Рішення № 80229140, 05.03.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Житомир справа № 240/433/19

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Ліквідаційна комісія Управління внутрішніх справ України в Житомирській області, про визнати протиправною відмову, зобов"язати вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності, а саме наявністю другої групи інвалідності, причиною якої являється захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з втратою працездатності, а саме наявністю другої групи інвалідності, причиною якої являється захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

В обґрунтування зазначає, що право на отримання грошової допомоги в розмірі, встановленому частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" та порядком № 850 у нього виникло з 24.07.2018, а передбачені п. 14 Порядку № 850 обставини, які слугують підставами для невиплати такої допомоги, відсутні; виплата НАСК "ОРАНТА" не стосується виплати одноразової допомоги, а 2-га група інвалідності та відповідний ступінь втрати працездатності установлено по іншому захворюванню.

Ухвалою від 04.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 28-32), в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивач обґрунтовує свою правову позицію шляхом застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акту, що втратив чинність і на спірні правовідносини не розповсюджується; єдиними юридичними фактами, з яким чинне законодавство пов'язує виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є первинне встановлення інвалідності або втрати працездатності; позивач проходив службу в органах внутрішніх справ в період з 21.05.1984 по 18.12.1996, проте первинна інвалідність позивачу була встановлена лише у 2001 році, отже перевищений передбачений Порядком термін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 25.05.1984 по 23.12.1996 проходив службу в органах внутрішніх справ (а.с. 13).

Учасниками справи не заперечується той факт, що НАСК "Оранта" 31.01.2001 проведено виплату страхового відшкодування з обов'язкового особистого страхування працівників МВС України в розмірі 925, 00 грн. у зв'язку з установленням 25 % втрати працездатності.

15.08.2018 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 24.07.2018 внаслідок захворювання, так, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 101326 (а.с. 15).

Після чого, позивач звернувся до відповідача та третьої особи із заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.

Управління внутрішніх справ України в Житомирській області листом від 15.10.2018 № 1425/29/105/05-2018 (а.с. 17) та Міністерство внутрішніх справ України листами від 28.09.2018 № 15/2-3641 (а.с. 19), від 14.12.2018 № 15/2-Л-926 (а.с. 21 зворот) повернуло матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі пункту 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою КМУ від 21.10.2015 № 850, так як з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (який набрав чинності 7 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Відповідно до пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" порядок виплати одноразової грошової допомоги регулювався нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850).

Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.

Пунктом 2 Порядку № 850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктами 7 - 9 Порядку № 850 встановлено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Проаналізувавши наведені положення законодавства в контексті встановлених обставин справи суд дійшов висновку про те, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), однак у даному випадку таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.

Надаючи оцінку діям Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду документів позивача для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, суд виходить з того, що у відповідності до Порядку № 850 розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що відповідачем зроблено не було.

Повернення ж документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства, Порядком № 850 не передбачено, а тому повернення Міністерством внутрішніх справ України документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить зазначеним вище нормам.

А тому враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання рішення МВС України щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України протиправним задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем рішення щодо призначення виплати одноразової грошової допомоги не приймалося.

Проте, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст на спрямованість діяльності держави.

Таким чином, при розгляді даної адміністративної справи суд прийшов до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльності МВС України щодо не прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 щодо нарахування одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України, а також, у зв'язку з неприйняттям МВС України рішення передбаченого п. 9 Порядку № 850 - зобов'язати останнього повторно розглянути та прийняти відповідно до законодавства по заяві позивача рішення щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з установленням інвалідності другої групи, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом ОСОБА_2 Європи 11.03.1980 р. термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Таким чином, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд наголошує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах особи.

Відтак, суд вважає, що вимогу позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності другої групи, слід залишити без задоволення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 733/1290/16-а від 19 лютого 2019 у справі № 802/498/18-а, а відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо наявності права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком № 850.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Порядком № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги. Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність.

Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" й, виходячи з положень якого обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справах № 808/1866/16 та № 806/845/16, а відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Законом України "Про міліцію" не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу двохрічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Відтак, суд встановив, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку № 850, і підстави, з якої виходив відповідач, вказана норма не містить.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 01 серпня 2018 року у справі № 750/5060/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №369/13187/17, а відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 11601, номер НОМЕР_1) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01024, код 00032684), третя особа - Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (вул. Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, 10001, код 40198625), задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності та встановлення ІІ групи інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути та прийняти рішення, відповідно до пункту 9 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року, за заявою ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності та встановлення ІІ групи інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, з урахуванням висновків викладених в рішенні суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк