Рішення № 80217234, 27.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2019 року № 826/1757/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення сторін) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 АДРЕСА_2доПравобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (03680, м. Київ, вул. Антоновича, 70)про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати незаконним і скасувати рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про утримання з грудня 2017 року 20 % пенсії ОСОБА_1, що складає 1 897,04 грн. щомісячно;

- зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві поновити мені пенсії з лютого 2018 року у призначеному розмірі 9 485,21 грн. щомісячно;

- стягнути з Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 в триденний строк суму нанесеної йому матеріальної шкоди, у результаті незаконних дій у розмірі 26 717,25 грн. з одночасною сплатою нарахованої на цю суму пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України відповідно до статті 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- судові витрати віднести на рахунок Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що твердження відповідача про роботу у ПАТ «Укрпрофздоровниця» з 12 березня 2016 року неправдиве, адже з 11 березня 206 року по 14 травня 2017 року позивач ніде не працював і заробітну плату не отримував, що підтверджується витягом з трудової книжки. При цьому, позивач стверджує, що відсутні доводи дійсності робочого періоду ОСОБА_1 з 12 березня 2016 року по 14 травня 2017 року у ПрАТ «Укрпрофздоровниця», так і ніякої процедури, підпроцесу, завдання, що називається роботою, у цей проміжок часу я не виконував; у табелі обліку робочого часу за цей період прізвище ОСОБА_1 відсутнє; ніяких відміток про прихід на роботу і залишення роботи після закінчення робочого дня ОСОБА_1 немає; зарплату як винагороду за виконану роботу, позивач не одержував.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

У відзиві на адміністративний позов представник Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві зазначив, що дії відповідача щодо утримання з пенсії позивача податку на доходи фізичних осіб та військового збору і виплату 85 % розміру пенсії є правомірними, оскільки після проведеної планової перевірки у серпні 2017 року до відділу призначення та перерахунку пенсій надійшли дані персоніфікованого обліку, згідно яких встановлено, що у період з 12 березня 2016 року по 31 серпня 2017 року позивач працював у ПАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укпрофздоровниця» (ідентифікаційний код 02583780). Окрім того, зменшення державою призначених соціальних виплат шляхом внесення відповідних законодавчих змін не суперечить вимогам чинного законодавства та принципам міжнародного права.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 20 серпня 2013 року позивачеві призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

05 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою щодо переведення до категорії непрацюючих пенсіонерів у зв'язку зі звільненням з роботи, до якої додано копію трудової книжки відповідно до якої позивача з 11 березня 2016 року звільнено у зв'язку зі скороченням штату працівників. Крім того, на звороті заяви від 05 квітня 2016 року ОСОБА_1 зроблено запис про зобов'язання повідомити у разі працевлаштування.

Розпорядженням №823380 від 07 квітня 2016 року позивача переведено до категорії непрацюючих громадян.

Водночас, після проведеної планової перевірки в серпні 2017 року до відділу призначення та перерахунку пенсій надійшли дані персоніфікованого обліку, згідно яких встановлено, що у період з 12 березня 2016 року по 31 серпня 2017 року ОСОБА_1 працював в ПАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздравниця» (код ЄДРПОУ 02583780).

На підставі розпорядження №823280 від 11 серпня 2017 року позивача переведено до категорії працюючих громадян, починаючи з 12 березня 2016 року.

Відповідно до листа управління з координації та контролю за виплатою пенсії Головного управління Пенсійного фонду України від 18 серпня 2017 року №689 внаслідок переведення ОСОБА_1 до категорії працюючих громадян та утримання податку на доходи фізичних осіб за ставкою 15 % за період з 12 березня 2017 року по 31 серпня 2017 року виникла переплата пенсії у сумі 20 859,86 грн., про що листом від 25 жовтня 2017 року №1625 повідомлено позивача.

В подальшому, рішенням про надміру виплачених сум пенсій від 16 листопада 2017 року №594 Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві погоджено утримання переплати в розмірі 20 % з пенсії щомісячно, починаючи з грудня 2017 року на підставі частини 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Незгода позивача із вказаним рішенням та завданими відповідачем збитками, зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно вимог статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Вимогами статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ передбачено, що суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав. В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії.

Статтею 50 Закону №1058-IV визначено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення визначає Порядок повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року №6-4, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за №374/7695 (далі - Порядок №6-4).

Пунктом 3 Порядку №6-4 передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для утримання з пенсії особи надміру виплачених сум коштів є наявність однієї з таких умов:

1) зловживання з боку пенсіонера;

2) подання ним органам Пенсійного фонду України недостовірних відомостей;

3) неподання пенсіонером до органів Пенсійного фонду України відомостей, які б могли вплинути на розмір його пенсії.

При цьому, відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Пунктом 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2005 року №13-2), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Тобто, з аналізу перелічених правових норм вбачається, що у разі працевлаштування пенсіонера, який отримує пенсію за вислугою років на роботу, яка дає право на цей же вид пенсії, її (пенсії) виплата припиняється до моменту звільнення з такої роботи. При цьому, у разі зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Як вже встановлено судом, відповідачем проведено перевірку, в ході якої встановлено, що позивач у період з 12 березня 2016 року по 03 серпня 2017 року працював у ПрАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздравниця».

Відповідно до запису №41 від 11 березня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника адміністративно-господарського управління у зв'язку із скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Водночас, 15 травня 2017 року до трудової книжки внесено запис №42, відповідно до якого запис №41 вважати недійсним та поновлено позивача на попередній посаді з 11 березня 2016 року на підставі наказу №17к від 25 квітня 2017 року.

Доводи позивача стосовно того, що він не працює у ПАТ «Укрпрофздоровниця», а працює в ПрАТ «Укрздоровниця» суд приймає до уваги та зазначає, що допущення відповідачем помилки у зазначенні організаційно-правової форми товариства, з яким позивач перебуває у трудових відносинах, не спростовує факту наявності таких трудових відносин, які позивачем не заперечуються.

Позивач стверджує, що у період з 11 березня 2016 року по 14 травня 2017 року ніде не працював і заробітну плату не отримував.

При цьому, судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66308766), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 червня 2017 року та постановою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі №752/6179/16-ц, ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника адміністративно-господарського управління апарату Правління Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з 11 березня 2016 року; стягнуто з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 166 803 (сто шістдесят шість тисяч вісімсот три) гривень 36 коп., а також зобов'язано Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу по тимчасовій непрацездатності з 25 лютого 2016 року по 12 березня 2016 року на підставі листа непрацездатності серії АГЛ №190013 та з 14 березня 2016 року по 01 квітня 2016 року на підставі листа непрацездатності серії АГЛ № 118210.

Наведене дає підстави для висновку, що за вказаний період з 11 березня 2016 року по 19 квітня 2017 року позивачу Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» виплачено суму грошових коштів за період вимушеного прогулу, а відтак позивач на підставі судового рішення отримав дохід за даний період.

Відповідно до розрахункового листка за травень 2017 року Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» здійснено виплату за лікарняними (лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року) та за відпустку (червень 2017 року), що свідчить про виконання вказаного вище судового рішення у справі №752/6179/16-ц.

За таких обставин, оскаржуване рішення прийнято відповідачем у межах наданих повноважень, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають повністю, оскільки решта позовних вимог є похідними від вимоги про оскарження рішення про надміру виплачених сум пенсій від 16 листопада 2017 року №594.

У силу частин 1 та 2 статі 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем виконано обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення, а відтак підстав для задоволення позовних вимог судом не вбачається.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що судом не встановлено підстав для задоволення адміністративного позову, підстави для присудження на користь позивача судових витрат - відсутні.

Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук