Рішення № 80216468, 01.03.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2019 року м. Кропивницький Справа № 1140/2798/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження

адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 (25006, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач: Головне управління ДФС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 39393501)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (надалі – ГУ ДФС у Кіровоградській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №6306630-5204-1123 від 18.05.2018 року.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що спірним податковим повідомленням-рішенням їй визначено податкове зобов’язання з земельного податку у розмірі 9274, 99 грн., як власнику вбудовано-прибудованого приміщення площею 191,3 кв.м., яке розташоване у м. Кропивницькому по вул. Глинки, 6. Позивачка стверджує по незаконність цього рішення, посилаючись на те, що податкове зобов’язання було розраховано відповідачем за відсутності даних Державного земельного кадастру у формі витягу або ж довідки. З цих підстав просить суд визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що відповідно до п.287.1, п.287.8 ст.287 ПК України позивачка, як власник нежилого приміщення у багатоквартирному житловому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Податкове зобов’язання за 2018 рік нараховане відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у розмірі 162958, 72 грн., з урахуванням коефіцієнтів щорічної індексації нормативної грошової оцінки земель та зважаючи на рішення Кіровоградської міської ради №4416 від 14.07.2015 року про затвердження ставок земельного податку по місту Кіровограду, яким плата за користування земельними ділянками, які використовуються фізичними особами, встановлена у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Доводячи правомірність спірного податкового-повідомлення рішення, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивачки подала відповідь на відзив, у якій вказувала на безпідставність нарахування земельного податку за 2018 рік, посилаючись на Узагальнюючу податкову консультації з деяких питань оподаткування платою за землю, затверджену наказом Міністерства фінансів України №602 від 06.07.2018 року.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 31.12.2003 року придбала у приватну власність прибудоване до гуртожитку нежитлове приміщення площею 191,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Кіровоград, вул. Глинки, 6. (а.с. 10 - 11) Право власності на цей об’єкт нерухомого майна зареєстровано за нею у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.01.2004 року. (а.с. 39 - 40) Згідно з довідкою КП "ЖЕК №3" Кіровоградської міської ради" №41 від 02.02.2017 року це нежитлове приміщення є прибудовано-вбудованим універсальним залом, розташованим у 9-поверховому житловому будинку. (а.с. 90)

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1077 від 08.11.2012 року, сформованого Управлінням Держкомзему у м. Кіровограді, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 191,3 кв.м. за адресою: м. Кіровоград, вул. Глинки, 6, власником (користувачем) якої є ОСОБА_1, становить 162958,72 грн. (а.с. 74)

ГУ ДФС у Кіровоградській області на підставі пп.54.3.3 п.54.4 ст.54 ПК України, відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення №6306630-5204-1123 від 18.05.2018 року, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов’язання зі сплати земельного податку у розмірі 9 274,99 грн. за 2018 рік. (а.с. 7)

Не погодившись з цим рішенням, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що за визначеннями, наведеними у пункті 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі – ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

14.1.147. плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

14.1.72. земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів;

14.1.73. землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку (плати за землю) є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до абзацу 1 пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У підпункті 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дані державного земельного кадастру – це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно з абзацом 2 пункту 286.1 статті 286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 року №1386 затверджено Порядок подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів.

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що Держгеокадастр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:

- Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача;

- Мін'юст - про землевласників або землекористувачів, зокрема про найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), назву, номер та дату правовстановлюючого документа, кадастровий номер земельної ділянки, площу відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дату державної реєстрації речового права, цільове призначення, місцезнаходження земельної ділянки (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), розмір частки у праві спільної власності на земельну ділянку (у разі коли майно належить на праві спільної часткової власності), а також про об'єкти незавершеного будівництва.

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня. (пункт 287.2 статті 287 ПК України)

Пунктом 287.6 статті 287 ПК України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII, яка діє з 01.01.2015 року) передбачено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені Земельним кодексом України

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 202 Земельного кодексу України передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом. При цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо.

Водночас, згідно з частиною 10 статті 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

За визначеннями, наведеними у частині 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку": 1) багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; 3) нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна; 4) прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; 5) співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

З огляду на вказане, особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПК України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок.

Що стосується особи, яка володіє нерухомим майном у багатоквартирному будинку, то, виходячи із викладеного вище, права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим багатоквартирним будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. Тому, безпосереднім платником земельного податку в цьому випадку буде виступати особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб’єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників), з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку.

Саме таке роз’яснення надано в Узагальнюючій податковій консультації щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 року №602, яку той надав, керуючись пунктом 52.6 статті 52 ПК України, з огляду на неоднозначність відповідних норм податкового законодавства.

Положеннями пункту 56.21 статті 56 ПК України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідач не довів суду, що земельна ділянка під нежитловим приміщенням, власником якого є позивачка, за яку їй нараховано земельний податок, зареєстрована в Державному земельному кадастрі або у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також відповідач не надав доказів того, що він звертався до органів Держгеокадастру та Мінюсту із запитом про надання інформації, необхідної для обчислення і справляння земельного податку за цю земельну ділянку за звітний 2018 рік. З огляду на відсутність такої інформації, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1077 від 08.11.2012 року не може бути достатнім джерелом даних для нарахування земельного податку станом на 2018 рік.

Відтак, суд погоджується з доводами позову, що позивачка не є платником земельного податку у розумінні статті 269 ПК України, а відповідач всупереч вимогам пункту 286.1 статті 286 ПК України нарахував їй земельний податок за 2018 рік за відсутності відповідних даних державного земельного кадастру. Тож спірне податкове повідомлення - рішення №6306630-5204-1123 від 18.05.2018 року є протиправним, в позов про його скасування слід задовольнити.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачкою здійснені витрати на оплату судового збору у сумі 704,80 грн. (а.с.3), які підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (25006, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 39393501) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №6306630-5204-1123 від 18.05.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_3