Рішення № 80217086, 27.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2019 року № 826/11616/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1 доДержавної фіскальної служби України Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії , О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач-1), Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить:

- скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 07 вересня 2017 року про результати розгляду скарг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) від 08 серпня 2017 року, вх. №4749/ФОП від 10 серпня 2017 року, від 09 серпня 2017 року вх.№4747/ФОП від 10 серпня 2017 року, та вх.№4791/ФОП від 11 серпня 2017 року щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28 липня 2017/ф-20;

- скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28 липня 2017 року №0046771313;

- скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 28 липня 2017 року №0046751313;

- скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 28 липня 2017 року №Ф-20.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначила, що оскаржувані рішення є протиправними, адже ОСОБА_1 подала повну звітність відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 4 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 2 статті 7, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Крім того, позивач стверджує, що не нараховувала єдиний внесок у період з 01 січня 2016 року по 18 жовтня 2016 року, оскільки не отримувала дохід у вказаний період.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2017 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні.

У призначеному судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві зазначив, що позивачем в порушення пункту 4 частини 1 статті 1, пункту 1 частини 2 статті 6, частини 2 статті 7, частини 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме - занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який підлягає сплаті в бюджет в сумі 1 157,00 грн. за 2012 рік, відтак оскаржувані рішення є правомірними та підстави для їх скасування - відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

У період з 07 липня 2017 року по 13 липня 2017 року на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI, наказу від 06 липня 2017 року №4629, виданого Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань дотримання платником податків вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2014 року по 03 жовтня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 06 березня 2012 року по 03 жовтня 2016 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 14 липня 2017 року №391/26-15-13-13-19-3347711647.

Документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлені порушення самозайнятої особою ОСОБА_1:

- підпункту 4 пункту 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI, а саме звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2016 рік не подано;

- пункту 4 частини 1 статті 1, пункту 1 частини 2 статті 6, частини 2 статті 7, частини 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI, занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який підлягає сплаті в бюджет в сумі 1 157,00 грн. за 2012 рік.

19 липня 2017 року позивачем подано до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві заперечення на акт перевірки від 14 липня 2017 року, у яких просила внести виправлення в пункт 2.5.2 акту та розділ ІІІ акту відповідно до вимог чинного законодавства України та зарахувати сплачений єдиний внесок за 2012 рік, який ОСОБА_1 сплатила у виді 373,20 грн. 07 лютого 2012 року та 13 лютого 2013 року 1 156,39 грн. на розрахунковий рахунок 37198104002626, код призначення платежу 104.

На підставі вказаного акту перевірки Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві 28 липня 2017 року прийняло:

- рішення №0046771313 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 289,25 грн.;

- рішення №0046751313 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на підставі якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-20, якою встановлено, що станом на 28 липня 2017 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 1 157,00 грн.

ОСОБА_1 наведені рішення та вимогу отримала 01 серпня 2017 року.

08 серпня 2017 року позивачем подано до Державної фіскальної служби України на дані рішення та вимогу скарги.

За результатами розгляду скарг позивача Державна фіскальна служба України прийняла рішення про результати розгляду скарг від 07 вересня 2017 року №11613/Б/99-99-11-02-02-75, яким встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28 липня 2017 року №Ф-20 сформована згідно пункту 6.4 розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міндоходів України від 09 вересня 2013 року №455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за №1622/24154, яка втратила чинність, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року №393, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 квітня 2016 року за №609/28739), в зв'язку з чим підлягає скасуванню.

За таких обставин, керуючись пунктом 4, пунктом 5 розділу IV, пункту 3 розділу V Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пенсі та накладання штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2015 року №1124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 року №178/28308, вирішив вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28 липня 2017 року №Ф-20 Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення.

При цьому, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску від 28 липня 2017 року №0046771313 та рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 28 липня 2017 року №0046751313 залишено без змін.

Незгода позивача із вказаними рішеннями відповідачів зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до підпунктів 1, 3 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 5 Закону №2464-VI обов'язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п'ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»; у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності; у осіб, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня реєстрації як платника податку за угодою про розподіл продукції.

Згідно підпункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, у якому отримано дохід (прибуток); для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В ході проведення перевірки відповідно до поданих декларацій про майновий стан і доходи, книги обліку доходів та витрат та пояснення наданого до перевірки ФОП ОСОБА_1: в 2012 році отримувала дохід від здійснення підприємницької діяльності в сумі 490,00 грн. (в т.ч. квітень - 150,00 грн. та травень 340,00 грн.) та отримувала доходи від надання послуг з прибирання приміщень як фізична особа в 2012 році в сумі 585,50 грн. (в т.ч. у вересні - 344,00 грн. та жовтні 241,50 грн.), в 2013 році в сумі 580,00 грн. (лютий) та в 2014 році в сумі 8 294,00 грн. (березень 800,00 грн., квітень 1600,00 грн., травень - 1600,00 грн., червень - 2400,00 грн., жовтень - 1000,00 грн., грудень - 894,00 грн.

Тобто, відповідно до поданої звітності позивача, сума доходу за 2012 рік складає 1 075,50 грн. Водночас, відповідно до даних перевірки сума доходу за 2012 рік становить 4 408,00 грн.

Позивач стверджує, що суму єдиного внеску у розмірі 373,20 грн. сплатила 07 лютого 2013 року, а суму донарахованого внеску у розмірі 1156,39 грн. - 13 лютого 2013 року, однак не надано до суду доказів сплати суми 1156,39 грн., яка і є спірною в даному випадку. При цьому, матеріали перевірки не містять доказів сплати даної суми в перевіряємий період.

Позивач зазначає, що 04 серпня 2017 року написала заяву щодо зарахування переплати по єдиному соціальному внеску (код платежу 71040000) в сумі 1156,39 грн. зарахувати в рахунок сплати єдиного внеску, нарахованого за актом перевірки від 14 липня 2017 року, однак ні копії такої заяви, ні доказів її подання до матеріалів справи не долучено.

Відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відтак, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення №0046771313 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом заходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки позивачем документально не підтверджено своєчасність нарахування та сплати суми єдиного внеску у розмірі 1157,00 грн. за 2012 рік.

Крім того, відповідно до підпункту 4 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

В ході проведення перевірки встановлено, що звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2016 рік на момент перевірки не подано.

Порядок, строки подання Звіту до органів доходів і зборів та його форму встановлює Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14 квітня 2015 року №435, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за №460/26905 (далі - Порядок №435, в редакції станом на 2016 рік).

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №435 визначено, що звіт до фіскальних органів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік у фіскальних органах в один із таких способів:

- засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством (у разі подання Звіту в електронній формі він надсилається не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає граничний строк подання Звіту, передбачений Законом);

- на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;

- на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п'яти;

- надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення за умови, що у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п'яти.

У разі надсилання Звіту поштою страхувальник зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного фіскального органу не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання Звіту, передбаченого у розділі III цього Порядку.

Така звітність вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно до пункту 6 Порядку №435 Звіт повинен містити такі обов'язкові реквізити: тип форми ("додаткова", "початкова", "ліквідаційна", "скасовуюча", "призначення пенсії"); звітний період, за який подається Звіт; повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) страхувальника згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також інші категорії страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»; код за ЄДРПОУ або податковий номер / серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта); код основного виду економічної діяльності, відповідно до якого встановлено клас професійного ризику; клас професійного ризику виробництва; місцезнаходження (місце проживання) страхувальника; код фіскального органу, до якого подається Звіт; дата подання Звіту; ініціали, прізвища, податковий номер або серія та номер паспорта посадових осіб страхувальника; середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період (за наявності); кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховані виплати (за наявності); штатна чисельність працівників (за наявності); кількість створених нових робочих місць у звітному періоді (за наявності); застосування коефіцієнта (за наявності); розмір коефіцієнта (за наявності); середньомісячна заробітна плата, на яку нараховується єдиний внесок у розрахунку на одну застраховану особу за 2014 рік (при застосуванні коефіцієнта); середньомісячна кількість застрахованих осіб за 2014 рік (при застосуванні коефіцієнта); підписи страхувальника - фізичної особи та/або посадових осіб страхувальника, засвідчені печаткою страхувальника (за наявності).

Зазначені реквізити мають бути обов'язково заповнені в усіх таблицях додатків до Звіту, де вони передбачені.

Згідно пункту 12 Порядку №435 ФО - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім ФО - підприємців, зазначених у пункті 3 розділу III цього Порядку.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №435 визначено, ФО - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку №435 ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до фіскальних органів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Пунктом 1 розділу IV Порядку №435 визначено, що Звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

Позивач стверджує, що у період з 01 січня 2016 року по 18 жовтня 2016 року не отримувала доходу, а тому і не подавала звіт за 2016 рік. При цьому, у ліквідаційній декларації вказала, що доходів (прибутку) у 2016 році станом на 18 жовтня 2016 року не отримала, відтак і не було з чого нараховувати єдиний внесок.

Водночас, наведені вище норми чинного законодавства не ставлять в залежність необхідність подання звіту з отриманням доходу за відповідний період.

При цьому, факт неподання такого звіту позивачем не заперечується.

Пунктом 7 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення №0046751313 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Збір про облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 28 липня 2017 року.

В частині позовних вимог про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-20 від 28 липня 2017 року, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду скарги позивача на вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-20 від 28 липня 2018 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарг від 07 вересня 2017 року №11613/Б/99-99-11-02-02-75, яким встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28 липня 2017 року №Ф-20 сформована згідно пункту 6.4 розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міндоходів України від 09 вересня 2013 року №455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за №1622/24154, яка втратила чинність, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року №393, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 квітня 2016 року за №609/28739), в зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Тобто, вказана вимога є відкликаною, а відтак підстави для її скасування в судовому порядку відсутні.

Суд звертає увагу, що в межах даної справи судом встановлено правомірність прийняття оскаржуваних рішень, а тому позовні вимоги в частині оскарження рішення Державної фіскальної служби України від 07 вересня 2017 року про результати розгляду скарг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачами виконано обов'язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень та вимоги, а відтак суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук