Рішення № 80226948, 14.02.2019, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №518/398/18

Провадження по справі №2/498/117/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року смт.Велика Михайлівка Одеська область

Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді – Чернецької Н.С., за участю секретаря судового засідання – Іванова І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України в смт. Велика Михайлівка Одеської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2018 року до суду звернулись публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на те, що 12.10.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 3600,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 21.02.2018 року має заборгованість у розмірі – 44961,63 грн., з яких: 3770,00 грн. – заборгованість за кредитом; 35774,41 грн. – заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 2800,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи: 500,00 грн. штраф ( фіксована частина); 2117,22 грн.- штраф ( процентна складова) та судові витрати у розмірі 1762,00 грн., які просять стягнути з відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив розглядати справу у його відсутність. Також зазначив, що у разі відсутності відповідача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, однак в матеріалах справи наявна заява про застосування строку позовної давності в якій вона просить суд застосувати позовну давність у справі за позовом ПАТ КБ « ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості до неї та відмовити у задоволенні даного позову, мотивуючи свої вимоги тим, що з вказаним позовом, не погоджується з наступних підстав: викладені обставини у позові не підтверджуються жодними належним доказом, так як копія заяви з якою вона особисто нібито зверталася до банку з проханням надати їй кредит не є належним доказом так як з вказаної заяви взагалі не вбачається яку саме картку вона отримала, більш того копія заяви не посвідчена належним чином, отже відповідно до ст.. 79 ЦПК України анкета-заява є недостатнім доказом для даної справи відповідно до якого можна дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування, надана позивачем заява не несе інформації щодо предмета доказування, та не може бути достовірним доказом по даній справі. Також, позивач вказує, що викладені в позові обставини підтверджуються витягом з тарифів банку, що взагалі на її думку є безглуздим твердженням, так з копії наданої позивачем до матеріалів даної справи не вбачається того нібито факту, що з даними тарифами вона була ознайомлена. Умови та правила надання банківських послуг, а також правила користування платіжною карткою не можуть підтверджувати факт існування боргу оскільки в цих документах немає жодного посилання на неї, а також вони нею не підписані, що свідчить, про те що вони на неї як відповідача не розповсюджуються. Щодо посилання позивача на те, що викладені в позові обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, також не заслуговують на увагу, так як розрахунок заборгованості наданий позивачем не може підтверджувати існування боргу оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає ЗУ « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій. Отже даний позов є необґрунтованим, у задоволенні якого необхідно відмовити. Але якщо суд вважатиме позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» обґрунтованими, тому по даній справі вважає за необхідне просити суд застосувати строк позовної давності, так як він позивачем є грубо порушеним, з наступних підстав: загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки. Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повина обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, у цьому випадку з квітня 2011 року на протязі трьох наступних років.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2011 року відповідач ОСОБА_1 заповнила та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приват Банк». Даний факт підтверджується копією вищевказаної анкети-заяви.

З анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 12.10.2011 року вбачається, що відповідач своїм підписом підтвердила свою згоду на те, що дана заява, Пам’ятка клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифами є договором про надання банківських послуг, вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладення. Відповідач ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила, що їй було надано повну інформацію щодо надання банківських послуг.

При оформленні анкети-заяви на отримання кредиту, що була підписана ОСОБА_1 зазначено, що заява разом з Пам’яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг.

Укладення Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст.634 ЦК України). Підписання заяви Позичальника приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Умови та зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах.

Таким чином, під час укладення кредитного договору сторонами було досягнуто всіх істотних умов договору, як це передбачено законом.

Укладаючи Договір відповідач не ставив під сумнів розумність та справедливість його умов, укладаючи договір сторони розумно оцінювали умови, за яких він буде виконуватись, зокрема, зважувати на відповідальність, яка настає при його невиконанні або неналежному виконанні.

Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору.

Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов’язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення відповідача з Умовами кредитування є положення ч.2 ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладення договору дією (отримання кредиту боржником та сплати ним періодичних платежів).

Наслідком надання відповідачу повної інформації є підписання сторонами кредитного договору та відсутність від позичальника претензій протягом передбаченого законом строку.

Крім того, доказом наявності кредитного договору є фактичне прийняття пропозиції договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів у продовж 2014-2015 років).

Таким чином суд вважає, що 12.10.2011 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору саме в такій формі не суперечить чинному законодавству.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі вказаної анкети-заяви відповідачу ОСОБА_1 було видано кредитну картку із встановленим кредитним лімітом 3600,00 грн.

Згідно з доданими до матеріалів справи банківськими документами, ОСОБА_1 користувалась кредитною лінією, періодично знімаючи різні суми, але згідно з даними позивача за користування кредитом сплачувала нерегулярно, не в повному обсязі, останній платіж відбувся 01.08.2015 року, в розмірі 90,80 грн., будь яких інших платежів в рахунок погашення кредиту відповідачем не здійснювалось.

Даних про закриття карткового рахунку та припинення дії укладеного між сторонами договору суду не надано.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що погашення заборгованості відповідач припинив здійснювати з 01.08.2015 року.

У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 21.02.2018 року має заборгованість у розмірі – 44961,63 грн., з яких: 3770,00 грн. – заборгованість за кредитом; 35774,41 грн.- заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2800,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи: 500,00 грн.- штраф ( фіксована частина); 2117,22 грн.- штраф (процентна складова).

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи вбачається, що штраф і пеня нараховані банком за одні і ті ж порушення, а тому суд вважає, що стягнення з боржника одночасно штрафу й пені є подвійною цивільно-правовою відповідальністю.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач нараховував відповідачу пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, у зв'язку з тим, що порушенням позичальником будь-якого грошового зобов'язання на строк понад 30 днів, що змушує позивача звернутись до суду з позовом, а тому за порушення умов укладеного кредитного договору підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку пеня.

За таких обставин, правові підстави до стягнення штрафу відсутні, а тому у задоволенні позову в зазначеній частині слід відмовити.

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою. Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінчення строку дії договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 21 лютого 2018 року вбачається, що останній платіж був нею зроблений 01 серпня 2015 року.

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулись до суду із позовом 26 березня 2018 року, тобто в межах строку позовної давності встановленого законом.

Тому підстав для відмови в позові у зв’язку з пропуском ПАТ КБ «ПриватБанк» строку позовної давності, суд не вбачає.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне заявлені вимоги задовольнити частково, в сумі 42344,41 грн., з яких: 3770,00 грн. – заборгованість за кредитом; 35774,41 грн.- заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2800,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути понесені позивачем судові витрати в сумі 1762,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП – НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 12.10.2011 року станом на 21.02.2018 року в розмірі 42344,41 грн., з яких: 3770,00 грн. – заборгованість за кредитом; 35774,41 грн.- заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2800,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП – НОМЕР_1) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 1762,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Одеської області. Відповідно до пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Великомихайлівський районний суд Одеської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.С. Чернецька