Ухвала суду № 80224912, 01.03.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/1385/19

Провадження № 1-кс/520/2469/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О ., при секретарі судового засідання Цвігун А.В ., за участю слідчого Волошенюк М.В ., представника власника майна - ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Волошенюк М.В ., яке погоджено прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 Толпиго Д.М . про арешт майна в рамках кримінального провадження №12018160480001329 від 17.04.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, у провадженні слідчого відділу Київського відділу поліції у м. Одесі ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного 17.04.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160480001329 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч. 3 ст. 365-2 КК України.

Так, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що в серпні місяці 2017 року, більш точний час та дата органами досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_2 вступила в злочинну змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами, направлену на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, а саме придбання права власності на майно шляхом обману в особливо великому розмірі, а саме право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належала померлому ОСОБА_3 , громадянський паспорт якого та правовстановлюючі документи на зазначену квартиру, а саме: свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.04.2015 року, яке було посвідчено держаним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_17 та зареєстрований в реєстрі за № 4-541; витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №40109207 від 09.04.2015; витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №36123074 від 09.04.2015; технічний паспорт, виготовлений 29.10.2009 КП «ОМБТІ та РОН» на ім`я ОСОБА_4 , які при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах опинився в ОСОБА_2

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 та невстановлені досудовим розслідуванням особи, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як 01.09.2017 ОСОБА_2 в робочий час звернулася із заявою про видачу свідоцтва про смерть ОСОБА_3 до відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції за адресою: м.Одеса, вул. Середньофонтанська, 30-Б, і в цей же день здала громадянський паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 03.01.2002 Київським РВ УМВС України в Одеській області на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в подальшому в період часу з 01.09.2017 по 10.10.2017 зберігався в архіві відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції за адресою: м.Одеса, вул. Середньофонтанська, 30-Б, а після 10.10.2017 за вихідним номером ісх.6010/47-55 був перенаправлений до Приморського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області та 24.10.2017 надійшов до Київського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області та згідно акту №11 від 30.11.2017 був знищений.

Чітко розуміючи неможливість самостійного, без сторонньої допомоги, заволодіння квартирою АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належала померлому ОСОБА_3 , в жовтні місяці 2017 року, більш точну дату та час не встановлено, з метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на придбання права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом обману, ОСОБА_2 та невстановлені досудовим розслідуванням особи, розуміючи неправомірність своїх дій, вступила у попередню злочину змову із приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - ОСОБА_5, направлену на незаконне заволодіння квартирою АДРЕСА_1, пояснивши останній свою мету в незаконному заволодінні квартирою АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належала померлому ОСОБА_3 та роз`яснивши ОСОБА_5 , що її дії будуть полягати в зіставленні, посвідченні та внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності завідомо підробного договору дарування зазначеної квартири. На вказану пропозицію ОСОБА_2 та невстановлених досудовим розслідуванням осіб, ОСОБА_5 надала свою згоду, тобто між ОСОБА_2 , невстановленими досудовим розслідуванням особами та ОСОБА_5 було розподілено ролі в незаконному заволодінні квартирою АДРЕСА_1.

В подальшому, ОСОБА_2 з невстановленими досудовим розслідуванням особами, у невстановленому в ході досудового розслідування місці, в невстановлений в ході досудового розслідування час, надала приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу - ОСОБА_5 ксерокопію громадянського паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 03.01.2002 Київським РВ УМВС України в Одеській області на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1: свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.04.2015 року, яке було посвідчено держаним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_17 та зареєстрований в реєстрі за № 4-541; витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №40109207 від 09.04.2015; витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №36123074 від 09.04.2015; технічний паспорт, виготовлений 29.10.2009 КП «ОМБТІ та РОН» на ім`я ОСОБА_4 , для складання, посвідчення та внесення відомостей про укладення договору дарування, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

В подальшому, 09.10.2017 приблизно о 16.00 годин приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу - ОСОБА_5 , перебуваючи в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_22, діючи умисно та з корисливих мотивів, продовжуючи виконувати злочинний план з метою отримання неправомірної вигоди у вигляді заволодіння права власності на квартиру АДРЕСА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, зловживаючи наданими їй державою повноваженнями нотаріуса, в порушення вимог статей 43,44,45,47,51, 46-1 Закону України «Про нотаріат», щодо встановлення цивільної дієздатності осіб учасників цивільних відносин, перевірки поданих документів:

- статті 43 Закону України «Про нотаріат» - без оригіналу громадянського паспорту ОСОБА_3 встановила нібито особу дарувальника;

- статті 44 Закону України «Про нотаріат» - без оригіналу громадянського паспорту ОСОБА_3 визначила обсяг цивільної дієздатності дарувальника;

- статті 45 Закону України «Про нотаріат» - при посвідченні правочину не перевірила справжність підписів учасників правочинів, а саме дарувальника ОСОБА_3 ;

- статті 46-1 Закону України «Про нотаріат» - під час вчинення нотаріальних дій не використовувала відомості Державного реєстру актів цивільного стану громадян;

- статті 47 Закону України «Про нотаріат» - для вчинення нотаріальної дії прийняла документи, які не відповідають вимогам законодавства;

- статті 51 Закону України «Про нотаріат» - не вжила заходів, що вживаються нотаріусом, яка вчиняє нотаріальні дії, при виявленні порушення законодавства, на підставі наданих ОСОБА_2 та невстановлених досудовим розслідуванням осіб, правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 та ксерокопії громадянського паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 03.01.2002 Київським РВ УМВС України в Одеській області на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , склала завідомо підроблений договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 09.10.2017, нібито укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Після складання зазначеного договору дарування об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу - ОСОБА_5 , завірила його своїм посвідчувальним написом, підписом та печаткою, а також внесла відомості щодо вчинення нотаріальних дій з дарування зазначеної квартири до реєстру нотаріальних дій за №331 та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

В подальшому, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу - ОСОБА_5 видала ОСОБА_2 та невстановленим досудовим розслідуванням особам, завідомо підроблений договір дарування, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на підставі якого ОСОБА_2 придбала право на майно шляхом обману, а саме на квартиру АДРЕСА_1, вартістю 1 024 704, 57 гривень, чим заподіяла ОСОБА_9 , яка є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 за законом шкоду в розмірі 1 024 704, 57 гривень, що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та визнається таким, що є в особливо великих розмірах.

22.01.2019 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч. 3 ст. 365-2 КК України

Також з допиту свідка ОСОБА_10 , встановлено, що вона 14.12.2017 у ОСОБА_2 , придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу посвідчувала приватний нотаріус ОМНО-ОСОБА_5 Як пояснює ОСОБА_10 , що ОСОБА_12 і ОСОБА_13 наполягли про те, що угода купівлі продажу даної квартири відбудеться у приватного нотаріуса ОМНО - ОСОБА_5 Надалі від сусідів вона дізналася про те, що власник даної квартири помер ще в серпні 2017 року. Як пояснює ОСОБА_10 ., що їй було прийнято рішення про розірвання даного договору купівлі-продажу. 29.12.2017 даний договір купівлі-продажу був розірваний та право власності перейшло ОСОБА_2 Як пояснює ОСОБА_10 , що вищевказану квартиру вона набувала через агентство нерухомості «Атланта», офіс якого розташований за адресою: м.Одеса, Соборна площа , 10, а саме через ріелторів ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , які показували їй вищевказану квартиру, а після розірвання договору купівлі-продажу передавали їй грошові кошти і в свою чергу ОСОБА_10 віддала ОСОБА_12 ключі від вищевказаної квартири.

З урахуванням вищевикладеного є підставі вважати, що до скоєння даного кримінального правопорушення може бути причетна ОСОБА_13

Так, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.02.2019 був наданий дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_12 , яка згідно інформаційної довідки з КП «БТІ та РОН» належить ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які є родичами ОСОБА_13 , для відшукання та вилучення за даною адресою: речей, документів, предметів, чорнових записів, які використовувались ОСОБА_2 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 та іншими особами у злочинній діяльності, спрямованої на заволодіння чужим майном шляхом обману, а також інших речей, предметів, документів, печаток, штампів, кліше, бланків офіційних документів, комп`ютерної техніки, електронних носіїв інформації, матеріальних носіїв інформації, мобільних терміналів, сім-карток мобільних операторів, грошових коштів та інших предметів та речей, які можуть бути використані як доказі та мають значення для всебічного, повного та об`єктивного розслідування кримінального провадження.

У подальшому, а саме 15.02.2019 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси Федулеєвої Ю.О . від 13.02.2019 (справа № 520/1385/19 провадження № 1-кс/520/2037/19) слідчим СВ Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області був проведений санкціонований обшук за місцем мешкання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_12 в ході якого було виявлено та вилучено зазначене у клопотанні майно.

З метою забезпечення збереження вилученого майна, оскільки останнє визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження, сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

Слідчий в судовому засіданні клопотання про арешт майна підтримала у повному обсязі.

Представник власника майна в судовому засіданні проти задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечувала, зазначивши, що в клопотанні про арешт майна відсутні підстави і мета арешту майна, до сьогоднішнього дня вилучені речі не досліджувалися, а відтак, не зрозуміло, яким чином вилучені речі можна було визнати речовими доказами в рамках даного кримінального провадження. Якщо існує необхідність в дослідженні інформації щодо телефонних дзвінків її клієнтки, то таку інформацію необхідно досліджувати шляхом отримання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів. І вилучений телефон, і ноутбук та системний блок з часу їх вилучення і до теперішнього часу можна було дослідити. Необхідності в арешті майна не має. Вилучені копії документів будь-якого відношення до кримінального провадження не мають. В цілому, ОСОБА_13 підозру не пред`явлено. З урахуванням викладеного, в задоволенні клопотання сторони обвинувачення просила відмовити.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з КонституцієюУкраїни та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавстваУкраїни і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальнадекларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В судовому засіданні, з огляду на долучені до клопотання документи, встановлено достатність підстав вважати, що було вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.190, ч. 3 ст. 365-2 КК України, про що, зокрема, приватного нотаріуса ОСОБА_5 22.01.2019 року було повідомлено про підозру.

Крім того, в рамках даного кримінального провадження перевіряються факти можливої причетності до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень ОСОБА_13 , оскільки остання надавала ріелторські послуги з придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка, згідно матеріалів кримінального провадження, могла бути набута кримінально протиправним шляхом.

Так, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.02.2019 року, було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_12 .

Постановою про визнання речових доказів від 15.02.2019 року, вилучені в ході проведення 15.02.2019 року обшуку за адресою: АДРЕСА_12, речі та документи визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження №12018160480001329 від 17.04.2018 року.

Згідно матеріалів клопотання, до можливого вчинення зазначених у клопотанні кримінальних правопорушень, могла бути причетна також ОСОБА_2 , документ якої було вилучено в ході проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_13 . Викладене свідчить про наявність підстав вважати, що такий документ містить відомості, які можуть бути використані як доказ на підтвердження факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч. 3 ст. 365-2 КК України, а також на підтвердження причетності до вчинення таких кримінальних правопорушень конкретних осіб.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що вищевказаний документ відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про наявність підстав та розумних підозр вважати, що останній може бути використаний як доказ в рамках даного кримінального провадження, що в свою чергу свідчить, що потреби досудового розслідування на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, якого особа зазначає в результаті дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Разом з тим, в частині накладення арешту на решту тимчасово вилученого майна, слідчий суддя приходить до переконання про необґрунтованість доводів сторони обвинувачення з огляду на наступне.

Так, слідчий суддя зазначає, що ні в клопотанні, ні долученими до клопотання матеріалами не обґрунтовано, яке відношення до факту можливого вчинення кримінальних правопорушень, про які йдеться в клопотанні, можуть мати вилучені 15.02.2019 року, зазначені у клопотанні речі та документи. Зокрема, слідчий суддя звертає увагу, що частина таких документів не містить будь-яких ідентифікуючих даних, з урахуванням яких, слідчий суддя міг би встановити відповідність таких документів критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України.

Сам ж по собі факт визнання слідчим вилучених документів речовими доказами в рамках вищевказаного кримінального провадження, не може свідчити про беззаперечну відповідність такого майна вищевказаних критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки стороною обвинувачення, крім формального цитування положень вищевказаної статті, будь-яких конкретних обґрунтувань, в зв`язку з існуванням яких слідчий чи прокурор дійшов до вказаних переконань, в клопотанні про арешт майна та в постанові про визнання вилученого майна речовими доказами зазначено не було. Слідчий суддя враховує, що з моменту тимчасового вилучення зазначених у клопотанні речей та документів й визнання останніх речовими доказами в рамках кримінального провадження, й до дня розгляду клопотання про арешт майна, минуло близько двох тижнів, протягом яких сторона обвинувачення мала вдосталь часу для того, щоб оглянути такі речі та документи, встановити відповідність такого майна критеріям речових доказів та належним чином обґрунтувати подане клопотання. Відтак, стороною обвинувачення не доведено наявності необхідності в накладенні арешту на весь перелік вилучених речей та документів.

На підставі викладеного, враховуючи вищевказані міркування, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність часткового задоволення клопотання сторони обвинувачення.

Таким чином, керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Волошенюк М.В ., яке погоджено прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 Толпиго Д.М . про арешт майна в рамках кримінального провадження №12018160480001329 від 17.04.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2 КК України - задовольнити частково.

Накласти арешт на документ, який був вилучений 15.02.2019 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_12 , а саме на:

-Документ «соглашение-заказ» від 10.09.2017 із «ОСОБА_2», на 5 арк.;

В іншій частині клопотання - відмовити.

Тимчасово вилучені речі, що були вилучені 15.02.2019 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_12 , а саме:

- Системний блок «ASUS»;

- Ноутбук «ASUS», s/n DANOBC06984241С;

-Мобільний телефон «NOKIA 206»,IMEI1:НОМЕР_7, IMEI2:НОМЕР_8, з карткою мобільного оператора «Life» з абонентським номером НОМЕР_2 ;

- Мобільний телефон «Iphone», s/n НОМЕР_9, з карткою мобільного оператора з абонентським номером НОМЕР_3 ;

- Мобільний телефон «Samsung J4», s/n НОМЕР_4 , з карткою мобільного оператора «Vodafon» з абонентським номером НОМЕР_5 ;

- Блокнот «Атланта лидер рынка недвижимости» червоного кольору із записами;

- Блокнот «Атланта мы открываем мир недвижимости» із записами;

- Блокнот «Атланта недвижимость вокруг нас» із записами;

- Таблиця «карточки квартир с адресами» на 11/02/2019 12:33:25, на 2 арк.;

- Таблиця «карточки квартир с адресами» на 06/09/2018 16:24:15, на 2 арк.;

- Пакунок з пластиковою карткою «Vodafon» від абонентського номеру НОМЕР_5 ;

- Пакунок з пластиковою карткою «Київстар» від абонентського номеру НОМЕР_6 ;

- Копія технічного паспорту на кв. АДРЕСА_23 , на 4 арк.;

- Копія технічного паспорту на АДРЕСА_24 на 6 арк.;

- Копія договору дарування, на 4 арк.;

- Копія технічного паспорту на кв. АДРЕСА_25, на 2 арк.;

- Копія технічного паспорту на буд. АДРЕСА_26 на 4 арк. ;

- Таблиця «список квартир с адресами» на 18.02.2017 14:31:48, на 6 арк.;

- Лист із чорновими записами;

- Лист із записами абонентських номерів мобільних операторів;

- Таблиця «список квартир с адресами» на 12.10.2015 15:44:52, на 1 арк.;

- Таблиця «список квартир с адресами» на 20.01.2015 14:30:47, на 1 арк.;

- Таблиця «список квартир с адресами» на 03/05/2018 10:09:05, на 2 арк.;

- Копія технічного паспорту на кв. АДРЕСА_27, на 2 арк. ;

- Таблиця «список квартир с адресами» на 21/01/2019 17:20:56, на 2 арк.;

- Таблиця «список квартир с адресами» на17/01/2019 14:25:54 на 2 арк.;

- Таблиця «список квартир с адресами» на 14/01/2019 11:45:04, на 3 арк.;

- Таблиця «список квартир с адресами» на 15/11/2018 13:38:54, на 3 арк.;

- Таблиця «список квартир с адресами» на 15/11/2018 15:30:22, на 2 арк.;

- Таблиця із зазначенням адрес, дати та часу;

- Копія технічного паспорту із додатками на буд. АДРЕСА_28, на 12 арк.;

- Договір №1321 від 03.12.2010, на 3 арк.;

- Копія технічного паспорту на кв. АДРЕСА_29 з додатками, на 17 арк. - повернути особі, у якої вони були вилучені.

Виконання ухвали покласти на слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Волошенюк М.В .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.