Рішення № 80222034, 26.02.2019, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 733/1517/18

№ 2/733/54/19

Рішення

Іменем України

"26" лютого 2019 р. Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі :

головуючого судді Т.В. Карапиш

при секретарі В.Ю. Донченко

за участю позивачки ОСОБА_1

представника УСЗН Ічнянської РДА А.П. Породька

та представника Управління ДКС України в Ічнянському районі М.М. Кондрат

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ічня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації та Державної казначейської служби України, третя особа на стороні відповідача Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області про стягнення моральної шкоди в розмірі 60000 гривень 00 копійок,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в розмірі 60000 гривень 00 копійок, мотивуючи тим, що вона являється потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС. Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2013 року зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2012 рік відповідно до ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі трьох мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених коштів. УПСЗН Ічнянської РДА було зроблено перерахунок щорічної грошової допомоги на оздоровлення, що становить 3207 гривень 00 копійок. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2014 року вищевказана постанова суду залишена без змін. 28 квітня 2014 року відкрито виконавче провадження № 43127458. Виконавчий лист перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернігівській області. У зв'язку з тим, що рішення суду не виконано, а тому позивачка вимушена була звертатися в різні державні органи з приводу вищевказаного питання. Враховуючи тривалість невиконанням судового рішення (кошти за судовим рішенням не виплачені з 2014 року), а також глибину завданих душевних страждань, позивачці державою заподіяна моральна шкода, яку остання оцінила у 60000 гривень. Наголошує, що допомога, яка повинна бути виплачена, являє собою допомогу на оздоровлення і покликана сприяти поповнення її здоров'я, що свідчить про серйозний характер її душевних страждань. У зв'язку із діями відповідачів по невиконанню постанови суду стан здоров'я позивачки є не стабільним, а тому вона вимушена звертатись до суду та повторно просити захист в судовому порядку, зобов'язавши відповідачів відшкодувати моральну шкоду, заподіяну тривалим невиконанням судового рішення та стягнути за рахунок Державного бюджету України моральну шкоду в розмірі 60 000 гривень, шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку України.

В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити з підстав, вказаних в позовній заяві.

Представник УСЗН Ічнянської РДА А.П. Породько в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні, так як Управління виконало постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2013 року в частині зобов'язання здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік, про що було повідомлено Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області. УСЗН не має можливості виконати данупостанову суду про зобов'язання здійснити виплату допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у Державному бюджеті на 2012-2018 роки не передбачені, видатки на зазначені цілі не затверджувались у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та у відповідних паспортах бюджетних програм. Таким чином, Управління жодним чином не перешкоджало та не затягувало виконання постанови суду від 04 квітня 2013 року, а тому вина в заподіянні позивачці матеріальної та моральної шкоди відсутня. До того ж останньою не надано жодних документальних доказів в обґрунтування наявності моральної шкоди та її розміру, в зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позову.

Представник Управління ДКС України в Ічнянському районі М.М. Кондрат судовому засіданні також просила відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що казначейство жодних прав та інтересів позивачки не порушувало, не вступало у правовідносини з нею і жодної шкоди їй не завдавало, тому відповідно до вимог Конституції України та інших актів законодавства казначейство не може нести відповідальність за шкоду, завдану ОСОБА_1 діями інших суб'єктів. Щодо виконання постанови Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2013 року зазначає, що пунктом 3 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року № 440, передбачено, що рішення суду подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості. Пакет документів щодо виконання судового рішення на користь ОСОБА_1 до органів казначейства не надходив та на виконанні не перебуває. Щодо вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди вказує, що останньою не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями органів державної влади та втрати звичайного способу життя. Також ОСОБА_1 не навела жодних доказів в обґрунтування моральної шкоди, не надала її розрахунку, не навела з яких міркувань виходила, визначаючи моральну шкоду у сумі 60000 гривень 00 копійок, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Представник Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в судове засідання не з'явився , хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 60000 гривень 00 копійок підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється особою, що потерпіла (евакуйована) внаслідок аварії на ЧАЕС і відноситься до 2-ї категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.1). Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2013 року зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації ради нарахувати та виплатити щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2012 рік відповідно до ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі трьох мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених коштів (а.с.7). Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2014 року вищевказана постанова суду залишена без змін (а.с.8). 28 квітня 2014 року відкрито виконавче провадження № 43127458 (а.с.9). УПСЗН Ічнянської РДА було зроблено нарахування щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2012 рік в розмірі 3207 гривень 00 копійок (а.с.11). Однак постанова Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2013 року в частині виплати позивачці щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік на протязі більше ніж п'ять років не виконана.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", а також особливості їх виконання.

Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень" КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

З матеріалів справи вбачається, що лише 21 грудня 2018 року позивачці було виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2012 рік в сумі 3207 гривень 00 копійок (а.с.99).

До цього часу виплата даних коштів не була проведена, оскільки видатки на зазначені цілі не затверджувались у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та у відповідних паспортах бюджетних програм, що підтверджується матеріалами справи (а.с.10,65-94).

Як наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 7 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії", для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Норми ст. 23 ЦК України вказують, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Завдана позивачці моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з надмірно тривалим невиконанням державним виконавцем рішення суду, що є підставою для стягнення моральної шкоди.

Згідно зі ст. 56 Конституції України позивачка має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок держави .

Враховуючи характер порушення прав ОСОБА_1, глибину її душевних страждань, вимоги розумності та справедливості, суд визначає моральну шкоду в розмірі 8000 гривень.

На обґрунтування зазначених висновків суд вважає за можливе послатись також на практику розгляду справ Європейським судом з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні.

Зокрема в рішенні по справі «Ромашов проти України»від 27 липня 2004 року суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина суду. А оскільки п.1 ст.6 §1 Конвенції про права людини і основоположних свобод гарантує кожному право на суд, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (бюджетних установ) визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою КМУ від 3 серпня 2011 року № 845, у редакції постанови КМУ № 45 від 30 січня 2013 р.

Згідно з п. З Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пунктів 36-38 Порядку № 845 виконання зазначених судових рішень здійснюється Казначейством України. Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок за бюджетною програмою.

Додатком № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» визначено розподіл видатків Державного бюджету України на 2018 рік, які закріплені за Державною казначейською службою України, в тому числі по коду програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 3504030 відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Отже, стягнення зазначеної шкоди здійснюється з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою 3504030.

Таким чином, суд вважає, що з врахуванням вимог розумності і справедливості, достатнім розміром відшкодування заподіяної позивачці моральної шкоди 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Керуючисьст.ст.23,1167,1173,1174 ЦК України,ст.ст. 4, 10, 12, 23, 80, 81, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації та Державної казначейської служби України, третя особа на стороні відповідача Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області про стягнення моральної шкоди в розмірі 60000 гривень 00 копійок задовольнити частково.

Стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади, в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т. В. Карапиш