Рішення № 80228733, 28.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року м. Житомир справа № 240/5455/18

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Магдич В.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Державної фіскальної служби України, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

22.11.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3, у якій він просить:

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо повернення заяви та матеріалів ОСОБА_3 без прийняття рішення згідно з п.9 Постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015;

- зобов’язати Головне управління ДФС у Житомирській області подати до Державної фіскальної служби України висновок щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_3 відповідно до статті ст.23 Закону України “Про міліцію” (у редакції Закону України “Про внесення змін до ст.23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції” від 13.02.2015 №208-VІІІ);

- зобов’язати Державну фіскальну службу України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 та прийняти відповідне рішення згідно статті ст.23 Закону України “Про міліцію” (у редакції Закону України “Про внесення змін до ст.23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції” від 13.02.2015 №208-VІІІ).

В обґрунтування позову зазначив, що призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №707, можливе лише за умови, що особа мала право на отримання такої допомоги до 12.03.2015. Вказує, що він набув таке право у грудні 2015 року, тобто після 12.03.2015 року, а тому розмір допомоги має бути визначений у відповідності із Законом України №565-ХІІ від 20.12.1990, і виплата має здійснюватися відповідно до Порядку №850 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Твердження відповідачів про те, що він не має права на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що втратив чинність Закон України "Про міліцію" є безпідставними.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

27.12.2018 до відділу документального забезпечення суду від представника відповідачів надійшов відзив на адміністративний позов вих. №1850/06-30-10-06 від 27.12.2018 (а.с. 36-38). В якому в обґрунтування заперечень зазначено, що відсутня правова підстава для прийняття заяви та матеріалів про призначення виплати одноразової грошової допомоги, оскільки групу інвалідності позивачу встановлено 23 грудня 2015 року, тобто після втрати чинності Закону України "Про міліцію", отже посилання позивача на ч.2 п.15 Розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень даного Закону є безпідставним. Крім того, представником відповідачів вказано, що у позовній заяві позивач зазначає, що слід дотримуватись положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №580-VІІІ, помилково вважаючи, що даним нормативним актом затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності окрім працівників міліції також працівникам податкової міліції. Однак, Постановою КМУ від 21.10.2015 №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Пунктом 2 вищезгаданої постанови установлено, що: особам, які до набрання чинності Законом України від 13.02.2015 №208-VІІІ "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, яка призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707. Тобто, Постановою КМУ від 12.05.2007 №707 визначається порядок отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення групи інвалідності працівнику податкової міліції, однак лише, якщо її встановлено до моменту набрання чинності Закону України від 13.02.2015 №208-VІІІ: 12.03.2015.

Враховуючи вищезазначене, на думку представника відповідачів, позивач мав би право па отримання одноразової грошової допомоги у випадку встановлення інвалідності до 12.03.2015. ОСОБА_3 встановлена III група інвалідності з 23.12.2015, отже у відповідачів відсутні будь-які правові підстави призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про міліцію» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого для непрацездатних осіб, у разі встановлення інвалідності III групи, як наслідок, і дії Державної фіскальної служби України, щодо повернення заяви та матеріалів без прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги є правомірними.

28.01.2019 на адресу суду від представника відповідачів надійшло клопотання вих. №129/06-30-10-06 про призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) у судове засідання осіб (а.с. 47).

Ухвалою суду від 29.01.2019 клопотання представника відповідачів задоволено частково, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) осіб на 28.02.2019 на 10:00 (а.с. 53-54).

06.02.2019 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив вх. №2459/19 (а.с. 55-58).

У судовому засіданні 28.02.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив (а.с. 55-58).

У судовому засіданні 28.02.2019 представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити з підстав, що викладені у відзиві на адміністративний позов (а.с. 36-38).

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 30.10.1995 до 21.09.2015, ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ та податковій міліції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.

Згідно з наказом №204-0 від 17.09.2015 був звільнений з органів податкової міліції за станом здоров’я (а.с. 22).

Як видно з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12ААА №218836 від 12.01.2016 ОСОБА_3 встановлено ІІІ групу інвалідності з 23.12.2015, захворювання, Так, пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 16).

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого, серії ЖИА №003900 від 12.01.2016 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у 35% (тридцять п’ять відсотків), пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 17).

У вересні 2018 року ОСОБА_3 звернувся із заявою (рапортом) до начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, у якій просив здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з тим, що йому встановлено ІІІ групу інвалідності по захворюванню пов’язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ та долучив наступні документи:

- копію паспорта та ідентифікаційного коду;

- копію довідки МСЕК №2 серії ЖИА №003900 від 12.01.2016;

- довідку МСЕК серії 12 ААА №218896;

- лист НACK "Оранта" та довідку СК "Брокбізнес" (а.с. 18).

Згідно з листа №4776/14/06-30-04-27 від 04.10.2018 Головне управління ДФС у Житомирській області надало відповідь про те, що заяву позивача та матеріали щодо виплати одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, направлено на адресу Державної фіскальної служби України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги (а.с. 19).

Згодом Головне управління ДФС у Житомирській області своїм листом №5402/14/06-30-04-12 від 09.11.2018 надіслало позивачу лист Державної фіскальної служби України №32515/7/99-99-04-04-02-17 від 22.10.2018 «Про повернення матеріалів» (а.с. 20).

У вказаному листі Державна фіскальна служба України повідомила, що колишнім працівникам податкової міліції, інвалідність яким встановлено після втрати чинності Законом України від 20.12.1990 №565-ХІІ «Про міліцію», проводити розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності після 07.11.2015 законні підстави відсутні. Також зазначено, що виплата та розрахунок одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням інвалідності та втратою працездатності пенсіонерам податкової міліції, після втрати чинності Законом України від 20.12.1990 №565-ХІІ «Про міліцію» здійснюється на виконання судових рішень, що набрали законної сили. У зв’язку з вищевикладеним ОСОБА_3 було повернуто заяву та документи, які ним направлялися (а.с. 21).

Позивач вважаючи, що ДФС України незаконно було відмовлено йому у виплаті одноразової грошової допомоги, чим порушено його конституційне право на отримання грошової допомоги, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Згідно з ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію», у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Але, п.5 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Згідно з п.15 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

На виконання ст.23 Закону України «Про міліцію», постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі – Порядок №850).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 передбачено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до п.2 Постанови №850 особам, які до набрання чинності Законом України від 13.02.2015 №208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707 (далі – Порядок №707).

Згідно з п.2 Порядку №707 та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707, одноразова грошова допомога виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

Отже, на час встановлення позивачу IIІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби в органах податкової міліції, чинними є обидва Порядки (№707 і №850), які регулюють однопредметні правовідносини щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію».

Однак, призначення та виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію», здійснюється відповідно до Порядку, під час дії якого встановлена втрата працездатності.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду у справі №813/3091/16 (провадження №К/9901/30166/18) від 28.03.2018, яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, за позивачем, якому під час перебування на службі в органі податкової міліції або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, встановлено інвалідність, у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з проходженням служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію», що узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №464/5571/16-а, від 19.04.2018 у справі №822/31/18 та від 28.08.2018 у справі №804/6297/17.

Отже, позивач, як працівник податкової міліції, має право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» у розмірі, визначеному Порядком №850, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо повернення заяви позивачу та матеріалів без прийняття рішення згідно з п.9 Порядку №850 щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача - ДФС України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу як інваліду ІІІ групи, яка встановлена у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, згідно ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» є такими, що підлягають до задоволення.

Крім того, позивачем надано повний пакет документів необхідний для прийняття рішення. У свою чергу, відповідач - ГУ ДФС у Житомирській області, отримавши відповідну заяву позивача та додані до неї документи, керуючись п.8 Порядку №850, зобов'язаний направити висновок про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби у податковій поліції, та інші документи, перелік яких визначений Порядком №850, для прийняття рішення, до того ж аналогічні норми зазначенні і у Порядку №707.

Відповідно до п.5 Порядку №707 визначено перелік документів, які необхідно подати працівнику податкової міліції органу державної податкової служби за місцем проходження служби для виплати грошової допомоги у разі встановлення групи інвалідності.

Згідно з п.7 Порядку №707 орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті). МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

З матеріалів справи видно, що ГУ ДФС у Житомирській області листом від 04.10.2018 за №4776/14/06-30-04-27 до ДФС України направлявся відповідний висновок, однак доказів того, що останнім приймалося будь-яке рішення щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, у матеріалах справи не міститься.

Отже, суд вважає, що дії ДФС України щодо повернення ОСОБА_3 без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги є протиправними, тому вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а саме: про визнання дій ДФС України щодо повернення без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги позивачу протиправними, зобов'язання Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області подати до Державної фіскальної служби України, висновок щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_3 та зобов'язання Державної фіскальної служби України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 та прийняти відповідне рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань другого відповідача у сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (вул. Набережна, 28, с. Подолянці, Чуднівський район, Житомирська область, 13242. РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39459195), Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ-53, 04053. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39292197) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо повернення заяви та матеріалів ОСОБА_3 без прийняття рішення згідно з п.9 Постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.

Зобов’язати Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області подати до Державної фіскальної служби України висновок щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_3 відповідно до статті ст.23 Закону України «Про міліцію» (у редакції Закону України «Про внесення змін до ст.23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» від 13.02.2015 №208-VІІІ).

Зобов’язати Державну фіскальну службу України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 та прийняти відповідне рішення згідно статті ст.23 Закону України «Про міліцію» (у редакції Закону України «Про внесення змін до ст.23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» від 13.02.2015 №208-VІІІ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 05 березня 2019 року.

Головуючий суддя Єфіменко Ольга Володимирівна