Постанова № 802210, 05.07.2007, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2007 р.

№ 31/97

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Дерепи В.І.

суддів Грека Б.М.

Стратієнко Л.В.

з участю представників:

позивача:

відповідача:

Бершадська І.М.

не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

приватного підприємства "Торговий дім "Союз"

на рішення

господарського суду м.Києва від 07 травня 2007 р.

у справі

№ 31/97

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Слов’янський нафтопродукт"

до

приватного підприємства "Торговий дім "Союз"

про

стягнення 1 702 611,1 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2006 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 1 631 196 грн. збитків заподіяних неналежним виконанням останнім своїх обов’язків за договором зберігання від 29.09.2005 р. № 29/09-05-1 та 71 415,1 грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна.

В подальшому позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути лише збитки у сумі 1 631 196 грн. (а.с.57).

Рішенням господарського суду м.Києва від 07.05.2007 р. (суддя Н.І.Качан) позов задоволено. Стягнуто з ПП "Торговий дім "Союз" на користь ТОВ "Слов’янський нафтопродукт" 1 631 196 грн. заборгованості , судові витрати, а в іншій частині позову (стягнення 71 415,1 грн. неустойки) провадження припинено на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог і справу в цій частині передати на новий розгляд.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду –без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.2 ст. 83 ГПК України господарський суд , приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересі позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Однак, при цьому суд не вправі змінювати предмет позову, що згідно ст. 22 ГПК України є виключним правом позивача, чи розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на підставі ст. 951 ЦК України 1 631 196 грн. збитків, заподіяних внаслідок нестачі переданого йому на зберігання за договором зберігання від 29.09.2005 р. № 29/09-05-1 поліетилену високого тиску.

Суд прийшов до правильного висновку про те, що після укладення між сторонами 05.12.2005 р. договору купівлі-продажу товару № 05/12/2005-КС, за яким позивач продав відповідачу 201,905 т поліетилену високого тиску вартістю 1 631 196 грн., що знаходився у останнього на зберіганні, між сторонами щодо зазначеного майна виникли цивільні відносини, що регулюються договором купівлі-продажу, а тому вимоги позивача про стягнення на підставі ст.951 ЦК України збитків, завданих нестачею переданого на зберігання товару, є необгрунтованими і у відповідача існує заборгованість перед позивачем за договором купівлі-продажу, яка підлягає стягненню на підставі норм, що регулюють зобов’язання за договором купівлі-продажу.

Разом з тим, стягнувши вказану заборгованість за договором купівлі-продажу, суд змінив предмет позову з відшкодування збитків на примусове виконання обов’язку в натурі, що згідно ст. 22 ГПК України є виключним правом позивача, тобто вийшов за межі позовних вимог без обгрунтування необхідності такого виходу та відповідного клопотання заінтересованої сторони порушивши при цьому конституційний принцип диспозитивності учасників судового процесу, закріплений в ст.129 Конституції України.

Також помилковим є припинення провадження у справі на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України в частині стягнення 71 415,1 грн. у зв’язку зі зменшенням позивачем позовних вимог.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та вирішити спір у відповідності з вимогами процесуального закону.

При подачі касаційної скарги відповідачем не було сплачене у повному обсязі державне мито відповідно до вимог підпункту "г" пункту 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", а тому виходячи із розміру оспорюваної суми та з урахуванням суми сплаченого державного мита з відповідача необхідно стягнути 8 105 грн. (16 312 грн. х 50% -51 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу приватного підприємства "Торговий дім "Союз" задовольнити.

Рішення господарського суду м.Києва від 07 травня 2007 р. у справі за № 31/97скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Стягнути з приватного підприємства "Торговий дім "Союз" (03022 м.Київ, Голосіївський район, вул. Козацька,122, ЄДРПОУ 30857108) 8 105 грн. державного мита.

Доручити господарському суду м.Києва видати відповідний наказ.

Головуючий В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

Л.В. Стратієнко