Рішення № 80229145, 05.03.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 рокум. Ужгород№ 260/1406/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Міца В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1Ю.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі – відповідач, Ужгородський РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області), яким просить зняти арешт, накладений постановою про накладення арешту майна боржника № 38339105 від 07.06.2013 року на все майно (кошти) ОСОБА_1; зобов'язати Ужгородський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області виключити відомості про боржника – ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою отримання субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, позивач звернувся до відділу соціальної допомоги, в чому йому було відмовлено у зв'язку з тим, що нібито на його майно накладено арешт. 28.11.2018 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу з метою з'ясування даних обставин. Так, згідно інформаційної довідки приватного нотаріуса № 147214746 від 28.11.2018 року – 02.02.2012 року РВ ДВС Ужгородського МРЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 30971241 та у зв'язку з цим 07.06.2013 року винесено постанову про накладення арешту майна боржника № 38339105. 29.11.2018 року позивач звернувся із заявою до Ужгородського РВ ДВС про зняття арешту з майна та виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників та 13.12.2018 року отримав відповідь про те, що станом на 12.12.2018 року у державного виконавця законні підстави, передбачені ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" для зняття арешту, так як рішення суду про зняття арешту майна боржника – відсутнє, а саме виконавче провадження повернуто стягувачу. Відтак, не зважаючи на те, що боргові зобов'язання, у зв'язку із виникненням якого було накладено арешт на майно позивача, припинено повністю шляхом підписання додаткової угоди до договору поруки, арешт з майна не знято, що порушує законні права та інтереси позивача щодо розпорядження майном, власником якого він є.

В судове засідання позивача не з'явився, натомість, 05.02.2019 року подав заяву про розгляд справи за його відсутності, при цьому позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду адміністративної справи та у відповідності до ч.1 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено за відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.03.2007 року між кредитором - ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" та поручителем - ОСОБА_1 укладено Договір поруки № 014/02-7/082-Р/1.

02.02.2012 року головним державним виконавцем районного відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 30971241 з примусового виконання виконавчого листа № 2-679/10 виданого 25.01.2012 року Ужгородським міськрайсудом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ "ОСОБА_2 Аваль" суму боргу 806990,85 грн.

07.06.2013 року старшим державним виконавцем РВ ДВС Ужгородського МРУЮ ОСОБА_4 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 38339105 з примусового виконання виконавчого листа № 2-679/10 виданого 25.01.2012 року Ужгородським міськрайсудом про стягнення солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь ВАТ "ОСОБА_2 Аваль" суму боргу 806990,85 грн.

09.12.2013 року державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_7 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві у виконавчому провадженні № 38339105, з примусового виконання виконавчого листа № 2-679/10 виданого 25.01.2012 року Ужгородським міськрайсудом про стягнення солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь ВАТ "ОСОБА_2 Аваль" суму боргу 806990,85 грн., у зв'язку з відсутністю у боржника майна на яке може бути звернено стягнення в рахунок погашення боргу.

20.05.2015 року між кредитором - ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" та поручителем - ОСОБА_1 укладено Додатковий договір № 014/02-7/082-Р/1/2 до договору поруки 014/02-7/082-Р/1 від 26.03.2007 року, згідно якого, сторони встановлюють, що договір поруки припиняє силу з моменту підписання додаткового договору.

28.11.2018 року позивач звернувся до Ужгородського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області із заявою про зняття арешту з майна та виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Листом Ужгородського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 12.12.2018 року № 10628/14.13-34/5 та 10527/14.13-34/5 позивача повідомлено, що станом на 12.12.2018 року у державного виконавця відсутні законні підстави передбачені ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" для зняття арешту накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 38339105 від 07.06.2013 року.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся до суду з даним позовом.

При цьому, на виконання вимог ухвали суду від 18.01.2019 року про витребування матеріалів виконавчого провадження, листом Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 28.01.2019 року, повідомлено про неможливість надати на вимогу суду матеріали виконавчого провадження № 30971241, так як відповідно до розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, а тому виконавче провадження, строк зберігання якого закінчився було знищено.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" 21.04.1999 року N 606-XIV (чинного та в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Згідно частин 3 та 4ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" 21.04.1999 року N 606-XIV, у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом.

Так, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.06.2013 року, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 806990,85 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", який чинний на час розгляду справи, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Разом з тим, частинами 1 та 2 статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" 21.04.1999 року N 606-XIV (чинного та в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлювалось, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідачем не надано доказів скасування арешту майна ОСОБА_1, а отже не виконано згаданої вимоги закону при закінченні виконавче провадження.

Суд ж не може зобов'язати виконавчу службу скасувати арешт майна, оскільки виконавче провадження знищено на законних підставах.

Враховуючи наведені норми, а також факт укладення 20.05.2015 року між кредитором - ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" та поручителем - ОСОБА_1 Додаткового договору № 014/02-7/082-Р/1/2 до договору поруки 014/02-7/082-Р/1 від 26.03.2007 року, згідно якого, договір поруки припинив силу з моменту підписання додаткового договору, суд приходить до висновку, що захистом порушеного права (наявність в Реєстрі відомостей про арешт майна) полягатиме у скасуванні судом оскарженої постанови відділу.

При цьому, на думку суду, дійсна мета даного позову обґрунтована позивачем – зняття арешту з його майна досягнута шляхом задоволення судом позову в цій частини позовних вимог, а тому зобов'язання відповідача виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників - не призведе до більш ефективного захисту прав позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами у справі є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доказування покладається в даному випадку на відповідачів. Відповідачами не доведено правомірність оскарженої постанови, вимоги позову про її скасування відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, що підтверджуються дослідженими належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим позов слід задовольнити частково, визнавши протиправною та скасувавши постанову Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 7 червня 2013 року (ВП № 38339105) про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, відмовивши при цьому в задоволенні позову в іншій частині.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Минай, вул. Широка, 3 код НОМЕР_1) до Ужгородського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (Закарпатська обл., м. Ужгород, площа ОСОБА_8, 14 код 35045464) про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Скасувати постанову районного відділу Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 7 червня 2013 року (ВП № 38339105) про арешт майна боржника та заборони на його відчуження.

3. В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Суддя ОСОБА_9