з ТОВ «ТП Трансервіс-1» зазначена особа начебто не підписувала. Разом з тим, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаними контрагентами, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваних рішень.

Крім того, представник позивача вказував і на ту обставину, що у податковому повідомленні – рішенні №0093245901 до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 146308 грн., що складає 50% від визначених контролюючим органом податкових зобов’язань. Проте, штраф у розмірі 50% застосовується лише у разі повторного протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов’язання, але протягом 1095 днів позивачу контролюючим органом податкове зобов’язання не визначалось, що свідчить про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій у розмірі 50 відсотків.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилався на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «ТП Трансервіс-1», СФГ «Павлівське». Зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Агропроінвест 08» здійснювало придбання соняшника від контрагента постачальника СФГ «Павлівське», а перевізником під час здійснення господарських операцій виступало ТОВ «ТП Трансервіс-1». Вказує, що під час проведення перевірки не підтверджено здійснення операцій вищезазначеними постачальниками на адресу позивача та встановлено надходження товарів (послуг) з джерела невідомого походження, а в первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбувались. Відповідач зазначає, що перевезення, які начебто здійснювались ТОВ «ТП Трансервіс-1», здійснювались за допомогою транспортних засобів, які належать громадянці ОСОБА_3, які були передані у користування ТОВ «ТП Трансервіс-1» за договором оренди від 07.03.2018. Проте, контролюючим органом було отримано податкову інформацію відповідно до якої ОСОБА_3 пояснювала, що ніколи не мала транспортних засобів та жодних договорів оренди з ТОВ «ТП Трансервіс-1» не укладала, коштів від оренди транспортних засобів не отримувала, а яким чином за нею зареєстровано транспортні засоби їй не відомо. Зазначені обставини на думку контролюючого органу свідчать про те, що ТОВ «ТП Трансервіс-1» не могло фактично здійснити господарські операції на користь ТОВ «Агропроінвест 08», а саме транспортні послуги по перевезенню соняшника від контрагента постачальника, що вказує на формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за рахунок надходження товарів/послуг з джерела невідомого походження. Вважає, що контролюючим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення – рішення.

Представник відповідача підтримала позицію викладену в письмових поясненнях, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Агропроінвест 08» є виробничим підприємством основним видом діяльності якого є виробництво олії та тваринних жирів.

В період з 27.08.2018 по 07.09.2018 співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агропроінвест 08», код ЄДРПОУ 35834331, з питання достовірності нарахування від’ємного значення з податку на додану вартість за червень 2018 року, за результатами якої складено ОСОБА_4 перевірки від 14.09.2018 №538/08-01-59-06/35834331.

Відповідно до висновків ОСОБА_4 перевірки від 14.09.2018 №538/08-01-59-06/35834331 встановлено порушення позивачем:

пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.200.1, пп.б), пп.в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від’ємне значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2.1) за червень 2018 року на суму 292616,00 грн.;

пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, пп.б), пп.в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від’ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (р.21) на суму 2939,40 грн.

На підставі висновків ОСОБА_4 перевірки від 14.09.2018 №538/08-01-59-06/35834331 контролюючим органом 01.10.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0093245901, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 292616,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 146308,00 грн.;

№0093215901, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2939,00 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень – рішень, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки від 14.09.2018 №538/08-01-59-06/35834331, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень – рішень стали висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТП Трансервіс-1», СФГ «Павлівське».

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 30.05.2018 між СФГ «Павлівське» - продавець та ТОВ «Агропроінвест 08» укладено договір поставки №А1186, відповідно до умов якого продавець зобов’язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити за нього визначену договором грошову суму (а.с.74-78).

Відповідно до пункту 1.2 Договору, товаром, купівля-продаж якого здійснюється у відповідності з даним договором, є насіння соняшника врожаю 2017 року, українського походження; товаром українського походження по даному договору вважається товар, який вирощено на території України.

Згідно пункту 1.3 Договору, умови передачі товару: FCA – (склад Продавця) – Дніпропетровська область, Васильковський район, с.Павлівське.

На підтвердження виконання умов договору з СФГ «Павлівське» до матеріалів справи надано специфікацію, оборотно-сальдову відомість, накладні на відпущений продавцем товар, платіжні доручення, податкові накладні зареєстровані ЄРПН (а.с.79-98).

Також, наявність у СФГ «Павлівське» ресурсів необхідних для вирощування зернових культур підтверджуються наданими до матеріалів справи відомостями Держгеокадастру, відповідно до яких СФГ «Павлівське» користується 2843,6921 га землі на території Дніпропетровської області, а площа посівних склала 1202,00 га, з яких зібрано 4087 тон врожаю.

В свою чергу, оскільки пунктом 1.3 Договору №А1186 між сторонами було обумовлено умови поставки шляхом самовивозу товару ТОВ «Агропроінвест 08» зі складу продавця - СФГ «Павлівське», у позивача виникла необхідність у залученні транспортних засобів для перевезення придбаного товару та в подальшому перевезення виробленої позивачем продукції.

Судом встановлено, що з метою забезпечення транспортних потреб ТОВ «Агропроінвест 08», 22.12.2017 між ТОВ «ТП «Трансервіс-1» - перевізник та ТОВ «Агропроінвест 08» - замовник було укладено Договір №А-2514/553, відповідно до пункту 1.1 якого, Перевізник зобов’язується доставити довірений йому Замовником (чи зазначеним Замовником «Відправником») вантаж до пункту призначення і видати його Замовнику (чи зазначеному Замовником «Одержувачу»), а Замовник зобов’язується здійснювати за перевезення вантажу встановлену в доповненнях до договору (специфікаціях, заявках) плату (а.с.51-53).

Відповідно до пункту 1.2 Договору, всі послуги з перевезення вантажів за цим Договором Перевізник виконує з використанням вантажних автомобілів, що належать йому на праві власності або використовує їх на законних підставах.

11 травня 2018 між ТОВ «ТП «Трансервіс-1» та ТОВ «Агропроінвест 08» узгоджено Специфікацію №9, відповідно до якої Замовник доручає, а перевізник зобов’язується доставити вантаж: шрот соняшниковий тостований українського походження, врожай 2017 року, 500 тон (+/- 10%). Контракт №1005-18/AGET від 10.05.2018 (а.с.54).

У пункті 1.11 визначений транспорт: DAF AP 0991 CB/ AP 1155 XP – ОСОБА_5; DAF АР 1237 ЕА/ АР 2793 ХО – ОСОБА_4; DAF АР 1386 СХ/ АР 0714 ХО – ОСОБА_6; DAF АР 1648 ЕА/ АР 3752 ХО – ОСОБА_7, ОСОБА_8; DAF АР 1931 СВ/ АР 7582 ХТ – ОСОБА_9; DAF АР 2702 СО/ АР 5176 ХР – ОСОБА_10; DAF АР 3879 СЕ/ АР 0440 ХР – ОСОБА_11; DAF АР 5994 АЕ/ АР 2749 ХО – ОСОБА_12; DAF АР 6994 СК/ АР 2850 ХР – ОСОБА_13; DAF АР 7986 СМ/ АР 0440 ХР – ОСОБА_14; DAF АР 8723 СХ/ АР 5041 ХР – ОСОБА_15; DAF АР 8770 СХ/ АР 6527 ХР – ОСОБА_16; DAF АР 9254 СМ/ АР 3835 ХО – ОСОБА_17; Volvo АР 7297 СА/ АР 0151 ХТ – ОСОБА_18, ОСОБА_19

Також, у пункті 1.11 визначено, що Перевізником можуть бути надані інші транспортні засоби, які будуть вказані в акті виконаних робіт на підставі ТТН.

Крім того, 04.06.2018 між ТОВ «ТП «Трансервіс-1» та ТОВ «Агропроінвест 08» узгоджено Специфікацію №10, відповідно до якої замовник доручає, а перевізник зобов’язується доставити вантаж: насіння соняшника, врожаю 2017 року (а.с.55).

У пункті 1.11 визначений транспорт: DAF AP 0991 CB/ AP 1155 XP – ОСОБА_5; DAF АР 1237 ЕА/ АР 2793 ХО – ОСОБА_4; DAF АР 1386 СХ/ АР 0714 ХО – ОСОБА_6; DAF АР 1648 ЕА/ АР 3752 ХО – ОСОБА_7, ОСОБА_8; DAF АР 1931 СВ/ АР 7582 ХТ – ОСОБА_9; DAF АР 2702 СО/ АР 5176 ХР – ОСОБА_10; DAF АР 3879 СЕ/ АР 0440 ХР – ОСОБА_11; DAF АР 5994 АЕ/ АР 2749 ХО – ОСОБА_12; DAF АР 6994 СК/ АР 2850 ХР – ОСОБА_13; DAF АР 7986 СМ/ АР 0440 ХР – ОСОБА_14; DAF АР 8723 СХ/ АР 5041 ХР – ОСОБА_15; DAF АР 8770 СХ/ АР 6527 ХР – ОСОБА_16; DAF АР 9254 СМ/ АР 3835 ХО – ОСОБА_17; Volvo АР 7297 СА/ АР 0151 ХТ – ОСОБА_18, ОСОБА_19

Також, у пункті 1.11 визначено, що Перевізником можуть бути надані інші транспортні засоби, які будуть вказані в акті виконаних робіт на підставі ТТН.

Виконання умов Договору №А-2514/553 та Специфікацій №9 та №10 підтверджується наданими до матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, калькуляціями виконаних робіт (а.с.57-68).

При цьому, суд зазначає, що контролюючим органом жодних зауважень щодо змісту первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «ТП «Трансервіс-1» зазначено не було.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ «ТП Трансервіс-1», СФГ «Павлівське» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов’язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТП Трансервіс-1», СФГ «Павлівське».

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ «ТП Трансервіс-1», СФГ «Павлівське» не дійсними.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що в якості доводу на підтвердження порушення позивачем вимог податкового законодавства України, контролюючий орган посилався на пояснення ОСОБА_3, за якою зареєстровано право власності на транспортні засоби, за допомогою яких здійснювались перевезення вантажу ТОВ «ТП Трансервіс-1».

В зазначених поясненнях ОСОБА_3 вказує, що вона є пенсіонеркою та ні коли не мала у власності транспортних засобів, не знає яким чином за нею зареєстровано транспортні засоби, а також вказує, що ніколи не чула про підприємство ТОВ «ТП Трансервіс-1» (а.с.118).

Разом з тим, суд не бере до уваги зазначені пояснення як належний та допустимий доказ, оскільки з наданих пояснень неможливо встановити ані особу якою такі пояснення відбирались, ані підставу відібрання таких пояснень (кримінальне провадження, тощо). Доказів наявності кримінального провадження відносно ТОВ «ТП Трансервіс-1» до матеріалів справи не надано.

Також, суд критично ставиться до таких пояснень і з огляду на те, що особа якою надавались пояснення самостійно вказує, що хворіє на тяжку форму склерозу.

Більш того, представником позивача до матеріалів справи надано нотаріально посвідчений договір оренди транспортного засобу, який укладений ОСОБА_20, а не ОСОБА_3, з ТОВ «ТП Трансервіс-1».

Суд зазначає, що виявленні контролюючим органом недоліки щодо права власності та права користування транспортними засобами, якими здійснювались перевезення товару за замовленням ТОВ «Агропроінвест 08», не свідчать про нереальність господарських операцій, як і не свідчить про наявність вини у таких недоліках з боку ТОВ «Агропроінвест 08».

Виявлені обставини необхідно оцінювати у сукупності з наявними у позивача первинними документами, а в даному випадку в ході розгляду адміністративної справи судом зібрано докази, якими підтверджується реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «ТП Трансервіс-1», СФГ «Павлівське», що спростовує висновки контролюючого органу про протилежне.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов’язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Тобто, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, без доведення належними та допустимими доказами, що позивач був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також, під час судового розгляду адміністративної справи контролюючим органом не надано доказів на підтвердження наявності правових підстав для застосування до ТОВ «Агропроінвест 08» штрафних санкцій у розмірі 50 відсотків визначеної суми податкового зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень – рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Агропроінвест 08».

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроінвест 08» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 01.10.2018 №0093245901 та від 01.10.2018 №0093215901.

3. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6628 (шість тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 00 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроінвест 08» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, пров. Матросова, буд. 22, код ЄДРПОУ 35834331) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 04.02.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко