Ухвала суду № 80229060, 05.03.2019, Київський районний суд м. Одеси

_____

справа № 520/792/19

провадження № 2/520/2322/19

УХВАЛА

05.03.2019 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Літвінова І.А ., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_2 ) про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси звернулась позивач ОСОБА_1 із позовною заявою та просить:

визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

здійснити поділ спільного майна подружжя квартири АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу майна подружжя на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1

За результатом автоматизованого розподілу справі присвоєно єдиний унікальний номер 520/792/19, головуючим визначено суддю Літвінову І.А .

Предметно, суб`єктно та інстанційно справа відноситься до юрисдикції Київського районного суду м. Одеси.

Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Позов ОСОБА_1 виник з приводу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

Адреса знаходження нерухомого майна територіально відноситься до Київського району міста Одеси.

Справа підсудна Київському районному суду м. Одеси на підставі частини першої статті 30 ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 187 ЦПК України у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Одержаним на запит суду довідкою відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області підтверджено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16 березня 2007 року значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 . Одночасно підтверджена й реєстрація з 21 лютого 2007 року позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за цією ж адресою.

За приписами частини першої статті 187 ЦПК України суд відкриває провадження у справі в разі відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Процесуальний строк, встановлений статтями 185, 187 ЦПК України продовжений судом у зв`язку із перебуванням головуючого у справі у відпустці та наступною завантаженістю іншими справами.

Суддею не встановлено підстав, зазначених у частині четвертій статті 185 та частині першій статті 186 ЦПК України для повернення позовної заяви ОСОБА_1 чи відмови у відкритті провадження у справі.

При перевірці наявності підстав щодо залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху суддею перевіряються відповідність форми, змісту та порядку подання заяви вимогам, встановленим статтями 175-177 ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

За п. 3 позовних вимог позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 м. Одесі. Ці позовні вимоги мають майновий характер та підлягають грошовій оцінці. Отже, у позовній заяві ОСОБА_1 повинна бути зазначена ціна позову. Утім, позивач ціну позову не зазначає, посилаючись на те, що відповідач не здійснював оцінку зазначеної квартири, а відтак неможливо здійснити оцінку спірного нерухомого майна.

Відбиття в позовній заяві ціни позову має значення в першу чергу для захисту прав самих позивачів, так як обумовлює розмір сплати державного мита, розподіл судових витрат між сторонами і навіть впливає на можливість порушення судової діяльності на захист права.

Від визначеної ціни позову залежить і розмір судового збору.

За правилами пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю майна. Частинами другою та третьої цієї ж статті встановлено, - якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. У разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до закону.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 за №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що судам слід мати на увазі, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ зокрема, за позовами: в) про поділ спільного майна або виділ з нього частки.

Так, у пункті 12 цієї постанови роз`яснено, що в ході вирішення питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. При цьому, під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Пунктами 3, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440 « Про затвердження Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі - Постанова КМУ № 1440) визначенні поняття дійсної та ринкової вартості, принципу попиту та пропонування при оцінці майна. Так, дійсна вартість майна визначена лише для цілей страхування та характеризується, як вартість відтворення (вартість заміщення) або ринкова вартість майна, визначені відповідно до умов договору страхування; ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Принцип попиту та пропонування відображає співвідношення пропонування та попиту на подібне майно. Відповідно до цього принципу під час проведення оцінки враховуються ринкові коливання цін на подібне майно та інші фактори, що можуть призвести до змін у співвідношенні пропонування та попиту на подібне майно.

За приписами п. 16 Постанови КМУ № 1440 (далі - Постанова), - визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

У відповідності до п. 38 Постанови для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Згідно із п. 47 Постанови порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки.

Проаналізувавши тлумачення змісту всіх видів вартості, передбачених пунктом 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», можна дійти висновку, що наявне в судовій практиці поняття «дійсна вартість» є практично тотожним за своїм значенням до закріпленого у вітчизняних національних стандартах поняття «ринкова вартість», під яким розуміється вартість майна, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Застосовуючи порівняльний підхід при визначенні вартості майна, право власності на яке просить визнати позивач ОСОБА_1 , така вартість визначається судом у сумі 535200 грн., виходячи із середньої вартості на день оцінки квадратного метру площі квартири АДРЕСА_1 . У порівнянні застосовувалися дані оцінки подібних об`єктів за інформацією мережі Інтернет.

За правилами частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 6 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закону № 3674-VI) за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

До позовної заяви ОСОБА_1 доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 768,40 грн.

Позивачем крім вимоги майнового характеру також заявлені дві вимоги немайнового характеру.

За положеннями частини першої цієї статті судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік», у частині першій статті 7, встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць - 1921 грн.

Ставка судового збору за вимогу майнового характеру, відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову ОСОБА_1 за вимогу, яка підлягає грошовій оцінці, визначається у розмірі вартості частки квартири, тобто 535200:2=267600 (двісті шістдесят тисяч шістсот гривень).

Відповідно, позивач повинна була сплатити судовий збір за цю вимогу у сумі 2676,00 грн. З урахуванням фактично сплаченого судового збору (768,40 грн.) недоплата судового збору складає 1907,60 грн.

Статтею 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за позовну заяву немайнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлена у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з наведеного позивач ОСОБА_1 повинна сплатити судовий збір у сумі 768,40 грн. (0,4 розміру від 1921 грн.) за кожну вимогу немайнового характеру (768,40 х 2 = 1536,80 грн.).

Судовий збір сплачується за реквізитами Київського районного суду міста Одеси, а саме: отримувач коштів - УК у Київському районі; код отримувача (код за ЄДРПОУ)38016923; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО)899998; рахунок отримувача31212206015005; код класифікації доходів бюджету22030101; призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом _____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський районний суд м. Одеси (назва суду, де розглядається справа).

Належним доказом сплати судового збору є фінансовий документ: платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. Також фінансовий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплено печаткою установи з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

На виконання частини четвертої статті 177 ЦПК України позивачу необхідно додати до позовної заяви документ, що підтверджує доплату судового збору у загальному розмірі 3444,40 грн.

Позивач не надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи (п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК). Зважаючи на це суд звертає увагу позивача, що за положеннями статей 133, 134 ЦПК України, судові витрати складаються не тільки з судового збору, а й з витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Отже позивачу пропонується врахувати можливі наслідки невиконання вимог, встановлених п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» ).

Враховуючи виявлені недоліки при оформлені позовної заяви ОСОБА_1 , на виконання вимог національного законодавства, а саме - частини першої статті 185 ЦПК України, суддею постановляється ухвала про залишення позовної заяви без руху та позивачеві встановлюється строк усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 95, 175-177, 185, ч. 2 ст. 261, ст. ст. 272, 353-355 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_2 ) про поділ спільного майна подружжя - залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк з дня одержання копії цієї ухвали на усунення недоліків позовної заяви відповідно до мотивувальної частини цієї ухвали.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою до суду, роз`яснивши, що у випадку виконання ухвали та усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона буде вважатись поданою у день первісного її подання до суду. Інакше позовна заява буде вважатися не поданою і повернута позивачеві разом із доданими до неї матеріалами, що не позбавить позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя

Літвінова І. А.