Рішення № 80228007, 05.03.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 березня 2019 р. Справа № 120/4629/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що перебуває на обліку в Шаргородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області з 22.12.2010 та виплачується йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставціу розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді. У зв'язку з підвищенням розміру суддівської винагороди працюючого судді, позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018.

Листом від 22.10.2018 за №60-Т відповідачем роз'яснено, що згідно до положень п. 4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплаті щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 із подальшими змінами, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. Зазначено також, що оскільки норма Закону України від 15.05.2018 "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав"застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, набрала чинності 22.07.2018, тому відповідно до п. 4 розділу ІІ Порядку перерахунок щомісячного грошового утримання проведено з 01.08.2018.

Відмову відповідача у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 позивач вважає протиправною, в зв'язку із чим звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2019 відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

На виконання вимог ухвали суду від 16.01.2019, у відповідності до положень КАС України, стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, з якого слідує, що проти заявлених вимог відповідач заперечує з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплаті щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду від 25:012008 №3-1, перерахунок щомісячного грошового утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінились розміри складових суддівської винагороди, який працює за відповідною посадою.

Оскільки, 22.07.2018 набрав чинності Закон України №2415-VIII від 15.05.2018 року "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і ( або) суміжних прав", то перерахунок довічного грошового утримання суддям у відставці, враховуючи заяву позивача про перерахунок щомісячного грошового утримання від 16.08.2018 та довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці від 02.08.2018 №4-35/0912, управлінням було проведено з 01.08.2018.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 вважають безпідставними, так як перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було проведено з 01.08.2018, згідно чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Шаргородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області з 22.12.2010 та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді згідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016.

У зв'язку з підвищенням розміру суддівської винагороди працюючого судді, позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018.

Листом від 22.10.2018 за №60-Т відповідачем роз'яснено, що згідно до положень п. 4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплаті щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 із подальшими змінами, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. Зазначено також, що оскільки норма Закону України від 15.05.2018 "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав"застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, набрала чинності 22.07.2018, тому відповідно до п. 4 розділу ІІ Порядку перерахунок щомісячного грошового утримання проведено з 01.08.2018.

Не погоджуюсь з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно ч. 1 ст. 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII від 02.06.2016 (далі – Закон № 1402-VIII) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Частиною 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (ч. 4 Закону № 1402-VIII ).

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 5 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (в редакції, чинній на час звільнення позивача з посади судді у відставку) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.

Пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 1774-VIII було встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Законом України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” від 15.05.2018 року № 2415-VIII внесено зміни в абзаці 2 п. 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 1774-VIII, а саме цифри “1600 гривень” замінено словами та цифрами прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2017 становив 1600 гривень. Законом України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 року встановлено в розмірі 1762 гривні.

Пунктом 4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.03.2017 № 5-1) визначено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Отже, з 01 січня 2018 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762,00 грн., а тому саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Відтак, враховуючи, що розмір прожиткового мінімуму змінився 01.01.2018, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу як судді у відставці має бути здійснений з 01.01.2018.

Надаючи оцінку обставинам справи в сукупності із доказами, суд вважає, що оскільки перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу здійснено з 01.08.2018, то наявні підстави для зобов'язання відповідача перерахувати щомісячне грошове утримання ОСОБА_1 за період з січня 2018 року.

Посилання відповідача на те, що Законом України від 15.05.2018 року №2415-VІІІ "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" набрав чинності з 22.07.2018 року, тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу здійснено з 01.08.2018, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України закони не мають зворотної дії у часі, судом до уваги не приймається з огляду на таке.

Закон України від 15.05.2018 №2415-VІІІ містить вказівку щодо зворотної дії у часі правової норми щодо зміни розрахункової величини, з якої обраховується суддівська винагорода, а саме не з 1600,00 грн., а з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року.

З огляду на наведене, та з урахуванням невірного тлумачення відповідачем норм Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018, діяв протиправно чим порушив права позивача.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно-правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

При цьому, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституції України (стаття 64 Конституції України).

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України визначає чітку правову позицію, згідно з якою він відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать судді (рішення Конституційного суду України Справа № 1-8/2016 від 8 червня 2016 року №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці).

У зазначеному рішенні Конституційний Суд України вказує на те, що за частиною першою статті 126 Основного Закону України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону №2453 в редакції Закону№192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів. Конституційний Суд України вважає, що положення Закону №2453 щодо належного матеріального та соціального забезпечення суддів повинні відображати положення Конституції України та міжнародних актів щодо незалежності суддів, бути спрямованими на забезпечення здійснення справедливого правосуддя та стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів. Матеріальне забезпечення суддів після виходу їх у відставку як складова їхнього правового статусу є не особистим привілеєм, а засобом конституційного забезпечення незалежності суддів, які здійснюють правосуддя, і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду за справедливим, неупередженим та незалежним правосуддям.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 8 червня 2016 року №4-рп/2016 (справа №1-8/2016) наголошує, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя. Також Конституційний Суд України зазначає, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Конституційний Суд України вказує, що у статті 141 Закону №2453 у редакції Закону №192, закріплювалося, що "щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання" (абзац перший частини третьої), та встановлювалося, що "у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання" (абзац другий частини третьої). З наведеного Конституційний суд дійшов висновку, що до визначеного у Законі №2453 порядку нарахування щомісячного довічного грошового утримання внесено зміни Законом №213, якими зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів та виключено положення про можливість здійснення його перерахунку.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на те, що право позивача на перерахунок довічного грошового утримання виникло з 01.01.2018, а також висновок суду щодо протиправності дій відповідача стосовно перерахунку довічного грошового утримання позивача з 01.08.2018, суд приходить до висновку про зобов’язання Шаргородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача - судді у відставці відповідно до наданої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Вінницькій області від 20.08.2018 №06-12/42/18 за період з 01.01.2018 по 31.07.2018.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, оцінюючи вимоги в частині виплати суми щомісячного грошового утримання, то така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Отже, вимоги про зобов'язання здійснити виплату недоплаченої суми щомісячного грошового утримання , на думку суду, є передчасними, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний перерахунок з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні та наслідком якого є проведення відповідної виплати, ще не проведено.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Щодо вимоги позивача допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплат довічного грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає, що така вимога є передчасною.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню судові витрати понесені позивачем у даній справі в загальній сумі 704,80 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області у сумі 352,40 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.07.2018.

Зобов’язати Шаргородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 1762 грн. та відповідно до наданої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Вінницькій області від 20.08.2018 №06-12/42/18, за період з 01.01.2018 по 31.07.2018.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 352,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 23500, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

Відповідач: Шаргородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 222, м. Шаргород, Вінницька область, 23500, код ЄДРПОУ 40352856)

Суддя Комар Павло Анатолійович