Рішення № 80217174, 04.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 березня 2019 року № 473/4894/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Міністерства внутрішніх справ УкраїнидоДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипро визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство внутрішніх справ України (надалі - позивач) звернулось до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанов від 18.10.2018 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14 892,00 грн. та від 18.10.2018 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 104,14 грн. у ВП №56247946;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанови від 18.10.2018 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14 892,00 грн. та від 18.10.2018 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 104,14 грн. у ВП №56247946.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області адміністративну справу передано до Окружного адміністративного суду міста Києва за підсудністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019 відкрито спрощене провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 19.02.2019 замінено первинного відповідача на належного - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до вимог ч.3 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на порушення відповідачем строків винесення постанови про стягнення виконавчого збору та одночасно відсутністю у відповідача підстав для прийняття постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись при цьому на відповідність оскаржуваного акту індивідуальної дії вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.06.2017 №473/1141/17 зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 27.05.2015 року, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850.

На виконання вказаної постанови Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області 29.06.2017 видано виконавчий лист, на підставі якого в подальшому, 23.04.2018, відкрито виконавче провадження №56247946.

В рамках зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем прийнято оскаржувані постанови від 18.10.2018 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14 892,00 грн та від 18.10.2018 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 104,14 грн.

27.11.2018 (вх. № 36500 та 36517) на адресу МВС України надійшли постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору у сумі 14892 грн. та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 104,14 грн у ВП № 56247946.

Позивач вважає, що оскаржувані постанови прийняті з порушенням вимог законодавства, а тому звернувся до суд з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 року визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до частини 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч.4 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження»).

З інформаційної довідки про виконавче провадження, а також належним чином засвідченої копії матеріалів виконавчого провадження №56247946 вбачається, постанова про відкриття виконавчого провадження датована 23.04.2018, дата виконавчої дії - 11.05.2018.

Однак, постанова про стягнення виконавчого збору датована лише 18.10.2018, що суперечить вимогам ч.4 ст.27 Закону, а отже, в контексті ч.2 ст.19 Конституції України, дії відповідача щодо винесення такої постанови про стягнення виконавчого збору є протиправними.

Разом з цим, відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Водночас, оскаржувані постанови датовані 18 жовтня 2018 року, в той час як отримані позивачем лише 27.11.2018, що відповідачем не спростовано, а отже, на переконання суду, були направлені позивачу з порушенням строку, визначеного в ст.28 Закону.

Стосовно стягнення з позивача витрат виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

За змістом ч.ч.1-3 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Відповідно до постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, відповідачем вирішено стягнути з позивача 104,14 грн.

Як дослівно зазначене в мотивувальній частині постанови від 18.10.2018 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження: «За рахунок примусово стягнутих коштів з боржника підлягають компенсуванню витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.»

Проте, в даному випадку відповідачем не здійснювалось жодного стягнення коштів з позивача, адже виконавчим листом такого не передбачено, а виконавче провадження було завершено постановою від 18.10.2018 в зв'язку з надходженням 13.06.2018 до відповідача заяви позивача про закінчення ВП в зв'язку з виконанням рішення суду.

Одночасно, в порушення ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем до матеріалів справи не надано жодного доказу понесення витрат в сумі 104,14 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані постанови від 18.10.2018 року про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження є протиправними, винесеними без дотримання вимог законодавства, з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», а тому мають бути скасовані.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанов від 18.10.2018 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14 892,00 грн. та від 18.10.2018 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 104,14 грн у ВП №56247946.

3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанови від 18.10.2018 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14 892,00 грн та від 18.10.2018 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 104,14 грн у ВП №56247946.

4. Стягнути на користь Міністерства внутрішніх справ України понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842,00 (три тисячі вісімсот сорок дві грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00032684, адреса: 01024, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГОМОЛЬЦЯ, будинок 10).

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович