Вирок № 80220679, 04.03.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.03.2019 Справа №607/12114/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Ломакіна В.Є.

за участю секретарів Кісіль Т.М., Репетівської В.Р., Пушкар С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Тернополі кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210180000078 від 02 лютого 2016 року про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тернополя, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, працюючого водієм автотранспортних засобів групи мобільного реагування у ТзОВ «ВЕНБЕСТ», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

-16.09.2015 Тернопільським міськрайонним судом за ч.1 ст.185 КК України з призначенням покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 14.06.2016 покарання за вироком суду від 16.09.2015 замінено на покарання у виді громадських робіт на строк 60 годин. 26.09.2016 покарання у виді 60 годин громадських робіт відбуто,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Козловського А.І., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Вербицького О.Р., потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_4,-

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2016 року, о 07 год. 15 хв., водій ОСОБА_1, керував технічно справним автомобілем «ВАЗ 2107» реєстраційний номер НОМЕР_3 та рухався проїзною частиною дороги «Обхід м. Тернопіль» у напрямку до м. Тернопіль від с. Гаї Шевченківські, Тернопільського району, Тернопільської області.

Під час руху обвинувачений ОСОБА_1 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну, чим порушив вимоги ч. 1 п. 1.5, п. 1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), п.2.3 (б, д) ПДР України, які зобов'язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Під час руху на 13 км. вказаної автодороги, обвинувачений ОСОБА_1, порушуючи вимоги п. 12.3 ПДР України, відволікся від керування автомобілем та в момент виявлення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил, обвинувачений ОСОБА_1 не забезпечив безпеку дорожнього руху та допустив наїзд передньою правою частиною керованого ним автомобіля «ВАЗ 2107» на задню частину велосипеда під керуванням ОСОБА_3

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді рани лівої скронево-тім'яної та правої тім'яної ділянок, синці повік очей, субкон'юнктивальний крововилив лівого ока, чисельні садна та прояви забою м'яких тканин обличчя, садна крижової ділянки і нижніх кінцівок, відкриту черепно-мозкову травму у вигляді переломів кісток мозкового (склепіння і основи) та лицевого (стінки лівої гайморової пазухи та дуги лівої виличної кістки) черепа, крововиливів у речовину і під оболонки головного мозку, закриту травму шиї з переломом остистого паростку і дужок 4-го шийного хребця, закритий крайовий перелом лівої променевої кістки, що згідно п.п. 2.1.2. і 2.1.3, що згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (МОЗ України, Київ, 1995), за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, належать до тяжких.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог ч. 1 п. 1.5, п. 1.10 (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог) п. 2.3. (б, д) та п.12.3 ПДР України, перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3

Таким чином обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав та показав, що 02 лютого 2016 року, працюючи водієм таксі, керував автомобілем марки «ВАЗ 2107» у темну пору доби, а саме, зранку перед сходом сонця, рухаючись з с.Гаї Шевченківські, Тернопільського району Тернопільської області в напрямку до м.Тернополя зі швидкістю близько 60 км/год. В салоні вказаного автомобіля перебував сам без пасажирів. Під'їжджаючи до моста, у зустрічному напрямку рухався транспортний засіб із увімкненим дальнім світлом фар, який його засліпив. У цей момент він побачив якусь тінь з правої сторони проїзної частини та скерував автомобіль у ліву сторону. Далі він відчув удар передньої частини свого автомобіля. Після чого розпочав гальмування до зупинки транспортного засобу. Коли він зупинився, то вийшов із автомобіля та побачив, що вчинив наїзд на велосипедиста, який лежав на проїзній частині дороги. Підійшовши до потерпілого, останній підвівся та повідомив, що поспішає на роботу. Проте, він заперечив потерпілому та викликав працівників поліції і швидкої медичної допомоги. Коли приїхала бригада швидкої медичної допомоги, то госпіталізувала потерпілого, а він залишився на місці події з працівниками поліції. Перед наїздом на велосипедиста він останнього не бачив, оскільки на вулиці було темно, а на велосипеді не було увімкнених приладів освітлення. Після ДТП він намагався частково відшкодувати шкоду потерпілому, однак родичі ОСОБА_3 відмовились від одержання коштів. Про те, що трапилось шкодує, просить вибачення у потерпілого, обіцяє в подальшому надавати матеріальну допомогу ОСОБА_3 на лікування. Просить суд суворо його не карати, не позбавляти волі та права керування транспортними засобами, оскільки працює водієм, що є його єдиним заробітком тісно пов'язаним із керуванням автомобіля. Цивільний позов прокурора Тернопільської місцевої прокуратури про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в користь фінансового управління Тернопільської обласної державної адміністрації в розмірі 4784 грн. визнає повністю.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_1, його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, доводиться показаннями потерпілого, свідків та наданими в судовому засіданні стороною обвинувачення доказами, а саме:

-показаннями, допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3, який суду показав, що 02 лютого 2016 року близько 07 год. 10 хв. їхав на велосипеді в с.Гаї Шевченківські Тернопільського району Тернопільської області у напрямку м.Тернополя. Рухався зі швидкістю близько 20 км/год. по проїзній частині дороги 50-70 см. від узбіччя. На вулиці було темно, його велосипед обладнаний спереду ліхтарем та ззаду ліхтарем, який працює в режимах покажчика габаритів, поворотів та стоп-сигналу. Дані світлові прилади на велосипеді перебували у справному стані і під час його руху були увімкненими. Проїхавши міст близько 30 метрів, він увімкнув правий покажчик повороту і після цього відбулось ДТП, а саме, автомобіль здійснив наїзд на нього. Самого удару він не пригадує, лише пам'ятає мить, коли він знаходився на проїзній частині дороги, а попереду нього лежав його велосипед. Жодних сигналів від автомобіля він не чув. Попереду у зустрічному напрямку рухався автомобіль за 800 метрів, проте вказаний транспортний засіб не засліплював та не обмежував оглядовість дороги. Тривалий час він перебував на стаціонарному лікуванні та продовжує лікування, яке є необхідним досі. Обвинувачений заподіяну шкоду не відшкодував, грошові кошти, які він пропонував були незначними з огляду на витрати, що були понесені його родиною на лікування і до сьогодні затрати у великих розмірах мають місце. Просить суд не позбавляти волі обвинуваченого;

-показаннями, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_5, яка суду показала, що 02 лютого 2016 року близько 07 год. потерпілий ОСОБА_3, який являється їй батьком вийшов з дому і поїхав велосипедом на роботу. Потерпілий останні 10 років постійно користувався велосипедом, який був у технічно справному стані та обладнаний світловими приладами спереду і ззаду. О 7 год. 55 хв. цього ж дня, їй зателефонував лікар та повідомив, що батько потрапив у ДТП і його везуть в університетську лікарню м.Тернополя у відділ нейрохірургії. Тоді вона одразу прибула на місце ДТП, де побачила батька велосипед, який був попереду автомобіля за 2 метри, розбите лобове скло у автомобілі, багато крові на проїзній частині дороги. Водій автомобіля розповів, що його засліпив автомобіль, який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого він допустив наїзд на велосипедиста;

-показаннями, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_6, яка суду показала, що 02 лютого 2016 року о 07 год. 50 хв. вона йшла по дорозі в с.Гаї Шевченківські Тернопільського району Тернопільської області в напрямку м.Тернополя. Далі біля моста вона побачила автомобіль білого кольору марки «ВАЗ», а за ним розбитий велосипед та багато крові на проїзній частині. Поряд з велосипедом на землі лежали рукавиці і молоток. На місці ДТП вона бачила доньку потерпілого та ще двоє чоловіків. Велосипед був обладнаний світловими приладами;

-показаннями, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_7, який суду показав, що у даному кримінальному провадженні був слідчим. У постанові про призначення автотехнічної експертизи ним зазначались вихідні дані, які були здобуті під час проведення слідчого експерименту на досудовому розслідуванні;

-показаннями, допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_8, який суду показав, що виконував автотехнічну експертизу №5-131/17 від 07.04.2017 у даному кримінальному провадженні. Під час проведення експертизи, ним використовувались вихідні дані, які були надані слідчим. Крім цього, під час дослідження він ознайомлювався з матеріалами кримінального провадження. Будь-яких розбіжностей, які б завадили йому виконати експертизу не було;

-даними, які містяться у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та план схемою з фототаблицею від 02 лютого 2016 року, згідно яких встановлено місце вчинення злочину, зафіксована ділянка дороги, дорожнє покриття, дорожні знаки, слідова інформація на проїзній частині, кінцеве розташування транспортного засобу та велосипеда;

-висновком, проведеної судово-медичної експертизи №440 від 18 квітня 2016 року, з якого вбачається,що при вступі громадянина ОСОБА_3 02.02.2016 на стаціонарне лікування у нейрохірургічне відділення комунального закладу Тернопільської обласної ради «Тернопільська університетська лікарня», у нього було описано рани лівої скронево-тім'яної та правої тім'яної ділянок, синці повік очей, субкон'юнктивальний крововилив лівого ока, чисельні садна та прояви забою м'яких тканин обличчя, садна крижової ділянки і нижніх кінцівок.

Клініко-інструментальними дослідженнями (підтверджено при вивченні рентгенограм і комп'ютерних томограм) встановлено відкриту черепно-мозкову травму у вигляді переломів кісток мозкового (склепіння і основи) та лицевого (стінки лівої гайморової пазухи та дуги лівої виличної кістки) черепа, крововиливів у речовину і під оболонки головного мозку, закриту травму шиї з переломом остистого паростку і дужок 4-го шийного хребця, закритий крайовий перелом лівої променевої кістки.

У день госпіталізації було проведене оперативне втручання - краніектомія справа, видалення гострої субдуральної та внутрішньомозкової гематом.

Зазначені тілесні ушкодження, були спричинені незадовго до вступу ОСОБА_3 на стаціонарне лікування, в результаті дії тупих предметів, що підтверджується самим видом ушкоджень та описанням ран як "забійні".

Виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження, згідно з п.п. 2.1.2 і 2.1.3 Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (МОЗ України, Київ, 1995), за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, належать до тяжких.

Спричинення виявлених у громадянина ОСОБА_3 зазначених тілесних ушкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди, обставини якої описані в постанові - при зіткненні автомобіля із велосипедом, на якому був потерпілий, не виключається;

-висновком, проведеної судової інженерно-транспортної експертизи №5-79/16 від 22.02.2016, з якого вбачається, що система рульового керування автомобіля ВАЗ-2107, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, знаходиться в працездатному стані і вимогам п. 31.4.2. «Рульове керування» ПДР України відповідає.

Робоча гальмова система вказаного автомобіля знаходиться в працездатному стані і вимогам п. 31.4.1 «Гальмові системи» ПДР України відповідає.

Прилади зовнішнього освітлення вимогам п. 31.4.3. "Зовнішні світлові прилади" ПДР України відповідають.

Колеса та шини автомобіля вимогам п. 31.4.5. ПДР України відповідають.

Експертним дослідженням систем та їх елементів, що впливають на безпеку руху, в процесі керування автомобілем, на стадії пошуку несправностей за зовнішніми ознаками та проявами (діагностичними параметрами і симптомами) - технічних несправностей (невідповідностей) не виявлено;

-висновком, проведеної судової інженерно-транспортної експертизи №5-78/16 від 14.03.2016, з якого вбачається, що кут взаємного розміщення повздовжніх осей автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_2, та велосипеда «active bike», що представлений на дослідження, в первинний момент наїзду був в межах 0°+/-5°.

Встановити кутове розташування транспортних засобів в первинний момент зіткнення, відносно елементів проїзної частини дороги, не надається можливим, тому що в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02.02.2016 та на схемі до нього не зафіксовано слідів, що залишені транспортними засобами (сліди тертя, кочення, гальмування та ін.), які б свідчили про їх напрямок руху до моменту зіткнення та були належним чином прив'язані до елементів проїзної частини дороги.

Наїзд автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_2, на велосипедиста, відносно елементів проїзної частини дороги, відбувся ймовірно на смузі руху до с. Гаї Гречинські, в місці, що безпосередньо передує початку «осипу лакофарбового покриття», відносно напрямку руху вказаного автомобіля до с. Гаї Гречинські.

Встановити експертним шляхом в абсолютних величинах місце наїзду автомобіля «ВАЗ-2107» на велосипедиста, відносно елементів проїзної частини дороги, не надається можливим в зв'язку із відсутністю уточнюючої слідової інформації на місці події;

-даними, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 22 березня 2017 року, згідно яких встановленослід гальмування залишений правими колесами автомобіля ВАЗ-2107 довжиною 7,0 м., який починається на віддалі 1,6 м. до правого краю проїзної частини, а закінчується на віддалі 1,8 м. до цього ж краю. Також позначено початок осипу скла та пляму бурого кольору.

Констатовано, що траєкторія руху велосипедиста проходить паралельно до правого краю проїзної частини на відстані 0,7 м. до її правого краю. Від місця наїзду в бік с. Гаї Шевченківські відміряно та позначено крейдою 10-ти метровий відрізок. Потерпілий на велосипеді тричі проїхав вказаний відрізок, а поняті за допомогою секундоміра заміряли час долання вказаного відрізку. Результати замірів наступні:1 спроба: 2,84 с.; 2 спроба: 3,09 с.; 3 спроба: 3,02 с.

Середній час долання відрізку довжиною 10 м. становить 2,98 м., отже швидкість руху велосипедиста до наїзду становила 3,4 м/с.

Конкретна видимість велосипедиста з робочого місця водія автомобіля ВАЗ-2107 визначалась шляхом посекундного одномоментного зближення транспортних засобів. Зокрема, початковою точкою для розмітки велосипедисту вибрано місце наїзду. Від місця наїзду в бік с. Гаї Шевченківські відміряно та позначено цифрами 1, 2...5 п'ять рівних, відрізків довжиною 3,4 м кожен, які відповідають переміщенню потерпілого від моменту наїзду за 1, 2...5 секунд відповідно.

При умові руху автомобіля ВАЗ-2107 зі швидкістю 60 км/год, як стверджує в своєму поясненні водій ОСОБА_1, даний транспортний засіб долає за 1 секунду відстань 16,7 м. Початковою точкою для проведення розмітки даному транспортному засобу вибрано місце наїзду. Від вказаного місця в бік с. Гаї Шевченківські відміряно та позначено крейдою 5 рівних відрізків довжиною 16,6 м кожен, які позначено за допомогою крейди цифрами 1, 2..5 та відповідають його переміщенню до ДТП за 1, 2..5 секунд відповідно.

Надалі транспортні засоби встановлені на своїх траєкторіях в точках № 5, тобто де вони знаходились за 5 секунд до моменту наїзду.

Визначення видимості розпочато о 05.45. В автомобілі ВАЗ-2107 увімкнуто ближнє світло фар, запущено двигун. В велосипеді увімкнуто задніх червоний миготливий ліхтар. Поняті та інші учасники слідчого експерименту почергово сідали на робоче місце водія в автомобіль ВАЗ-2107 та констатували, що з точки № 5 вони бачать попереду якусь перешкоду, однак категорично ствердити, що це велосипедист не можуть, тому транспортні засоби переміщені по своїх траєкторіях та встановлені в точки № 4.

О 05.50 констатовано початок світанку, однак видимість у напрямку руху все ще обмежена наявністю темряви та виключає можливість руху транспортного засобу без світла фар. За відсутності зустрічних транспортних засобів видимість у напрямку руху становить 72 м.

При розташуванні транспортних засобів в точках № 4 поняті та інші учасники слідчого експерименту чітко констатували, що бачать з робочого місця водія автомобіля ВАЗ-2107 червоний миготливий ліхтар та силует людини, яка їде попереду в межах смуги руху на велосипеді. Отже, конкретна видимість велосипедиста настала в точках № 4 і становить 53,2 м.

Надалі аналогічним методом проведено визначення конкретної видимості при наявності зустрічного автомобіля. Досліджено два варіант. В першому варіанті роз'їзд із зустрічним/автомобілем відбувся в момент наїзду, в другому варіанті роз'їзд із зустрічним автомобілем відбувся перед наїздом, а саме за 2,0 с до моменту ДТП. Швидкість руху зустрічного автомобіля взято 60 км/год. При визначенні конкретної видимості використовувались випадкові легкові автомобілі іноземного виробництва із заводським світлом фар, яке працювали в режимі «ближнього світла». В обох варіантах конкретна видимість велосипедиста з робочого місця водія автомобіля ВАЗ-2107 наставала в точці № 4. світло фар зустрічних автомобілів не засліплює водія автомобіля ВАЗ-2107 лише обмежує видимість у напрямку руху, яка склала в 1-му варіанті 59,0 м, в другому 52,0 м.;

-висновком, проведеної судової інженерно-транспортної експертизи №5-131/17 від 07.04.2017, з якого вбачається, що в умовах даної дорожньо-транспортної ситуації, яка склалася, водій автомобіля «ВАЗ-21074» повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3, 12.6 ґ) Правил дорожнього руху України.

При заданому слідством комплексі вихідних даних, водій автомобіля «ВАЗ-21074», з моменту виникнення перешкоди для руху, мав технічну можливість застосовуючи екстрене гальмування, до моменту контактування з перешкодою, знизити швидкість транспортного засобу до швидкості руху велосипедиста.

При встановлених обставинах розвитку дорожньо-транспортної пригоди і заданому слідством комплексі вихідних даних, невідповідність дій водія автомобіля «ВАЗ-21074» технічним вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України привела до виникнення даної ДТП, тобто причиною настання даної ДТП - наїзд транспортного засобу на велосипедиста, з технічної точки зору були обставини, які пов'язані з невідповідністю дій водія автомобіля «ВАЗ-21074» зазначеним вимогам пункту Правил;

-даними, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 26 травня 2017 року, згідно яких встановлено, що переміщення для велосипеда від початкової точки (місця наїзду) складає за 1 секунду - 3,4 м. (зі слів велосипедиста ОСОБА_3 ), за 2 секунди - 6,8 м. (3,4 х 2, і так далі), за 3 секунди - 10,2 м...

Переміщення для автомобіля «ВАЗ 2107» від початкової для цього точки (місця наїзду) в бік с. Гаї Шевченківські (тобто в протилежному його руху напрямку) складає: за 1 секунду - 16,7 м. (60 км/год. : 3,6), за 2 секунди - 33,4 м. (16,7 х 2, і так далі)...

Для зустрічного автомобіля початковою точкою для проведення розмітки буде місце його знаходження в момент наїзду (7,0 м до місця наїзду). Від вказаної точки в бік м. Тернополя відміряли та позначили 5 рівних відрізків довжиною 16,7 м кожен, які відповідають місцю знаходження зустрічного автомобіля до моменту наїзду за 1, 2..5 секунд.

Точки, які знаходяться на відстанях, що відповідають переміщенню автомобіля «ВАЗ 2107», зустрічного автомобіля та пішохода позначені крейдою на проїзній частині дороги під № 1, 2, 3, 4 та 5.

Після проведення розмітки автомобіль «ВАЗ-2107» встановлений в межах смуги руху до м. Тернополя, передньою частиною на рівні точки № 5, що означає його знаходженню за 5 секунд до наїзду. Зустрічний автомобіль встановлений на середині смуги руху до с. Гаї Шевченківські передньою частиною на рівні своєї точки № 5.

Статист з велосипедом встановлені у точці № 5 з боковим інтервалом 1,6 м. до правого краю проїзної частини дороги.

При умові увімкнутого на велосипеді червоного ліхтаря, в точках 1,5-5 чітко проглядається саме цей ліхтар попереду на проїзній частині незалежно від світла фар зустрічного автомобіля, а конкретна видимість статиста та велосипеда настає в точці № 1 при умові дальнього світла фар в зустрічному автомобілі та в точці 3,5, якщо в зустрічному автомобілі увімкнуто ближнє світло фар;

-висновком, проведеної судової інженерно-транспортної експертизи №5-253/17 від 30.05.2017, з якого вбачається, щопри заданому слідством комплексі вихідних даних, за умови увімкнутого дальнього світла фар зустрічного автомобіля на велосипеді червоний ліхтар вимкнено, водій автомобіля «ВАЗ-21074», з моменту виникнення перешкоди для руху, не мав технічної можливості застосовуючи екстрене гальмування, до моменту контактування з перешкодою, знизити швидкість транспортного засобу до швидкості руху велосипедиста.

При заданому слідством комплексі вихідних даних, за умови увімкнутого ближнього світла фар зустрічного автомобіля на велосипеді червоний ліхтар вимкнено, водій автомобіля «ВАЗ-21074», з моменту виникнення перешкоди для руху, мав технічну можливість застосовуючи екстрене гальмування, до моменту контактування з перешкодою, знизити швидкість транспортного засобу до швидкості руху велосипедиста.

При заданому слідством комплексі вихідних даних, за умови увімкнутого ближнього чи дальнього світла фар зустрічного автомобіля на велосипеді червоний ліхтар увімкнено, водій автомобіля «ВАЗ-21074», з моменту виникнення перешкоди для руху, мав технічну можливість, застосовуючи екстрене гальмування, до моменту контактування з перешкодою, знизити швидкість транспортного засобу до швидкості руху велосипедиста.

При встановлених обставинах розвитку дорожньо-транспортної пригоди і заданому слідством комплексі вихідних даних, за умови увімкнутого дальнього світла фар зустрічного автомобіля на велосипеді червоний ліхтар вимкнено, причиною настання даної ДТП - наїзд транспортного засобу на велосипедиста, з технічної точки зору були обставини, які пов'язані із виникненням небезпеки для руху на такій відстані до транспортного засобу, в межах якої водій автомобіля «ВАЗ-21074» був позбавлений технічної можливості застосовуючи екстрене гальмування, до моменту контактування з перешкодою, знизити швидкість транспортного засобу до швидкості руху велосипедиста.

При встановлених обставинах розвитку дорожньо-транспортної пригоди і заданому слідством комплексі вихідних даних, за умови увімкнутого ближнього світла фар зустрічного автомобіля на велосипеді червоний ліхтар вимкнено, невідповідність дій водія автомобіля «ВАЗ-21074» технічним вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України привела до виникнення даної ДТП, тобто причиною настання даної ДТП - наїзд транспортного засобу на велосипедиста, з технічної точки зору були обставини, які пов'язані з невідповідністю дій водія автомобіля «ВАЗ-21074» зазначеним вимогам пункту Правил.

При встановлених обставинах розвитку дорожньо-транспортної пригоди і заданому слідством комплексі вихідних даних, за умови увімкнутого ближньою чи дальнього світла фар зустрічного автомобіля на велосипеді червоний ліхтар увімкнено, невідповідність дій водія автомобіля «ВАЗ-21074» технічним вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України привела до виникнення даної ДТП, тобто причиною настання даної ДТП - наїзд транспортного засобу на велосипедиста, з технічної точки зору були обставини, які пов'язані з невідповідністю дій водія автомобіля «ВАЗ-21074» зазначеним вимогам пункту Правил.

Таким чином, оцінивши всі докази в кримінальному провадженні, суд вважає встановленим, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження та знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч.2 ст.286 КК України.

При призначенні покарання, відповідно до статей 50, 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його вік, стан здоров'я.

Разом з тим, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та настання наслідків - заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, і враховує обставини, які пом'якшують покарання, а саме: молодий вік обвинуваченого, позитивну характеристику з місця проживання, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без його ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням.

Крім того, суд вважає, що не слід застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки в судовому засіданні останній показав, що працює водієм та із заробітку буде допомагати матеріально потерпілому, відшкодовуючи заподіяну шкоду.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, у порядку визначеному ст.75 КК України, суд взяв до уваги те, що обвинувачений жалкує про вчинений злочин, попросив пробачення у потерпілого, зобов'язався відшкодувати завдані збитки, на обліку в наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває, позитивно характеризується по місцю проживання, думку потерпілого, який не наполягав на призначення судом суворого покарання, зокрема у виді позбавлення волі. Вказані обставини дають підстави суду вважати, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування ним покарання, з встановленням йому іспитового строку.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до положень ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боки потерпілого.

Тому, цивільний позов прокурора Тернопільської місцевої прокуратури про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь фінансового управління Тернопільської обласної державної адміністрації 4784 грн. (чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири гривні), затрачених на лікування потерпілого від злочину підлягає до задоволення.

У справі є процесуальні витрати за проведення інженерно-транспортної експертизи №5-79/16 від 22.02.2016 року в розмірі 460,80 грн., судової інженерно-транспортної експертизи №5-78/16 від 14.03.2016 року в розмірі 1100,50 грн., судової інженерно-транспортної експертизи №5-131/17 від 07.04.2017 року в розмірі 770,35 грн., судової інженерно-транспортної експертизи №5-253/17 від 30.05.2017 року в розмірі 989,60 грн., а всього на загальну суму 3321,25 грн. (три тисячі триста двадцять одна гривня двадцять п'ять копійок), які суд вважає слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому 2 (два) роки іспитового строку.

Зобов'язати ОСОБА_1, відповідно до ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов прокурора Тернопільської місцевої прокуратури про стягнення з ОСОБА_1 в користь фінансового управління Тернопільської обласної державної адміністрації 4784 грн. (чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири гривні), затрачених на лікування потерпілого від злочину - задовольнити повністю.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 в користь Фінансового управління Тернопільської обласної державної адміністрації 4784 грн. (чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири гривні), (р/р31414544700001 ГУДКСУ в Тернопільській області, код 37977599, МФО 838012, призначення платежу «інші надходження»).

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення інженерно-транспортної експертизи №5-79/16 від 22.02.2016 року в розмірі 460,80 грн., судової інженерно-транспортної експертизи №5-78/16 від 14.03.2016 року в розмірі 1100,50 грн., судової інженерно-транспортної експертизи №5-131/17 від 07.04.2017 року в розмірі 770,35 грн., судової інженерно-транспортної експертизи №5-253/17 від 30.05.2017 року в розмірі 989,60 грн., а всього на загальну суму 3321,25 грн. (три тисячі триста двадцять одна гривня двадцять п'ять копійок) в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяВ. Є. Ломакін