Рішення № 80226102, 28.02.2019, Березанський районний суд Миколаївської області

28.02.2019 Справа №469/1342/14-ц 2/469/3/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним та стягнення безпідставно списаних коштів,

в с т а н о в и в :

Позивач 28 жовтня 2014 року звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідачка на підставі договору б/н від 25 травня 2006 року, який разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 48,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, та зобов’язалась погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

У зв’язку з невиконанням відповідачкою своїх зобов’язань за вказаним договором її заборгованість станом на 23 вересня 2014 року склала 17542,48 грн., у тому числі: заборгованість по процентах за користування кредитом – 16230,93 грн., штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., штраф (процентна складова) – 811,55, тому позивач просив стягнути з відповідачки вказану заборгованість та судовий збір.

У подальшому позивач надав письмові пояснення до позову, де зазначив, що наказом ЗАТ КБ “ПриватБанк” №1654 від 19.11.2004 р. введено кредитний картковий продукт “Событие” (“Подія”) та затверджено “Положення про введення та обслуговування кредитної картки “Подія”, пунктом 3.1 якого затверджено порядок погашення кредиту (щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості), платність (розмір відсоткової ставки – 3% в місяць, за прострочку – двійна процентна ставка та інше). Наказом ЗАТ КБ “ПриватБанк” №1579 від 22.08.2005р. внесено зміни в умови надання послуг фізичним особам та затверджено розмір процентної ставки по кредитним карткам – 4% в місяць (48% річних); наказом №С-89 від 24.05.2005р. введено спрощену форму укладання договору, яка складається з Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою (Умови та Правила) та Заяви клієнта; наказом № С-120 від 20.07.2005р. затверджено Правила користування платіжною карткою у новій редакції. При цьому безпосереднього підписання Умов та Тарифів банку відповідачем не вимагається, адже своїм підписом в заяві відповідачка підтвердила свою згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифів банку. Оскільки відповідачка із заявою про закриття карткового рахунку до банківської установи не зверталася, відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг, згідно з яким договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, договір автоматично пролонгується на той самий строк. відповідно до п.5.10 Правил користування платіжною карткою, затверджених наказом №С-120 від 20.07.2005 р., при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань більш ніж на 30 днів, він зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 250,00 грн. + 5% від суми позову. Тому станом на 23.09.2014р. відповідачка має заборгованість в умі 17292,48 грн., у т.ч.: 16230,93 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом, 250,00 грн. – штраф (фіксована частина) та 811,55 грн. – штраф (процентна складова).

03 листопада 2014 року судом відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

08 грудня 2014 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним та стягнення безпідставно списаних коштів, яку позивачка за зустрічним позовом в подальшому уточнила, мотивована тим, що кредитний договір з ПАТ КБ “ПриватБанк“ позивачка не укладала, а банк безпідставно списував з належних їй кредитних карток грошові кошти для погашення неіснуючої простроченої заборгованості. Так, з її кредитної картки №5468742062597970 списано: 08.01.2014 р. – 930,00 грн.,25.04.2014 р. – 620,00 грн., 26.07.2014 р. – 930,00 грн.; з кредитної картки №5168742062938836 списано 26.07.2014 р. – 1560,00 грн.; з картки №4627085844783585 списано 24.06.2011 р. – 118,26 грн., 25.06.2011 р. – 118,26 грн., 05.07.2011 р. – 121,34 грн., 06.07.2011 р. – 121,34 грн., 18.07.2011 р. – 134,65 грн., 27.07.2011 р. – 185,43 грн., 27.07.2011 р. – 185,43 грн., 03.08.2011 р. – 221,70 грн., 04.08.2011 р. – 221,70 грн.; з картки № 4627085827762598 списано 14.09.2011 р. – 149,55 грн., 14.11.2011 р. – 153,30 грн., 13.12.2011 р. – 156,30 грн., 26.04.2012 р. – 0,15 грн.. Всього безпідставно списані її грошові кошти на суму 5927,41 грн., чим їй завдана матеріальна шкода, яка підлягає відшкодуванню на підставі ст.1166 ЦК України. Позивачка просила визнати кредитний договір б/н від 25 травня 2006 року недійсним та стягнути з АТ КБ “Приват Банк” на її користь безпідставно списані з кредитних карток грошові кошти (матеріальні збитки) в сумі 5927,41 грн. та сплачений нею судовий збір в сумі 609,00 грн..

У судове засідання представник позивача не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог.

Відповідачка у судове засідання не з’явилась, направила до суду заяву про розгляд справи за відсутності її та її представника, надавши 15 лютого 2019 року суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначила, що банк безпідставно списував з належних їй кредитних карток грошові кошти для погашення неіснуючої простроченої заборгованості. Так, з її кредитної картки №5468742062597970 списано: 08.01.2014 р. – 3000,00 рублів Російської Федерації на суму 930,00 грн., 25.04.2014 р. – 2000,00 рублів Російської Федерації на суму 620,00 грн., 26.07.2014 р. – 3000,00 рублів Російської Федерації на суму 930,00 грн.; з кредитної картки №5168742062938836 списано 26.07.2014 р. – 100,00 доларів США за обмінним курсом 15,6 грн. за 1 долар на суму 1560,00 грн.; з картки №4627085844783585 списано 24.06.2011 р. – 118,26 грн., 25.06.2011 р. – 118,26 грн., 05.07.2011 р. – 121,34 грн., 06.07.2011 р. – 121,34 грн., 18.07.2011 р. – 134,65 грн., 27.07.2011р. – 185,43 грн., 27.07.2011 р. – 185,43 грн., 03.08.2011 р. – 221,70 грн., 04.08.2011 р. – 221,70 грн.; з картки № 4627085827762598 списано 14.09.2011 р. – 149,55 грн., 14.11.2011 р. – 153,30 грн., 13.12.2011 р. – 156,30 грн., 26.04.2012 р. – 0,15 грн.

Станом на 15 лютого 2019 року офіційний курс гривні становить : 100 доларів США – 2715,9961 грн., 10 рублів Росії – 4,0315 грн., тобто 8000,00 рублів становить 3225,20 грн., в зв’язку з чим позивачка просила стягнути з відповідача всього 7828,6061 грн., судовий збір в сумі 609,0 грн., за проведення судової почеркознавчої експертизи – 5713,92 грн. та 3600,00 грн. за надання правової допомоги.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.81, ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК).

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Виходячи зі змісту позовної заяви, правовою підставою, на якій ґрунтуються позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», є наявність заяви відповідачки за первісним позовом від 25.05.2006 р. про укладення кредитного договору між позивачем та відповідачкою про отримання кредитної картки “Подія” (“Событие”) в сумі 40100,00 грн. з базовою процентною ставкою по кредитному ліміту в сумі 4% в місяць, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки – 12/08 (а.с.7,32). В заяві зазначено, що відповідачка погодилася з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку.

З розрахунку заборгованості за договором від 25.05.2006 р. станом на 23.09.2014 р. вбачається, що заборгованість відповідачки становить 17542,48 грн., в тому числі: заборгованість по процентам – 16230,93 грн., заборгованість по судових штрафах – 1311,55 грн. (а.с.6).

Наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не містять реквізитів щодо їх ідентифікації, а саме відсутній їх номер, дата, підпис позичальника, вказані Умови мають підпис лише керівника Банку (а.с.8-13)

З повідомлення Березанського РВ УМВС України в Миколаївській області від 06.07.2013 р. та витягу з кримінального провадження вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 05.07.2013 р. (а.с.29) внесено відомості до ЄРДР за №12013160150000451 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України за фактом того, що в 2006 році невідома особа шляхом обману уклала кредитний договір на отримання коштів в Березанському відділенні ПАТ КБ “ПриватБанк” (а.с.27,28).

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Верховний Суд України в постанові по справі № 6-79цс14 зазначив, що кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним, оплатним і двостороннім. Тому кредитний договір визнається укладеним з моменту, коли сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

За змістом пункту 8 постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суди, встановивши, що спірний договір, який за формою і змістом відповідає вимогам закону, але експертизою підтверджено, що одна із сторін його не підписувала, мають виходити з того, що такий договір є вчиненим. У цьому випадку п. 8 ППВСУ № 9 про невчинення чи неукладення договору не застосовується. Зазначене вище є підставою для визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК України у зв’язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Заява від імені ОСОБА_1 б/н від 25 травня 2006 року про отримання кредиту у сумі 4000,00 грн., разом з Умовами та правилами надання банківських послуг слугувала підставою позивачу для видачі кредиту на придбання позичальником товарів в розстрочку за умов, погоджених від імені ОСОБА_1

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України)

Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.Доказів добровільного схвалення ОСОБА_1 такої угоди ОСОБА_2 не надав. Більш того, стягнення з ОСОБА_1 боргу свідчить про відсутність схвалення правочину.

Разом з тим, з висновку судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи №469/1342/14-ц Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України №17-605 від 06.04.2018 р. вбачається, що підпис від імені клієнта у кредитному договорі б/н, укладеному між ПАТ КБ “ ПриватБанк ” та ОСОБА_1 у формі заяви б/н від 25 травня 2006 року, та у засвідчувальному написі на копії паспорта ОСОБА_1 ймовірно виконаний не самою ОСОБА_1, а іншою особою (а.с.255-258).

Оскільки відповідачка категорично заперечувала підписання нею заяви б/н від 25 травня 2006 року на отримання кредиту, у зв"язку з чим звернулась до правоохоронних органів, і її непричетність до підписання зазначеної заяви підтверджена висновком почеркознавчої експертизи, а також враховуючи дані витягу з особового рахунку (а.с.55-58), відповідно до яких, крім однієї операції зі зняття кредитних коштів 25.05.2006 року та однієї операції з часткового погашення кредиту 19.01.2007 року (без даних про місце операції та особу, що її здійснила), всі операції здійснювались у автоматичному режимі банком, суд приходить до висновку, що кредитний договір б/н від 25 травня 2006 року відповідачкою ОСОБА_1 з позивачем не укладався, в зв’язку з чим судом до уваги не приймається.

Відтак зустрічний позов підлягає задоволенню через доведеність відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на підписання заяви б/н від 25 травня 2006 року, відсутності її схвалення, набуття позики за договором іншою (невідомою) особою.

Тому первісний позов, який ґрунтується на існуванні обов’язку ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, через його спростування задоволений бути не може.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п.26.1 ст.26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Як передбачено п. 4.6. “Умов та правил надання банківських послуг”, які надано позивачем за первісним позовом, клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах суми, що підлягають сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в рамках платіжного ліміту картрахунку.

Банком здійснено списання з кредитних карток ОСОБА_1 коштів, що підтверджено виписками по карті 5168742062597970 за період з 01.01.2013 р. по 13.10.2014 р., по карті №5168742062938836 за період з 01.01.2013 р. по 13.10.2014 р., по карті №4405 **** **** 4800 за період з 25.05.2006 р. по 28.09.2012 р. (а.с.70-74), всього з карт ОСОБА_1 списано 8000,00 Російських рублів, що становить станом на 08.01.2014 р. 2480,00 грн., 100,00 доларів США, що станом на 26.07.2014 р. становить 1560,00 грн., 1428,11 грн. та 459,30 грн,, всього – 5927,41 грн. (а.с.75).

Разом з тим, оскільки судом встановлено, що відповідачка за первісним позовом не отримувала від позивача кредиту, що обумовлює і відсутність з боку відповідача зобов’язань щодо повернення кредиту та інших платежів, що свідчить про безпідставність та незаконність позовних вимог позивача та обумовлює їх відхилення, списання з кредитних карток відповідачки за первісним позовом грошових коштів, що має не договірну природу, є незаконним та таким, що суперечить чинному законодавству України.

Крім того, відповідно до ст.1073 ЦК України разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки позивачка просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом безпідставно списані з кредитних карток 100 доларів США та 8000,00 рублів Російської Федерації за обмінним курсом на день винесення рішення, на підтвердження чого надала дані про офіційний курс гривні щодо іноземних валют, згідно з яким 100,00 доларів США становлять 2715,9961 грн., 10 російських рублів становлять 4,0816 грн., вимоги позивачки за зустрічним позовом про стягнення з відповідача на її користь безпідставно списаних з кредитних карток грошові кошти в сумі 7828,6061 грн. підлягають задоволенню (з урахуванням округлення суми до копійок).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи.

До витрат, повязаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, та витрати, повязані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п.п.1, 4 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Сума витрат на правничу допомогу в розмірі 3600,00 грн. підтверджується угодою про надання правових послуг адвоката, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, додатковою угодою про розмір гонорару та строки його виплати та квитанцією про сплату коштів (а.с.274-278), а тому відповідно до ст.137 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за зустрічним позовом.

Також підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір та витрати на проведення судової експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позову Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним та стягнення безпідставно списаних коштів задовольнити повністю.

Визнати недійсним кредитний договір № б\н від 25 травня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством ОСОБА_2 "ПриватБанк".

Стягнути з Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані кошти в сумі 7828,61 грн., судовий збір в сумі 609 грн., витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 5713,92 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 3600 грн., всього стягнути 17751 (сімнадцять тисяч сімсот п"ятдесят одну) гривню 53 копійки.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата виготовлення повного тексту рішення 28 лютого 2019 року.

Суддя: