Рішення № 80229107, 21.02.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 лютого 2019 року м. Ужгород№ 0740/986/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань – ОСОБА_1

та осіб, що беруть участь у справі:

представник позивача - ОСОБА_2;

представника відповідача - ОСОБА_3;

третя особа - ОСОБА_4;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Управління Держпраці у Закарпатській області, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_4 про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_4 (далі - третя особа) про визнання протиправною та скасування постанови.

В судовому засіданні представник позивача просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та скасувати оскаржувані постанови про накладення штрафів на позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були прийняті оскаржувані постанови з порушенням процедурних питань під час проведення перевірки, а також були застосовані норми матеріального права (законодавства про працю), які не підлягають застосуванню у правовідносинах позивача та його працівника. Так, представник позивача наголошувала, що в порушення вимог законодавства України, підставою для позапланового контролю, інспекційного відвідування позивача слугував лист Управління виконавчої дирекції ФСС України в Закарпатській області щодо порушення трудового законодавства. Представник позивача наголошувала, що позивач письмової заяви, про проведення перевірки дотримання законодавства про працю до відповідача не подавала. Представник позивача зазначала, що позивача було притягнуто до відповідальності за правопорушення, якого вона не вчиняла, з огляду на те, що позивач не видавала письмового наказу про залучення до роботи у вихідний день - неділю 04.03.2018 року ОСОБА_4, яка працювала за сумісництвом та добровільно виконувала роботу згідно умов п. 4 трудового договору на своєму особистому комп'ютері, за місцем фактичного проживання та отримувала заробітну плату за фактично виконану роботу. Так, згідно умов трудового договору, загальний вихідний день - неділя 04.03.2018 року у був робочим для ОСОБА_4, яка працювала за сумісництвом. Відтак, як наголошувала представник позивача, позивачем не було допущено порушень трудового законодавства щодо працівника ОСОБА_4, яка працювала за сумісництвом.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з мотивів викладених у відзиві на адміністративний позов.

Представник відповідача наголошував, що відповідачем було правомірно здійснено перевірку на підставі листа Управління виконавчої дирекції ФСС України в Закарпатській області, який є органом державного контролю та здійснює контрольні повноваження. В ході проведеної перевірки, результати якої відображені в Акті за №ЗК360/217/АВ від 31.07.2018 року було встановлено, що відповідно до табеля обліку робочого часу за березень 2018 року ОСОБА_4, яка працює за сумісництвом на позивача, відпрацювала по три години 04-07 березня 2018 року. Так, ОСОБА_4, яка була вагітною, відпрацювала на позивача у загальний вихідний день - неділю 04 березня 2018 року, що є порушенням ст. 176 КЗпП України. 13.08.2018 року відповідачем було винесено припис за №ЗК360/217/АВ/П про усунення виявлених порушень. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача зазначав, що прийнята відповідачем за результатом проведеної перевірки постанови про накладення штрафу №ЗК360/217/АВ-ІП-ФС-159 від 21.08.2018 року є законною, прийнятою у межах наданих повноважень та у спосіб визначений законодавством України.

Третя особа в судовому засіданні просила позов задовольнити, з мотивів викладених в позовній заяві, вказавши на те, що вона добровільно без залучення її до роботи з боку роботодавця виконувала роботу у неділю 04.03.2018 року, оскільки згідно умов трудового договору неділя була робочим днем для неї.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було видано наказ від 24.07.2018 року №136 про проведення інспекційного відвідування позивача щодо порушень трудового законодавства на підставі листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 18.07.2018 року№08-15-807.

На підставі наказу від 24.07.2018 року №136 було видано направлення від 24.07.2018 року №836 на проведення інспекційного відвідування позивача (а.с. 62).

Результатати проведеного інспекційного відвідування позивача відображені в Акті інспекційного відвідування №ЗК360/217/АВ від 31.07.2018 року (а.с. 69-73).

Як зазначено в Акті №ЗК360/217/АВ від 31.07.2018 року, в ході інспекційного відвідування було встановлено, що відповідно до табеля обліку робочого часу ОСОБА_4 відпрацювала по три години 04, 05, 06, 07 березня 2018 року та їй нараховано заробітну плату згідно розрахунково-платіжної відомості за березень в сумі 2500,00 грн. (до видачі 2012,50 грн.) за фактично відпрацьований час, виходячи з тарифної ставки (посадового окладу 10000,00 грн. за 4 відпрацьовані дні).

Так, позивач здійснює підприємницьку діяльність на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія BOO №395108, дата проведення державної реєстрації 07.06.1999 року.

Позивач згідно наказу №1 від 22.02.2018 року та за укладеним трудовим договором від 22.02.2018 року, прийняла на роботу за сумісництвом бухгалтера ОСОБА_4 з 01.03.2018 року.

Згідно трудового договору укладеного між позивачем та ОСОБА_4 часом виконання робіт установлено з 18 по 21 годину з вихідними днями четвер, п'ятниця, субота.

Як зазначено відповідачем в Акті №ЗК360/217/АВ від 31.07.2018 року, в ході інспекційного відвідування було встановлено, що ОСОБА_4 відпрацювала три години у неділю 04.03.2018 року, тобто у вихідний день.

Як зазначено відповідачем в Акті інспекційного відвідування, залучивши вагітну жінку - ОСОБА_4 до роботи у вихідний день неділю 04.03.2018 року позивач порушив вимоги ст. 176 КЗпП України.

Позивач підписав Акт інспекційного відвідування №ЗК360/217/АВ від 31.07.2018 року із зауваження, вказавши на те, що з обставинами та порушення зазначеними в Акті не згідний, а також надав заперечення до Акту (а.с. 73, 75).

За результатом проведеного інспекційного відвідування, відповідачем було винесено Припис про усунення виявлених порушень від 13.08.2018 року №ЗК360/217/АВ/П, згідно якого зобов'язано позивача усунути порушення відносно роботи у вихідні дні вагітної працівниці (а.с. 21).

Припис про усунення виявлених порушень від 13.08.2018 року №ЗК360/217/АВ/П позивачем був виконаний. Згідно надісланого відповідачеві повідомлення від 21.08.2018 року, позивач зазначив, що ним на виконання Припису від 13.08.2018 року №ЗК360/217/АВ/П було укладено додаткову угоду від 20.08.2018 року до трудового договору від 22.08.2018 р. з ОСОБА_4, якою змінено вихідні дні - п'ятниця, субота, неділя (а.с. 23).

Відповідачем було винесено постанову №ЗК360/217/АВ-ІП-ФС-159 від 21.08.2018 року про накладення на позивача штрафу за розмірі 3723,00 грн., за порушення ст. 176 КЗпП України (а.с. 26-27).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами п.п. 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль, зокрема, за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Підпунктом 5 пункту 6 Положення № 96 зазначено, що Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Статтею 259 КЗпП України, встановлено, що Державна служба України з питань праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів (п. 2 Порядку № 295).

Пунктом 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного ОСОБА_2 України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" основними завданнями Фонду та його робочих органів є: здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності; здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду; накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону.

Таким чином, у відповідності до пп. 5 п. 5 Порядку № 295, інспекційне відвідування позивача було здійснено за повідомленням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області, яким в ході виконання контрольних повноважень, зокрема під час проведення позапланової перевірки по коштах Фонду, були виявлені ознаки порушення позивачем законодавства про працю.

Згідно п. 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю — припис про їх усунення.

Відповідно до п. 21 Порядку №295 якщо об’єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід’ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об’єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до п. 23 Порядку №295 припис є обов’язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об’єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно п. 24 Порядку №295 припис вноситься об’єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень — наступного дня після їх розгляду.

Згідно п. 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об’єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до п. 28 Порядку №295 у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Згідно п. 29 Порядку №295 заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509 "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509 "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Згідно ст. 52 КЗпП Уркаїни для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).

Відповідно до ст. 71 КЗпП України робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.

Відповідно до ст. 176 КЗпП України не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років.

Згідно ст. 67 КЗпП України при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

Разом з тим робота за сумісництвом має особливості визначені законодавством України.

За статтею 43 Конституцiї України за кожним громадянином закрiплено гарантоване право на працю, що включає можливiсть заробляти собi на життя працею, яку вiн вiльно обирає або на яку вiльно погоджується.

Громадянин, як правило, реалiзує своє право на працю, укладаючи трудовий договiр з власником або уповноваженим ним органом пiдприємства, установи, органiзацiї чи фiзичною особою, за яким працiвник зобов'язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядковi, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати умови працi, потрiбнi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором й угодою сторiн.

Згідно укладеного трудового договору від 22.02.2018 року, ОСОБА_4 була прийнята позивачем на посаду бухгалтера за сумісництвом з 01.03.2018 року (а.с. 80-81).

Так, відповідно п. 4 трудового договору від 22.02.2018 р., часом виконання робіт для ОСОБА_4 було установлено неповний робочий день з 18 по 21 годину.

Вiдповiдно до ч. 2 ст. 21 КЗпП працiвник має право реалiзувати свої здiбностi до продуктивної i творчої працi, укладаючи трудовий договiр на одному або одночасно на кiлькох пiдприємствах, в установах, органiзацiях, якщо iншого не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторiн.

Це дозволяє працiвникам, крiм основного трудового договору, додатково укладати трудовi договори (угоди) за сумiсництвом.

Порядок i умови сумiсництва визначенi постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 03.04.93 р. № 245 «Про роботу за сумiсництвом працiвникiв державних пiдприємств, установ i органiзацiй» (далi - Постанова № 245) та Положенням про умови роботи за сумiсництвом працiвникiв державних пiдприємств, установ i органiзацiй, затвердженим наказом Мiнпрацi, Мiн'юсту i Мiнфiну України вiд 28.06.93 р. № 43, зареєстрованим у Мiн'юстi України 30.06.93 р. за № 76 (далi - Положення № 43).

Вiдповiдно до п. 1 Положення № 43 сумiсництвом вважається виконання працiвником, крiм своєї основної, iншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у. вiльний вiд основної роботи час на. тому самому або iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї або в громадянина (пiдприємця, приватної особи) за наймом.

Пiд час прийняття на роботу працiвника-сумiсника та оформлення з ним трудових вiдносин обидвi сторони (власник або уповноважений ним орган та працiвник) насамперед повиннi визначити режим роботи за сумiсництвом та порядок оплати працi.

Тривалiсть роботи сумiсникiв, якi працюють не на державному пiдприємствi, в установi, органiзацiї, може бути встановлена впродовж усього вiльного вiд основної роботи часу, який не має перевищувати нормальної тривалостi робочого часу, встановленої КЗпП. Проте працiвник-сумiсник не може виконувати одночасно роботу за сумiсництвом та за основним мiсцем роботи.

Відповідно до п. 3 трудового договору від 22.02.2018 р., робота ОСОБА_4 виконується у визначені п. 5 цього договору дні та в час визначений п. 4 цього договору. Так, трудовим договором від 22.02.2018 р. визначено, що робота виконується на особистому комп'ютері ОСОБА_4 за адресою її фактичного проживання.

Згідно п. 5 трудового договору від 22.02.2018 р. визначено вихідні дні для ОСОБА_4, зокрема четвер, п'ятниця, субота.

Отже, відповідно до умов укладеного трудового договору від 22.02.2018 р. робочими днями для ОСОБА_4 були неділя, понеділок, вівторок, середа.

Таким чином, відповідно до умов трудового договору від 22.02.2018 р., недяля 04 березня 2018 року був робочим днем для ОСОБА_4, а не вихідним днем.

Згідно вимог ст. 71 КЗпП України залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

При цьому суд констатує, що позивачем не приймався письмовий наказ про залучення ОСОБА_4 до роботи у вихідний день.

Враховуючи вище викладене, суд приходить висновку, що в діях позивача відсутні ознаки порушення вимог ст. 176 КЗпП України, а саме: залучення вагітної жінки до роботи у вихідні дні.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятої ним постанови №ЗК360/217/АВ-ІП-ФС-159 від 21.08.2018 року, згідно якої на позивач накладено штраф за порушення вимог ст. 176 КЗпП України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно заяви, яка надійшла до суду 05.02.2019 року, позивач просить стягнути на її користь судові витрати, які складаються з: суми сплаченого судового збору за подання позову в розмірі 1762,00 грн., суми сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 528,61 грн., суми сплачених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позову в розмірі 1762,00 грн., згідно квитанції 0.0.1132832696.1 від 14.09.2018 р. (а.с. 4) та суму сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 528,61 грн., згідно квитанції 0.0.1158847484.1 від 14.09.2018 р. (а.с. 38).

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката ОСОБА_2 в розмірі 5000,00 грн., позивачем було надано Договір про надання правової допомоги від 03.09.2018 р. (а.с. 143-144) та Акт приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2019 року (а.с. 145).

Однак, позивачем не було надано до суду доказів фактичної сплати витрат на професійну правничу допомогу адвоката ОСОБА_2 в сумі 5000,00 грн., а саме: квитанцію до прибуткового касового ордеру.

Таким чином, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 5000,00 грн., а тому такі не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, 89100, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Закарпатській області (вул. Минайська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ 39795035), третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_4 (Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Березнева, буд. 20, ідентифікаційний код НОМЕР_2) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК360/217/АВ-ІП-ФС-159 від 21.08.2018 року, прийняту на підставі Акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю за №ЗК360/217/АВ від 31.07.2018 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (вул. Минайська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ 39795035) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, 89100, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати в сумі 2290,61 (дві тисячі двісті дев'яносто гривень шістдесят одну копійку) грн.

4. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

СуддяОСОБА_6

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 04.03.2019 року, з огляду на перебування судді Луцовича М.М. у відрядженні.