Рішення № 80216638, 26.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1340/4062/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові про визнання протиправними та скасування припису, постанови,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Інспекції архітектурно-будівельного контролю у м.Львові про визнання протиправними та скасування постанови №0006-вих-3059/90 по справі про адміністративне правопорушення від 30.08.2018 року та припису про усунення порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 10.07.2018 року, винесених Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.07.2018 року відповідачем проведено позапланову перевірку щодо дотримання суб’єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою - м.Львів, вул.Січова, 14, в ході якої виявлено здійснену реконструкцію житлового будинку в частині перебудови відкритої лоджії без дозвільних документів, а саме: влаштування зовнішніх капітальних стін будинку, в яких встановлено два вікна, внаслідок чого змінено призначення відкритої лоджії житлового будинку, що є порушенням вимоги п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатами зазначеної перевірки 30.08.2018 року відповідач виніс постанову №0006-вих-3059/90 по справі про адміністративне правопорушення, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (виконання будівельних робіт без повідомлення про початок виконання зазначених робіт щодо об’єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, а також наведення недостовірних даних у такому повідомлення) та наклав стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250,00 грн.

Як зазначено в постанові, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.96 КУпАП за фактом порушення п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який проявився в реконструкції позивачем відкритої лоджії на другому поверсі будинку, шляхом влаштування зовнішніх капітальних стін із двома віконними отворами із заповненням без повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Також, з метою усунення виявлених порушень, відповідач видав позивачу припис про усунення порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 10.07.2018 року, яким зобов’язав останню в термін до 2-х місяців, з дати отримання припису, усунути зазначені порушення (порушення п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»), згідно з чинним законодавством.

Позивач зазначає, що оскаржувані постанова та припис є протиправними та підлягають скасуванню, позаяк такі ґрунтуються на помилкових висновках відповідача про те, що позивачка здійснила самочинну реконструкцію відкритої лоджії, а також покликається на сплив строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Ухвалою суду від 14.09.2018 року позовну заяву було залишено без руху.

У зв’язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 02.10.2018 року відкрито загальне позовне провадження у даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

24.10.2018 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому обґрунтовано підставність винесення оскаржуваних постанови та припису.

30.10.2018 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив.

12.11.2018 року представником позивача до суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку судового експерта ОСОБА_4 від 24.10.2018 року №13/10-18я.

Ухвалою суду від 24.01.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та просили суд позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких міркувань.

10.07.2018 року відповідачем проведено позапланову перевірку щодо дотримання ОСОБА_1 будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою: м.Львів, вул.Січова, 14.

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 10.07.2018 року №1/359. В розділі VI акта перевірки зазначено, що під час перевірки виявлено здійснену реконструкцію житлового будинку в частині перебудови відкритої лоджії без дозвільних документів, а саме: зовнішніх капітальних стін будинку, в яких встановлено два вікна, внаслідок чого змінено призначення відкритої лоджії житлового будинку, що є порушенням вимоги п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до описаного в акті правопорушення відповідач оформив відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення від 10.07.2018 року №б/н, за яким дії ОСОБА_1 кваліфіковано як адміністративне правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена за ч.4 ст.96 КУпАП (виконання будівельних робіт без повідомлення про початок виконання зазначених робіт щодо об’єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, а також наведення недостовірних даних у такому повідомлення).

30.08.2018 року відповідач виніс постанову №0006-вих-3059/90 по справі про адміністративне правопорушення, якою притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.96 КУпАП за порушення п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (реконструкція відкритої лоджії на другому поверсі будинку, шляхом влаштування зовнішніх капітальних стін із двома віконними отворами із заповненням без повідомлення про початок виконання будівельних робіт) та наклав стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250,00 грн.

Крім того, з метою усунення виявленого порушення, відповідач видав позивачу припис про усунення порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 10.07.2018 року, яким зобов’язав ОСОБА_1 в термін до 2-х місяців з дати отримання припису усунути зазначені виявлені порушення згідно з чинним законодавством.

Судом встановлено, що позивач є співвласницею двоповерхового житлового будинку за адресою: м.Львів, вул.Січова, 14, і їй належить 33/50 частин будинку, що підтверджується договором дарування від 18.11.1992 року та реєстраційним посвідченням виданим 20.11.1992 року Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації.

З огляду на вказане, суд, аналізуючи спірні правовідносини, відзначає наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені в Законі України від 17.02.2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Закон №3038).

Частиною першою статті 41 Закону №3038 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об’єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно із статтею 9 Закону України від 20.05.1999 року №687-XIV «Про архітектурну діяльність» (надалі по тексту – Закон №687), будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об’єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до статті 10 Закону №687, для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об’єктів архітектури додержання суб’єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Згідно із абз.2 п.1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 (надалі по тексту – Порядок №553), державний архітектурно-будівельний контроль відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», здійснюється такими органами державного архітектурно-будівельного контролю: виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; Держархбудінспекцією.

В силу пункту 5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до п.7 Порядку №553, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, а згідно з п.9 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб’єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об’єкт будівництва.

Згідно із п.12 Порядку №553 від 23.05.2011 року, посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов’язані: у повному обсязі, об’єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб’єктами господарювання та фізичними особами; ознайомлювати суб’єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством; за письмовим зверненням суб’єкта містобудування надавати консультативну допомогу у здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п.п.16-22 Порядку №553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» (далі – Порядок №466) визначено механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до пункту 2 Порядку №466, будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.

Пунктом 5 Порядку №466 передбачено, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1) та об’єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об’єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Відповідно до пункту 8 Порядку №466, контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Як вбачається з акту перевірки та оскаржуваного припису, відповідачем встановлені порушення вимог частини 1 статті 34 Закону №3038, відповідно до якої замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об’єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (CCI), та щодо об’єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об’єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, згідно із частиною другою статті 34 Закону №3038, перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №406 затверджено перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію. До цього переліку, згідно пункту 1 Переліку, входять роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (CCI).

За змістом акта перевірки від 10.07.2018 року проведеної головним спеціалістом відділу інспекційної роботи ОСОБА_5, під час проведення перевірки з виїздом на місце візуальним оглядом було встановлено, що на об’єкті за адресою: м.Львів, вул.Січова, 14 збудовано двоповерховий житловий будинок, в якому над входом у житловий будинок на рівні другого поверху проведено надбудову зовнішніх капітальних стін будинку, в яких встановлено два вікна. За змістом акта перевірки, внаслідок надбудови зовнішніх капітальних стін та встановлення в них двох вікон проведено реконструкцію відкритої лоджії, яка відображена в технічному паспорті будинку, складеному на 10.07.1992 року в плані 2-го поверху.

При цьому, відповідно до п.3.2.21 ДБН А.2.2-15-2005 (з урахуванням змін від 27.12.2017 року), реконструкція визначається як перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об’єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання та якості послуг.

Проте, відповідачем не доведено, що проведені позивачем будівельні роботи є реконструкцією, тобто такими, що змінили геометричні розміри будинку та/або функціональне призначення лоджії, також відповідачем не доведено факту спорудження ОСОБА_1 капітальних стін.

Так, у позовній заяві позивач заперечувала факт будівництва нею зовнішніх капітальних стін в будинку з встановленням двох вікон.

У судовому засіданні позивач пояснила, що на другому поверсі будинку на час прийняття нею в дар від батька 33/50 частин будинку існувала відкрита лоджія, на якій були зведені огороджуючі стіни в пів-цегли, вмонтовано металеві рами під два віконні отвори та влаштовано вікна. Зі слів позивача, близько десять років тому вона оздобила огороджуючі стіни лоджії та замінила вікна в металевих рамах на металопластикові вікна. Позивач у судовому засіданні також зауважила, що дозвільних документів не потрібно виготовляти і повідомлення про початок виконання будівельних робіт не слід подавати, оскільки нею не здійснювалися такі види робіт, які цього вимагають.

Первісний стан лоджії, яка мала огороджуючі стіни та віконні отвори підтверджується показаннями сусідів будинку - свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Крім того, висновком судового експерта ОСОБА_4 від 24.10.2018 року №13/10-18я підтверджується, що досліджене ним приміщення розмірами в плані 2,30м. х2,67м. розташовано на 2-му поверсі, вхід до якого здійснюється з коридору літ 2-1 квартири позивача; приміщення являється після проведених позивачкою робіт лоджією, оскільки перекрите та огороджене в плані з двох боків та засклене з двох боків, неопалюване, що служить для відпочинку в літній період. Стіни і перекриття лоджії не виступають за периметр першого поверху.

Згідно з висновком експерта в об’ємно-планувальній структурі квартири співвласника 33/50 частки ОСОБА_1 у житловому будинку №14 на вул.Січева м.Львів, приміщення, що розташоване на другому поверсі, вхід до якого здійснюється з коридору, під літ. 2-1 являється лоджією; реконструкцію житлового будинку №14 на вул.Січева у м.Львові на рівні другого поверху над входом в коридор, під. літ.IV з влаштуванням зовнішніх капітальних «несучих» стін не було здійснено. Проведені ремонтно-будівельні роботи не відносяться до самочинних та не потребують дозвільних документів. Зовнішні стіни не є капітальні «несучі», а представляють собою зовнішню захисну конструкцію, основна функція якої захищати внутрішні приміщення від зовнішніх факторів.

Отже, вищенаведене свідчить, що позивачем виконувались будівельні роботи із засклення лоджії, в межах геометричних розмірів будинку, без зміни функціонального призначення лоджії.

Також відповідачем жодним чином не було спростовано та не підтверджено належними доказами, що проведені позивачем – ОСОБА_1 роботи не є заскленням.

Відповідно до пункту 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна (затверджена наказом Держбуду України 24.05.2001 року №127, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №582/5773 в редакції від 09.08.2012 року) не належать до самочинного будівництва роботи із засклення балконів, лоджій, веранд, терас, крім будинків, що занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, заміна матеріалу стін будинків, господарських будівель без збільшення розміру фундаменту та поверховості.

Також, відповідно до п.13 Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року №1104 (втратив чинність на підставі Постанови КМ №466 від 13.04.2011 року) було передбачено, що збільшення житлової чи допоміжної площі шляхом демонтажу перегородок, комор, печей, камінів, грубок, вітрин, засклення балконів і лоджій не потребує дозволу на виконання будівельних робіт.

На підставі викладеного, суд вважає, що заходи державного архітектурно-будівельного контролю були вчинені не об’єктивно, не в повному обсязі та не у відповідності із встановленими законодавчими нормами проведення таких перевірок, а тому висновки перевірки, проведеної з вказаними порушеннями, не можуть бути покладені в основу постанови про притягнення такого суб’єкта містобудування до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що згідно із ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар.45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар.53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар.43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, із якими до суду звернулася позивач. У той же час, відповідачем не доведено в повній мірі правомірність винесеної постанови від 30.08.2018 року у відповідності до вимог, встановлених ч.2 ст.19 Основного Закону та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки суб’єктом владних повноважень в ході судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого ним рішення, не спростовано доводи позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З аналогічних по суті підстав обґрунтованими є доводи позивача в частині визнання протиправним припису відповідача від 10.07.2018 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові про визнання протиправними та скасування припису, постанови задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові №0006-вих-3059/90 по справі про адміністративне правопорушення від 30.08.2018 року.

Визнати протиправним та скасувати припис про усунення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 10.07.2018 року, винесений Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові.

Стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові (79034, м.Львів, вул.Угорська, 7-а; код. ЄДРПОУ 40181003) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (м.Львів, вул.Січова, 14; РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04 березня 2019 року.