Ухвала суду № 80217202, 28.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

28 лютого 2019 року м. Київ№ 640/1153/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними рішення та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу за вислугу років, відповідно до п. «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на її заяву, подану разом із додатками 17 жовтня 2018 року;

визнати бездіяльність відповідача, яка виразилася у непризначені позивачу пенсії за вислугу років на її заяву, нарахувати та призначити позивачу пенсію за вислугу років на підставі її заяви, поданої із додатками, з часом її подання та з урахуванням у тому числі довідок про підтвердження наявного виробничого стажу для призначення пенсії;

зобов'язати відповідача подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення відповідного до ч. 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах надано позивачем у повному обсязі, страховий стаж підтверджено відповідними документами, а тому законних підстав для відмови у призначенні пенсії не було.

Також представник позивача стверджує, що Луганська міська багатопрофільна лікаря № 2 утворена відповідно до законодавства України набагато раніше початку конфлікту на Сході України та дії Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

При цьому, представник позивача посилається на те, що довідки надано ще у березні 2015 року, проте відповідачем не призначено пенсію позивачу за заявою про призначення пенсії, подану разом із додатком, а при повторному зверненні 17 жовтня 2018 року також було відмовлено.

Таким чином, представник позивача вважає, що бездіяльність відповідача, яка виразилася у непризначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах на її заяву, подану із додатком 05 березня 2015 року, та відповідь від 07 квітня 2015 року за № К-113/09, та заяву із додатком від 17 жовтня 2018 року, та відповідь від 08 листопада 2018 року за № 107660/03, про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, є незаконною, протиправною та необґрунтованою.

У відзиві представник відповідача посилається на те, що довідки, надані позивачем не можуть бути зараховані в силу вимог статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а також, що дії відповідача є правомірними, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

Всебічно дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду в частині позовних вимог з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача не конкретизує у позовних вимогах за який саме період чи з якими саме обставинами (зверненням) пов'язана вимога про визнання бездіяльності відповідача, яка виразилася у непризначені позивачу пенсії за вислугу років на її заяву.

Так само, позивач не конкретизує у позовних вимогах якою, на його думку, необхідно визнати бездіяльність відповідача.

В той же час, суд виходить з того, що в силу вимог п. 4 ч. 1 статті 5, п. 4 ч. 2 статті 245 КАС України та з огляду на зміст позовної заяви (т. 1 а.с. 11-12) вбачається, що позивач вважає таку бездіяльність протиправною та пов'язує її в першу чергу з заявою, поданою відповідачу 05 березня 2015 року (т. 1 а.с. 30) та з отриманою відповіддю УПФУ в Шевченківському районі м. Києві від 07 квітня 2015 року за № К-113/09 (т. 1 а.с. 31).

При цьому, позивачем також надано до позову заяву від 27 березня 2015 року, в якій вона просила відповідача надати їй роз'яснення стосовно відмови у прийомі довідок з місць роботи для нарахування подвійного стажу, а також просила надати зразок потрібної довідки (т. 1 а.с. 32).

З матеріалів справи також видно, що листом від 07 квітня 2015 року № К-113/09 відповідач повідомив позивачу, що остання перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності III групи в розмірі пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зарахування пільгового стажу роботи до Списку № 1, № 2 в подвійному розмірі проводиться при надані уточнюючої довідки з установи в якій працює особа, з посиланням на статтю 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже, зарахувати до страхового стажу позивача в подвійному розмірі період роботи з 01 серпня 1984 року по 02 листопада 1988 року на підставі уточнюючої довідки від 25 вересня 2012 року № 456 та з 23 лютого 1990 року по 22 жовтня 2014 року на підставі уточнюючої довідки від 19 лютого 2015 року № 33 немає законних підстав, оскільки довідки видані з порушенням вимог чинного законодавства. При цьому, відповідачем зазначено, що для можливого зарахування таких періодів роботи до страхового стажу в подвійному розмірі, необхідно надати уточнюючі довідки, оформленні відповідно до вимог чинного законодавства, з лікарень, в яких позивач працювала. Також відповідач вказав, що підстав для надання зразка довідки не вбачає, оскільки повну відповідальність за правильність видачі довідки несе саме та організація, яка її видає.

Разом з тим, позивачем долучено до позовної заяви лише вказану уточнюючу довідку Луганської міської багатопрофільної лікарні № 2 від 19 лютого 2015 року № 33 (т. 1 а.с. 36).

Таким чином, про бездіяльність відповідача, яка виразилася у непризначені позивачу пенсії за вислугу років на її заяву від 05 березня 2015 року позивач дізналась щонайменше у квітні 2015 року з вказаного листа від 07 квітня 2015 року № К-113/09.

Також необхідно відмітити, що будь-яких доводів з приводу неотримання/невчасного отримання такої відповіді або наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду позовна заява не містить.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Норми аналогічного змісту містились у ч.ч. 1 та 2 статті 99 КАС України, у редакції, чинній станом на квітень 2015 року.

Таким чином, строк звернення до суду з позовною вимогою, що стосується бездіяльності відповідача, яка виразилася у непризначені позивачу пенсії за вислугу років на її заяву від 05 березня 2015 року, сплинув ще, щонайменше, у жовтні 2015 року, проте з позовною заявою позивач звернулась лише у січні 2019 року.

Поряд з цим, суд зауважує, що така бездіяльність не є триваючим правопорушенням, оскільки відповідач висловив свою позицію з даного приводу шляхом відмови позивачу у перерахунку пенсії на пільгових умовах і подальше вирішення такого спору могло бути реалізоване тільки в судовому порядку шляхом звернення до суду відповідно до норм КАС України, чим позивач не скористалась - не оскаржила відмову, викладену у зазначеному листі.

Відповідно до ч. 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 ч. 1 статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Одночасно, суд звертає увагу, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

За таких обставин, а також з огляду на те, що позивач не заявляла про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в цій частині позовних вимог, суд вважає, що позивач пропустила строк звернення до адміністративного суду, а відтак позовна заява в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилася у непризначені позивачу пенсії за вислугу років на її заяву від 05 березня 2015 року, у тому числі виходячи з листа відповідача від 07 квітня 2015 року № К-113/09, підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 6, 123, 240, 241-245, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка виразилася у непризначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на її заяву 05 березня 2015 року, залишити без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно з ч. 3 ст. 240 КАС України ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк