Вирок № 80228461, 05.03.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/7238/17

Провадження №1-кп/523/208/19

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

05.03.2019 року м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси під головуванням судді Деркачова О.В ., за участю секретарів Шубнікової В.В ., Цимар Є.А ., Заболотної Л.І ., Клочкової Т.В ., Бігняк І.М ., прокурорів Одеської місцевої прокуратури №4 Фомічова Ф.Ф ., Шамоти М.В ., потерпілого ОСОБА_1 ., його законного представника ОСОБА_2 ., обвинуваченого та його захисника - адвоката Ільченко Н.С ., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду кримінальне провадження №12017160490000196 від 14 січня 2017 року із звинувачення

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Корсунці Лиманського району Одеської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, який перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, засуджений вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 26 січня 2016 року за ч.2 ст.186 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, звільнений від відбуття покарання, із застосуванням ст.ст.75,76 цього ж кодексу, з іспитовим строком 3 роки, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_11 пред`явлено обвинувачення в тому, що він близько 13 години 10 хвилин 14 січня 2017 року, перебуваючи в м. Одесі біля буд.№54 по вул. Героїв оборони Одеси, побачив раніше незнайомого йому неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2., майно якого визначив предметом злочинного посягання. Діючи з корисливих мотивів та умислом на заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я останньої особи, ОСОБА_11 підійшов до потерпілого та, погрожуючи застосуванням продемонстрованого тому наявного при ньому ножа, відібрав у ОСОБА_1 . мобільний телефон марки «Meizu», imei 1: НОМЕР_1, imei 2: НОМЕР_2, вартістю 3996 грн, під`єднаний до сім-карти НОМЕР_3, яким розпорядився на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_11 вину у вчиненому не визнав та показав, що в період часу з другої половини доби 13 січня 2017 року до 17-18 години наступної доби перебував в м. Біляївці Одеської області, в родині своєї співмешканки ОСОБА_5 . На підтвердження алібі показав, що разом із матір`ю співмешканки супроводжував ОСОБА_5 . в машині швидкої допомоги до районної лікарні, де перебував з останньою до вечірнього часу, після чого виїхав в м. Одесу.

Отримавши показання обвинуваченого, потерпілого ОСОБА_1 , його законного представника ОСОБА_2 , свідків обвинувачення та захисту ОСОБА_12 . , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ., ОСОБА_15 ., ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ., ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , дослідивши письмові докази в провадженні, суд дійшов висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_11 даного злочину при викладених в обвинуваченні обставинах.

Так, потерпілий ОСОБА_1, в присутності законного представника, в суді показав, що йшов по вулиці додому та поклав телефон в кишеню одягу. Біля розташованої по вул. Героїв оборони Одеси, 54-56, бойлерної до нього підійшов раніше незнайомий чоловік, спочатку спитав про час, а після приставив до його животу ніж та промовив: «Закричиш - заріжу, давай телефон», після чого забрав телефон «Meizu» та збіг. Серед прикмет нападника він зазначив темний колір шкіри, легку неголеність, невеликий шрам на обличчі. Окрім того, той був одягнений в куртку, штани та шапку чорного кольору.

Про подію він повідомив матері та до поліції, куди їх згодом запросили для впізнання. При цьому він спочатку безрезультатно дивився на фотографічні зображення осіб на комп`ютері, після чого на фотокартки та зумів впізнати в особі нападника ОСОБА_11 . лише тоді, коли останнього йому продемонстрували через щілину дверей.

Законний представник потерпілого - ОСОБА_2 . в суді показала, що про аналогічні обставини пограбування сина дізналася із його слів. Про прикмети нападника син їй повідомив, що в того була неголеність та шрам на щоці.

Разом із сином вона двічі приходила до органу поліції, спочатку для складення фоторобота на комп`ютері, а потім для впізнання за фотокартками, під час якого син впізнав ОСОБА_11 . коли того йому одноособово продемонстрували через прочинені двері.

В подальшому телефон сина «Meizu» їм було повернуто співробітниками поліції.

Як вбачається із протоколу прийняття від ОСОБА_2 заяви про вчинене кримінальне правопорушення, 14 січня 2017 року остання звернулася до органу поліції з вимогою прийняти міри до невстановленої особи, яка із застосуванням предмету, зовні схожого на ніж, заволоділа належним її сину мобільним телефоном марки «Meizu», з сім-карткою НОМЕР_3.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 січня 2017 року потерпілий ОСОБА_1 , в присутності законного представника, за загальними рисами обличчя, зачіскою, овалом обличчя, розрізом губ, очима впізнав нападника в особі ОСОБА_11 .

Суд визнає недопустимим доказом вищезазначений протокол впізнання, оскільки:

- потерпілий та його законний представник узгоджено показали, що фактичне впізнання відбулося через щілину прочиненої двері, коли ОСОБА_11 був продемонстрований ОСОБА_1 . одноособово;

- всупереч ч.1 ст.228 КПК України в протоколі відсутні дані про опитування слідчим ОСОБА_1 . про зовнішній вигляд і прикмети особи, яку належить впізнати, до початку безпосереднього впізнання;

- всупереч ч.7 ст.228 КПК України фотознімки, що пред`являлися, мали різкі відмінності між собою за особливостями, що суттєво впливали на сприйняття зображення (неголеність обличчя лише у ОСОБА_11 .).

Свідок ОСОБА_12 . в суді показав, що близько року назад придбав на запчастини мобільний телефон «Meizu» у раніше незнайомого чоловіка, якого він пізніше впізнавав за фотокартками. Серед прикмет останнього свідок назвав рубець чи шрам на щоці, легку неголеність обличчя, вік від 24 до 30 років. При впізнанні він вказав на фотографію ОСОБА_11 . як на зображення особи, яка була лише приблизно схожа на продавця. В суді свідок заявив, що ОСОБА_11 схожий на продавця, але обвинуваченого він раніше знав як особу, яка здавала йому в ремонт телефон марки «Nokia», а відтак не впевнений в правильності впізнання.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 січня 2017 року свідок ОСОБА_12 за загальними рисами обличчя впізнав в особі ОСОБА_11 . продавця мобільного телефону «Meizu».

Суд визнає недопустимим доказом вищезазначений протокол впізнання, оскільки:

- свідок в суді показав про сумніви в правильності результату проведеної слідчої дії;

- всупереч ч.1 ст.228 КПК України в протоколі відсутні дані про опитування слідчим ОСОБА_12 . про зовнішній вигляд і прикмети особи, яку належить впізнати, до початку безпосереднього впізнання;

- всупереч ч.7 ст.228 КПК України фотознімки, що пред`являлися, мали різкі відмінності між собою за особливостями, що суттєво впливали на сприйняття зображення (неголеність обличчя лише у ОСОБА_11 .).

Свідок ОСОБА_4 . в суді показав, що 14 січня 2017 року він був очевидцем того, як його брат придбав на запчастини мобільний телефон «Meizu» у раніше незнайомого чоловіка, якого він пізніше впізнавав за фотокартками. Серед прикмет останнього свідок назвав шрам чи поріз на щоці, під правим оком, темний колір шкіри, зовнішні ознаки обличчя, що відповідають представнику ромської національності. При впізнанні він вказав на фотографію ОСОБА_11 . як на зображення особи, яка була лише приблизно схожа на продавця, а протокол підписав без прочитування його змісту.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 квітня 2017 року свідок ОСОБА_4 за загальними ознаками обличчя, кольором волосся, зачіскою, очами, носом, губами, овалом обличчя впізнав в особі ОСОБА_11 продавця мобільного телефону «Meizu».

Суд визнає недопустимим доказом вищезазначений протокол впізнання, оскільки:

- свідок в суді показав про сумніви в правильності результату проведеної слідчої дії;

- всупереч ч.1 ст.228 КПК України в протоколі відсутні дані про опитування слідчим ОСОБА_4 про зовнішній вигляд і прикмети особи, яку належить впізнати, до початку безпосереднього впізнання;

- всупереч ч.7 ст.228 КПК України фотознімки, що пред`являлися, мали різкі відмінності між собою за особливостями, що суттєво впливали на сприйняття зображення (неголеність обличчя лише у ОСОБА_11 ., три інші фотокартки містять зображення чоловіків слов`янської зовнішності).

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 січня 2017 року свідок ОСОБА_14 за загальними рисами обличчя впізнав в особі ОСОБА_11 . продавця мобільного телефону «Meizu».

Суд визнає недопустимим доказом вищезазначений протокол впізнання, оскільки:

- у зв`язку із незабезпеченням прокурором явки зазначеного свідка неможливо в суді перевірити шляхом його допиту правильність результату проведеної слідчої дії;

- всупереч ч.1 ст.228 КПК України в протоколі відсутні дані про опитування слідчим ОСОБА_14 про зовнішній вигляд і прикмети особи, яку належить впізнати, до початку безпосереднього впізнання;

- всупереч ч.7 ст.228 КПК України фотознімки, що пред`являлися, мали різкі відмінності між собою за особливостями, що суттєво впливали на сприйняття зображення (неголеність обличчя лише у ОСОБА_11 .).

Допитана в якості свідка слідчий ОСОБА_10 в суді показала, що свідки ОСОБА_4 самостійно та впевнено впізнавали за фотознімками в особі продавця телефону ОСОБА_11 . Окрім того, під час допиту останнього на його обличчі була видима гуля чи слід від фурункула.

Суд не може визнати такі показання слідчого достатніми для звинувачення ОСОБА_11 у вміненому тому діянні, оскільки саме цим слідчим було порушено порядок впізнання, а також не було зафіксовано шляхом освідування чи призначення судово-медичної експертизи можливу наявність тілесного ушкодження на обличчі ОСОБА_11 , про що узгоджено показували потерпілий та свідки ОСОБА_4.

Згідно проведеного в період з 13 години 55 хвилин до 14 години 40 хвилин 14 січня 2017 року, тобто до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, огляду ділянки місцевості, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Героїв Сталінграду (в даний час - Героїв оборони Одеси), 54, слідів боротьби, волочіння не виявлено, що підтверджується відповідним протоколом огляду.

25 січня 2017 року законний представник потерпілого письмовою заявою надала слідчому товарні чеки №ОД000059694 та № ОД000059706 від 29 грудня 2016 року, а також гарантійний талон, з яких вбачається, що вартість відібраних у ОСОБА_2 . речей склала: мобільного телефону «Meizu М3S» - 3996,02 грн; сім-картки «Vodafone Red S (2)» - 50 грн.

Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 21 березня 2017 року слідчому ОСОБА_10 . надано тимчасовий доступ до викраденого у ОСОБА_2 . мобільного телефону марки «Meizu», imei 1: НОМЕР_1, imei 2: НОМЕР_2, який знаходився у користуванні ОСОБА_12 .

21 березня 2017 року зазначене судове рішення було реалізоване, що підтверджується відповідним протоколом тимчасового вилучення майна.

В цей же день вилучений телефон марки «Meizu» було оглянуто, визнано в якості речового доказу та передано на відповідальне зберігання законному представнику потерпілого, що підтверджується відповідними протоколами, постановою та розпискою.

Співмешканка обвинуваченого - свідок ОСОБА_5 . в суді показала, що ОСОБА_11 приїхав в м. Біляївку Одеської області близько 20-21 години 13 січня 2017 року для зустрічі Старого Нового року, де залишився. Наступної доби їй стало зле, у зв`язку із чим, каретою швидкої допомоги її було доставлено та госпіталізовано до районної лікарні. Обвинувачений супроводжував її до лікарні та перебував поруч з нею до 16 години 14 січня 2017 року, після чого зібрався та виїхав в м. Одесу, щоб взяти гроші на лікування у брата, з яким вони разом працювали у меблевому виробництві.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2017 року захиснику надано тимчасовий доступ до інформації про з`єднання сім-картки НОМЕР_4, якою, за версією сторони захисту, фактично користувався ОСОБА_11

30 листопада 2017 року зазначене судове рішення було реалізоване, що підтверджується відповідним описом вилучених речей.

З роздруківки вилученої інформації вбачається, що мобільний термінал із сім-картою НОМЕР_4 до 18 години 32 хвилини 13 січня 2017 року перебував в зоні покриття базових станцій ТОВ «лафселл», розташованих в м. Одесі по пр-кту Добровольського,115, та вул. Жоліо Кюрі,70, після чого перемістився в м. Біляївку Одеської області, де до 15 години 52 хвилини 14 січня 2017 року перебував в зоні покриття базових станцій, встановлених по вул. Костіна та вул. Заводській,34 цього населеного пункту. Починаючи з 17 години 02 хвилини 14 січня 2017 року мобільний термінал повернувся в зону покриття базової станції, розташованої в м. Одесі по вул. Жоліо Кюрі,70.

Таким чином користувач мобільного терміналу із сім-картою НОМЕР_4, яким за версією захисника є ОСОБА_11, в момент вчинення інкримінованого останній особі злочину, фактично знаходився в м. Біляївка Одеської області.

При цьому слід визнати, що прокурором не було спростовано належність даної сім-карти іншій особі, або ж не доведено, що ОСОБА_11 користувався іншою сім-картою чи мобільним пристроєм, що слід також витлумачити на користь обвинуваченого.

Свідки ОСОБА_15 . (лікар-акушер, гінеколог), ОСОБА_16 . (фельдшер швидкої допомоги) та ОСОБА_17 . (водій карети швидкої допомоги), кожний окремо, в суді показали, що 14 січня 2017 року доставляли ОСОБА_5 . з місця проживання та госпіталізували до стаціонару Біляївської районної лікарні, але присутність при цьому обвинуваченого заперечили.

Свідок ОСОБА_18 . в суді показав, що з кінця січня 2017 року був працедавцем ОСОБА_11 . з виробництва міжкімнатних дверей, де також працював і старший брат останнього. За виконану роботу свідок виплачував ОСОБА_11 заробітну плату. Чи надавав тому окремо гроші для лікування його співмешканки свідок не пам`ятає.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до положень ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Правова позиція Європейського суду з прав людини щодо належного розуміння сутності поняття «поза розумним сумнівом» відображена, зокрема, в п.43 його рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Суд зазначив, що таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Про можливу причетність ОСОБА_11 . до розбійного нападу прямо вказує лише неповнолітній потерпілий, впізнання з яким було проведено з порушенням вимог процесуального закону.

Враховуючи викладене, а також стресовий характер події для неповнолітнього потерпілого у суду викликає сумнів достовірність його показань в суді про особу нападника, що не виключає можливо допущену ОСОБА_1 ненавмисну помилку.

Свідки ОСОБА_4, один з яких виявився користувачем вилученого у потерпілого майна, безпосередньо в суді не вказали на ОСОБА_11 . як продавця телефону, а проведені з ними під час досудового розслідування впізнання визнані в якості недопустимих доказів.

При цьому, як зазначалося вище, органом досудового розслідування не було перевірено показання зазначених осіб про наявність на обличчі винуватої особи рубцю, шраму, гулі тощо.

Алібі ОСОБА_11 . в частині перебування в м. Біляївці Одеської області підтверджено стороною захисту роздруківкою з`єднань сім-картки НОМЕР_4 та показаннями його співмешканки ОСОБА_5 .

Навіть часткове спростування такого алібі показаннями свідків ОСОБА_15 ., ОСОБА_16 . та ОСОБА_17 . ставить під сумнів лише перебування ОСОБА_11 . в лікарні та не доводить відсутність обвинуваченого в м. Біляївці Одеської області в період часу можливого вчинення інкримінованого тому злочину.

Показання працедавця обвинуваченого про прийняття того на роботу лише наприкінці січня 2017 року не мають вирішального значення для перевірки алібі ОСОБА_11 ., оскільки ставлять під сумнів лише частину показань його співмешканки стосовно цілі повернення обвинуваченого в м. Одесу.

Таким чином алібі ОСОБА_11 стороною обвинувачення остаточно не було спростовано.

Інших прямих обвинувальних доказів, якими могли б бути, зокрема, знаряддя злочину (предмет, зовні схожий на ніж), роздруківка телефонних з`єднань сім-карти чи мобільного пристрою, яким користувався обвинувачений, інші речі, які б містили сліди злочину та беззаперечно пов`язували б ОСОБА_11 з особою нападника, прокурором в суд представлено не було.

З урахуванням викладеного, безпосередньо отриманих в суді показань обвинуваченого, потерпілого ОСОБА_1 ., його законного представника, свідків сторін обвинувачення та захисту, змісту досліджених письмових доказів, а також неможливості «поза розумним сумнівом» спростувати виправдувальні показання ОСОБА_11 ., суд, у відповідності із ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України, тлумаче це, а також всі сумніви і протиріччя, що виникли в результаті дослідження в судовому засіданні обвинувальних доказів, на користь обвинуваченого і приходить до загального висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_11 . вміненого йому злочину, що спричинює його виправдання.

Долю речового доказу слід вирішити у відповідності з вимогами ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_11 за звинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, визнати невинуватим і за недоведеністю вчинення даного злочину - виправдати.

Після набрання вироком законної сили визнаний в якості речового доказу мобільний телефон марки «Meizu» - вважати повернутим ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового розгляду.

Головуючий О.В .Деркачов