Рішення № 80228918, 05.03.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Житомир справа № 240/147/19

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, що полягає у невиплаті протягом 10 років компенсації за втрачене майно у сумі 60 727,57 грн, протиправною;

- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області компенсацію за втрачене домоволодіння №48 по вул. Леніна с. Гуничі Овруцького району Житомирської області в сумі 60 727,57 грн та індексації даної компенсації за 2011-2018 роки в сумі 117 836,66 грн, а всього 178 564,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 27.08.2008 по справі №2-а-2716/08 зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області постановити ОСОБА_2 (матір позивача) на чергу для виплати грошової компенсації за втрачене домоволодіння №48 по вул. Леніна у с. Гуничі, Овруцького району Житомирській області 38 406,00 грн. Вказує, що постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 09.12.2013 у справі №286/7819/13-а зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації донарахувати ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості зданого домоволодіння №48 по вул. Леніна у с. Гуничі, Овруцького району Житомирській області з урахуванням коефіцієнтів індексації житлового фонду 1,18 та 1,34. За твердженнями позивача, вказана компенсація позивачем на момент подання позовної заяви отримана не була. Наголошує, що з моменту постановлення на чергу вартість житлового фонду індексувалась, а тому позивач не отримає вказаної компенсації у повному обсязі.

Вказує, що звертався із відповідною заявою до відповідача, однак, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації відмовило позивачу у донарахуванні індексації. На думку позивача, вказана відмова є протиправною, а позивач має право на отримання виплати матеріальної шкоди.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

Відповідач у строк, визначений ч.1 ст.261 КАС України та встановлений ухвалою суду від 05 лютого 2019 відзив на адміністративний позов не надіслав.

Положеннями статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Представником відповідача клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву подано не було.

Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позовну заяву у строк, визначений ч.1 ст.261 КАС України та встановлений ухвалою суду від 05.02.2019, суд кваліфікує вказані дії відповідача як визнання позову.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем та правонаступником ОСОБА_2, що підтверджується наявною у матеріалах справи свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.09.2018 (а.с. 13).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.08.2008 по справі №2-а-2716/08 зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області постановити ОСОБА_2 (матір позивача) на чергу для виплати грошової компенсації за втрачене домоволодіння №48 по вул. Леніна у с. Гуничі, Овруцького району Житомирській області 38 406,00 грн (а.с.8-9).

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 09.12.2013 у справі №286/7819/13-а зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації донарахувати ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості зданого домоволодіння №48 по вул. Леніна у с. Гуничі, Овруцького району Житомирській області з урахуванням коефіцієнтів індексації житлового фонду 1,18 та 1,34 (а.с.10).

Встановлено, що позивач звертався із відповідною заявою Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації щодо виплати компенсації за втрачене домоволодіння із проведенням індексації вказаної виплати.

Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації листом вих. №07-04/4228 від 05.11.2018 повідомило позивачу, що на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2008 ВП №10278970, відкритої за постановою Житомирського окружного адміністративного суду по справі №2а-2716/08 від 27.08.2008, управлінням праці та соціального захисту населення 16.12.2008 матір позивача було поставлено на чергу для виплати грошової компенсації за втрачене домоволодіння №48 по вул. Леніна у с. Гуничі Овруцького району на суму 38 406,00 грн за реєстраційним номером 1250. На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2014 ВВ №42299784 відкритої за постановою Овруцького районного суду по справі №286/7819/13-а від 09.12.2013, управлінням праці та соціального захисту населення збільшено суму компенсації з врахуванням індексів 1.18 та 1.34 за 2008 -2009 роки до 60 727,57 грн.

Управлінням праці не здійснювалася виплата коштів згідно рішень суду, оскільки Законами України "Про Державний бюджет України" та кошторисами видатків кошти на виплату допомог та компенсацій згідно рішень суду для управління праці не передбачалися (а.с. 34).

Не погоджуючись із діями відповідача та вважаючи їх протиправними, наголошуючи, що має право на отримання виплати вказаної матеріальної шкоди, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 19 ОСОБА_3 України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.

Згідно з статтею 16 Основного Закону забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Статтею 35 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII передбачено, що компенсація громадянам за втрачене у зв'язку з евакуацією, відселенням або самостійним переселенням відповідно до ст.4 цього Закону включає грошову компенсацію у повному розмірі вартості жилих, дачних, садових будинків, гаражів, господарських будівель та споруд, яка здійснюється за цінами, встановленими на момент припинення права власності.

Відповідно до ч.1 п.8 Положення "Про порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій", затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України №755 від 15.07.1997 (редакція на час перебування позивача у черзі) у разі, коли у період до перерахування грошової компенсації Кабінетом ОСОБА_4 України були прийняті нормативні акти, за якими вартість житлового фонду індексується, компенсація виплачується з урахуванням цієї індексації.

Розмір нарахованої грошової компенсації також підлягає перерахунку, якщо заява про здачу належного на праві власності майна була подана згідно з пунктами 4 і 6 цього Положення до місцевого органу виконавчої влади до дати набрання чинності нормативним актом про індексацію вартості житла, але фактично компенсація не була виплачена, нарахована за здане майно з вини державного органу або не отримана переселенцем, спадкоємцем з поважних причин.

Відповідно до абз.2 п.1 Порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території (далі-Порядок), затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 18 листопада 2009 року №1243, дія цього Порядку поширюється на громадян, які не отримали зазначену компенсацію на дату набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в тому числі тих громадян, які перебувають на черзі на отримання компенсації.

Так, до 18 листопада 2009 року порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно було урегульовано Положенням "Про порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій", затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України №755 від 15.07.1997.

Постановою Кабінету ОСОБА_4 України №1243 від 18.11.2009 затверджено новий Порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території, дія якого поширюється на громадян, які не отримали зазначену компенсацію на дату набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в тому числі тих громадян, які перебувають на черзі на отримання компенсації.

Відповідно до статті 55 ОСОБА_3 України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею п'ятою КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Як встановлено судом, позивач як правонаступник став на чергу для отримання грошової компенсації за втрачене нерухоме майно на радіоактивно забрудненій території, під час дії норм Положення №755 від 15.07.1997.

Постанова Кабінету ОСОБА_4 України №1243 від 18.11.2009 набрала чинності з 28.11.2009 і з цього часу почали діяти норми Порядку, в т.ч. і на тих, осіб, що перебувають у черзі.

Позивач перебуває на черзі для отримання компенсації, що відповідачем не заперечується, і її не отримала після набрання чинності постановою Кабінету ОСОБА_4 України №1243 від 18.11.2009 з вини державного органу, а тому на період з часу постановки на чергу для отримання компенсації до 28.11.2009 слід застосовувати норми Положення, пунктом 8 якого, передбачено врахування індексації вартості житлового фонду для визначення розміру компенсації.

У відповідності до статті 8 ОСОБА_3 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.

Приписами частини першої статті 58 Основного Закону встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99) визначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 ОСОБА_3 України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 ОСОБА_3 України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Пунктом 4 рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа №1-21/2005) визначено, що в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм ОСОБА_3 України, а повноваження – у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов’язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Згідно зі статтею 22 ОСОБА_3 України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Зміст прав і свобод людини – це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод – це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що права позивача не можуть бути обмежені відносно осіб, які також перебували у черзі для отримання компенсації і її отримали в період до прийняття постанови Кабінету ОСОБА_4 України №1243 від 18.11.2009, а тому до спірних правовідносин в порядку статті 58 ОСОБА_3 України мають застосовуватися положення Положення №755 від 15.07.1997 в частині можливості індексації компенсації за втрачене домоволодіння.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації щодо не проведення нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошової компенсації за втрачене домоволодіння №48 по вул. Леніна в с. Гуничі Овруцького району Житомирської області.

Так, згідно з листом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22.02.2010 №12/19-2-9-10-1777 "Щодо індексації вартості об'єктів житлового фонду" Міністерство регіонального розвитку та будівництва України за погодженням з Мінекономіки, Мінжитлокомунгоспом та Держкомстатом України повідомляє, що ураховуючи, що протягом 2009 року вартість будівництва значно не збільшилась, індексація балансової вартості об'єктів житлового фонду станом на 01 січня 2010 року не проводиться.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 15.02.2011 №24 затверджено індекс до балансової вартості об'єктів житлового фонду станом на 01 січня 2011 року для об'єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2010 як 1,14.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.05.2012 №186 затверджено індекс до балансової вартості об'єктів житлового фонду станом на 01 січня 2012 року для об'єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2011 як 1,13.

Індекси балансової вартості об’єктів житлового фонду станом на 01 січня 2013 року не було затверджено.

Відповідно до листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Щодо індексації вартості об'єктів житлового фонду" від 25.02.2014 № 7/15-2179 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за погодженням з Мінекономрозвитку України та Держстатом України повідомляє, що ураховуючи, що протягом 2013 року вартість будівництва значно не збільшилась, індексація балансової вартості об’єктів житлового фонду станом на 1 січня 2014 року не проводиться.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.05.2015 №107 затверджено індекс до балансової вартості об'єктів житлового фонду станом на 01 січня 2015 року для об'єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2014 як 1,27.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.04.2016 №85 затверджено індекс до балансової вартості об'єктів житлового фонду станом на 01 січня 2016 року для об'єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2015 як 1,22.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 11.05.2017 №106 затверджено індекс до балансової вартості об'єктів житлового фонду станом на 01 січня 2017 року для об'єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2016 як 1,27.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 квітня 2018 року №102 затверджено індекс до балансової вартості об'єктів житлового фонду станом на 01 січня 2018 року для об'єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2017 як 1,16.

Відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 27.08.2008 по справі №2а-2716/08 розмір грошової компенсації за втрачене да домоволодіння №48 по вул. Леніна в с. Гуничі Овруцького району Житомирської області становить 38 406,00 грн.

Таким чином, суми не нарахованої та не виплаченої індексації компенсації втраченого володіння позивачу становлять:

- за 2011 рік - 5 376,84 грн (38 406 грн х1,14 = 43 782,84 грн - 38 406 грн = 5 376,84 грн);

- за 2012 рік - 4 992,78 грн (38 406 грн х1,13 = 43 398,78 грн - 38 406 грн = 4 992,78 грн);

- за 2015 рік - 10 369,62 грн (38 406 грн х1,27 =48 775,62 грн - 38 406 грн = 10 369,62 грн);

- за 2016 рік - 8 449,32 грн (38 406 грн х1,22 = 46 855,32 грн - 38 406 грн = 8 449,32 грн);

- за 2017 рік - 10 369,62 грн (38 406 грн х1,27 = 48 775,62 грн - 38 406 грн = 10 369,62 грн);

- за 2018 рік - 6 144,96 грн (38 406 грн х1,16 = 44 550,96 грн - 38 406 грн = 6 144,96 грн).

Загальна сума не нарахованої та не виплаченої індексації грошової компенсації за втрачене домоволодіння №48 по вул. Леніна в с. Гуничі Овруцького району Житомирської області становить 45 703,14 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області компенсацію за втрачене домоволодіння №48 по вул. Леніна с. Гуничі Овруцького району Житомирської області індексації даної компенсації за 2011-2018 роки, суд зазначає наступне.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2015 року у справі №К/800/6863/15, від 29 листопада 2016 року у справі №К/800/17306/16, від 29 вересня 2016 року у справі №К/800/17393/16, від 17 грудня 2015 року у справі №К/800/32134/15).

Також поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Суд звертає увагу позивача, що виплата вказаної компенсації у спірних правовідносинах належить до виключних (дискреційних) повноважень Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації.

Статтею 6 ОСОБА_3 України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Зобов'язання судом вчинити певні дії за відсутності відповідного волевиявлення органу є порушенням його виключної, компетенції.

Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, щодо питань призначення та виплати пенсії.

Позиція суду узгоджується із правовими висновками ОСОБА_5 Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №712/10864/16-а (провадження №11-518апп18), які відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем.

Водночас, з метою забезпечення судового захисту порушеного права та ефективного механізму його відновлення, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "ОСОБА_6 проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII правові висновки Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області здійснити нарахування та виплату індексації грошової компенсації за втрачене домоволодіння № 48 по вул. Леніна с. Гуничі Овруцького району Житомирської області за період 2011 - 2018 роки у розмірі 45 703,14 грн.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача компенсацію за втрачене домоволодіння №48 по вул. Леніна в с. Гуничі Овруцького району Житомирської області в сумі 60 727,57 грн, то вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вказані позовні вимоги в частині компенсації за втрачене домоволодіння №48 по вул. Леніна в с. Гуничі Овруцького району Житомирської області в сумі 60 727,57 грн вже були предметом розгляду та вирішені Овруцьким районним судом у справі №286/7819/13-а.

Крім того, листом від 05.11.2018 №07-04/4228 Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області повідомлено, зокрема, про те, що виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2014 ВП №42299784, відкритої за постановою Овруцького районного суду по справі №286/7819/13-а від 09.12.2013, управлінням праці та соціального захисту населення 16.12.2008 ОСОБА_2 поставлено на чергу для виплати грошової компенсації з врахуванням індексів 1.18 та 1.34 за 2008-2009 роки на суму 60 727,57 грн.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 159, 242-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (с. Веселівка, Овруцький район, Житомирська область, 11162. РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області (вул. Гетьмана Виговського, 17, м. Овруч, Овруцький район, Житомирська область, 11106. РНОКПП/ЄДРПОУ: 03192603) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації щодо не проведення нарахування ОСОБА_1 індексації грошової компенсації за втрачене домоволодіння №48 по вул. Леніна в с. Гуничі Овруцького району Житомирської області.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області здійснити нарахування та виплату індексації грошової компенсації за втрачене домоволодіння № 48 по вул. Леніна с. Гуничі Овруцького району Житомирської області за період 2011 - 2018 роки у розмірі 45 703,14 грн (сорок п'ять тисяч сімсот три гривні чотирнадцять копійок).

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 05 березня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова