Рішення № 80228866, 12.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2019 р. Справа№200/12340/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., при секретарі судового засідання Воліковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач, Управління) про визнання протиправною бездіяльність щодо не прийняття рішення з повторного розгляду заяви № 968 від 20.03.2017 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року у справі № 227/1780/17, зобов'язання розглянути заяву № 968 від 20.03.2017 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти відповідне рішення, згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1.

В обґрунтування позову зазначено, що 20 березня 2017 року позивач звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак рішенням № 968 від 19.05.2017 року відповідач відмовив в призначенні пенсії.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року визнано протиправним та скасовано рішення Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 968 від 19 травня 2017 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, зобов'язано зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 01 січня 2000 року по 26 грудня 2007 року на ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 березня 2017 року про призначення пенсії на пільгових умовах згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням пільгового стажу роботи з 01 січня 2000 року по 26 грудня 2007 року на ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька».

На звернення позивача до управління щодо виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду відповідач листами від 28.08.2018 року № 75/Б-10-01-15, 11.09.2018 року № 168(75)/5-19-01-01, від 19.10.2018 року № 214(75) 5 -19-01-15 повідомив, що постанову суду залишено без виконання, оскільки період роботи, який суд зобов'язав зарахувати вже був зарахований.

Позивач вважає такі дії протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Ухвалою суду від 19 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено строк звернення, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

19 грудня 2018 року на електрону адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 в якому відповідач повністю заперечував проти задоволення позовних вимог. Відповідач зазначив, що управлінням було повторно розглянуто заяву позивача від 20.03.2017 року, однак пенсію не було призначено, оскільки період роботи з 01.01.2000 року по 26.12.2007 року в якості заступника механіка дільниці з повним робочим днем в шахті, який було повторно зараховано постановою суду, було зараховано рішенням управління від 19 травня 2017. Окрім того відповідач наголошував на залишенні позову без розгляду, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства.

Ухвалою суду від 21 грудня 2018 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 18 січня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 22 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12 лютого 2019 року.

12 лютого 2019 року на електрону адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі.

Позивач та представник відповідача, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з'явились.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1, громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_3 виданий 14 серпня 2009 року), є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено довідкою від 29.06.2016 року № НОМЕР_1.

20 березня 2017 року позивач звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Управління від 19 травня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного загального та пільгового стажу роботи в підземних умовах.(а.с. 14)

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 968 від 19 травня 2017 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, зобов'язано зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 01 січня 2000 року по 26 грудня 2007 року на ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 березня 2017 року про призначення пенсії на пільгових умовах згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням пільгового стажу роботи з 01 січня 2000 року по 26 грудня 2007 року на ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька».(а.с. 7-11)

На звернення позивача до управління щодо виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду відповідач листами від 28.08.2018 року № 75/Б-10-01-15 та 11.09.2018 року № 168(75)/5-19-01-01 повідомив, що постанову суду залишено без виконання з огляду на те, що при обчисленні загального та пільгового стажу період роботи з 01 січня 2000 року по 26 грудня 2007 року на ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» був зарахований до пільгового та загального страхового стажу за Списком №1, а також повідомлено, що період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1985 року по 31.07.1992 року не був зарахований до загального страхового стажу.(а.с. 16-18)

На звернення позивача відповідач листом від 19.10.2018 року № 214(75)-19-01-15 повідомив, що на виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 року управління було повторно розглянуто заяву про призначення пенсії № 968 від 20.03.2017 року. За результатами розгляду заяви встановлено, що період роботи на ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» з 01.01.2000 року по 26.12.2007 року, який суд зобов'язав управління зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 був зарахований управлінням ще на дату прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії від 19.05.2017 року № 968, тому повторне рішення про відмову управління не приймалось. (а.с. 19)

Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до статті 160 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Водночас, згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до положень статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

В свою чергу питання, пов'язані із здійсненням судового контролю за виконанням судових рішень врегульовані, зокрема, статтею 383 КАС України.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: найменування адміністративного суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; номер адміністративної справи; відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження; документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Аналіз згаданих вище норм права свідчить, що позов, який направлений на контроль за виконанням судових рішень, виключає одночасний розгляд спору про оскарження дій суб'єкта владних повноважень з інших підстав, що не пов'язані з належним виконання судового рішення. Водночас, суб'єкта владних повноважень не можна зобов'язати виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки в такому випадку будуть порушені процесуальні норми КАС України.

Отже, в разі протиправності, на думку позивача, вчинених відповідачем - суб'єктом владних повноважень рішень, дій чи бездіяльності на виконання рішення адміністративного суду, до адміністративного суду слід подавати відповідну заяву в порядку статті 383 КАС України, а не новий адміністративний позов із вимогами про виконання попереднього судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення позивача до суду з даним позовом була його незгода з діями відповідача, вчиненими на виконання ухваленого на його користь згаданого вище рішення суду.

Тобто, звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач порушив питання, які стосуються здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі, порядок здійснення якого визначено статтею 383 КАС України.

Таким чином, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. до ухвалення судового рішення.

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

У відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 12 лютого 2019 року.

Повний текст рішення складено та підписано 21 лютого 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Грищенко Є.І.