Рішення № 80216730, 04.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6461/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря – Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа – ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ № 1700 о/с від 12.11.2018; поновити його на посаді старшого слідчого слідчого відділу Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції в місті Одесі ГУ НП в Одеській області та стягнути з ГУ НП в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.11.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 по справі № 815/497/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016, його поновлено на посаді слідчого слідчого відділу Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області та присвоєно спеціальне звання «лейтенант поліції відповідно до наказу № 1113 о/с від 04.07.2017. Після поновлення на роботі 20.08.2017 позивача переведено до слідчого відділення Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, де він виконував обов’язки слідчого протягом 1 року та 5 місяців. Також наказом від 10.07.2018 № 1190 о/с позивача призначено на посаду старшого слідчого. Поряд із тим, за результатами касаційного розгляду справи № 815/497/16 Верховним Судом змінені судові рішення першої та апеляційної інстанцій та, серед іншого, поновлено на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУ Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з 7.11.2015. На виконання вищезазначеної постанови Верховного Суду наказом ГУ НП в Одеській області № 1700 о/с від 12.11.2018 позивача звільнено із займаної посади, що на його думку, є неправомірним та порушує його права. Так, Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій в частині незаконності звільнення позивача. При цьому, позивач не відмовлявся від проходженням служби, а навпаки виявляв бажання її проходити, тому на думку позивача, він мав і в подальшому проходити службу в органах Національної поліції. Також при звільненні не було дотримано процедури, передбаченої Положенням № 114, яка передбачає проведення атестації працівника. Зважаючи на неправомірність оскаржуваного наказу, позивач звернувся за судовим захистом із даним адміністративним позовом.

Ухвалою судді від 27.12.2018 відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 24.01.2019 о 12:00 год.

Судове засідання, призначене на 24.01.2019 о 12:00 год., відкладено за клопотанням представника відповідача на 04.02.2019 о 11:00 год.

28.01.2019 до суду від ГУ НП в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність оскаржуваного наказу та наявність підстав для звільнення позивача у відповідності до рішення Верховного Суду та вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 04.02.2019 до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_2

Судове засідання, призначене на 04.02.2019 о 11:00 год., для належного повідомлення залученої третьої особи відкладено на 14.02.2019 о 11:00 год.

В судовому засіданні, призначеному на 14.02.2019 о 11:00 год., для надання відповідачу часу для надання додаткових доказів оголошено перерву до 25.02.2019 о 11:30 год.

Судове засідання, призначене на 25.02.2019 о 11:30 год., відкладено за клопотанням представника відповідача на 27.02.2019 о 09:15 год.

В судових засіданнях позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити позов.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Одеській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа – ОСОБА_2 до суду не з’явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином; його неявка в силу ч.3. ст.205 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що в лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі – ГУ МВС України в Одеській області), Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі – ГУ НП в Одеській області), Приморського РВ ОМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - Приморський РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Одеській області від 4 листопада 2015 року №1616 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з 6 листопада 2015 року із займаної посади у запас Збройних Сил за пунктом 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (через скорочення штатів) (далі – Положення № 114); поновити позивача на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області; зобов’язати ГУ НП в Одеській області розглянути кандидатуру позивача для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію” у ГУ НП в Одеській області та видати відповідний наказ; стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральної шкоди у розмірі 10000 грн.; звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, позов задоволено частково. Зобов’язано ГУ МВС України в Одеській області змінити підставу звільнення ОСОБА_1 у наказі від 4 листопада 2015 року №1616 о/с на пункт 64 “з” Положення № 114 (у зв’язку із переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації). Визнано протиправним (безпідставним) звільнення ОСОБА_1 з посади 20 листопада 2015 року. Поновлено позивача на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Приморського РВ ГУ НП в Одеській області з 20 листопада 2015 року. Стягнуто з ГУ НП в Одеській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 7 листопада 2015 року по день поновлення на посаді, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення у розмірі 4370 грн. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу стягнення в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4370 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішень судів першої та апеляційної інстанцій наказом ГУ НП в Одеській області від 04.07.2017 № 1113 о/с ОСОБА_1 призначено з 20.11.2015 слідчим слідчого відділу Приморського відділу поліції в місті Одесі ГУ НП в Одеській області, із присвоєнням спеціального звання «лейтенант поліції».

Наказом від 10.08.2018 Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області № 1190 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду старшого слідчого слідчого відділення Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, звільнивши з посади слідчого цього управління.

Також з 22.11.2018 по 22.12.2018 ОСОБА_1 пройдена атестація для подальшої служби в органах та підрозділах Національної поліції на стажуванні в ГУ НП в Луганській області, відповідно до наказу від 27.12.2018 № 1999 о/с.

Постановою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року касаційні скарги Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Головного управління Національної поліції в Одеській області задоволено частково.

Зокрема, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року змінено.

Викладено абзаци другий, третій та четвертий резолютивної частини постанови Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року в наступній редакції: “Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 4 листопада 2015 року №1616 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади у запас Збройних Сил за пунктом 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (через скорочення штатів).

Визнано протиправним звільнення Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області ОСОБА_1 з посади слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Приморського РВ ОМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з 6 листопада 2015 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Приморського РВ ОМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з 7 листопада 2015 року.”.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року залишено без змін.

На виконання Постанови Верховного Суду від 20.09.2018, винесеної у справі № 815/497/16, наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 12.11.2018 № 1700 о/с скасовано з 14.11.2018 наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 04.07.2017 № 1113 о/с в частині призначення ОСОБА_1, який мав спеціальне звання «лейтенант міліції» слідчим слідчого відділу Приморського відділу поліції в місті Одесі ГУ НП в Одеській області та присвоєння йому спеціального звання «лейтенант поліції» з 20.11.2015, виплативши грошову компенсацію за 25 діб невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01.01.2018 по день звільнення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначений наказ обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 20.09.2018, винесеної у справі № 815/497/16, вбачається, що ОСОБА_1, починаючи з 2 серпня 2013 року, проходив службу в органах внутрішніх справ та з 13 лютого 2014 року займав посаду слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, що підтверджується записами у послужному списку.

Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 4 листопада 2015 року № 1616 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» Положення № 114 (через скорочення штатів).

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, виходили з того, що ГУ МВС в Одеській області не дотримано процедури звільнення, яка встановлена Положенням № 114, яке не втратило сили та є спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, звільненню має передувати процедура атестації працівника, як це передбачено пунктом 47 Положення № 114 та пунктом 1 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 22 березня 2005 року № 181, з метою встановлення можливості подальшого використання на службі. Проте, звільненню позивача не передувало проведення атестації, жодної посади для подальшого проходження служби йому не було запропоновано. Відтак, ГУ МВС в Одеській області належним чином не була з’ясована можливість використання позивача для подальшого проходження служби.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов’язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 565-XII).

Так, відповідно до статті 18 вказаного Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням № 114, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв’язку зі скороченням штатів – у разі відсутності можливості використання на службі.

За приписами пункту 64 «г» Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів – при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Водночас, на момент розгляду цієї справи Закон № 565-ХІІ втратив чинність та вступив у дію Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VІІІ «Про Національну поліцію».

Відповідно до пункту 1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», останній набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 – 13, 15, 17 – 18 розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Закон України «Про Національну поліцію» опублікований в газеті Голос України 6 серпня 2015 року за № 141-142 і набрав чинності 7 листопада 2015 року.

Враховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7 – 13, 15, 17– 18 розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» цього Закону набирають чинності з 7 серпня 2015 року.

Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

За правилом встановленим пунктом 9 Розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Пунктом 10 Розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» обумовлено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в Приморському РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області

Наказом заступника Міністра внутрішніх справ України від 6 листопада 2015 року № 1388 «Про організаційно-штатні питання» скорочено всі штатні посади органів МВС України, в тому числі і в Одеській області.

Таким чином, звільнення позивача відбулось у зв’язку зі скороченням штатів.

Разом з тим, за змістом пункту 64 «г» Положення № 114 звільнення у зв'язку із скороченням штатів допускається лише при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Пунктами 9, 10, 11 розділу XI Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або неприйняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Таким чином, вищезазначені норми Розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» та Положення, на які йдеться посилання у оскаржуваному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу прямо зобов’язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження служби, а навпаки, виявив бажання проходити службу в поліції, подавши відповідну заяву.

За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного наказу ГУ МВС України в Одеській області № 1616 о/с від 4 листопада 2015 року щодо звільнення позивача із займаної посади.

Разом з тим, згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалюючи постанову про поновлення ОСОБА_1 на роботі, суд першої інстанції рішенням зобов’язав відповідача поновити позивача на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Приморського РВ ГУ НП в Одеській області з 20 листопада 2015 року.

Згідно приписів частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Тобто, працівник поновлюється на тій же посаді, з якої відбувалось таке звільнення, а не на іншій роботі.

На підстави викладеного та враховуючи, що позивача звільнено з посади слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області з 6 листопада 2015 року, Верховний Суд дійшов висновку про те, що позивач і повинен бути поновлений на цій посаді з 7 листопада 2015 року.

Згідно п.3 ч.1 ст.349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

При цьому зміна судових рішень, що набрали законної сили та виконані, потребує приведення стану речей до такого, який відповідатиме розсуду суду касаційної інстанції.

Зокрема, за обставин справи постанова Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 були змінені судом касаційної інстанції в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Приморського РВ ГУ НП в Одеській області з 20.11.2015.

Відтак, не зважаючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були виконані в цій частині, від суб’єкта владних повноважень, який в силу приписів законодавства повинен діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та для якого рішення суду є обов’язковим до виконання, потребувалось привести стан речей у відповідності до розсуду Верховного Суду в постанові від 20.09.2018, винесеної у справі № 815/497/16. Адже виконані акти правосуддя були змінені, що потребувало приведення відповідних правовідносин у відповідність до поточної ситуації, яка склалася в результаті кінцевого розв’язання судового спору.

З огляду на вищевикладене, скасування наказом ГУ НП в Одеській від 12.11.2018 № 1700 о/с з 14.11.2018 наказу ГУ НП в Одеській області від 04.07.2017 № 1113 о/с в частині призначення ОСОБА_1 на посаду в органах поліції повністю узгоджується із судовим рішення Верховного Суду, яким в мотивувальній частині наведено детальне обґрунтування про невідповідність такого засобу відновлення порушеного права позивача.

У свою чергу, за вказаною постановою Верховного Суду застосовано належний спосіб поновлення порушеного права, за захистом якого ОСОБА_1 звернувся до суду, а саме шляхом його поновлення на посаді, з якої його було незаконно звільнено, зокрема: на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області з 7 листопада 2015 року.

Отже завершеним судовим розглядом повністю вирішено спір та застосовано конкретний та ефективний спосіб, що відповідає чинному законодавству, поновлення порушеного права.

При цьому ухвалою від 14.02.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду позивачу відмовив в роз’ясненні рішення, зазначивши, що рішення касаційного суду є зрозумілим, а його резолютивна частина – однозначною.

ЄСПЛ у своїй практиці виходить з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому б він перебував, якби не була порушена стаття 6 Конвенції, таким чином підкреслюючи верховенство обов'язку відновлення status quo ante.

Поряд із тим, суд звертає увагу позивача, що судом касаційної інстанції застосовано юридично визначений спосіб поновлення його порушеного права, чим забезпечено ефективний захист права, що відповідає завданню адміністративного судочинства.

Рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов’язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову, належних учасників процесу), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

У зв’язку із вищезазначеним, не підлягають до задоволення похідні позовні вимоги про поновлення позивача на посаді старшого слідчого слідчого відділу Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції в місті Одесі ГУ НП в Одеській області та стягнення з ГУ НП в Одеській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14.11.2018, адже за чинним судовим рішенням Верховного Суду позивач підлягає поновленню саме на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області з 7 листопада 2015 року.

При цьому у спірних правовідносинах ліквідаційна комісія ГУ МВС в Одеській області не є стороною у справі та дії / бездіяльність зазначеного органу щодо виконання постанови Верховного Суду від 20.09.2018 не становлять предмет спору.

Також суд враховує, що подальше просування позивача по службі після його поновлення на виконання судових рішень першої та другої інстанцій не впливає на реалізацію постанови Верховного Суду, якою зазначені рішення змінено.

Отже суд приходить до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову (м. Одеса, вул. Успенська, 28/30; НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (65080, м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 15-А; 40108740), третя особа – ОСОБА_2 (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 31), про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.03.2019.

Суддя І.В. Завальнюк