Рішення № 80222324, 21.02.2019, Срібнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 731/103/18

2/746/15/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2019 р.

Срібнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Ходіч В.М.,

за участю секретаря Близнюк О.І.,

позивача ОСОБА_1,

прокурора Бондара А.В., Волошиної Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Срібне справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди в зв»язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, після уточнення позовнихи вимог, просив стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди в зв»язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності з Державного казначейства України 2 931 862 грн., посилаючись на те, що 16 травня 2013 року прокурорм Чернігівської області його було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та безпідставно, по збігу майже 5 років після ДТП, ухвалою слідчого судді Варвинського районного суду Чернігівської області від 01.06.2013 року до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 22880.00 гривень.

Так, 27.03.2008 року кримінальна справа була порушена прокурором Варвинського району за фактом ДТП, що спричинила смерть потерпілого за ч.2 ст.286 КК України, яка постановою Варвинського районного суду Чернігівської області від 07.07.2008 року в частині порушення кримінальної справи за фактом ДТП, що спричинила смерть потерпілого, за ч.2 ст.286 КК України була скасована. Постанова суду набрала законної сили.

Позивач зазначає, що в травні 2011 року його було викликано до прокурора Варвинського району з приводу скарги адвоката Рябоконя І.М., де ним були надані письмові пояснення на скаргу, а також він отримав застереження від прокурора щодо його професійної діяльності, як адвоката та депутата Варвинської районної ради, у зв»язку з чим він змушений був звернутися зі скаргою до Чернігівської обласної прокуратури щодо незаконного переслідування в зв»язку з адвокатською та депутатською діяльністю.

Без порушення кримінальної справи, 11.06.2011 року прокурор Варвинського району призначає автотехнічну експертизу, висновок якої від 22.06.2011 року не дає відповіді на поставлені питання щодо наявності технічної можливості уникнення зіткнення шляхом екстреного гальмування та наявності порушення правил дорожнього руху. У зв»язку з чим прокурор повторно, без порушення кримінальної справи, призначає 09.09.2011 року автотехнічну експертизу, на вирішення якої ставить аналогічні питання, але проведення експертизи доручає іншій експертній установі, яка не встановлює причинного зв»язку між порушеннями ПДР та ДТП.

17.01.2012 року спеціаліст ОСОБА_3, який 22.06.2011 року вже давав висновок експерта, на незаконну вимогу слідчого Котеленець Ю.М. від 16.12.2011 року, спростовує свої попередні твердження та вказує на невідповідність дій ОСОБА_1 вимогам п.п.12.1, 14.2 «в» Правил дорожнього руху.

Постановою слідчого від 17.07.2012 року по даній справі призначена чергова судова автотехнічна експертиза по дослідженню обставин та механізмів ДТП, виконання якої доручено експертам-автотехнікам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, а для проведення такої експертизи були надані штучно створені докази - ксерокопії протоколів огляду транспортного засобу, огляду місця події та схеми до протоколу місця ДТП, а також дані, отримані під час відтворення за участю водія автомобіля «Шкода Октавія».

03.06.2013 року відносно ОСОБА_1 було складено та затверджено прокурором прокуратури Варвинського району Рубаном О.Б. обвинувальний акт у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2014 року ОСОБА_1 було виправдано за ст.286 ч.2 КК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 15 липня 2014 року вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасовано, призначено новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суддів.

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2015 року ОСОБА_1 було виправдано за ст.286 ч.2 КК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 24 березня 2015 року вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

За викладених обставин, позивач зазначає, що були порушені його конституційні права та свободи незаконними діями органів досудового розслідування, фактично йому була спричинена моральна шкода, яка полягає у приниженні честі, гідності, ділової репутації, було порушено його життєвий уклад. Через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності ним було перенесено глибокі душевні хвилювання внаслідок чого він був позбавлений можливості деякий час реалізовувати своє право на зайняття юридичною діяльністю, було порушено його право на ділову репутацію. Знизився авторитет в суспільстві бо він був депутатом Варвинської районної ради. Він змушений був тривалий час приймати заспокійливі лікарські засоби. По відношенню до членів своєї родини позивач став дратівливим. Тривале кримінальне переслідування змусило його вживати додаткових зусиль для відновлення нормальних стосунків з оточуючими, для матеріального забезпечення сім»ї, загострилося почуття тривоги та неможливості досягти справедливості.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України, у судове засідання не з'явився, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, причина неявки суду невідома. Відзиву на позовну заяву не надали.

Прокурори Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області, позов не визнали та вказали, що позивач не навів конкретних і суттєвих обставин в чому саме виражається завдана моральна шкода та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань, які полягали б у фізичному або душевному болю, погіршенні здібностей позивача або позбавлення його можливості їх реалізації, не доведено зв»язок вказаних факторів з можливими неправомірними діями відповідача, наявності інших складових, які підлягають доказуванню у суді, а також обґрунтованого їх розміру. Обраний щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді застави є одним із найлегших, що не обмежувало особисту свободу, не змінювало спосіб життя особи, коло спілкування та професійну діяльність. Позивач не зазначає періоду незаконного переслідування. Визначений позивачем розмір моральної тшкоди є необґрунтованим, бо під слідством останній перебував з дня повідомлення його про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (16.05.2013) до дня постановлення ухвали апеляційним судом (24.03.2015). А висновок експерта є неналежним доказом для підтвердження розміру заподіяної моральної шкоди, бо на час проведення експертного дослідження та надання висновку строк дії свідоцтва ОСОБА_5 на право проведення психологічної експертизи припинений з 27.03.2018. Також вказують, що використана експертом «Методика встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань» на час проведення експертних досліджень та надання висновку, виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз Міністерства юстиції України, а висновок психологічної експертизи є лише, власним суб"єктивним оціночним судженням експерта щодо можливого, приблизного та орієнтованого розміру моральної шкоди, заподіяної позивачу по справі, який необгрунтований точними конкретними та законодавчо встановленими методами та методиками визначення розміру моральної шкоди.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_1 пояснив, що між ним та прокуратурою були конфлікти у зв»язку з його адвокатською діяльністю та депутата Варвинської районної ради, а тому прокурор Варвинського району, після невдалих «попереджень», перевищуючи свої службові повноваження, почав відносно нього кримінальне переслідування з 2011 року, тобто було піднято справу за фактом ДТП, що спричинила смерть потерпілого, яка була закрита ще у липні 2008 року. Без порушення кримінальної справи, 14 червня 2011 року прокурором Варвинського району Руденок О.В. призначається автотехнічна експертиза, висновок якої не дає відповіді на поставлені питання щодо наявності технічної можливості уникнення зіткнення шляхом екстреного гальмування та наявності порушення ПДР. Після чого прокурор Варвинського району 09.09.2011 року, знову, без порушення кримінальної справи, призначає автотехнічну експертизу, на вирішення якої ставить аналогічні питання, але проведення доручає іншій експертній установі, висновок якої не встановлює причинного зв»язку між порушеннями позивачем ПДР і ДТП та вказує на позбавлення технічного сенсу щодо відповіді на питання про наявність технічної можливості уникнення наїзду на пішоходів. 16.12.2011 року, без перебування у провадженні слідчого Котеленець Ю.М., який направляє до НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області листа з проханням провести автотехнічне дослідження обставин та механізму ДТП, посилаючись на вихідні дані, що містяться в копіях протоколів огляду транспортного засобу, огляду місця події та схеми до протоколу місця ДТП, де спеціаліст ОСОБА_3 дав висновок експерта від 17.01.2012 року, який спростовує його ж попередні твердження від 22.06.2011 року, та зазначає на невідповідність дій водія ОСОБА_1 Правилам дорожнього руху. І 17.07.2012 року по цій справі постановою слідчого призначена судова автотехнічна експертиза по дослідженню обставин та механізмів ДТП, висновки якої були взяті за основу пред»явлення обвинувачення.

По збігу майже 4 років слідчим СУ УМВС України в Чернігівській області було винесено постанову про порушення кримінальної справи за фактом порушення ПДР, що спричинило смерть ОСОБА_6 і лише 16.05.2013 року прокурором Чернігівської області Гезердаву В.В. було повідомлено про підозру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України. Після чого позивач протягом двох років займався лише доведенням своєї невинуватості у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. У місці постійного проживання ОСОБА_1 та сім»ї почалися розмови, які зашкоджували його репутації. Зі сторони обвинувачення позивачу висловлювались різні погрози, що негативно впливали на його стосунки в сім»ї, ОСОБА_1 пропонували виїхати до Абхазії, його проблеми негативно вплинули на роботу його дружини, яка є нотаріусом. Протягом цього періоду він переживав складні стосунки у сім»ї, відносини з дружиною доходили, навіть, до розлучення, матеріально він перестав утримувати свою сім»ю, бо увесь час витрачав на цю справу, він перестав займатися адвокатською діяльністю. По першій інстанції двічі були постановлені виправдувальні вироки, один з яких був скасований лише з процесуальних питань, після чого йому прийшлося ще раз доводити у суді свою невинуватість та все заново переживати.

Вислухавши пояснення позивача, прокурора, свідка, дослідивши докази, які містять матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

27 березня 2008 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що спричинила смерть потерпілого за ч.2 ст.286 КК України була порушена кримінальна справа прокурором Варвинського району Чернігівської області. Приводом до порушення кримінальної справи став той факт, що ОСОБА_1, 07.03.2008 року, керуючи автомобілем «Тойота Кермі» у напрямку смт Варва по вул.Миру с.Воскресенське, після здійснення обгону автомобіля «Шкода-Октавія», який рухався в попутному напрямку, порушуючи цим правила дорожнього руху, не справився з керуванням, виїхав на праве узбіччя дороги, де збив електроопору, після чого здійснив наїзд на громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7, обидва з тілесними ушкодженнями були доставлені до Варвинської ЦРЛ. ІНФОРМАЦІЯ_2 від тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_6 у результаті ДТП наступила смерть.

Постановою Варвинського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2008 року, яка набрала законної сили, постанову прокурора Варвинського району від 27 березня 2008 року в частині порушення кримінальної справи за фактом ДТП, що спричинила смерть потерпілого, за ч.2 ст.286 КК України було скасовано.

27 лютого 2012 року, по збігу майже 4 років, слідчий СУ УМВС України в Чернігівській області Алієв В.І. виніс постанову про порушення кримінальної справи № 04/02964 за фактом порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_6, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та прийнято вказану справу до свого провадження і лише 16.05.2013 року ОСОБА_1 прокурором Чернігівської області було повідомлено про підозру у порушенні ним правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України.

Постановою від 07 березня 2012 року старший слідчий відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод СУ УМВС України в Чернігівській області Котеленець Ю.М. приймає кримінальну справу до свого провадження і розпочинає по ній розслідування.

Але, без порушення кримінального провадження у червні та вересні 2011 року органом досудового розслідування призначалися автотехнічні експертизи.

03.06.2013 року відносно ОСОБА_1 було складено та затверджено ст. прокурором прокуратури Варвинського району Рубаном О.Б. обвинувальний акт у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

01 червня 2013 року ухвалою слідчого судді Варвинського районного суду Чернігівської області відносно підозрюваного ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України застосовано запобіжний захід у вигляді застави в сумі 22 880 грн.

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2014 року ОСОБА_1 було виправдано за ст.286 ч.2 КК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Дію запобіжного заходу було припинено.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 15 липня 2014 року вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасовано, призначено новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суддів.

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2015 року ОСОБА_1 було визнано невинуватим у пред»явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України та виправдано, за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 24 березня 2015 року вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч.7 ст.1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльнісь, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Таким законом є Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Згідно ст.2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Постановлення виправдувального вироку суду.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною 1 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Згідно ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Пунктом 5 ч.1 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається) моральна шкода.

Згідно з ч.5, 6 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Так, на підтвердження отриманих моральних страждань, суд приймає і висновок експерта, згідно якого: по збігу майже 5 років після ДТП порушення даної кримінальної справи принижувало честь та гідність позивача, бо ставило під сумнів його добре ім»я (він був затребуваним адвокатом та був депутатом місцевої ради), поширення чуток у районі, сприяли суттєвому зниженню його авторитету серед оточуючих, ділової репутації, поваги та доброзичливого ставлення. Переживання даної ситуації сприяли до змін у звичному житті ОСОБА_1В, всі його думки та дії були спрямовані на доведення своєї невинності, весь свій час позивач спрямовував на відстоювання справедливості, намагаючись повернути собі добре ім»я. Незаконне притягнення позивача до кримінальної відповідальності призвело до переживання постійної тривоги та напруги, він відчував втрату та руйнування звичного способу життя, у нього суттєво знизилась довіра до людей та держави. Ця ситуація суттєво змінила у сім»ї ОСОБА_1 відносини, внесла невизначеність щодо майбутнього родини, призвела до значних фінансових витрат, оскільки займаючись захистом власних інтересів він не мав можливості займатись своєю професійною діяльністю, вимушений був значну для нього суму вкласти у якості застави. Дана ситуація принижувала авторитет позивача, псувала репутацію в соціумі, створювала негативну психологічну установку відносно нього як про людину непорядну, що уникає кримінальної відповідальності за спричинене. Протягом значного періоду всі думки ОСОБА_1 та дії були спрямовані на доведення своєї невинності, весь свій час та ресурси він спрямовував на відстоювання справедливості (а.с.169-186).

Відповідно до ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 цього Кодексу.

При цьому суд вважає, що перебування позивача під слідством і судом, безумовно негативно вплинуло на його почуття та душевний стан і завдало йому душевних страждань, а інші слідчі дії безумовно також завдали йому моральних страждань, погіршились його стосунки з оточуючими людьми.

Внаслідок незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності, упередженого ставлення до нього працівників правоохоронних органів під час досудового слідства, останньому спричинено значної моральної шкоди і це повністю знайшло підтвердження в судовому засіданні.

В результаті неправомірних дій правоохоронних органів, які виразились в незаконному притягненні позивача до кримінальної відповідальності за діяння, яке неможливо довести внаслідок недостатніх доказів для доведеності винуватості особи у суді та вичерпанням можливостей їх отримати і як наслідок тривалому відриві позивача від звичного способу життя, руйнації життєвих планів та соціальних зв'язків, приниженні його честі, гідності та ділової репутації, він впродовж тривалого часу був позбавлений можливості вести звичайний спосіб життя, переносив дискомфортні умови існування, був вимушений пристосовуватись до несприятливих обставин. Його нормальні життєві зв'язки були порушені, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Саме тому, з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, виходячи з вимог закону та засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що моральна шкода підлягає частковому відшкодуванню в розмірі, визначеному судом що становить 600 000 грн.

У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, а тому судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.4, 12, 76-84, 141, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди в зв»язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) 600 000 (шістсот тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди в зв»язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України (м.Київ, вул.Бастіонна,6, ЄДРПОУ 37567646).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Срібнянський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 03.03.2019 року

Суддя В.М. Ходіч